ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙ

особи, одухотворення всіх здібностей людини. Організаційно Братство Ґрааля почалося із зареєстрованої 1932 р. у Берліні “На турфілософської спілки послідовників Грааля”, поступово по ширюючись в інших європейських країнах. Особливий розви ток рух отримав з 1950 р. з утворенням Міжнародного фонду об’явлення Грааля, який займається друком і розповсюдженням творів Абрру шина, книжок пов’язаних з його ім’ям, а також пе рекладом їх на інші мови. У наш час Братство Грааля має круги (філії) у більшості європейських країн, США, Канаді, Австралії.

Неоязичництво

Неоязичництво в Україні представлено багатьма течіями (Рідна Віра, РУНВіра, Ладовіри, Ягновіри, Орантійці тощо), які об’єднані ідеєю відродження дохристиянських вірувань українців. Якщо одні з них організаційно оформлені (мають певну структуру), то інші обмежилися лише обгрунтуванням свого вчення – специфічного язичницького бачення світу. Бога, Людини. Серед неоязичницьких громад є такі, що поширені не лише в Україні, а й в інших країнах, де компактно проживають українці. Дехто з неоязичників зберіг вірність пантеїзму, інші на основі певної модернізації давньоукраїнського язичництва сповідують монотеїзм – ушанування Даждьбога. Сучасне від родження язичництва тільки підтверджує, що прадавня віра батьків не була абсолютно втрачена з прийняттям християнст ва, а так асимілювалася останнім, що навіть Михайло Грушев ський назвав її “народним християнством”. Неоязичництво приймає насамперед частина національне орієнтованої інтелі генції, яка вбачає в християнстві чужу для України релігію, а процес відродження релігії прадавніх предків розглядає як домі нанту відродження українства. Перетворення неоязичницьких течій у масове явище є поки що проблематичним.

Рідна Віра. Самостійний напрям в українському неоязич ництві – започаткував 1934 р. професор Володимир Шаян— пі онер рідновірського відроджувального руху. Вивчаючи етнічну релігію українців, яку вони сповідували перед прийняттям хри

695

Лубський В.І., Лубська М.В.

стиянства і деякі елементи якої добре збереглися у так званому двовір’ї, В. Шаян у своїй книзі “Віра предків наших” пропонує повернутися до батьківської традиції, до коренів української ду ховності. Осередком Рідної Віри українців має стати Орден Бога Сонця, головним лицарем якого вважається сам засновник. Ма ксимально зберігаючи прадавню українську обрядовість, Рідна Віра спрямовує своє вчення на вдосконалення людської особи стості, піднесення її національної самосвідомості. Рідновірці, як правило, вживають автентичні язичницькі молитви і співи. Най потужнішою закордонною громадою є Рідновіри при Святині Даждьбожій у Гемілтоні (Канада). Існує декілька десятків гро мад вірних Рідної Віри в Україні, зокрема в Києві, Харкові, Чер нігові, Львові, Одесі та інших містах і селах. Діяльність Київської громади українських язичників “православ’я” базується на кни гах “Волховик” (виклад віровчення) та “Правослов; молитви до Рідних Богів”, а також обрядовий календар “Коло Свароже”.

РУНВіра (Рідна Українська Національна Віра) – одна з форм сучасної релігійності українців. Засновник РУНВіри – Лев Силенко, українець за походженням, що емігрував до Аме рики. Він вважається посланим самим Богом вчителем і про роком, який, реформуючи політеїстичну дохристиянську віру, запропонував нову монотеїстичну систему поглядів на світ. Українці, як і інші народи, мають своє розуміння Бога, який явлений під ім’ям Даждьбога. Це дає їм можливість поновлю вати і вдосконалювати силу свого власного єства. Даждьбог (Датель буття) – це свідомість світу, вічна енергія несвідомого і свідомого буття, свята правда. Основні положення РУНВіри викладені у “Святому писанні” – “Мага Вірі” й катехізисі “По вчання. Пісні. Молитви”. Основна культова споруда РУНВіри

– Собор святої матері України – збудований поблизу Нью Йорка (США). Рунвірці не визнають зображення Даждь бога, оскільки він є і Святим Духом, Волею, Правдою, Любов’ю, Ми лосердям. У РУНВірі відправляються обряди вінчання, освя чення дитини, поховання, специфічні молитви і свята. Громади (станиці) є в Америці, Канаді, Великій Британії та інших краї

696

ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙ

нах, де мешкають українці. Послідовники РУНВіри в Україні об’єднані у більш як 30 громад.

Собор Рідної Віри – одна з течій українського язичництва, що виникла в 1944 р. на Вінниччині. Послідовники Собору вва жають своїми ідейними попередниками В. Шаяна, М. Шкав ритка, Л. Силенка, С.Кокряцького, кожний з яких зробив помі тний внесок у творення основ Рідної Віри. Така їхня місія зу мовлена тим, що Поділля є серцем України, оскільки саме тут найдовше, аж до 1620 р. князі боронили рідну віру. На березі річки Бог (Південний Буг) містилася головна святиня скитів

– Ексамній (Божа дорога). На Поділлі віднайдено Збручансь кого Святовита, найдавніший символ Даждьбога – Тризуб. По слідовники цієї течії відзначаються толерантністю щодо інших рідновірських громад.

Саєнтологічні рухи

Саєнтологічні (від англійського scince – наука і грецького lohos – вчення) рухи – одна з форм нетрадиційної релігійності. Саєнтологічні вчення прагнуть поєднати в собі науку і релігію, адекватно віддзеркалити проблеми сучасного західного індуст ріального суспільства. Більшість наявних в Україні рухів (Діа нетика Фонд Габарда, Наука розуму, Християнська наука тощо) мають іноземне походження, але знаходять все більше послідов ників у нашій країні.

Діанетика. Засновником діанетики (наукології) став Рон Габард (1912–1986)— відставний військовий, відомий пись менник фантаст. 1950 р. він видає в Америці книжку “Діанети ка – сучасна наука розумового здоров’я, яке є однією з найпо пулярніших у світі: 14 мільйонів примірників дванадцятьма мо вами народів світу, в тому числі й російською. 1954 р. в Калі форнії зареєстрована Церква наукології, яка нині поширилася по всьому світі і має 6 мільйонів прихильників. Вчення Габарда побудоване на поєднанні новітнього буддизму, інших світо вих релігій, фантастики, науково технічних досягнень, прак тики психоаналізу. У створеній релігії багато власних нових

697

Лубський В.І., Лубська М.В.

термінів (тетан – істота дух, яка періодично вселяється в якусь життєву форму, вічно втілюючись; інграм – накопичений про тягом багатьох перевтілень певний життєвий досвід людини, від якого вона прагне звільнитися). Діанетика пропонує нову технологію життязвільнення від циклів перевтілень. Завдяки цій технології людина отримує владу над собою, здійснює кон троль над матерією, енергією, часом і простором. Метою за пропонованого Габардом вчення визнається досягнення вну трішнього спокою, мудрості, міцного здоров’я та найвищої ду ховної досконалості. Саме це приваблює й прихильників діа нетики в Україні, які поки що організаційно не визначені.

Наука розуму (Релігійна наука) —сучасний синтетичний ідейний рух, що прагне в межах свого релігійно філософського вчення переплавити ідеї гностицизму, теософії, метафізики, індуїзму, окультизму, об’єднавши східну містику і біблійне вчення. Наука розуму претендує на абсолютну істину, гармо нійність “законів науки, філософських поглядів та об’явлень релігій відповідно до потреб та прагнень людства”. Засновник течії, американський лікар психотерапевт Ернст Голмс (1887– 1990), сформулював основні положення філософії Науки розу му в книгах “Творчий розум і успіх” (1919) та “Наука розуму” (1926), які вважаються своєрідною біблією названого руху. У вченні виразно звучать східні мотиви щодо єдності всіх релі гій, які несуть у собі одну істину, одну дійсність. Бог для Голмса

–безособистісний, Ісус Христос – лише людина. Дух Святий

–жіночий аспект Божественної Трійці, людина, в якій людсь ке поступається божественному, сама стає Христом. Філосо фія життя Холмса базується на ідеї, продукування негативного досвіду негативним мисленням, позитивної діяльності – по зитивним духом. Громади першої Церкви науки розуму були зареєстровані у США 1927 р., швидко завойовуючи популяр ність серед американців. Згодом вони розповсюдилися по всьо му світі. Нині налічується близько 26 мільйонів послідовників Науки розуму. 1991 р. створено “Міжнародний альянс Нового мислення”, у який входить Київський центр Науки розуму, що

698

ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙ

розпочав свою діяльність цього ж року Сильна громада Церк ви діє в Донецьку, Криму.

Християнська наука. Це релігійний рух, що виник у XIX ст. в Америці з ініціативи Мері Ен Морс Бейкер (1821–1910). В основі цього вчення – принцип духовного зцілення без викори стання медикаментозних методів лікування. Використовуючи систему психічного зцілення доктора Фінеаса Квимбі, М. Бей кер видала декілька книг (зокрема “Наука і здоров’я”, “Ключ до Писання”), в яких дає “єдино вірне” тлумачення Біблії. Отри мані засновницею нової Церкви Божі об’явлення її прихильни ки сприймають як біблійні, а саму М. Бейкер – як наступницю Христа. Нині в Церкві налічується майже півмільйона членів, об’єднаних у 3000 конгрегацій по всьому світові.

***

Крім означених течій, в Україні є група вірних, яку важко ідентифікувати з будь якою з них. Йдеться про сатаністів – при хильників обожнення сил зла, поклоніння Сатані (Дияволу, або Люциферу). Сатаністів не можна вважати суто модерновим яви щем, оскільки вони були відомі давно. Як культ сатанізм при йшов зі стародавнього Іраку і набув особливого поширення в Європі в Середні віки. Нині під сатанізмом ми розуміємо різно вид напіврелігійного руху, заснованого Е.О. Кроулі на рубежі XIX і XX ст. і реанімованого в 60 ті рр. в Америці. За світогляд ною суттю, типом об’єднання, формами діяльності сатаністи ве льми розмаїті. В кінці 70 х рр. XX ст. у Росії, а на початку 80 х – в Україні сатанізм заявив про себе як організована в декілька гро мад релігійна течія, віросповідні догмати і культові дії якої, буду чи своєрідним антиподом християнства, побудовані на дзерка льному відображенні останнього. Сатаністи вшановують не Бога, а Сатану, читають Біблію навпаки, провадять так звані “чорні меси” з використанням чорних свічок, перекинутих розп’ять, проклять, ритуальних жертвоприношень тощо. Моральна про грама сатаністів відзначається крайнім індивідуалізмом, прагма тизмом, егоїзмом, що утверджує особистісні пріоритети, перева гу над усіма, культ сили. Нечисленні прихильники сатанізму є і

699

Лубський В.І., Лубська М.В.

в Україні. Вони організаційно не об’єднані, а існують як моло діжні угруповання.

Подана панорама нетрадиційних релігійних напрямів і те чій і здійснений аналіз останніх дозволяє спрогнозувати мож ливі явища і процеси в цьому середовищі на найближчу перспе ктиву. Тенденція до розширення кордонів поліконфесійності на релігійній карті України має незворотний характер. Протягом найближчих років релігійний інноваційний процес (релігієтво рення) триватиме з різною мірою інтенсивності.

З боку модернових релігійних утворень можна очікувати активного пошуку форм взаємин з державою, громадськістю, традиційними Церквами. Більшість неорелігій, щоб зберегтися і функціонувати в сучасних умовах, змушені будуть вписувати ся в конкретну соціально економічну, політичну та ідеологічну ситуацію, пристосовуватися до вимог часу.

Непросто складатимуться стосунки з державою, що пояс нюється відсутністю в Україні чіткої державної політики щодо релігії і церкви. Оскільки багато місцевих владних структур не дотримуються чинного законодавства, це штовхає окремі релі гійні громади на порушення законів, спричиняє непорозуміння з органами влади, які зволікають з реєстрацією, дозволом на бу дівництво культових споруд тощо. Сьогодні нетрадиційні ре лігії виборюють право на існування, і ця тенденція збережеться й надалі, якщо не закон, а особисте – емоційне (подобається/не подобається) і політико прагматичне (вигідно/невигідно) – ста влення державного чиновника визначатиме долю тієї чи іншої громади. На наш погляд, роль держави в цих справах має обме житися контролем за дотриманням законів про свободу совісті, просвітницько інформативною і соціально психологічною (створення спеціальних центрів психологічної експертизи і ре абілітації) функціями.

В інтересах самих релігійних громад важливим є врахуван ня наслідків діяльності екстреміських угруповань, коригування припливу до них людей випадкових, психічно хворих, прагма тичних, по суті безрелігійних, щоб уникнути в майбутньому ви

700

ІСТОРІЯ РЕЛІГІЙ

явів релігійного фанатизму, екстремізму, зменшити зовнішню конфліктність і внутрішні суперечності.

Будучи по суті своїй наднаціональними, позадержавними, більшість модернових релігійних рухів спробують поєднати уні версальність своїх віровчень із включенням у державний про цес в Україні, а це викличе до життя нові феномени суспільно релігійних стосунків, які ще мають бути вивчені.

701