ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇПОДАКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Реферат

На тему:

Військова політика Центральної Ради центральний рада

Підготував:

Студент групи Ю-11

Дрипка Микола

Ірпінь-2012 Вступ

В процесі розбудови незалежної України зростає інтерес до історії національно-визвольних змагань, зокрема до сповненого драматизмом періоду 1917 - першої чверті 1918 рр., коли Українській Народній Республіці довелося збройно захищати незалежність. Весь тягар цієї боротьби ліг на плечі молодої Української армії. Її створення проходило у надзвичайно складних внутрішньо- і зовнішньо-політичних умовах.

Відродження Збройних Сил України стало одним із вирішальних чинників зміцнення державницького напрямку в національно-визвольній. боротьбі українства.

У роки Першої світової війни на території України перебувала багатомільйонна російська імперська армія, яка стала своєрідним каталізатором загальнодемократичного і національно-визвольного руху. Оскільки значний відсоток її особового складу становив український елемент, то він активно включився у загальнореволюційний процес,що охопив українське суспільство після повалення російського самодержавства і швидко виділився в окремий його елемент - національний військовий рух. У боротьбі українського народу за відновлення державності йому належить провідна роль, бо він акумулював у собі яскраво виражений державницький характер, що посів чільне місце у всьому процесі державного відродження України, створенні національних Збройних Сил і захисті здобутої українським народом незалежності.

Ця проблема в українській історіографії вивчена недостатньо. Глибоке та всебічне її дослідження має важливе наукове значення: сприяє грунтовному вивченню національно-визвольної боротьби українського народу за незалежність, з’ясовує роль армії у її захисті, дає можливість простежити процес її формування, політичні чинники, що за ним стояли, підтверджує тяглість української військової та державницької традиції, спростовує усталені стереотипи, що мають місце в історичній науці в оцінках даної проблеми.

Отже, дослідження історії Збройних Сил, як одного з найважливіших компонентів українського державотворення, має важливе наукове значення, а тому залишається актуальним.

Хронологічні рамки дослідження - березень 1917 - квітень 1918 рр. обгрунтовані тим, що саме в цей проміжок часу найсильніше проявився військовий рух, як одна з провідних сил національно-визвольної боротьби українського народу за державну незалежність: оформлення його організаційних структур в регулярну армію - найважливіший: атрибут суверенної держави. Це був перший етап творення регулярних Збройних Сил України в процесі відродження її державності. Через те він заслуговує особливої уваги дослідників, бо відроджена національна армія й надалі відігравала провідну роль у боротьбі України за незалежність.

Предметом дисертаційної роботи є українське військове будівництво у відродженій Українській державі 1917 - початку 1918 рр., фронтові та тилові частини російської імперської армії, дислоковані в Україні, їх українізація, розгортання військового руху, діяльність військових та державних органів УНР щодо формування українських Збройних Сил.

Перша світова війна призвела до загострення соціально-економічних, політичних і національних суперечностей у Російській імперії. Перемога лютневої революції 27 лютого 1917 року призвела до падіння самодержавства (Микола II зрікся престолу).Тимчасовий уряд очолив князь Георгій Львов. Але поряд із цим органом активно діяла Петроградська Рада. В Україні замість старих органів влади виникають губернські, міські й повітові правління. У містах і селах утворюються Ради робітничих і солдатських та Ради селянських депутатів. Перебіг доволі хаотичних і стихійних подій під час зміни влади зумовив активізацію національного руху в Україні. Національні політичні сили були роздроблені, і для їхньої консолідації необхідно було створити український керівний центр. Так в Україні виникла і згодом стала впливовим центром влади Українська Центральна Рада (УЦР). УЦР, створена 3-4 березня 1917 р. в Києві на зборах представників Товариства українських поступовців (ТУП) і українських соціал-демократів, стала представницьким органом українських демократичних сил,що очолив національно-демократичну революцію в Україні. Посаду голови Центральної Ради обійняв Михайло Грушевський.

Загальні відомості: створення Центральної Ради, партійний склад

Центральна Рада - крайовий орган влади.

Центральна Рада повинна була стати не тільки національним, а й територіальним представницьким органом влади. Тому повний склад Центральної Ради збільшився 822 членів і сформувався в 4 найбільші за численністю групи

- представників рад;

- представників соціальних партій;

- представників професійних, просвітних,економічних і національних організацій;

Центральна Рада відразу перетворилася на помітний чинник політичного життя України. Центральна Рада проголосила себе верховним органом влади. Але реально поширити свою владу на всю територію України. Очолила національно-визвольний рух в Україні.

Мільйони жителів України перебували у складі Російської імперії. Центральна Рада мала певну чітку мету: вона прагнула до незалежності України.

Перша спроба українського народу створити демократичну державу наштовхнулася на великі перепони. На шляху стали могутні внутрішні і зовнішні сили. Тому, Центральна Рада доклала максимум зусиль, щоб досягнути своєї мети.