І. Загальні положення про спеціальні (вільні) економічні зони

Порядок створення і ліквідації та механізм функ­ціонування спеціальних (вільних) економічних зон на те­риторії України, загальні правові і економічні основи їх статусу, а також загальні правила регулювання відносин суб'єктів економічної діяльності цих зон з державними та іншими органами визначаються у Законі України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон».

Спеціальна (вільна) економічна зона являє собою час­тину території України, на якій встановлюються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування і дії законодавства України. На те­риторії спеціальної (вільної) економічної зони запровад­жуються пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних та іно­земних юридичних і фізичних осіб.

Метою створення спеціальних (вільних) економічних зон є залучення іноземних інвестицій та сприяння їм, ак­тивізація спільно з іноземними інвесторами підприєм­ницької діяльності для нарощування експорту товарів і послуг, поставок на внутрішній ринок високоякісної про­дукції та послуг, залучення і впровадження нових техно­логій, ринкових методів господарювання, розвитку інфра­структури ринку, поліпшення використання природних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України.

Статус і територія спеціальної (вільної) економічної зони, а також строк, на який вона створюється, визначаються Верховною Радою України шляхом прийняття ок­ремого закону для кожної спеціальної (вільної) еконо­мічної зони.

На території України можуть створюватись спеціаль­ні (вільні) економічні зони різних функціональних типів:

вільні митні зони і порти, експортні, транзитні зони, митні склади, технологічні парки, технополіси, комплексні ви­робничі зони, туристсько-рекреаційні, страхові, банків­ські тощо. Окремі зони можуть поєднувати в собі функції, властиві різним типам спеціальних (вільних) економічних зон.

На території спеціальної (вільної) економічної зони діє законодавство України з урахуванням особливостей, пе­редбачених законом про створення конкретної спеціаль­ної (вільної) економічної зони. Закон про створення кон­кретної спеціальної (вільної) економічної зони не може суперечити Закону України «Про загальні засади ство­рення і функціонування спеціальних (вільних) еконо­мічних зон».

У спеціальних (вільних) економічних зонах створю­ються сприятливі митні умови та режим митного оподат­кування, пільговий режим та рівень оподаткування, спе­цифічні валютно-фінансові умови, банківсько-кредитна система, система кредитування і страхування, умови ок­ремих видів платежів та система державного інвесту­вання.

Суб'єкти економічної діяльності, що діють на території спеціальної (вільної) економічної зони, здійснюють ма­теріально-технічне постачання і реалізацію продукції, а також одержують та надають послуги у формах і на умо­вах, які вони визначають самостійно на основі договорів із своїми контрагентами. Органи державної виконавчої вла­ди не мають права застосовувати у відносинах із зазначе­ними суб'єктами обов'язкове державне замовлення.

На території спеціальної (вільної) економічної зони мають право функціонувати будь-які суб'єкти економічної діяльності згідно із законодавством України та законом про створення цієї зони.

Суб'єкти економічної діяльності мають право само­стійно обирати види, форми і методи своєї діяльності на території спеціальної (вільної) економічної зони, що не суперечать законодавству України.

На території спеціальної (вільної) економічної зони не дозволяється діяльність, що суперечить міжнародним угодам, учасником яких є Україна.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 берез­ня 1994 p. № 167 була затверджена Концепція створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні.

Згідно з даною Концепцією спеціальні /вільні/ еко­номічні зони - один з інструментів досягнення відкритості економіки України зовнішньому світові і стимулювання міжнародного економічного співробітництва на основі залучення іноземних інвестицій. У поєднанні з іншими елементами загальної стратегії економічного розвитку країни спеціальні (вільні) економічні зони спроможні за­безпечити активізацію підприємницької діяльності, залу­чення нових технологій, розвиток ринкових методів гос­подарювання, а в остаточному підсумку — збільшення виробництва і постачання високоякісних товарів та по­слуг як на внутрішній, так і на зовнішній ринки.

Концепція створення спеціальних /вільних/ еконо­мічних зон в Україні /далі — Концепція/ є методо­логічною основою для прийняття рішень і підготовки до­кументів у процесі створення конкретних ВЕЗ і має реа­лізуватись у взаємозв'язку з програмами структурної пе­ребудови економіки, розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, іншими програмами розвитку економіки країни. Вона базується на положеннях Закону України «Про за­гальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон», інших актах законодавства України.

Під спеціальною (вільною) економічною зоною ро­зуміється частина території України, на якій встанов­люється спеціальний правовий режим економічної діяль­ності та особливий порядок застосування чинного зако­нодавства України.

Спеціальні (вільні) економічні зони створюються в Ук­раїні з метою:

• стимулювання структурних перетворень в економіці шляхом залучення іноземних інвестицій;

• активізації спільної з іноземними інвесторами під­приємницької діяльності для нарощування експорту то­варів та послуг;

• збільшення поставок на внутрішній ринок високо­якісної продукції та послуг;

• активізації науково-технічного обміну, залучення і впровадження нових технологій;

• запозичення передового організаційного та управ­лінського досвіду ринкових методів господарювання;

• створення сучасної ринкової інфраструктури;

• поліпшення використання природних і трудових ре­сурсів;

• прискорення соціально-економічного розвитку ок­ремих регіонів та України в цілому, підвищення життєвого рівня населення.

Згідно з Законом України «Про загальні засади ство­рення і функціонування спеціальних (вільних) економіч­них зон» в Україні залежно від господарської спрямованості та економіко-правових умов діяльності можуть створюватися такі спеціальні (вільні) економічні зони:

зовнішньоторговельні зони — частина території дер­жави, де товари іноземного походження можуть збері­гатися, купуватися та продаватися без сплати мита і мит­них зборів або з її відстроченням. Створюються ці зони з метою активізації зовнішньої торгівлі /імпорт, експорт, транзит/за рахунок надання митних пільг, послуг щодо зберігання і перевалки вантажів, надання в оренду складів, приміщень для виставочної діяльності, а також послуг щодо доробки, сортування, пакетування товарів тощо. Форми їх організації: вільні порти /«порто-фран­ко»/, вільні митні зони /зони франко/, митні склади;

комплексні виробничі зони — частина території дер­жави, на якій запроваджується спеціальний /пільговий податковий, валютно-фінансовий, митний тощо/ режим економічної діяльності з метою стимулювання підприєм­ництва, залучення інвестицій у пріоритетні галузі госпо­дарства, розширення зовнішньоекономічних зв'язків, за­позичення нових технологій, забезпечення зайнятості населення. Вони можуть мати форму експортних вироб­ничих зон, де розвивається насамперед експортне вироб­ництво, орієнтоване на переробку власної сировини та переважно складальні операції, та імпортоорієнтованих зон, головна функція яких — розвиток імпортозамінних виробництв;

науково-технічні зони — спеціальні (вільні) економіч­ні зони, спеціальний правовий режим яких орієнтований на розвиток наукового і виробничого потенціалу, досяг­нення нової якості економіки через стимулювання фун­даментальних і прикладних досліджень, з подальшим впровадженням результатів наукових розробок у вироб­ництво. Вони можуть існувати у формі регіональних ін­новаційних центрів-технополісів, районів інтенсивного наукового розвитку, високотехнологічних промислових комплексів, науково-виробничих парків /технологічних, дослідницьких, промислових, агропарків/, а також ло­кальних інноваційних центрів та опорних інноваційних пунктів;

туристсько-рекреаційні зони — вільні економічні зо­ни, які створюються в регіонах, що мають багатий при­родний, рекреаційний та історико-культурний потенціал, з метою ефективного його використання і збереження, а також активізації підприємницької діяльності в тому числі із залученням іноземних інвесторів/у сфері рекреа­ційно-туристичного бізнесу;

банківсько-страхові /офцюрні/ зони — це зони, в яких запроваджується особливо сприятливий режим здій­снення банківських та страхових операцій в іноземній валюті для обслуговування нерезидентів. Офшорний ста­тус надається банківським та страховим установам, які були створені за участю лише нерезидентів і обслугову­ють лише ту їхню підприємницьку діяльність, що здій­снюється за межами України;

зони прикордонної торгівлі — частина території дер­жави на кордонах із сусідніми країнами, де діє спроще­ний порядок перетину кордону та торгівлі.

Крім вищезазначених, в Україні можуть створювати­ся спеціальні (вільні) економічні зони інших типів, а також комплексні спеціальні /вільні/ економічні зони, які поєд­нують у собі риси та елементи зон різних типів.

2. Порядок створення та ліквідації спеціальних (вільних) економічних зон

Спеціальні (вільні) економічні зони створюються Вер­ховною Радою України за ініціативою Президента Ук­раїни, Кабінету Міністрів України або місцевих Рад на­родних депутатів України та місцевої державної адміні­страції.

У разі створення спеціальної (вільної) економічної зо­ни за ініціативою Президента України або Кабінету Мі­ністрів України відповідне рішення може бути прийнято лише після одержання письмової згоди відповідної місце­вої Ради народних депутатів України та місцевої держав­ної адміністрації, на території якої передбачається розта­шувати спеціальну (вільну) економічну зону.

У разі коли ініціатива у створенні спеціальної (вільної) економічної зони належить місцевим Радам народних депутатів та місцевим державним адміні­страціям, вони подають відповідну пропозицію Кабі­нету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України повинен розглянути пропо­зицію про створення спеціальної (вільної) економічної зони у шестидесятиденний строк від дня її надходження і подати висновок з цього питання до Верховної Ради Ук­раїни.

Пропозиції щодо зміни статусу і території спеціальної (вільної) економічної зони подаються в порядку, передба­ченому цим Законом для створення спеціальної (вільної) економічної зони.

Документи про створення спеціальної (вільної) еко­номічної зони повинні містити:

а) рішення місцевої Ради та місцевої державної адмі­ністрації з клопотанням про створення спеціальної (віль­ної) економічної зони (у разі створення спеціальної (віль­ної) економічної зони за їх ініціативою) або письмову зго­ду відповідних місцевих Рад народних депутатів і місцевих державних адміністрацій, на території яких має бути роз­ташована спеціальна (вільна) економічна зона (у разі створення спеціальної (вільної) економічної зони за ініціативою Президента України або Кабінету Міністрів України);

б) проект положення щодо її статусу та системи управ­ління, офіційну назву спеціальної (вільної) економічної зони;

в) точний опис кордонів спеціальної (вільної) еко­номічної зони та карту її території;

г) техніко-економічне обгрунтування доцільності ство­рення і функціонування спеціальної (вільної) економічної зони;

д) проект закону про створення конкретної спеціаль­ної (вільної) економічної зони.

Інші документи вимагатися не можуть.

Техніко-економічне обгрунтування доцільності ство­рення спеціальної (вільної) економічної зони має включа­ти обгрунтування:

• мети, функціонального призначення та галузевої спрямованості її діяльності;

• етапів розвитку із зазначенням часу їх здійснення;

• ступеню розвитку виробничої і соціальної інфра­структури, інфраструктури підприємництва та можли­вості їх розвитку в майбутньому;

• вихідного рівня розвитку економічного, наукового та іншого потенціалу з урахуванням специфічних умов її створення;

• рівня забезпеченості кваліфікованими кадрами;

• обсягів, джерел та форм фінансування на кожному етапі її створення і розвитку;

• режиму ціноутворення, оподаткування, митного ре­гулювання, валютно-фінансового та кредитного механізму.

Спеціальна (вільна) економічна зона вважається лікві­дованою з моменту закінчення строку, на який її було створено, якщо його не буде продовжено Верховною Ра­дою України.

Спеціальна (вільна) економічна зона може бути лікві­дована Верховною Радою України до закінчення строку, на який її було створено, за поданням Президента Ук­раїни або Кабінету Міністрів України.

Питання щодо доцільності продовження строку функ­ціонування спеціальної (вільної) економічної зони або її дострокової ліквідації може бути передано для вивчення до комісії незалежних експертів, створюваній Верховною Радою України.

Верховна Рада України повинна розглянути подані пропозиції та у тримісячний строк від дня подання зазна­ченої пропозиції винести відповідне рішення. Спеціальна (вільна) економічна зона вважається ліквідованою з мо­менту прийняття відповідного закону її ліквідації.

Для вирішення майнових та інших питань, пов'язаних з ліквідацією спеціальної (вільної) економічної зони, вре­гулювання фінансових відносин між органом господарсь­кого розвитку і управління та суб'єктами економічної діяльності спеціальної (вільної) економічної зони Кабіне­том Міністрів України створюється ліквідаційна комісія, яка набуває усіх повноважень щодо управління спеціаль­ною (вільною) економічною зоною до моменту остаточно­го вирішення всіх питань, пов'язаних з ліквідацією спе­ціальної (вільної) економічної зони.