МЕВ: МПП

Вступ

Завдання, які стоять сьогодні перед суб’єктами світового госпо­дарства, можна коротко визначити як пошук конкретного місця кожної країни в багатогранному та мобільному міжнародному поділі праці, максимальне використання тих переваг, які виникають вна­слідок поглиблення МПП та зовнішньоекономічних зв’язків. Тим самим роль тієї або іншої країни у світовому суспільстві значною мірою залежить від того, яке місце вона посідає в системі міжна­родного поділу праці. У свою чергу, категорія міжнародний поділ праці (МПП) є одним з основних елементів теорії міжнародних економічних відносин і може розглядатися як один з фундаментів їхнього розвитку.

Дослідження теорії, закономірностей та тенденцій розвитку МПП дає можливість для вирішення низки питань практичного напряму і, насамперед, знаходження відповідного місця країни у світовому розподілі праці.

Це особливо актуально для України, оскільки вона практично стоїть лише на порозі вирішення проблеми щодо адаптації до процесу світового поділу праці, який постійно розвивається та вдос­коналюється.

Па основі цього, у рамках програми курсу МЕВ для студентів денної та заочної форм навчання усіх факультетів заплановане вивчення теми «Міжнародний поділ праці».

1. Сутність форми та види мпп, основні чинники та

тенденції розвитку МПП

Важливою базовою категорією, що відображає сутність і зміст міжнародних економічних відносин, є міжнародний поділ праці (МПП). Усі країни світу так або інакше включені в МПП. Участь в МПП дає країні додатковий економічний ефект, дозволяє повніше і з найменшими витратами задовольняти свої потреби. У сучасному світі без участі в міжнародному поділі праці (МПП) не можливе вирішення будь-яких завдань економічного і науково-технічного розвитку. Це стосується усіх без винятку країн, безумовно й України.

Успішне вирішення проблеми щодо адаптації України в систему МПП, перш за все, передбачає необхідність чіткого визначення змісту категорії МПП. Глибоке розуміння цієї категорії диктується також потребою розвитку теорії міжнародної економічної інтеграції, а також подальшого поглиблення вчення щодо всієї системи світового господарства.

Як відомо, передумовою ММП виступає суспільний поділ пра­ці, а саме: відокремлення окремих видів трудової діяльності, що стало причиною й умовою виникнення товарного виробництва. У свою чергу, зворотнім боком суспільного поділу праці є його коопе­рація. Діалектична єдність і розчленовування праці та її об’єднання є основою виникнення перших форм обміну товарами. Є такі функ­ціональних видів суспільного поділу праці: загальний — поділ праці між значними сферами матеріального та нематеріального вироб­ництва, такими як промисловість, сільське господарство, транспорт, зв’язок та ін.; частковий — поділ праці усередині значних сфер по галузях і підгалузях, таких як важка й легка промисловість, скотарство й землеробство, а також усередині них, наприклад нафтовидобуток, металургія й автомобілебудування в рамках важкої промисловості; одиничний ~ поділ праці усередині одного підпри­ємства, при цьому підприємство трактується широко, як цикл ство­рення закінченого товару.

Суспільний розподіл праці існує в різних формах, як в межах країни, так і між країнами. У будь-якій країні світу окремо взяте підприємство не може виробляти усі товари, які необхідні сус­пільству. Кожний з товаровиробників спеціалізуються на виробництві певного виду продукції, що й с спеціалізацією підприємства. Вона, у свою чергу, створює об’єктивні умови і викликає необхідність для обміну продукцією та послугами між окремими господарюючими суб’єктами. Наслідком такої взаємодії є міжзаводська й міжфабрична форми розподілу праці як універсальна форма.

У свою чергу, різні господарства об’єднуються в подібні групи, що пов’язані між собою виробництвом однорідних товарів. Такого роду об’єднання представляють галузі, підгалузі та роди (промисло­вість, сільське господарство, будівництво, транспорт і зв’язок, тор­гівля і т. п.). Залежності від того, між підприємствами яких окремих груп відбувається обмін, виникають різні форми розподілу праці. Так, якщо обмін спеціалізованою продукцією або послугами відбувається між виробничими суб’єктами, що входять в одну галузь, то універ­сальна міжзаводська форма розподілу праці є внутрішньогалузевою. Прикладом такої форми розподілу праці можуть служити взаємні поставки продукції машинобудівними заводами.

У тому випадку, коли обмін спеціалізованою продукцією відбу­вається між підприємствами різних галузей, що входять до одного роду виробництва, то виникає міжгалузева форма розподілу праці. Наприклад, взаємовідносини між вугільною й енергетичними галу­зями. Якщо обмін здійснюється між галузями, що входять до різних родів виробництва (наприклад, між машинобудуванням і сільським господарством), то така форма розподілу праці носить назву міжро­дової. 1 на кінець, обмін продукцією між підприємствами, що розта­шовані в різних регіонах країни (наприклад, м. Києва й Донецької області) являє собою міжрегіональну форму розподілу праці

Таким чином, до форм розподілу праці в межах країни відносяться: міжзаводська, міжфабрична, внутрішньогалузева, міжгалузева, міжродова та міжрегіональна.

Підприємства країн, що беруть участь у МПП, виробляють значно більше продукції, ніж це необхідно для задоволення внутрішнього споживчого та виробничого попиту. Суб'єкти господарювання окре­мих країн, усвідомлено виробляючи надлишок продукції, реалізують її на світовому ринку, де купують продукцію необхідну для них, яка € надлишковою для споживачів цих країн. Завдяки цьому і здійс­нюється товарообмін на світовому ринку, який в решті решт і є голов­ною умовою для виникнення та розвитку МПП.

Міжнародний поділ праці як пряме продовження суспільного поділу праці с об'єктивною основою науково-технічних, виробничих, торговельно-економічних зв'язків між усіма країнами світу. Суть міжнародного поділу праці як і поділу праці в суспільстві, прояв­ляється в діалектичній єдності двох аспектів виробництва його розподілу та поєднання. Відокремлення (спеціалізація) різних видів трудової діяльності, їхні взаємодія та взаємодоповнення становлять основний зміст поділу праці. Інакше кажучи поділ праці є одночасно способом поєднання праці.

Таким чином, міжнародний поділ праці можна визначити як вищий ступінь розвитку суспільного територіального поділу пра­ці між країнами, який спирається на стійку, економічно вигідну спеціалізацію виробництва окремих країн на тих чи інших видах про­дукції і веде до взаємного обміну результатами виробництва між ними в певних кількісних і якісних співвідношеннях.

Серед чинників розвитку МПП треба відзначити;

1.природно-географічні умови;

2.технічний прогрес;

3.соціально-економічні умови.

Раніше головну роль відігравали природно-географічні умови, клімат, природні ресурси, розміри території, чисельність населення, економіко-географічне розташування. Довгий чає різниця в розподілі природних багатств була основною причиною МПП.

Теоретичним підґрунтям МПП на основі природно-геогра­фічних відмінностей може служити теорія порівняльних переваг, роз­роблена А. Смітом, яка отримала подальший розвиток у працях анг­лійських економістів Д. Рикардо, Р. Торренса і Дж, Ст Мілля. В її основі ідея природних відмінностей між економіками країн, що існують в різному географічному та природному середовищі.

Якщо міжнародний поділ праці засновано, насамперед, на спе­цифіці забезпеченості країн природними ресурсами, то цілком логіч­но, що країни Африки спеціалізуються, серед іншого, на виробництві тропічних фруктів, а країни Північної Європи - на ловлі північних сортів риби, яку й споживають. Міжнародний поділ такого чинника виробництва як земля, передбачає, що країни по-різному наділені фізичними ресурсами, що їм дала природа: територією, водою, лісами, природними ресурсами та корисними копалинами. Сюди ж відноситься і географічне положення країн, її кліматичні умови. Очевидно, що В’єтнам вирощує, крім усього іншого, рис, а ЮАР до­буває діаманти не в останню чергу тому, що у В’єтнамі природно-кліматичні умови сприяють вирощуванню рису, а надра ЮАР багаті на діамантові жили, з яких можна добувати алмази.

Розвиток технічного прогресу призвів до зменшення значення природно-географічних умов, надавши можливість використати пере­ваги науково-технічних досягнень, розвитку науки й техніки, що обу­мовило прояв нової моделі економічного розвитку.

Паралельно з НТП у МПП значну роль почали відігравати й со­ціально-економічні умови, а саме: досягнутий рівень економічного та науково-технічного розвитку, механізм організації національного виробництва, механізм організації зовнішньоекономічних відносин. Це обумовило появу теорій модернізації МПП. Одна з них - концеп­ція «взаємозалежності» відноситься до найбільш розповсюджених. Один з її представників нідерландський економіст К. Нувенхаузе, свої ідеї обґрунтовує залежністю багатьох країн від спільних екологічних факторів, до яких він відносить нестійкість оточуючого середовища й обмеженість природних ресурсів. Оскільки, на його думку, існує за­лежність розвинутих країн від тих, що розвиваються, в сировині, а останніх від розвинених у техніці, технології і таке інше, то, відпо­відно, існує взаємна залежність одне від одного і «взаємний тиск».

Концепція «взаємозалежності» має досить загальний характер. Вона є відправною точкою для іншої групи економічних теорій - теорій модернізації МПП. Основна ідея модернізації МПП полягає в тому, що країнам, що розвиваються, необхідно відмовитися від полі­тики протекціонізму і широко залучати іноземний капітал в еконо­міку. їм також пропонується орієнтуватися на виробництво трудо­містких, матеріалоємних, стандартизованих виробів, на експорт для першочергового задоволення потреб розвинених країн.

Промислово розвинені країни повинні зосередити свої інтереси на тих галузях економіки, де є велика частка висококваліфікованої робочої сили і особливо інтенсивно йде технічний прогрес. Ця теорія досить послідовно реалізується на практиці.

Важливою передумовою розвитку МПП є міжнародний поділ факторів виробництва - землі, капіталу, технології Будь-яка країна виробляє той чи інший товар, якщо вона має такі фактори вироб­ництва, що дають їй змогу виробляти цей товар з більшою ефектив­ністю, ніж іншій. Земля, праця, капітал, технологія є однаково важли­вими факторами для виробництва будь-якого товару.

Внаслідок цього важливішим є процес міжнародного поділу праці, заснований на підвищенні економічної ефективності вироб­ництва тієї або іншої продукції. У цьому випадку крім, факторів суто природного характеру, на міжнародний поділ значною мірою впли­вають чинники, що пов’язані зі способом і ефективністю виробництва в окремих країнах. У сучасних умовах саме чинники виробництва виступають як найважливіша передумова розвитку міжнародного поділу праці. Найбільші очевидне пояснення, чому та або інша країна виробляє визначений товар, в тому, що просто в розпорядженні цієї країни є такі чинники виробництва, що дозволяють їй продукувати цей товар економічно більш ефективно, ніж іншим країнам.

Міжнародний поділ чинників виробництва історично сфор­моване зосередження окремих чинників виробництва в різних краї­нах, що є передумовою виробництва ними визначених товарів більш ефективно, ніж в інших країнах.

Міжнародний поділ чинників виробництва втілюється не тільки в різній забезпеченості країн накопиченими запасами матеріальних коштів, необхідних для виробництва товарів, а й у розходженнях історичних традицій та досвіду виробництва, рівнів розвитку то­варного виробництва та ринкових механізмів, а також просто гро­шових та інших фінансових ресурсів. Наявність достатніх зао­щаджень (капіталу в грошовій формі) є найважливішою передумовою для інвестицій та розширення виробництва. Якщо країна виробляє су­путники й літаки, то це означає, що вона має у своєму розпорядженні історично накопичений виробничий капітал і відповідні фінансові можливості.

Нарешті, міжнародний поділ технологій є результатом розход­жень у рівні розвитку науково-технічного прогресу, досягнутого в окремих країнах, і значною мірою є слідством розходжень у забезпе­ченості такими чинниками виробництва, як праця й капітал. Воно включає також різну забезпеченість країн ресурсами знань, тобто сумою науково-технічної інформації, зосередженої в наукових закладах, літературі, банках даних і т.д. Американська комп’ютерна технологія забезпечує США лідируюче положення у світі в області торгівлі комп’ютерами, а голландська технологія вирощування живих квітів - першість Нідерландів у торгівлі ними на світовому ринку квітами. Безумовно, наведена вище концепція поділу праці та інших чинників виробництва носить дуже схематичний та умовний харак­тер. Наприклад, неможливо пояснити тяжке положення багатьох країн, що розвиваються, поганою забезпеченістю їх природними або трудовими ресурсами, а торгівлю між США й Німеччиною - тільки розходженнями в їхній забезпеченості технологією. Іноді забезпе­ченість землею, капіталом і технологією розглядають як передумову міжнародного поділу праці, вважаючи, що наявність визначеної комбінації цих чинників виробництва визначає обличчя країни в міжнародному поділі праці. Не відкидаючи можливості й такого під­ходу до міжнародного аспекту чинників виробництва, що по суті замикається на трудовій теорії вартості, усе-таки необхідно визнати сумарну важливість усіх чотирьох чинників для виробництва товарів

– продуктів, призначених для продажу, будь то в середині країни або за її межами.

Отже, ресурси, що необхідно затратити, щоб зробити товар, називаються чинниками виробництва і включають людські ре­сурси (працю й технологію) і майнові ресурси (землю й капі гал).

МПП став результатом багатовікового розвитку продуктивних сил, поглиблення національного поділу праці та залучення в систему світових господарських зв'язків нових національних виробництв. МПП пройшов шлях від двосторонніх відносин між країнами (XVI середина XVIII ст.) до тісних міждержавних зв'язків уже В КІНЦІ XIX на початку XX ст. У цей час, поряд з суто торговими міждержавними зв’язками, закріпилися міждержавні виробничі зв’язки.

Неперервно розвиваючись, МИТІ набув певних тенденцій та особливостей. До них належать:

1. У світовому господарстві зберігається і навіть поглиблюється розрив між промислово розвиненими країнами та країнами, що розвиваються. На розвинені країни припадає близько 25% населення і 80% сукупного національного продукту. Країни, що розвиваються, У світовому господарстві є, в основному, поста­чальниками сировини та споживачами готової продукції, однак останнім часом встановлюється нова галузева спрямованість країн, що розвиваються.

2. Основним У МПП став внутрішньогалузевий поділ праці на основі предметної а особливо подетальної та технологічної спеціалізації.

3. Внаслідок нерівномірності соціально-економічного розвитку про­довжуються зміни в розстановці політичних і економічних сил у групі промислове розвинених країн, насамперед між трьома основ­ними центрами - США, Японією та Західною Європою. Це викли­кає необхідність частої перебудови в системі МПП.

4. Змінилася участь У МПП колишніх країн соціалістичного табору Відбувається переорієнтація їхніх економік і залучення їх до участі в МПП на іншій основі.

5. Постійно зростає роль ТНК у міжнародному економічному обміні та МПП ТНК контролюють майже половину світового промис­лового виробництва та світової торгівлі.

6. Посилюються інтеграційні процеси, інтернаціоналізація госпо­дарської діяльності. Відзначається тенденція до об'єднання зусиль провідних країн для колективного регулювання та зменшення наслідків економічних і валютних потрясінь. Зростає роль міжнародних організацій -МВФ, МБРР тощо.

7. На МПП періодично впливають структурні кризи, дисбаланси в міжнародній торгівлі. Так, енергетична криза 70-х р. викликала необхідність переходу на енергоощадні типи виробництв, що спричинило до зміни в структурі і навіть у географічному розпо­ділі світової торгівлі, а також в експортній спеціалізації багатьох країн.

8. Зростає об’єктивна необхідність у докорінній перебудові МПП га МЕВ у цілому. Вони не можуть розвиватися стихійно, тому що цс може призвести до непередбачених наслідків.