1. Історична, економічна та вартісна сутність фінансів.

Термін фінанси походить від латинського фінансіа, що перекладається як дохід, платіж. На думку одних вчених цей термін виник у ХІІІ-ХV ст.., в торгових містах Італії і спочатку означав будь-який грошовий платіж. На думку інших – цим терміном у середні віки позначали будь-який примусовий платіж на користь держави. Існує думка і про те, що термін фінанси у сучасному трактуванні став застосовуватись у Франції, де під фінансами розумілася сукупність коштів, необхідних для задоволення потреб держави та різних суспільних груп.

Пізніше термін „фінанси” одержав міжнародне розповсюдження і став використовуватися як поняття, що пов’язане з системою грошових відносин між населенням та державою з приводу створення державних фондів грошових коштів. Отже, суб’єктами фінансових відносин стають населення і держава. Найпершою і найбільш яскравою формою прояву фінансових відносин стали податки, як носії цих відносин. Як історична категорія фінанси виникли одночасно з державою. Саме для утримання державного апарату і використовуються податки як важіль вилучення частини виробленої вартості або доходу. Кошти, отримані від податків, спрямовувались на задоволення потреб держави. . Фінанси пройшли декілька етапів розвитку:

1-й етап – характеризується непродуктивним характером фінансів. На ранніх стадіях розвитку державності більша частина потреб держави задовольнялась шляхом встановлення різноманітних натуральних податків і трудових повинностей. Не існувало розмежування між ресурсами держави та її глави. Грошове господарство було розвинуте тільки в армії. Поступово податки в натуральній формі заміняються грошовими, влада монарха значно обмежується. В період XVI-XVII ст. була виділена державна скарбниця з повним відокремленням її від власності монарха. Виникло поняття «державний бюджет».

2-й етап – період феодалізму. Характеризується вузькістю фінансової системи, вона складається тільки з однієї ланки – бюджету і обмежених фінансових відносин. Однак, формування і використання бюджету вже носить системний характер, що законодавчо закріплено. Звертає на себе увагу той факт, що вже тоді були означені основні групи видатків бюджету, які практично не змінились протягом багатьох століть: на військові цілі, управління, економіку, соціальні потреби. З розвитком приватної власності виникають і різні форми мобілізації коштів до бюджету у вигляді промислового, поземельного, домового податків.

3-й етап – кінець ХVIII – початок ХІХ сторіччя. Фінанси стають універсальним і дуже активним елементом економічного життя, вдосконалюється фінансове і бюджетне право. Мобілізація і використання фінансових ресурсів стають об’єктом контролю з боку законодавчих структур. Набула розвитку і реформувалась в окрему галузь знань фінансова наука. Її роль значно підвищується із зміцненням держави і розвитком товарно-грошових відносин. Предметом вивчення стають державні доходи і видатки.

В сучасних умовах незалежно від політичного і економічного устрою будь-якої держави, фінанси вступили в новий етап свого розвитку (постіндустріальний). Це зумовлено складністю і різноманітністю фінансових систем, високим ступенем впливу на економіку, багатогранністю фінансових відносин. З подальшим розвитком держави фінансові відносини вдосконалюються, збагачуються новими формами прояву і вже не уособлюються лише в податках. Формуються державні скарбниці, з’являються окремі рахунки коштів, фонди грошових коштів цільового призначення, бюджети, державні цінні папери, державні кредити та ін.

Фінанси це також економічна категорія, що виникла у результаті розвитку товарно-грошових відносин.

Фінанси як розподільна категорія – здійснюють розподіл і перерозподіл національного доходу.

Фінанси як вартісна категорія застосовуються для здійснення розподілу національного доходу, при якому повинен бути реалізований товар. Тільки за допомогою ціни може бути визначена величина грошових засобів, які надійдуть від реалізації продукції до її власника і стануть основою подальшого розподільного процесу.

За допомогою фінансів здійснюється рух суспільного продукту – виробництво, обмін, розподіл, споживання.

Фінанси – сукупність грошово-економічних відносин, пов’язаних з розподілом і перерозподілом вартості валового внутрішнього продукту, в процесі яких формуються та використовуються загальнодержавні фонди грошових коштів для здійснення економічних, соціальних і політичних завдань.

На поверхні економічних явищ фінанси асоціюються з грошима, але фінанси – це не гроші, а відносини: суспільні (мають місце в суспільстві); економічні ( пов’язані з процесом відтворення); розподільні (виникають переважно на стадії розподілу); фондоутворюючі (супроводжуються утворенням і витрачанням фондів грошових коштів).