1.2 Бюджетний устрій і бюджетний процес в країнах ринкової економіки

Організаційно бюджетна система будується відповідно до встановлених принципів. Організація бюджетної системи, тобто бюджетний устрій визначається державним устроєм країни.

В залежності від організаційної структури розрізняються унітарні (єдині), федеративні і конфедеративні держави.

В унітарних державах бюджетна система включає дві ланки: державний бюджет і численні місцеві бюджети.

У федераціях і конфедераціях бюджетна система складається з трьох ланок:

• державний бюджет (федеральний бюджет чи бюджет центрального уряду);

• бюджети членів федерацій – штатів США, земель (ландів) у ФРН, провінцій у Канаді;

• місцеві бюджети. Вони не включаються в бюджети членів федерації, доходи і витрати яких не входять у федеральний бюджет.

На перших етапах розвитку буржуазної держави бюджетна система ряду країн характеризувалася залежністю державного бюджету від місцевих фінансів. Наприклад, уряд США до прийняття конституції 1787р. не мав власних джерел доходів і покривав свої видатки за рахунок внесків окремих штатів. З посиленням центральної влади значення державного бюджету стало зростати.

Після другої світової війни процес централізації бюджетної системи у всіх державах різко посилився, у відношенні доходів. Істотно зросла питома вага державного бюджету в загальному обсязі ресурсів бюджетної системи. У США – більш 50%, Великобританії – більш 70%.²

У державний бюджет спрямовуються найбільші доходи:

• прибутковий податок з фізичних осіб

• податок на прибуток корпорацій,

• акцизи,

• податок на додаткову вартість,

• мита.³

По витратах, навпроти, спостерігається інша тенденція: збільшення питомої ваги в загальній сумі витрат бюджетної системи місцевих бюджетів, на які уряд перекладає значну частину витрат на розвиток економічної і соціальної інфраструктури, а також частину витрат на відтворення кваліфікованої робочої сили.

Система місцевих бюджетів також визначається державним устроєм (федеративний чи унітарний) і відповідним адміністративним розподілом. В 1960-1970р. в усіх західних країнах відбувся процес укрупнення місцевих адміністративних одиниць і, отже, посилення централізації місцевих фінансів.

Фінансові взаємини центральних і місцевих органів стали більш тісними, підсилилася регулююча роль місцевих фінансів і їхній вплив на процес відтворення і сферу соціальних відносин.

Бюджетний процес – регламентований законодавством (в Україні це Закон “Про бюджетну систему України” та інші нормативні акти) порядок створення, розгляду, затвердження бюджетів, їхнього виконання і контролю за їхнім виконанням, затвердження рахунків про виконання бюджетів, що входять у бюджетну систему.

Особливості бюджетів всіх рівнів - послідовне проходження постійно відновлюваних одних і тих же стадій їх формування та виконання у встановленому законом порядку. Це обумовлено тим, що акт, який видається про бюджет того чи іншого рівня, діє на протязі певного періоду часу, по закінченні якого повинен бути прийнятий новий акт про конкретний бюджет на постійний період часу. Бюджет знаходиться в постійному русі.

Державні органи, в силу своєї компетенції, визначають пріоритети видатків для включення їх у бюджет, відшукують доходні джерела для покриття цих видатків, складають проект бюджету, розглядають його, затверджують і виконують бюджет і звіт про його виконання. Ця діяльність компетентних державних органів дістала назву бюджетного процесу. У зв'язку з цим особливим значенням бюджетної процедури для держави, вона ретельно регламентується правовими нормами, що вміщуються в багатьох актах, які встановлюють повноваження державних органів, в Законі України, Правилах складання і виконання бюджетів, затверджуваних в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з чинним законодавством України бюджетний процес складається з таких стадій:

• складання і розгляд проекту бюджетів;

• затвердження і виконання бюджету;

• складання, розгляду і затвердження звіту про виконання бюджету.

Кожна стадія наповнюється конкретним змістом, здійснюється певними, визначеними законодавством, органами і завершується прийняттям правового акту.

Всі стадії бюджетного процесу повторюються систематично, щорічно. В цьому втілюється принцип щорічності бюджету. Дозвіл на збір доходів і витрати за їх рахунок Верховна Рада України дає Кабінету Міністрів тільки на один рік, який має назву бюджетного року або бюджетного періоду з 1 січня по 31 грудня і співпадає з календарним роком.

У Франції, Бельгії, Швейцарії бюджетний рік також співпадає з календарним. Але слід відзначити, що не у всіх країнах цей період співпадає з початком року. Так, у Великобританії, Канаді, Японії він починається з 1 квітня, в Італії - з 1 липня, в США - з 1 жовтня.

Таким чином, бюджетний процес - це регламентована законодавством діяльність державних органів по складанню, розгляду, затвердженню бюджету, а також складанню, розгляду і затвердження звіту про його виконання.

Бюджетний процес проводиться за принципами, які забезпечують найбільш повне, доцільне і ефективне забезпечення централізованих коштів країни: верховності органів законодавчої влади, які приймають остаточне рішення про бюджет; повнота бюджету, що означає включення в нього всіх доходів і видатків, передбачених законодавством; реальності включення у бюджет показників доходів і видатків, яка базується на суворому обліку коштів держави і плановому їх розподілі; спеціалізації показників бюджету ( доходів - за їх джерелами, видатків - за цільовим призначенням ); гласності бюджетного процесу, що випливає з принципу участі громадян в управлінні державою; публічності, що вимагає доведення до відома всього населення рішень Рад народних депутатів усіх рівнів про розподіл частини національного доходу, сконцентрованого в бюджеті, на потреби держави.[22,c.71]

Принцип спеціалізації бюджетних показників застосовується на всіх стадіях бюджетного процесу за допомогою бюджетної класифікації. Згідно з Бюджетним Кодексом України, бюджетна класифікація - це єдине систематизоване, функціональне згрупування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками, що забезпечує загальнодержавну і міжнародну порівняльність бюджетних даних.

Структура бюджетних класифікацій розробляється Кабінетом Міністрів України і затверджується Верховною Радою України.

Критерієм класифікації по доходах є економічне значення джерела доходів бюджету в системі податків і обов'язкових платежів. Для цього в техніко-методологічному плані до класифікації введено розділи, глави, параграфи і статті.

По видатках критерієм класифікації є цільове спрямування коштів з бюджету, яке дає змогу розподілити їх системно, суворо послідовно з точним найменуванням, що забезпечується вказаними розділами, главами, параграфами і статтями.

Бюджетна класифікація забезпечує можливість на всіх стадіях бюджетного процесу здійснювати аналіз і контроль, встановлювати джерела надходження коштів, об'єкти бюджетного фінансування, органи, відповідальні за повне і своєчасне надходження коштів у доходну частину бюджету і ефективне використання бюджетних коштів.

Юридичне значення бюджетної класифікації полягає в тому, що в її межах здійснюється компетенція Рад народних депутатів та виконавчих органів усіх рівнів в галузі бюджетного планування та виконання бюджету.