1.М-т-це наука чи мистецтво?У чому відмінність категорій м-т,управління,керування,адміністрування. “Менеджмент” – це надзвичайно широке та багатомірне поняття.У широкому розумінні менеджмент - це одночасно система наукових знань, мистецтва та досвіду, втілених у діяльності професійних управлінців для досягнення цілей організації шляхом використання праці, інтелекту та мотивів поведінки інших людей. Спільне, загальне для діяльності всіх менеджерів і становить фундамент науки менеджменту. Мистецтво управління саме і є вмінням менеджера-практика пристосувати досягнення науки управління до:- особливостей власного характеру;- особливостей підлеглих;- особливостей відповідної сфери бізнесу.Таким чином, наука та мистецтво менеджменту не виключають, а доповнюють одне одного. Мистецтво менеджменту завжди спирається на наукові знання, які покладено в його основу.У вузькому розумінні менеджмент - це процес планування, організації, керування та контролю організаційних ресурсів для результативного та ефективного досягнення цілей організації.“Управління” – найбільш загальне поняття. Воно поширюється на велике коло різноманітних об’єктів, явищ і процесів, наприклад:технічні системи;господарські системи;суспільні системи;державні системи тощо.“Менеджмент” – це поняття, яке використовують переважно для характеристики процесів управління господарськими організаціями (підприємствами).“Адміністрування” – поширюється на управління державними установами або для позначення процесів керування діяльністю апарата управління підприємства.“Керування” – поширюється на мистецтво тієї або іншої особи (менеджера) впливати на поведінку і мотиви діяльності підлеглих з метою досягнення цілей організації.

2.Дати визначення категорії менеджер.На які групи поділ менеджери організації,які ф-ції виконують. Менеджер – це людина, яка займає постійну керуючу посаду, наділена повноваженнями і приймає в їх межах рішення за певними видами діяльності організації. Ознаки діяльності:менеджер керує роботою одного або кількох співробітників організації;менеджер управляє частиною або всією організацією, в якій він працює;менеджер отримує певні повноваження та приймає в межах цих повноважень рішення, які будуть мати наслідки для інших співробітників організації.Три рівні менеджменту: Вищий Середній Нижчий.До вищого рівня відноситься невелика група основних керівників організації. Це президент (директор), віце-президенти (заступники), головний виконавчий директор.На вищому рівні менеджменту формулюється місія та встановлюються організаційні цілі, приймаються рішення щодо виходу на нові ринки, випуску нової продукції. Середній рівень менеджменту є відповідальним за розробку та реалізацію оперативних планів та процедур впровадження тих рішень, які були прийняті вищим керівництвом організації. Менеджери середнього рівня мають досить широку свободу дій щодо реалізації планів. До цього прошарку належать менеджери-керівники виробничих та функціональних підрозділів організації. Менеджери нижчого рівня координують діяльність операційних виконавців. До цієї категорії, зокрема, відносять керівників секторів, груп, майстрів, бригадирів тощо.Вищі керівники організації опрацьовують стратегію, середні розробляють плани її реалізації, а нижчі - відповідають за конкретну роботу, яка виконується у відповідності до цих планів

3.Як слід розуміти управління в широкому розумінні цього слова?Чи можна розглядати м-т як с-му(єдине ціле)? У широкому розумінні менеджмент - це одночасно система наукових знань, мистецтва та досвіду, втілених у діяльності професійних управлінців для досягнення цілей організації шляхом використання праці, інтелекту та мотивів поведінки інших людей. У широкому розумінні менеджмент – це одночасно: система наукових знань;здобутих на практиці навичок та досвіду; особливих особистих якостей (мистецтва). Оптимальна комбінація зазначених складових менеджменту змінюється стосовно: функції, які виконує менеджер, рівня відповідальності менеджера, галузі (сфери), де працює менеджер. Менеджмент можна розглядати як систему (єдине ціле), що складається з частин (елементів). Таким елементами є цілі і принципи менеджменту, функції, методи менеджменту, кадри менеджменту, техніка технології менеджменту, структура управління, інформація в менеджменті.

4.Основні завдання,що викон у м-ті організації на суч етапі. До числа завдань, що вирішуються у менеджменті організації на сучасному етапі можна віднести:визначення конкретних цілей розвитку організації,виявлення пріоритетності цілей, їх черговості і послідовності вирішення;розробка стратегії розвитку організації:розробка системи заходів для вирішення накреслених проблем на різні часові періоди;визначення необхідних ресурсів і джерел їх забезпечення;забезпечення автоматизації виробництва, торгівлі і перехід до використання працівників, що мають високу кваліфікацію;стимулювання роботи співробітників організації шляхом створення для них кращих умов праці та впровадження прогресивної форми її оплати;встановлення контролю за виконанням поставлених задач та ін.

5.Що є предметом,об’єктом та суб’єктом вивчення курсу м-ту? Предметом менеджменту є вивчення законів і закономірностей цілеспрямованої діяльності організацій, відносин у процесі управління. Управління соціально-економічною системою (підприємством) може бути представлене в єдності двох підсистем: суб'єкта та об'єкта управління. Об'єкт управління — частина навколишнього середовища, персонал фірми, інші елементи, на які спрямовані конкретні управлінські процеси. На систему управління впливає також навколишнє середовище - через входи і виходи системи управління Суб'єкт управління — керівник, група осіб, підрозділ, які здійснюють управління. Від суб'єкта управління до об'єкта надходить потік командної інформації. Інформаційний потік до суб'єкта управління містить дані про стан об'єкта управління, про виконання одержаних раніше команд.Наразі переосмислення таких основних економічних понять як власність, підприємництво, ринок. Необхідно приймати рішення ще недавно невластиві і незвичні для нашого суспільства.

6.Які засоби впливу на людей використовує м-т? Методи впливу на людей можуть бути різними. Безпосередній вплив на оточуючих можуть зробити одяг і зовнішність, а також поведінка керівника, його впевненість у собі. Індивідуальний вигляд та вибір одягу звичайно розглядаються як свідоцтво само презентації людини. З цього питання існують суперечливі свідчення. Але є загальні підходи і вимоги:- одяг повинен підходити до ситуації;- він має бути практичним (зручним);- щоб користуватися впливом, необхідно виглядати охайним;- люди, які занадто слідкують за собою, виглядають задаваками, а це не дозволяє бути впливовим;- в окремих випадках велике значення має вартість одягу. Одяг -це символ певного рівня добробуту, престижу;- про вас судять за вашими приятелями і, отже, за тим одягом, який вони носять.Зовнішність менеджера, безумовно, впливає на результати його роботи і довіру до нього. Незалежно від змісту своєї мови, люди, які говорять безладно, сприймаються як менш значні, ніж ті, що висловлюються ясно. Впевнена в собі людина реалізує право проголошувати свою точку зору і добиватися того, щоб її слухали, поважаючи при цьому права інших людей. Впевненість у собі - це частково підхід до життя, а частково соціальне надбання. Якщо керівник має певні повноваження, для нього стають можливими методи прямого впливу. Таким чином, щоб керувати, необхідно впливати, а щоб впливати, необхідно мати основу влади.

7.Що таке цілі м-ту?Якими мають бути цілі м-ту? Головним в менеджменті є визначення цілей діяльності організації на найближчу та віддалену перспективу. Розрізняють цілі загальні та специфічні. Загальні цілі відображують концепцією розвитку організації в цілому, а специфічні розробляються в рамках загальних цілей по основним видам діяльності. Ціль менеджменту полягає у забезпеченні прибуткової діяльності підприємства шляхом раціональної організації технологічного процесу, включаючи управління виробництвом і розвитком техніко-технологічної бази, а також ефективним використанням кадрів при одночасному підвищенні їх кваліфікації і творчої активності. Ціль менеджменту - переборювання ризиків або ризикових ситуацій не тільки в сучасному, але і в майбутньому, для чого необхідно мати резервні кошти, але і широку самостійність для швидкого реагування і адаптації до можливих змін. Цілі і завдання менеджменту не тільки доводяться, але й узгоджуються з менеджерами всіх рівнів, які спрямовують свої зусилля, ресурси і енергію на їх досягнення. Процес менеджменту по цілях складається з 4 етапів:визначається коло повноважень і обов’язків усіх керівників організації;здійснюється розробка цілей менеджменту в межах встановлених обов’язків;складаються реальні плани досягнення поставлених цілей;проводиться контроль, вимір, оцінка роботи та отриманих кожним керівником результатів.Цілі і завдання менеджменту і менеджерів є відправним моментом для визначення обсягу і спрямування управлінських робіт, які забезпечують їхнє досягнення.

8.На які групи(рівні) поділ менеджери організації?Які осн ф-ції викон менеджери вищого рівня? Три рівні менеджменту: Вищий Середній Нижчий.До вищого рівня відноситься невелика група основних керівників організації. Це президент (директор), віце-президенти (заступники), головний виконавчий директор. На вищому рівні менеджменту формулюється місія та встановлюються організаційні цілі, визначається загальнокорпоративна стратегія та основні задачі щодо її реалізації, приймаються рішення щодо виходу на нові ринки, випуску нової продукції, залучення інвестицій, напрямків досліджень та розробок тощо.Вищі керівники організації опрацьовують стратегію.

9.На які групи(рівні) поділ менеджери організації?Які осн ф-ції викон менеджери середнього рівня? Три рівні менеджменту: Вищий Середній Нижчий. Середній рівень менеджменту є відповідальним за розробку та реалізацію оперативних планів та процедур впровадження тих рішень, які були прийняті вищим керівництвом організації. Менеджери середнього рівня мають досить широку свободу дій щодо реалізації планів. Вони, наприклад, самостійно визначають: скільки необхідно найняти нових робітників; яке нове обладнання придбати; як використовувати засоби масової інформації для реклами тощо. До цього прошарку належать менеджери-керівники виробничих та функціональних підрозділів організації. Середні розробляють плани реалізації стратегії,яку опрацювали вищі.

10. На які групи(рівні) поділ менеджери організації?Які осн ф-ції викон менеджери нижчого рівня? Три рівні менеджменту: Вищий Середній Нижчий. Менеджери нижчого рівня координують діяльність операційних виконавців. До цієї категорії, зокрема, відносять керівників секторів, груп, майстрів, бригадирів тощо.Нижчі - відповідають за конкретну роботу, яка виконується у відповідності до планів реалізації стратегії,які розробляють середні.

11.Охарактер особливості професійного м-ту.

12.Які основні негативні риси менеджерів,що заважають ефективно керувати суч організаціями? Нічого не може бути гірше для діла, ніж прояв у керівника: пасивності; нерішучості; перестраховки;боязні відповідальності. Ряд типових помилок, які пояснюються наявністю негативних якостей керівників і неповним розумінням ними ролі та змісту праці керівника:

Невміння передавати частину обов’язків підлеглому(не здатні передавати свої обов’язки тільки тому, що вони вважають, що швидше зроблять самі, або тому, що бояться, що передача обов’язків буде розцінюватись як слабкість). Відкладення роботи(робота, яка відкладається залишає вам все менше вільного часу). Невміння справлятися з канцелярською роботою. Безладдя створює зайву роботу і забирає час. Проведення непотрібних зборів. Пристрасне бажання звітувати на вищому рівні керівництва(Такий керівник піклується не про діло, а про власний престиж). Небажання мати поряд із собою сильних підлеглих(без сильних підлеглих важко досягти хорошого результату. Керівники з досвідом роботи спираються на сильних і компетентних підлеглих).

13.На яких наукових школах(теоріях) базується суч м-т? Школа наукового управління-1885-1920-Тейлор,подружжя Гілбертів,Вебер,Гант.Вони вважали,що використ спостереження,виміри,аналіз, можна удосконалювати операції ручної праці і добитись їх ефективного використання.Дана школа дуже підтримувала значення людського фактору,пропонувала систематично стимулювати працю з метою зацікавленості робітників у підвищенні продуктивності праці.Пропонували керівникам робити додаткові перерви на відновлення сил.Тейлор сформулював 4 основні принципи управління індивід працею робітників:науковий підхід до виконання кожного елем роботи;до відбору і навчання робочих;кооперація з робітниками;розподіл відповідальності між керівником і робітниками. Класична (адміністративна) школа-1920-1950-Файоль,Урвік,Муні.Вони почали розробляти підходи до удосконалення організації вцілому,бо вони мали досвід роботи в якості керівників вищих рівнів управління.Велика увага приділялась соц. потребам.Робились намагання визначити заг характеристики та закономірності організацій.Метою цієї школи було ств універсальних принципів управління,слідування яким привело організацію до успіху.Головне досягнення Файоля в тому,що він представив управління як універсальний процес,що скл із функцій і запропонував універсальні принципи:ініціатива,порядок,справедливість,корпоративний дух,дисципліна,єдність керівництва,централізація влади тощо. Школа руху за гуманні стосунки(школа людських відносин)-1930-1950-повністю зосередила свою увагу на людському факторі як основному елем ефективної організації.Представники-Мейо,Фолетт,Герубер,Мак Клелакд-вони вважали,що навіть чітко розроблені операції,висока ЗП не завжди виступають передумовами високої продуктивності праці.Експерименти виявили,що на її підвищення впливає багато інших факторів,серед яких основне місце займають потреби людини та сприятливий соц.-психологічний клімат в колективі. Поведінкова школа-1950-до сьогодні-виникнення зумовив розвиток таких наук як соціологія та психологія.Ця школа в основному зосереджувала свою увагу на конкретних особистостях в організації.Намагалась дати можливість кожному робітнику усвідомити свої особисті можливості.

14.У чому сутність класичної теорії?Основні положення школи наукового управління та адмін. школи. Класична теорія (підхід) менеджменту включає дві школи:а) школу наукового управління;б) адміністративну школу (класичну теорію організації). Школа наукового управління-1885-1920-Тейлор,подружжя Гілбертів,Вебер,Гант.Вони вважали,що використ спостереження,виміри,аналіз, можна удосконалювати операції ручної праці і добитись їх ефективного використання.Дана школа дуже підтримувала значення людського фактору,пропонувала систематично стимулювати працю з метою зацікавленості робітників у підвищенні продуктивності праці.Пропонували керівникам робити додаткові перерви на відновлення сил.Тейлор сформулював 4 основні принципи управління індивід працею робітників:науковий підхід до виконання кожного елем роботи;до відбору і навчання робочих;кооперація з робітниками;розподіл відповідальності між керівником і робітниками. Класична (адміністративна) школа-1920-1950-Файоль,Урвік,Муні.Вони почали розробляти підходи до удосконалення організації вцілому,бо вони мали досвід роботи в якості керівників вищих рівнів управління.Велика увага приділялась соц. потребам.Робились намагання визначити заг характеристики та закономірності організацій.Метою цієї школи було ств універсальних принципів управління,слідування яким привело організацію до успіху.Головне досягнення Файоля в тому,що він представив управління як універсальний процес,що скл із функцій і запропонував універсальні принципи:ініціатива,порядок,справедливість,корпоративний дух,дисципліна,єдність керівництва,централізація влади тощо.

15.На яких ідеях ґрунт школа людських відносин?У чому її суть. Школа руху за гуманні стосунки(школа людських відносин)-1930-1950-повністю зосередила свою увагу на людському факторі як основному елем ефективної організації.Представники-Мейо,Фолетт,Герубер,Мак Клелакд-вони вважали,що навіть чітко розроблені операції,висока ЗП не завжди виступають передумовами високої продуктивності праці.Експерименти виявили,що на її підвищення впливає багато інших факторів,серед яких основне місце займають потреби людини та сприятливий соц.-психологічний клімат в колективі. Представники цієї школи досліджували переважно проблеми індивідуальної психології робітників організації. Їх зусилля були зосереджені переважно на вивченні поведінки індивідуума в організації, на його мотивації.

16.Яка з теорій м-ту і чому має найкращі перспективи в майб? Поведінкова школа-1950-до сьогодні-виникнення зумовив розвиток таких наук як соціологія та психологія.Ця школа в основному зосереджувала свою увагу на конкретних особистостях в організації.Намагалась дати можливість кожному робітнику усвідомити свої особисті можливості. Надання допомоги менеджером підлеглому в усвідомленні ним своїх власних можливостей для самовиявлення у процесі праці.

17.Характер школи кількісного підходу. Кількісний підхід (школа науки управління). Теоретики цієї школи розглядали управління як систему математичних моделей та процесів.В основу кількісної школи покладено ідею про те, що управління є певним логічним процесом, який можна відобразити за допомогою математичних символів та залежностей. В центрі уваги цієї школи знаходиться математична модель, тому що саме за її допомогою управлінську проблему можна відобразити (передати) у вигляді основних її цілей та взаємозв’язків.Інтереси представників кількісної школи практично повністю пов’язані з застосуванням математики в управлінні.Основний внесок цієї школи в теорію управління - це ідея про спрощення управлінської реальності за допомогою математичних моделей.

18.Дайте характер принципам ідеальної бюрократії за М.Вебером. За Вебером ідеальна бюрократія має наступні основні характеристики:1)високий ступінь поділу праці - кожна операція повинна виконуватися фахівцем;2)чітка управлінська ієрархія - кожний нижчий рівень контролюється вищим і підпорядковується йому;3)численні правила, стандарти та показники оцінки роботи - організація повинна розробити та встановити певний набір правил та стандартів, щоб гарантувати повну єдність виконання робіт;4)"дух формальної знеособленості" - менеджери повинні управляти бізнесом за відсутності симпатій та переваг щодо окремих працівників;5)підбір кадрів має здійснюватися виключно за діловими та професійними якостями кожного співробітника.Сильні сторони:такі характеристики зазвичай підвищують ефективність;спрощення сутності процесу організації.Слабкі сторони:жорсткість,стабільність та негнучкість моделі;ігнорування соц. процесів в організації;теза щодо формальної знеособленості не є реалістичною.

19.Дайте характер суч підходам до м-ту. Процесний підхід. Його сутність закл в тому,що управління можна розгляд як процес який скл із взаємопов’язаних ф-цій. Кожна функція управління, в свою чергу, складається з взаємопов’язаних підфункцій. Таким чином, процес управління є загальною сумою усіх функцій та підфункцій. Системний підхід. Ґрунт на теорії систем.С-ма-це певна цілісність,яка скл із взаємозалежних частин,кожна з яких вносить свій внесок в характеристику цілого.Відкритою с-мою може бути с-ма управління,бо через входи(процес постачання) та виходи(процес організації,що впливає на зовн середовище) відбувається її взаємодія з навколишнім середовищем.Розуміння організації як с-ми дає можливість виділити в ній підсистеми,що значно спрощує процес управління. Ситуаційний підхід. Заключається в тому,щоб навчити майб менеджерів так званому «ситуаційному мисленню»,тобто,вмінню вірно оцінювати управлінсько-виробничі ситуації і знаходити з них вихід.Практичне застосування ґрунт на тому,що менеджер повинен:володіти прийомами професійного управління,вірно розуміти ситуацію,вміти пов’язати теоретичні прийоми з конкретними ситуаціями.

20.Наукові принципи Анрі Файоля. 1.Розподіл загальної роботи в організації на складові її частини.2.Повноваження та відповідальність. Ці категорії "тримають одна одну". "Де надаються повноваження, там виникає і відповідальність".3.Дисципліна. Дотримання досягнутих угод між організацією та її робітниками.4.Єдиноначальність. Кожний робітник в організації повинен мати одного і тільки одного начальника.5.Єдність керівництва. Всі операції в організації, які мають одну мету, повинні виконуватись під керівництвом одного начальника.6.Підпорядкованість індивідуальних інтересів спільним. Цілі організації повинні домінувати над цілями окремих робітників або груп.7.Винагорода. Система оплати повинна бути справедливою, такою, що стимулює діяльність, а її розміри не повинні опускатися нижче розумного рівня.8.Централізація. Ступінь концентрації влади на вищому рівні управління.9.Ієрархія (скалярний ланцюг). "Ланцюг" начальників від вищого до нижчого рівня.10.Порядок. "Усьому своє місце і все на своєму місці".11.Справедливість. Відданість персоналу організації повинна поєднуватися з правосуддям керівництва організації.12.Стабільність перебування на посаді. Організація повинна сприяти довгостроковим стосункам зі своїми робітниками.13.Ініціатива. "Здатність самостійно обмірковувати та виконувати план".14.Корпоративний дух. Результат гармонії та єдності персоналу організації.

21.Як слід розуміти принцип підпорядкування особистого інтересу загальному? Цей принцип нагадує, що на підприємствах інтерес функціонера або групи функціонерів не повинен превалювати над інтересом підприємства в цілому,що інтерес сім'ї повинен бути попереду інтересу одного з його членів, що інтерес держави повинен першенствувати над інтересами громадянина чи групи громадян.А втім під час зіткнення цих інтересів прийнято їх примирювати.Повага до загального інтересу досягається твердістю і добрим прикладом з боку самого начальника, справедливими умовами роботи і уважним спостереженням.

22.Як слід розуміти принцип оптимального поєднання матеріального і морального стимулювання праці? Оскільки задоволення потреб кожного працівника і колективу відповідає кількості і якості витраченої ними праці, то в управлінні широко використовуються матеріальне і моральне стимулювання для підвищення ефективності діяльності організації. В умовах ринкової економіки рушійним мотивом трудових успіхів працівника є не тільки матеріальні стимули (премії, заробітна плата та ін.). Велику роль тут відіграє і бажання одержати схвалення суспільства, колективу. Тому матеріальне стимулювання повинно органічно поєднуватися з моральним заохоченням.