- •1.Світогляд та його структура, та роль в життєдіяльності людини.
- •2.Міфологія і релігія як історичні типи світогляду.
- •3.Предмет філософії. Зміна предмету філософії в процесі історичного розвитку.
- •4.Специфіка філософського знання(на відміну від науки та релігії).
- •6. Методи та функції філософії
- •7.Філософія як мудрість та наука, образ життя та система знань.
- •8.9. Наука як спеціалізована форма пізнання і вид діяльності. Особливості «наук про природу» та «наук про дух».
- •10. Проблема пізнання як предмет філософського аналізу.
- •11. Структура пізнання(предмет,суб’єкт, об’єкт, процес). Діалектика суб’єкт-об’єктних відношень в процесі пізнання.
- •13. Загальнонаукові методи пізнання.
- •14.Творчість, натхнення та інтуїція: філософські аспекти та проблеми.
- •16. Концепції істини в філософії(кореспондентська, когерентна, конвенційна, прагматистська). Обєктивна істина та історична правда.
- •17.Істина в філософії, науці та релігії.
- •18.Основні закони, принципи та категорії діалектики. Альтернативи діалектики.
- •19. Проблеми буття та сущого у філософії. Концепції буття.
- •20.Поняття субстанції, атрибутів та акциденцій. Реальне та ідеальне буття.
- •21.Філософське поняття світу.Субстанційні та несубстанційні моделі світу.
- •22.Категорії буття.
- •23.Матерія як філософська категорія. Структурні рівні матерії.
- •24.Єдність матерії, руху, простору, часу як форм матерії.
- •26. Свідомість: сутність, специфіка (відмінність від тварини та комп’ютера), функції (пізнавальна, ціннісна, практична).
- •27. Біологічні передумови та соціальні чинники виникнення свідомості.
- •28. Властивості свідомості (ідеальність, інтенціональність, творчість, вербальність, символізм)
- •32. Самосвідомість та самопізнання людини
- •33. Форми суспільної свідомості (політична, правова, естетична, моральна, релігійна)
- •34.Проблема людини та специфіка її існування в філософії.
- •35. Проблема людини та її виникнення
- •36. Проблема сутності людини у філософії,людське існування та екзистенція.
- •39.Поняття практики і досвіду як основ життєдіяльності суспільства і людини.
- •40. Взаємовідношення свободи і необхідності в життєдіяльності людини. Роль особи в історії.
- •44. .Поняття цінностей та їх види. Проблема справжніх і несправжніх цінностей.
- •47.Теорії аграрного, індустріального, постіндустріального і технотронного суспільства
- •49. Проблема періодизації людської історії:формаційний,цивілізаційний підходи.
- •52. Досократичний період античної філософії
- •53. Моральна та логічна проблематика філософії Сократа
- •57. Етапи розвитку та загальна характеристика середньовічного світогляду та філософії
- •59. Середньовічна схоластика (віра і розум, філософія, проблема універсалій)
- •60. Віра і розум, філософія та теологія у Фоми Аквінського
- •61. Світоглядні риси, представники та періоди розвитку філософії Відродження
- •65. Раціоналізм як науковий підхід та напрямок метафізики (р.Декарт, б.Спіноза, т.Лейбніц)
- •66. Суб’єктивний ідеалізм про можливість пізнання світу та людини (д.Юм та д.Берклі)
- •68. Характерні особливості Німецької Класичної філософії (Фіхте, Шеллінг, Гегель)
- •69. Гносеологічні та етичні погляди і. Канта
- •72. Марксизм і його історичні інтерпретації в ленінізмі та лівому марксизмі
- •77. Особливості української філософії XIV-xviiIст. Києво-Могилянська академія
- •78.Філософія серця», самопізнання, вчення про три світи у Григорія Сковороди.
- •79.Філософія національної ідеї.
8.9. Наука як спеціалізована форма пізнання і вид діяльності. Особливості «наук про природу» та «наук про дух».
Філософія, як було зазначено вище, є не лише формою суспільної свідомості, а й світоглядом, певним способом духовно-практичного освоєння світу. Тепер слід відповісти на запитання: а чи є філософія наукою?
Взаємозв'язок філософії та науки - традиційно неоднозначна і складна проблема. Філософія не є експериментальною наукою. Вона не використовує для вирішення своїх проблем конкретно-природничі методи пізнання. Але це зовсім не означає, що філософія не є наукою.Філософія не може будуватися за природничо-науковими зразками. Вона має своє "поле" дослідження, свою міру точності і свою міру доведення. Для філософії основним предметом розгляду є, як відомо, найбільш загальні проблеми буття природи, людини, суспільства, їх відношення.
Предметом природничих наук є конкретні матеріальні об'єкти і властивості. Для хімії, наприклад, таким предметом є перетворення речовин, зміна їх складу або будови. Предметом фізики є, як відомо, природа, її властивості. Фізіологія вивчає життєдіяльність цілісного організму і його окремих частин - клітин, органів, функціональних систем тощо.
На відміну від природничих наук, філософія має свою специфіку. Основними проблемами філософії є, як це вже було зазначено вище, найбільш загальні проблеми буття. Філософія - це наука про узагальнене. Останнє може бути пізнаним на шляху використання широких абстракцій, найбільш загальних понять, теоретичного мислення - на рівні застосування діалектики, її основоположних принципів: єдності світу, зв'язку, відображення, практики, суперечності, історизму і т.д., на рівні діалектичного методу.
"Наука - форма людських знань, складова частина духовної культури суспільства; система понять про явища і закони дійсності... Наука має на меті дослідження на основі певних методів пізнання об'єктивних законів розвитку природи, суспільства і мислення Мета науки - опис, пояснення і передбачення процесів та явищ дійсності, котрі становлять її предмет... на основі вивчення законів, що відкриваються нею"
10. Проблема пізнання як предмет філософського аналізу.
Філософія, на відміну від інших історичних типів світогляду (міфології та релігії), здійснює свою світоглядну функцію на основі теоретичного ставлення до дійсності. Вона протиставляє міфологічному антропоморфізмові — уявленню про світ як поле дії об'єктивних деперсоніфікованих сил, традиційності й безпосередності міфу — свідомий пошук та відбір достовірних суджень на основі логічних і пізнавальних критеріїв. У філософії, як у теоретичній свідомості загалом, модель світу не просто постулюється, задається на основі традиції, віри чи авторитету. Прийняттю філософських тверджень про світ передує обґрунтування, переконання в правомірності певної точки зору. А це пов'язано з рефлексивним аналізом пізнавального процесу, що постає як пошук істини.
Отже, філософія як гносеологія здійснює аналіз процесу пізнання в контексті певних меж і можливостей у відношенні «людина-світ». Філософське питання «що є істина?» стосується передусім не конкретних аспектів пізнавального ставлення до світу, пов'язаних з вирішенням окремих завдань людського існування, а принципової спроможності людини пізнати світ, проникнути у його сутність, охопити його своєю свідомістю. Йдеться про прагнення одержати відповідь на запитання: який він є, чи збігається його структура із структурою мислення про нього, а якщо збігається, то якою мірою? Дослідження цього запитання від самого початку існування філософії є наслідком розв'язання світоглядної проблематики. А різні світоглядні позиції й філософські вчення про світ і буття загалом суттєво залежать від відповіді на нього. Існування так званої «пізнавальної тенденції» у будь-якому філософському знанні не обов'язково визначається присутністю розвинутої теорії пізнання як особливого розділу філософії. Так, приміром, у давньогрецькій філософії (VIII ст.) були сформульовані глибокі ідеї про співвідношення думки та її змісту, істини та омани. Але про це йшлося в єдиному онтологічному вимірі. Диференціація філософського знання властива пізнішим стадіям еволюції філософії (починаючи з філософії Нового часу).