Завдання 29
Класифікація та хімічні властивості основ.
Відповідь:
Основи – це сполуки, при розчиненні яких збільшується концентрація негативно заряджених іонів розчинника. З точки зору теорії електролітичної дисоціації основи – електроліти, які у водному розчині дисоціюють з утворенням лише одного типу аніонів – гідроксид іонів. Основами називаються сполуки, негативно зарядженою частиною яких є гідроксид-іони ОН–. До складу основ входять іон металу (або група атомів NH4, TiO2, VO2, BiO, [Cu(NH3)4]2, що відіграє роль металу) та гідроксид-іони, кількість яких дорівнює валентності металу. Загальна формула основ Ме(ОН)х.
За розчинністю у воді основиподіляють на:
а) розчинні, або луги, – NaOH, КОН, Са(ОН)2, Ва(ОН)2 тощо. Розчинними є основи, утворені лужними, лужно-земельними металами, амонієм, талієм (І), складними групами атомів [Cu(NH3)4]2 тощо.
б) нерозчинні – купрум(ІІ) гідроксид Си(ОН)2, ферум(ІІІ) гідроксид Fe(OH)3 та ін.
Кількість гідроксид-іонів в основі, що здатні заміщуватись на кислотні залишки з утворенням солей, визначає її кислотність. Тому основи можуть бути одно кислотні (NaOH, NH4OH), двокислотні (Ba(OH)2, Fe(OH)2), трикислотні (Bi(OH)3, La(OH)3, Mn(OH)3), чотири кислотні (Th(OH)4).
Хімічні властивості основ:
1) Луги мають такі хімічні властивості:
– змінюють
забарвлення індикаторів: фенолфталеїну
без кольору 
на
малинове, метилового оранжевого 
на
жовте, фіолетового лакмусу 
на
синє, універсального індикаторного
паперу 
на
синє;
взаємодіють
із кислотними оксидами:
–
взаємодіють
із кислотами:
–
реагують із солями:
2)
Нерозчинні основи мають такі хімічні
властивості:
– не змінюють забарвлення індикаторів;
– практично не взаємодіють із кислотними оксидами;
– взаємодіють із кислотами:
–
розкладаються при нагріванні:
Реакція
взаємодії кислот з основами
називається реакцією
нейтралізації і
належить до реакцій обміну.
Завдання 30
Ковалентний зв’язок (полярний, неполярний, донорно-акцепторний).
Відповідь:
Ковалентний зв'язок – хімічний зв'язок, утворений перекриттям пари валентних електронних хмар. електронні хмари (електрони), які забезпечують зв'язок, називаються загальною електронною парою.
Неполярний ковалентний зв'язок. Для утворення кожен з атомів надає по одному неспареному електрону. При утворенні формальні заряди атомів залишаються незмінними. Якщо атоми, що утворюють цей зв'язок , однакові, то справжні заряди атомів у молекулі також однакові, оскільки атоми, що утворюють зв'язок, в рівній мірі володіють усуспільненою електронною парою. Такий зв'язок мають прості речовини, наприклад: О2, N2, Cl2. Ковалентний неполярний зв'язок можуть утворювати також елементи – неметали, електронегативність яких має рівне значення, наприклад в молекулі PH3. Якщо атоми різні, то ступінь володіння усуспільненою парою електронів визначається розходженням у электронегативностях атомів. Атом з більшою электронегативністю сильніше притягує до себе пару електронів зв'язку, і його справжній заряд стає негативним. Атом з меншою электронегативністю набуває, відповідно, такий же за величиною позитивний заряд.
Якщо з'єднання утворюється між двома різними неметалами, то таке з'єднання називається ковалентним полярним зв'язком.
Донорно-акцепторная зв'язок. Для утворення цього виду ковалентного зв'язку обидва електрона надає один з атомів – донор. Другий з атомів, що бере участь в утворенні зв'язку, називається акцептором. В молекулі, що утворилася формальний заряд донора збільшується на одиницю, а формальний заряд акцептора зменшується на одиницю.