17. Охарактеризуйте роль та види інформації для визначення вартості об'єкта

Основна роль у забезпеченні оціночної діяльності інформа­ційними ресурсами належить державним органам, завданням яких є формування нормативної бази оцінки вартості об'єктів власності.

Постачальниками інформаційних ресурсів виступають дер­жавні органи виконавчої і законодавчої влади, засобів масової інформації, інформаційні центри та безпосередньо підприємства, об'єкти оцінки.

Інформація, яка використовується в процесі оцінки потенці­алу підприємства, класифікується за наступними ознаками: 1. Залежно від джерел виникнення:

а) зовнішня інформація - характеризує загальноекономічні, галузеві, регіональні умови функціонування об'єкта і розрізняється залежно від цілей оцінки. Основні джерела зовнішньої ін­формації: програма уряду, законодавство, дані держкомстату, Інтернет та ін.;

б) внутрішня інформація - характеризує безпосередньо дія­льність об'єкта та його внутрішні бізнес-процеси. Сюди нале­жать: ретроспективна інформація, їнформація стратегії та розвит­ку підприємства, характеристика виробничого кадрового потен­ціалу, дані фін. звітності та ін.

Джерела внутрішньої інформації:

- бізнес-план підприємства;

- результати опитувань персоналу та керівників, а також внутрішня документація, що регламентує діяльність підприємства.

2. За функцією управління:

а) планова - інформація про параметри діяльності об'єкта в

майбутньому;

б) нормативно-довідкова - інформація, яка містить норма­тивно-довідкові дані. Частково є зовнішньою і частково - внут­рішньою;

в) облікова ~ характеризує підприємство за певний період часу, фіксується у фінансовій та статистичній звітності;

г) оперативна -- характеризує поточні внутрішні бізнес-процеси на даний період часу.

3. За часовим аспектом:

а) ретроспективна - інформація про минулий стан об'єкта та зовнішнє середовище;

б) поточна - інформація про стан об'єкта на момент оцінки;

в) прогнозна - інформація про майбутнє тих чи інших па­раметрів діяльності об'єкта та зовнішнього середовища.

18. Портфельний аналіз у системі прийняття рішень про перспективи збільшення підприємницького потенціалу.

Портфельний аналіз — це інструмент, за допомогою якого підприємство оцінює свою господарську діяльність із метою вкладення коштів у найбільш прибуткові й перспективні напрями й припинення або скорочення інвестицій у неефективні проекти. У такий спосіб він забезпечує ясне подання про витрати й прибуток диверсифікованої фірми.

Основним прийомом портфельного аналізу є побудова двовимірних матриць, за допомогою яких бізнес-одиниці або окремі продукти рівняються між собою за такими критеріями, як темпи зростання продажів, стадія життєвого циклу, частка ринку.

Відрізняються методики наборами змінних, однак у кожному разі це двомірні матриці, у яких по одній осі фіксуються значення внутрішніх можливостей фірми, по іншій — зовнішні фактори.

Портфельний аналіз дає змогу вирішити такі завдання:

- узгоджувати бізнес-стратегії різних виробничих підрозділів підприємства, що забезпечує рівновагу в їхньому розвитку;

- розподіляти ресурси між підрозділами;

- аналізувати портфельний баланс;

- обґрунтувати напрями реструктуризації підприємства (злиття, ліквідація, поглинання).

Механізм управління потенціалом підприємства із чітко поставленою метою функціонування повинен включати комплекс постійно діючих інноваційних, інвестиційних, маркетингових, матеріальних, організаційно-управлінських, соціальних, кадрових заходів, спрямованих на встановлення, забезпечення й підтримку потрібного рівня конкурентоздатності підприємства.