9. Щербина В. Соціальні та правові засади забезпечення соціального миру та належного морально-психологічного клімату між роботодав­цями та працівниками в умовах ринкових відносин // Право Укра­їни. - 2005. - № 7. - С. 22-26.

10. Яресько А. Поліпшення механізму розгляду індивідуальних трудо­вих спорів // Право України. - 2000. - № 10. - С. 67.

Розділ 10

Участь юридичної служби в природоохоронній діяльності

10.1. Загальні положення права природокористування

Згідно із Загальним положенням про юридичну службу мініс­терства, іншого центрального органу державної виконавчої вла­ди, державного підприємства, установи, організації юридична слу­жба бере участь у забезпеченні додержання законодавства про охорону навколишнього природного середовища та вживання заходів, спрямованих на запобігання його порушення.

У цьому розділі ми маємо на меті лише навести загальні положення права природокористування, його об'єкти та суб'єк­ти. Більш детально право природокористування розглядається навчальною дисципліною «Екологічне право України».

Конституція України надає громадянам для задоволення їх­ніх потреб право користування природними ресурсами, що є об'єк­тами права державної та комунальної власності, відповідно до закону, не погіршуючи екологічної ситуації та природних якос­тей цих ресурсів (статті 13, 41).

Законодавство України гарантує громадянам право загально­го користування природними ресурсами для задоволення життє­во необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, ма­теріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами та надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством.

У порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам надаються у володіння, користування

162

163

або оренду природні ресурси на підставі, як правило, спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, перед­бачених законодавством, - на пільгових умовах (ч. З ст. 38 За­кону України «Про охорону навколишнього середовища»)¹. Та­ким чином, в екологічному законодавстві застосовуються термі­ни «використання» і «користування» природними ресурсами. Згідно з вищенаведеною статтею Закону «Про охорону навколи­шнього природного середовища» термін «використання» природ­них ресурсів за змістом ширший, ніж «користування», бо вклю­чає в деяких випадках, крім правомочності «володіння», ще й розпорядження природними ресурсами. Це має місце у випадках користування природними об'єктами на праві приватної власно­сті (передача їх в оренду або суборенду).

Під час взаємодії людини з природним середовищем відбува­ється вилучення з нього всього необхідного для життєдіяльності людини, яка вживає, використовує, переробляє природні об'єкти відповідно до своїх потреб. Усе це називають природокористу­ванням у широкому розумінні цього слова. Однак воно не обме­жується лише споживанням або експлуатацією природних об'­єктів, бо поширюється також на використання тих природних ресурсів, їх комплексів, які забезпечують здоровий спосіб життя, духовні та естетичні потреби, відпочинок, відновлення фізичних і духовних сил. У літературі «природокористування» розуміється як використання корисних для людини властивостей довкілля: екологічних, культурних, оздоровчих та інших. Тому зміст термі­на «природокористування» охоплює різноманітні його форми: екологічну (провідна форма), економічну, культурно-оздоровчу. Таке використання природних об'єктів та їх комплексів регулю­ється нормами екологічного права. Система цих норм назива­ється правом природокористування.

Це право в літературі розглядається в трьох аспектах: як пра­вовий інститут - сукупність норм, що регулюють права та обов'яз­ки природокористувача та інших осіб; як правовідносини; як су­б'єктивне право, що належить конкретному природокористувачу².

Під суб'єктивним правом користування природним об'єк­том розуміється передбачена законом можливість безпосеред­ньої експлуатації такого об'єкта з метою вилучення з нього

¹ ВВР України. - 1991. - № 41. - Ст. 546.

² Попов В.К., Гетьман А.П. Екологічне право України. - X.: Право, 2001 - С. 120.

корисних властивостей і якостей для забезпечення певних інте­ресів природокористувача.

Право природокористування розвивалося шляхом форму­вання та вдосконалення права користування окремими вида­ми природних об'єктів, а саме: права землекористування, пра­ва водокористування, права лісокористування, права користу­вання надрами, права користування тваринним світом тощо. Незважаючи на певну специфіку, ці види права природокорис­тування мають спільні ознаки. До того ж усі природні об'єкти тісно пов'язані між собою в навколишньому природному сере­довищі і, як правило, не можуть існувати відокремлено, що дозволяє всі правові норми, які закріплюють загальні права користування різними видами природних об'єктів, об'єднати в правовий інститут.

Крім того, до складу цього правового інституту належать також правові норми, що регулюють відносини з комплексного використання різних видів природних об'єктів. Під правом при­родокористування розуміється інститут екологічного права, у яко­му об'єднані норми, що визначають спільні положення для права користування всіма видами природних об'єктів, включаючи й норми, які регулюють їх комплексне використання.

Безпосереднє спілкування людини з навколишнім природ­ним середовищем, наприклад, вдихання атмосферного повітря, задоволення естетичних і подібних їм потреб, розглядається як природне право, навіть коли воно не чітко визначено в законо­давстві. Підтримання навколишнього природного середовища в нормальному стані забезпечує реалізацію громадянами їхнього права на безпечне довкілля. При цьому можна твердити про право громадянина на природні умови життя і ставити питан­ня про їх захист.

Порушення сприятливих умов навколишнього природного середовища є відносинами, що мають суспільний характер.

Про охорону права природокористування можна говорити й у випадках господарського та іншого користування явищами природи, що не контролюються (наприклад, сили вітру, сонячної енергії тощо). У даному випадку не природні процеси, а конкре­тні суспільні відносини є визначальними, і, таким чином, існує право користування, якому властиві деякі особливі ознаки. У юридичній літературі таке право користування природними об'­єктами називається загальнодоступним.

Загальнодоступне право користування природним об'єктом ніким не надається і не припиняється, але воно підлягає захисту.

164

165

Тому недопустимо, наприклад, впливати в суб'єктивних інтересах на погоду або клімат планети, адже це порушує загальнодоступне право користування.

Переведення економіки України на ринкові відносини обумо­влює необхідність розширення змісту права природокористуван­ня. Зокрема, дозволяється використання природних об'єктів на умовах оренди, упроваджено диференційований збір за користу­вання природними об'єктами і забруднення природного середо­вища у процесі здійснення права природокористування; більшість правомочностей природокористувачів наближені до правомочно-стей власників природних об'єктів.

Об'єктом права природокористування є конкретні, індивіду­ально визначені природні об'єкти або їхні складові частини, за­кріплені на праві користування за конкретними суб'єктами. Су­б'єктами права природокористування є юридичні або фізичні осо­би, які у визначеному законом порядку набули право користу­вання конкретними природними об'єктами для відповідних ці­лей і мають у зв'язку з цим певні права та обов'язки.