Звіт з виробничої практики зі спеціальності

^{Щоденник з ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ практики}

Дата

№ завдання

Зміст виконаних робіт

Оцінка та зауваження керівника практики

Від підприємства

Від навчального закладу

18.03.13

1

Пройшла інструктаж техніки безпеки, виробничої санітарії та протипожежних заходів

Загальні норми поширюються на всі галузі промисловості, а галузеві відносяться тільки до певної галузі промисловості, відображаючи специфіку її виробництва. До числа загальних норм належать, наприклад, «Санітарні норми проектування промислових підприємств» (СН 245-63), «Правила улаштування електроустановок (ПУЕ)» та ін

До складу загальних норм і правил входять так звані наскрізні правила, які регулюють безпеку праці та гігієнічні умови для окремих видів робіт і виду виробництва або типу обладнання, що зустрічаються в різних галузях народного господарства. До числа наскрізних правил для окремих видів робіт можна, наприклад, віднести «Правила про умови праці вантажників», затверджені НКП СРСР 20 вересня 1931, «Санітарні правила роботи з радіоактивними речовинами і джерелами іонізуючих випромінювань», затверджені в 1960 р. Для видів виробництва можна в якості прикладу вказати на такі наскрізні правила, як «Правила техніки безпеки і виробничої санітарії при виробництві металопокриттів», затверджені ЦК профспілки робочих машинобудування 8 червня 1960 Для типів промислового обладнання діє багато наскрізних правил, у тому числі для повітряних компресорів, парових котлів, посудин, що працюють під тиском, трубопроводів, вантажопідйомних пристроїв та ін

Галузеві правила охоплюють майже всі виробництва хімічної та нафтохімічної промисловості. На початок 1967 тут застосовувалося понад 150 видів галузевих правил, розроблених науково-дослідними та проектними інститутами, розглянутих працівниками підприємств та профспілковими організаціями, погоджених з органами нагляду і затверджених відповідно до чинного законодавства профспілки працівників нафтової і хімічної промисловості.

Правила і норми техніки безпеки та виробничої санітарії мають велике значення для забезпечення безпечних і здорових умов праці при проектуванні нових і реконструкції діючих підприємств. Оскільки в нових правилах, систематично переглядаються у зв'язку зі зміною технології, встановлюються більш прогресивні з точки зору безпеки вимоги, - підвищується і загальний рівень умов праці на підприємствах. Наприклад, що діяли в 1963 р. «Санітарні норми проектування промислових підприємств (СН 245-63) переробляються в напрямку підвищення містяться в них вимог промислової санітарії і поліпшення умов праці на підприємствах.

Органи, інспектуючих та контролюючі стан техніки безпеки, не можуть без правил і нормативних матеріалів пред'являти обгрунтовані, обов'язкові для господарських керівників приписи щодо усунення виявлених недоліків в галузі техніки безпеки та промислової санітарії.

На підставі правил та відповідно до затвердженого технологічного регламенту на підприємстві розробляються інструкції з техніки безпеки для кожного робочого місця або кожної професії. Наприклад, правилами визначено, що апарати або резервуари, які підлягають розкриттю для огляду, ремонту або чистки, повинні бути от'едініться заглушками від діючої апаратури. У правилах дані загальні вказівки, які стосуються усіх резервуарів та апаратів. В інструкції ж конкретно вказується, на якому апараті даної установки, в яких випадках, в яких місцях і який міцності повинні бути поставлені заглушки. Якщо пізніше до апарату зроблено нове підключення, то інструкція відповідно доповнюється. Важливим видом інструкцій є так звані аварійні інструкції. У них передбачаються можливі випадки і місця виникнення аварій, заходи щодо їх ліквідації у початковій стадії дії кожного інженерно-технічного працівника і робочого, шляхи порятунку людей, захоплених аварією.

Практичний матеріал опрацьовано.

5 (відмінно)

19.03.13

2

Знайомство з підприємством та виробничими місцеме практики. Ознайомилась з статутом та реєстраційними документами підприємства. Здійснила екскурсію по підприємству: ознайомилась зі структурою та виробничим циклом підприємства. Склала організаційно - правову характеристику підприємства. Виконала аналіз економічних і фінансових показників діяльностіпідприємства.

Ознайомилась з структурою комерційної служби підприємства, посадовими інструкціями працівників.

Види господарської діяльністі фірми: -Оптова торівля госп.товарами;

-Оптова торгівля деривиною, будівельними матеріалами;

-Роздрібна торгівля господарськими товарами;

-Надання в оренду й експлуатацію приміщень.

Практичний матеріал опрацьовано.

5 (відмінно)

20.03.13

3

Знайомство з роботою комерційної служби підприємства та її підрозділів.

Структура комерційних служб і її особливості залежать від основного виду діяльності підприємства, тобто від того, здійснює підприємство оптову чи роздрібну торгівлю товарами або є виробником продукції, надає послуги (аудиторські, маркетингові, сервісні, туристські й ін.), чи виконує роботи (будівельні, науково-дослідні й ін.).

На виробничих підприємствах, що здійснюють випуск якої-небудь продукції, створюється комерційна служба у виді структурного підрозділу даного підприємства. На такі служби покладаються як закупівельні, так і збутові функції.

Діяльність комерційної служби підлегла керівництву підприємств. У деяких випадках їй надається відносна самостійність в обліку доходів і витрат, але результати її діяльності відбиваються в загальному балансі підприємства. Вона не є самостійною юридичною особою, її також не можна розглядати як посередника.

Відносини комерційних служб із підприємствами не оформляються договорами, а будуються на безпосередньо адміністративному підпорядкуванні. За результати діяльності комерційних служб відповідає своїм капіталом виробниче підприємство, що їх створило. Іноді ці структури носять спеціальні фірмові назви, як правило, із включенням елементів назви свого підприємства. Таку практику застосовують, наприклад, текстильні і швейні підприємства України, створюючи власні спеціалізовані магазини.

Підприємство ПП «Протасова Н.П» здійснює комерційну закупівельно-збутову службу.

Комерційна закупівельно-збутова служба очолюється, як правило, одною особою, що має двох заступників: окремо по закупівлі й окремо по збуту. Заступникам підлеглі оперативні працівники, чисельність яких визначається виходячи з обсягу роботи, зв'язаної відповідно з постачанням підприємства необхідними матеріалами і збутом продукції, що випускається.

Практичний матеріал опрацьовано.

5 (відмінно)

21.03.13

4

Знайомство з характеристикою виготовлюваної продукції на підприємстві та ринками її збуту.

Предметом та метою діяльності ПП «Протасова Н.П.» є продаж господарських товарів, що сприяє найбільш повному задоволенню потреб споживачів у таких господарських потребах і формах обслуговування.

Продукція виготовлена за сучасною технологією і має високі показники якості, які дозволяють їй конкурувати з аналогами на інших ринках. Планується розробити більший асортимент товарів, що дозволить задовольнити будь-який смак покупця.

Поява місцевих конкурентів, що також мають вузьку спеціалізацію по продажу господарських товарів, очікується не раніше, ніж через рік з початку продажу нашої продукції. Це обумовлено відсутністю необхідних потужностей на місцевих підприємствах громадського споживання та тривалістю терміну організації подібного продажу.

Основними каналами розподілу продукції, що виробляється, будуть:

1) Підприємство-виробник - споживач (власний магазин «Будівельник»).

2) Підприємство-виробник - споживач (доставка безпосередньо до клієнта).

3) Підприємство-виробник - дрібно гуртова торгівля до підприємства громадського споживання товарів.

Збут є досягнення досить поставленої мети підприємства міста і завершальним етапом виявлення смаків та переваг покупців. У процесі збуту остаточно визначається результат роботи підприємства, направлений замінити розширення обсягів роботи і отримання прибутку.

Метою роботи є підставою визначення шляхів вдосконалення комерційної діяльності з збуту продукції підприємства.

Досягненню мети сприяла постановка і рішення наступних завдань: розгляд етапів і структури управління комерційної діяльності з збуту продукції; оцінка організації комерційної діяльності з збуту своєї продукції підприємстві, ринків збуту, аналіз обсягу, структури та динаміки продажів підприємства; розробка пропозицій з удосконалення організації збуту підприємства.

Комерційна діяльність із збуту своєї продукції підприємстві багатогранна, вона починається з координації інтересів підприємства-виробника з вимогами ринку. Виробник продукції зацікавлений у зниженні витрат виробництва, але це можливо досягти на великих обсягах виробництва та невеличкий номенклатурі своєї продукції. Проте ринок вимагає іншого: споживачі зацікавлені у великому виборі якісної, різноманітної продукції з різними споживчими властивостями по прийнятною ціною. У остаточному підсумку виробничу програму підприємства, номенклатура, якість продукції мають визначатися статками і платоспроможним попитом споживачів: підприємств, фірм та населення.

Розширення номенклатури продукції ускладнює виробничий процес, під час випуску невеликих партій виробів зростає собівартість кожного вироби, ускладнюється організація управління, часом потрібно часта переналагодження устаткування. Тому, щоб скоординувати інтереси підприємства-виготовлювача і ринку, необхідно планування асортименту продукції, як нової, і вже що випускалася для підприємства. Планування асортименту є складовою частиною комерційної діяльності промислового підприємства.Виполняться ця має відділом збуту у взаємодії з відділом маркетингу підприємства.

Поруч із плануванням асортименту складовою комерційної діяльності є планування збуту. Планування збуту включає складання плану збуту підприємства, формування портфеля замовлень, вибір найефективніших каналів збуту, розподіл обсягу збуту товарів у регіонах.

Портфель замовлень формують підприємства-виробники, що виробляють і які постачають продукцію на «відомий» ринок, тобто. за контрактами, і навіть на замовлення держави.

Практичний матеріал опрацьовано.

5 (відмінно)

22.03.13-05.04.13

5

Вивчення стратегії підприємства.

Виробнича робота на робочих місцях дублерами (товарознавців і комерційних агентів; агентів торговельних; начальників складського господарства; завідувача складу; керуючого магазином; керуючого торговельним або рекламним агентством).

Зазначимо, що під стратегією прийнято розуміти комплексну програму дій (заходів), яка забезпечує здійснення місії (генеральної мети) фірми і досягнення її множинних цілей. У даному випадку колись суто військовий термін «стратегія» вживається не як своєрідний синонім «управління», а як економічний термін, що ха­рактеризує логічну побудову програми перспективних заходів, спи­раючись на які підприємницька структура очікує успішного досяг­нення поставлених цілей. При цьому стратегія завжди є багато- об'єктною. Зокрема, об'єктами стратегії можуть бути продукція, капітал, максимізація прибутку, поведінка на ринку, конкурентоспро­можність, технологія та інші елементи ринкової системи господа­рювання.

Стратегію від інших планів і програм відрізняють:

комплексний характер;

практична спрямованість;

орієнтація на використання переваг фірми.

Процес стратегічного планування (далекоглядного передбачен­ня) є досить складним і трудомістким, але він забезпечує успіх підпри­ємницької діяльності, оскільки:

привчає підприємця до чесного й активного ведення справ у власному бізнесі;

допомагає підприємцю чітко усвідомити, у чому саме поля­гає бізнес та хто його вірогідні конкуренти і споживачі;

■ значно підвищує шанси підприємця не лише вижити, а й ефек­тивно діяти у конкретному середовищі.

Загальна процедура формування підприємницької стратегії охоп­лює кілька взаємозв'язаних етапів, кожний з яких має свій сенс і спря­мованість.

Оцінка й аналіз існуючої стратегії

Діагностика стратегії фірми передбачає аналітичну оцінку її вну­трішніх можливостей щодо задоволення потреб ринку і досягнутого ступеня їх використання. Дієздатність стратегії має визначатись за допомогою відповідних критеріїв і умов. Основними з них є такі:

наскільки стратегія фірми характеризується цілісністю; за яких умов кожна з її складових може «працювати» на загальну стратегію;

наскільки стратегія фірми «вписується» в навколишнє зовнішнє ринкове середовище (відповідає принципу сумісності з ним) з огля­ду на його швидкі зміни;

наскільки збалансовані між собою стратегічні цілі і матеріально- фінансові ресурси фірми;

наскільки стратегія фірми враховує потенційну можливість комерційного ризику і передбачає конкретні заходи для його мінімізації або повної нейтралізації;

наскільки стратегія фірми відбиває обгрунтований горизонт ділового планування і терміни реалізації; які містить у собі довго- та короткострокові цілі;

наскільки стратегія фірми спирається на дії її лінійних та функціональних структур, їхні перспективні орієнтири і цінності.

Аналіз діючої стратегії фірми може засвідчити, що фірма:

а) перебуває у більш-менш повній відповідності з сучасною інвестиційною, виробничою і комерційно-фінансовою політикою підприємництва;

б) відповідає сучасним вимогам ринку частково і потребує ко­ригування стратегічних альтернатив;

в) потребує докорінного перегляду своєї діяльності.

Етапи коригування (розробки) стратегії фірми

Залежно від того, на якій стадії життєвого циклу перебуває фірма у даний час, її керівництво може вибрати одну з наведених нижче базових стратегій:

стратегію виживання -— вона є, по суті, захисною стра­тегією і використовується за кризового стану економічної діяльності підприємства;

стратегію стабілізації — стратегію діяльності підпри­ємства з урахуванням нестабільності (коливання) обсягу продажу своєї продукції і отримуваної величини доходів;

стратегію зростання—найприйнятнішу (найефективнішу) стратегію стабільного зростання обсягів продажу, прибутку, капіталу.

Вибір базової стратегії — прерогатива керівництва фірми або самого підприємця; вона реалізується, коли отримано всебічну інформацію щодо реального стану підприємства (фірми). Причому нибір стратегії має бути варіантним, альтернативним.

CD Планування можливих ризиків

Процес планування (передбачення) потенційно можливих гос­подарських ризиків звичайно охоплює такі процедури:

визначення максимально можливих критичних допущень;

виявлення можливостей виникнення кожної з несподіванок і розрахунки величини ризику кожного виду;

розробку системи захисних (нейтралізуючих) дій за умови на­стання кризової ситуації на підприємстві. Стратегії виживання і стабілізації

Вибір стратегій виживання або стабілізації є об'єктивним і виму­шеним процесом за умови катастрофічного занепаду економічної діяльності підприємницької структури чи настання нестабільності (значних коливань) у показниках фактичного продажу продукції та отримуваного прибутку.

Стратегія виживання має суто захисний характер і перед­бачає здійснення системи заходів, що забезпечують вихід фірми з кризового стану в максимально короткий термін. Підприємець зі своєю командою менеджерів має діяти рішуче і швидко здійснити:

у сфері маркетингу — перегляд товарної політики, системи товаропросування, її більшу адаптацію до зовнішнього середови­ща і кон 'юнкіури ринку; проведення гнучкішої цінової політики; вне­сення необхідних змін в організацію виробництва;

у фінансовій діяльності — створення умов жорсткої економії витрат матеріальних ресурсів, обмеження до виправданого мінімуму процесу інвестування; залучення нових банківських кредитів (бажа­но на пільгових та ощадливих умовах); централізацію фінансових операцій; аукціонний продаж чи закриття збиткових виробництв;

у системі управління — перегляд методів управління, співвідношення централізації і децентралізації управлінських рішень; проведення необхідних кадрових змін.

При цьому варто наголосити, що стратегія виживання не може бути довготривалою, оскільки не відповідає економічним інтересам підприємця і всього персоналу. Її практична реалізація майже завж­ди потребує жорсткої централізації управління виробництвом, гра­ничної обачливості у прийнятті та максимальної рішучості в проведенні управлінських рішень.

Стратегія стабілЬаціїперефанае передовсім вирівнювання обсягу продажу, прибутку та інших найбільш важливих показників ефективності підприємницькі)'! діяльності з наступним їх підвищенням.

Залежно від реальної економічної ситуації на підприємстві реко­мендується використовувати один з трьох вірогідних підходів до практичного здійснення стратегії стабілізації: 1) економія та найбільш ощадливе використання всіх, видів ресурсів з активним наміром швидкої стабілізації системи господарювання; 2) пози­тивне зрушення в обсягах і ефективності виробництва з певною надією на швидке пожвавлення підприємницької діяльності; 3) обгрунтована стабілізація економічної ситуації, за якої стають необхідними довгострокові науково-технічні і соціально-економічні програми для досягнення міцної ринкової позиції фірми.

□ Стратегія економії може бути використана у випадках, шли спад виробництва передбачений і контролюється дирекцією фірми або мали починається непередбачений раптовий спад обсягу прода­жу і загальної величини прибутку.

Цілі названої стратегії у відповідному вимірі часу можна сфор­мулювати так: найближча (термінова) — зупинити спад ділової активності та результативності підприємницької діяльності; середньо- строкова—розпочати процес поліпшення економічного стану фірми; довгострокова—започаткувати стадію пожвавлення і зростання. При цьому стратегія економії може охоплювати три фази: 1) ревізію витрат; 2) консолідацію; 3) пожвавлення.

Ревізія витрат звичайно передбачає: скорочення чисельності персоналу і витрат на його утримання; зменшення накладних витрат; здешевлення маркетингових досліджень, науково-дослідних і дослідно- конструкторських робіт тощо. Особливу увагу звертають на програ­ми жорсткої економії по кожному виробу, застосовуваній технології по всіх виробничих підрозділах, постійно регулюючи ці програми з урахуванням кон'юнктури ринку.

Консолідація як окрема фаза економії витрат зв'язана з обгрун­туванням часу і швидкості пожвавлення економічної діяльності та розробкою програми підвищення прибутковості фірми. У цій пло­щині діяльність підприємства концентрується на розв'язанні таких завдань: 1) загальне керівництво—раціоналізація системи управління і мінімізація адміністративних витрат; 2) науково-технічні дослідження і розробки — переміщення головних зусиль у сфері фінансування з пошукових до дослідно-конструкторських робіт; 3) виробництво — аналітична оцінка чинників динаміки продуктивності праці та прак­тична реалізація виявлених резервів зростання.

Пожвавлення є особливою фазою стратегії фірми, що пе­редбачає в цілому поступовий перехід від суто захисної до на- ступальної стратегії. Це має супроводжуватись завершенням прин­ципових перегрупувань у системі формування і використання ресурсів, активізацією маркетингової та фінансової діяльності.

Стабілізація економічної ситуації звичайно здійснюється за умови, коли результативність підприємницької діяльності харак­теризується значними коливаннями. Така стратегічна поведінка є характерною і раціональною для підприємств і організацій військово-промислового комплексу на стадії їх конверсії.

Специфічні дії дирекції фірми (підприємства, організації) щодо досягнення стабілізації зводяться до такого. Якщо коливання показників ефективності бізнесу мають короткостроковий характер, то варто домагатися необхідної збалансованості між обсягами виготовленої продукції і ринку її збуту. За досить тривалого періоду коливань, коли фірма тривалий час не спроможна забезпечити стабільність виробництва і продажу товарів, їй варто розпочати здійснення програми переходу на випуск іншого виду продукції

Робота дублером техніка виробничих відділів

Організація праці виробничо-технічної служби підприємства. Структура виробничо-технічної служби, обов’язки Вивчення структури і посадових інструкцій робітників виробничо-технічної служби. Виконання робіт, пов’язаних з посадовими обов’язками техніка відділу.

Виконання роботи, пов’язаної з обліком рухомого складу і паливо-мастильних матеріалів.

Ведення облікової та звітної документації з руху, технічного стану і проведення технічного обслуговування і ремонту рухомого складу, з паливно-мастильних матеріалів.

Організація роботи відділів технічного контролю, експлуатації, планування, головного механіка. Призначення і структура відділів. Вивчення документації, обов’язків робітників. Виконання робіт, пов’язаних з посадовими обов’язками майстра (механіка) відділу. Контроль технічного стану автомобіля перед виїздом на лінію і при його поверненні. Добове планування роботи рухомого складу. Методи розрахунку техніко-економічних показників.

Оперативно-постачальницьку роботу на підприємстві виконують співробітники відділу: експедитор, товарознавець-комірник, комерційний агент по закупівлях.

Експедитор і комерційний агент займаються пошуком постачальників; спільно з комерційним директором укладають з ними договори, оформляють документацію на придбання матеріальних ресурсів, замовляють транспорт для перевезення (якщо необхідно). Супроводжують вантажі в дорозі і забезпечують їх збереження. Товарознавець-комірник визначає вимоги до продукції, необхідної для виробництва, а також перевіряє відповідність їх якості стандартам, ТУ, договірним зобов'язанням і іншим документам.

Він бере участь в контролі виконання договірних зобов'язань; бере участь в розробці і впровадженні стандартів підприємства по МТО, контроль якості продукції, організації транспортування і зберігання продукції. Бере участь в проведенні інвентаризації матеріальних ресурсів. Здійснює контроль за дотриманням правил зберігання матеріальних ресурсів, термінами відвантаження поворотної тари.

Діє система розподілених функцій і делегованих повноважень між працівниками по організації закупівель.

Основні функції відділу зводяться до наступного:

— аналіз і вибір постачальника;

— укладення контракту (кількість продукції, вибір умови постачання, форма розрахунків);

— контроль за дотриманням умов постачання (кількість, якість, терміни постачання);

— організація розміщення товарів на складі.

Основними критеріями вибору постачальника є: його надійність, ціна продукції, що поставляється, умова розрахунків і постачання. Аналіз, вибір постачальника спочатку проводиться на рівні комерційного директора, потім виконане рішення узгоджується з керівництвом фірми і співробітниками відділу.

Товарознавець: визначає вимоги до продукції, а також відповідність їх якості стандартам, договірним зобов'язанням. Він бере участь в контролі виконання договірних зобов'язань; бере участь в розробці і впровадженню стандартів підприємства по збуту, контроль якості продукції, організації транспортування і зберігання готової продукції. Бере участь в проведенні інвентаризації. Здійснює контроль за дотриманням правил зберігання готової продукції, її відправці споживачам;

Комерційні агенти займаються пошуком споживачів і ув'язненням з ними договорів, оформляють документацію на відправлення вантажу, замовляють транспорт для його перевезення. Відправляють продукцію на адресу покупця або супроводжують вантажі в дорозі дотримання і забезпечують їх збереження; агенти беруть участь у вдосконаленні збутової діяльності підприємства.

Практичний матеріал опрацьовано.

5 (відмінно)

08.04.13

6

Оподаткування підприємства.

Піприємство ПП «Протаосва Н.П.» підпорядковується спрощеній системі оподаткування.

Податки є важливою ланкою фінансових відносин у суспільстві і як форма фінансових відносин виникають одночасно з появою держави. З розвитком товарно-грошових відносин оподаткування здійснюється в основному в грошовій формі. Податки - це обов'язкові платежі, що їх встановлює держава для юридичних і фізичних осіб з метою формування централізованих фінансових ресурсів, які забезпечують фінансування державних витрат.

Обов'язкові платежі перераховуються до бюджету держави, а також до інших цільових державних фондів. Вони можуть здійснюватися в кількох формах: податки, плата за ресурси, цільові відрахування.

Система оподаткування - це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення конкретних економічних і соціальних завдань, власних національних особливостей.

Становлення системи оподаткування в Україні почалося з ухваленням 25 червня 1991 р. Закону "Про систему оподаткування". У ньому було визначено принципи побудови і призначення системи оподаткування, дано перелік податків, зборів, названо платників та об'єкти оподаткування. Таким чином було закладено основи системи оподаткування, створено передумови для її наступного розвитку.

Ураховуючи зміни в податковій політиці держави, необхідність дальшого вдосконалення оподаткування, 2 лютого 1994 р. було ухвалено другий варіант Закону "Про систему оподаткування". Третій варіант цього закону Верховна Рада України ухвалила 18 лютого 1997 р.

В останньому варіанті закону дано більш повне і чітке визначення принципів побудови системи оподаткування, а також понять системи оподаткування, платників податків і зборів, об'єкта оподаткування; обов'язків, прав і відповідальності платників податків; видів податків, зборів і порядку їх зарахування до бюджету та державних цільових фондів.

Система оподаткування - це сукупність податків і зборів, (обов'язкових платежів) до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів, що стягуються в порядку, установленому відповідними законами держави.

Середньооблікова чисельність працюючих для суб'єктів малого підприємництва визначається за методикою, затвердженою органами статистики, з урахуванням усіх його працівників, у тому числі тих, що працюють за договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філіалів, відділень та інших відособлених підрозділів.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами.

У разі здійснення операції з продажу основних фондів виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою від реалізації цих фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу.

2. Суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї.

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:

до місцевого бюджету - 43 відсотки;

до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;

на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

3. Суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:

6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України "Про податок на додану вартість";

10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:

до Державного бюджету України - 20 відсотків;

до місцевого бюджету - 23 відсотки;

до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;

на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Платники єдиного податку - юридичні особи ведуть податковий облік за тими податками, платниками яких вони є згідно з цим Указом.

4. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.

Форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України.

Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації. Суб'єкт малого підприємництва - юридична особа обов'язково зазначає, яку ставку єдиного податку ним обрано.

Заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період.

Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийняте не більше одного разу за календарний рік.

Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.

Відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності і повернення до раніше встановленої системи оподаткування суб'єкти малого підприємництва можуть здійснювати з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) у разі подання відповідної заяви до органів державної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (кварталу).

Форма книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

За результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи подають до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що наступає за звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку, акцизного збору і, в разі обрання ними єдиного податку за ставкою 6 відсотків, розрахунок про сплату податку на додану вартість, а також платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів.

Суб'єкт малого підприємництва - юридична особа зобов'язана вести книгу обліку доходів та витрат і касову книгу.

5. У разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

6. Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):

податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків;

податку на прибуток підприємств;

податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва);

плати (податку) за землю;

збору на спеціальне використання природних ресурсів;

збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

збору до Державного інноваційного фонду;

збору на обов'язкове соціальне страхування;

відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;

комунального податку;

податку на промисел;

збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів;

внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;

плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

Новостворені та зареєстровані в установленому порядку суб'єкти малого підприємництва, які подали до державної податкової служби за місцем їх реєстрації заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, вважаються суб'єктами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з того кварталу, в якому проведено їх державну реєстрацію.

Суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи - платники єдиного податку мають право не застосовувати електронні контрольно-касові апарати для проведення розрахунків із споживачами.

Порядок ведення спрощеного обліку та звітності суб'єктами малого підприємництва відповідно до цього Указу затверджується Міністерством фінансів України.

7. Дія цього Указу не поширюється на:

суб'єктів підприємницької діяльності, на яких поширюється дія Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" в частині придбання спеціального патенту;

довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;

суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків;

фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами;спільну діяльність, визначенупунктом 7.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Практичний матеріал опрацьовано.

5 (відмінно)

09.04.13

7

Юридичний статус підприємства. Підприємство є юридичною особою, яка заснована на державній власності та підпорядкована Кабінетові Міністрів України.

Підприємство набуло права юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Підприємство має самостійний баланс, розрахункові (поточні) та інші рахунки в установах банків, а також печатку із своїм найменуванням та зображенням фірмового знака, а також знак для товарів і послуг, штампи, бланки та інші реквізити.

Для здійснення розрахунків за придбану або продану електричну енергію Підприємство відкриває розподільний рахунок, рух коштів на якому здійснюється за спеціальним режимом, що визначається законодавством.

Підприємство діє на принципах повної господарської самостійності і самоокупності, несе відповідальність за наслідки своєї господарської діяльності та виконання зобов'язань перед партнерами і державою.

Підприємство може набувати майнових та особистих немайнових прав, укладати з іншими суб'єктами підприємницької діяльності та громадянами договори (контракти), зокрема купівлі-продажу, підряду, страхування, перевезень, зберігання, доручення, комісії тощо, бути позивачем або відповідачем у суді, арбітражному та третейському судах України, а також у судах інших держав.

Підприємство провадить претензійно-позовну роботу з постачальниками та іншими учасниками ОРЕ, які не виконують умов Договору між членами ОРЕ та додатків до нього.

Підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями всім належним йому майном.

Підприємство не відповідає за майновими зобов'язаннями держави.

Підприємство має право утворювати в установленому порядку філіали, представництва, інші відокремлені структурні підрозділи на території України та забезпечувати їх основними засобами та обіговими коштами.

Філіали, представництва та інші відокремлені структурні підрозділи Підприємства діють на підставі положень про них, що затверджуються директором Підприємства. Керівництво їх роботою здійснюють особи, які призначаються директором Підприємства.

Підприємство має право залучати до роботи українських та іноземних спеціалістів, самостійно визначати форми, системи, розміри та види оплати праці згідно із законодавством України, утворювати тимчасові творчі колективи.

Підприємство встановлює технічно обгрунтовані норми праці з урахуванням вимог законодавства.

Умови праці іноземних громадян та її оплати визначаються індивідуальними трудовими договорами (контрактами) відповідно до законодавства України.

Підприємство має право самостійно встановлювати для своїх працівників додаткові відпустки, скорочений робочий день та пільги згідно із законодавством України.

Підприємство може створювати самостійно i разом з іншими українськими та іноземними юридичними i фізичними особами на території України i за кордоном дочірні підприємства, філії, представництва й iншi відокремлені підрозділи, а також iншi Підприємства та Товариства юридичної особи та без прав юридичної особи, розміщувати кошти в цінні папери, що знаходяться в обігу; брати участь в господарських об'єднаннях; здійснювати операції на товарних та фондових біржах.

Практичний матеріал опрацьовано.

5 (відмінно)

10.04.13

8

Виробничі екскурсії в окремі цехи, дільниці, підрозділи підприємства.

Внутрішня побудова підприємства, його виробничої та організаційної системи безпосередньо впливає на створення контуру комунікаційних зв'язків між його підрозділами. Тому питання структуризації підприємства відіграють велику роль під час формування його внутрішнього економічного механізму.

Всі підприємства можна поділити на чотири умовно названі типи: “технологічні”, “кон'юнктурні”, “маркетингові” та “підприємства технологічної атаки”

Організаційною основою функціонування внутрішнього економічного механізму є комерційний розрахунок усіх структурних підрозділів на основі принципів їх відносної самостійності, самоокупності та самофінансування і одержання прибутків, повної відповідальності за результати своєї діяльності.

Відвідала екскурсію на суміжні підприємства, які становлять інтерес для студентів спеціальності. Побувала в комерційному відділі ПП «Фоменко Н.П.»

Загальні положення комерційного відділу

Комерційний відділ є самостійним структурним підрозділом підприємства.

Відділ створюється і ліквідується наказом директора підприємства.

Відділ підпорядковується безпосередньо заступнику директора з комерційних питань.

Керівництво підрозділом:

1.4.1. Відділ очолює начальник, призначуваний на посаду наказом директора підприємства за наданням заступника генерального директора з комерційних питань.

1.4.2. Начальник комерційного відділу має ______ заступника (ів).

1.4.3. Обов'язки заступника (ів) визначаються (розподіляються) начальником комерційного відділу.

1.4.4.Заступник(и) і керівники структурних підрозділів у складі комерційного відділу, інші працівники відділу призначаються на посади і звільняються з посад наказом директора підприємства за наданням заступника генерального директора з комерційних питань.

Для виконання функцій і реалізації прав комерційний відділ взаємодіє:

З планово-економічним відділом

поточних і перспективних планів виробництва.

Надають:

одержання по номенклатурі обсягу товарної продукції по виробничих підрозділах і підприємству в цілому;

проектів оптових і роздрібних цін на продукцію підприємства, тарифів на роботи (послуги);

плану реалізації продукції;

методик визначення економічної ефективності виробничої діяльності підприємства;

середньострокових і довгострокових комплексних планів виробничої, фінансової і комерційної діяльності (бізнес-планів) підприємства;

планових техніко-економічних нормативів матеріальних і трудових витрат;

нормативних калькуляцій продукції;

висновків на проекти оптових цін на продукцію, що поставляється підприємству;

пропозицій по ефективному використанню капіталовкладень, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів;

методичних матеріалів по техніко-економічному плануванню діяльності підрозділів підприємства, розрахунку економічної ефективності впровадження нової техніки і технології;

уніфікованої планової документації.

З відділом головного технолога.

Надають:

планів виробництва продукції;

креслень, специфікацій, технічних умов, іншої технічної документації;

змін, внесених у технічну документацію; інформації про впровадження у виробництво нової продукції і про зняття з виробництва продукції, що не користується попитом; документів, що засвідчують якість готової продукції; відомостей про технологічні особливості продукції, що випускається; заявок на забезпечення матеріально-технічними ресурсами; таблиць взаємозамінності матеріалів; норм витрати матеріальних ресурсів; розрахунків потреби підприємства в устаткуванні; технічних вимог на матеріали.

З головною бухгалтерією.

Надають:

даних обліку майна, зобов'язань і господарських операцій, основних коштів, що надходять, товарно-матеріальних цінностей і засобів;

результатів господарсько-фінансової діяльності підприємства; звітних калькуляцій собівартості продукції, виконаних робіт (послуг);

розрахунків по заробітній платні;

результатів економічного аналізу господарсько-фінансової діяльності підприємства за даними бухгалтерського обліку і звітності; балансу й оперативних зведених звітів про прибутки і витрати коштів, даних про виконання бюджету;

відомостей про обіг готової продукції і матеріально-технічних засобів;

даних про норми природного збитку; нормативів складських запасів готової продукції; кошторисів витрат на придбання матеріально-технічних ресурсів; даних про реалізацію наднормативних залишків матеріальних ресурсів; іншої бухгалтерської і статистичної звітності.

З відділом маркетингу .

Надають:

відомостей про товарний ринок і можливих споживачів продукції

підприємства;

даних аналізу споживчих властивостей виробленої продукції і

прогнозування споживчого попиту і ринкової кон'юнктури;

результатів дослідження основних факторів, що формують динаміку споживчого попиту на продукцію підприємства;

інформації про співвідношення попиту та пропозиції, ціни і якості на аналогічні види продукції, про технічну й іншу споживчу якості конкуруючої продукції;

пропозицій по підвищенню конкурентноздатності і якості продукції, що випускається;

інформації про участь у галузевих виставках, ярмарках, виставках-продажах;

інформації про ринкові ціни на сировину, матеріали, напівфабрикати, устаткування і про можливі зміни цін;

висновків про зміну співвідношення попиту та пропозиції на необхідні підприємству матеріально-технічні ресурси.

З відділом організації праці і заробітної платні.

Надають:

завдань по зниженню трудомісткості виробництва;

затвердженого штатного розкладу;

положення про преміювання працівників відділу;

З виробничо-диспетчерським відділом.

Надають:

виробничих програм і календарних графіків випуску продукції по підприємству і його підрозділам, їх корегування протягом запланованого періоду;

нормативів для оперативно-виробничого планування;

даних про дотримання встановлених норм заділів на складах і робочих місцях;

відомостей про стан і комплектність незавершеного виробництва;

даних щоденного оперативного обліку ходу виробництва;

графіків забезпечення матеріально-технічними ресурсами підрозділів підприємства.

З відділом технічного контролю.

Надають:

висновків про відповідність якості матеріальних ресурсів, що надходять на підприємство (сировини, матеріалів, напівфабрикатів, що комплектують виробів) стандартам і технічним умовам; пропозицій по підвищенню якості продукції, що випускається; актів приймання по якості і комплектності;

вказівок про припинення прийому матеріальних ресурсів, що не відповідають стандартам, технічним умовам, затвердженим зразкам (еталонам) і технічної документації, умовам постачань та угод; висновків по рекламаціях;

паспортів, сертифікатів якості, інших документів, що підтверджують якість готової продукції; документації, що підлягає передачі споживачу; заявок на забезпечення відділу матеріальними ресурсами.

З цехами підприємства.

Надають:

відомостей про виконання плану виробництва продукції по встановленій номенклатурі;

актів про здачу готової продукції;

заявок на забезпечення необхідними матеріально-технічними ресурсами;

документів, що підтверджують одержання матеріальних засобів; відомостей про дотримання лімітів на одержання матеріальних ресурсів і їхній витраті по прямому призначенню;

даних про наявність запасів матеріалів і комплектуючих виробів на робочих місцях; звітів про витрату матеріальних ресурсів.

З юридичним відділом.

Надають:

висновків, консультацій по правових питаннях; роз'яснень діючого законодавства;

висновків про відповідність чинному законодавству висунутих на правову експертизу документів;

висновків за результатами розгляду матеріалів про стан дебіторської заборгованості з метою виявлення боргів, що вимагають примусового стягнення;

висновків по пропозиціях про списання безнадійної заборгованості; пропозицій по зміцненню договірної, фінансової дисципліни; пропозицій по усуненню виявлених недоліків і поліпшенню виробничої і господарсько-фінансової діяльності підприємства;

висновків по претензіях, позовах, висунутих постачальниками; оформлених претензій і позовів підприємства до несумлінних постачальників і покупців;

узагальнених результатів розгляду претензій, судових і арбітражних справ, практики укладання і виконання господарських договорів; юридичної допомоги при захисті інтересів підприємства в суді загальної юрисдикції й арбітражному суді; проектів договорів.

Практичний матеріал опрацьовано.

5 (відмінно)

11.04.13

9

Виробнича робота на робочих місцях дублерами техніків – економістів цехів основного виробництва.

Пройшла виробничу роботу практикантом в комерційному відділі.

Задачі і функції комерційного відділу.

Завдання - Визначення довгострокової стратегії комерційної діяльності і фінансових планів підприємства.

Функції - Участь у складанні перспективних і поточних планів виробництва і реалізації продукції.

Вживання заходів по своєчасному укладання господарських і фінансових угод з постачальниками і споживачами сировини і продукції, розширенню прямих і тривалих господарських зв'язків.

Контроль за реалізацією продукції, матеріально-технічним забезпеченням підприємства, фінансовими й економічними показниками діяльності підприємства, правильною витратою оборотних коштів.

Участь у ярмарках, торгах, на виставках, біржах по рекламуванню і реалізації продукції, що випускається.

Вивчення ринкової кон'юнктури на вироби, що випускаються підприємством.

Завдання - Забезпечення фінансово-господарської діяльності підприємства в області матеріально-технічного постачання, заготівлі і збереження сировини, збуту продукції на ринку і за угодами постачання, транспортного й адміністративно-господарського обслуговування. Забезпечення виконання договірних зобов'язань з постачання продукції (по кількості, номенклатурі, асортименту, якості, термінам та іншим умовам постачань).

Функції - Участь у розробці стандартів по матеріально-технічному забезпеченню якості продукції, організації збереження і транспортуванню сировини, збуту готової продукції.

Забезпечення своєчасної виплати заробітної платні працівникам підприємства.

Розробка заходів щодо ресурсозбереження і комплексного використання матеріальних ресурсів, удосконалення нормування витрати сировини, матеріалів, оборотних коштів і запасів матеріальних цінностей, поліпшення економічних показників і формування системи економічних індикаторів роботи підприємства, підвищення ефективності виробництва, зміцнення фінансової дисципліни, попередження утворення і ліквідації наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, а також перевитрати матеріальних ресурсів.

Організація роботи складського господарства, створення умов для належного збереження і збереженості матеріальних ресурсів і готової продукції.

Забезпечення раціонального використання усіх видів транспорту, удосконалення вантажно-розвантажувальних робіт, вживання заходів з максимального оснащення цієї служби необхідними механізмами і пристосуваннями.

Організація роботи з використання і реалізації вторинних ресурсів і побічних продуктів виробництва.

Вчасне складання звітно-фінансових та інших документів, розрахунків, встановленої звітності про виконання планів по збуту готової продукції, фінансовій діяльності, матеріально-технічному постачанню і роботі транспорту.

Практичний матеріал опрацьовано.

5 (відмінно)

12.04.13

10

Оформила звіт-щоденник з практики. Отримала характеристику від керівника практики підприємства ПП «Протасова Н.П.»

Практичний матеріал опрацьовано.

5 (відмінно)