Тема 1.2 Внесок вчених європейських країн в розвиток бухгалтерського обліку

3. Праці голландських авторів, які досліджували проблеми бухгалтерського обліку

Однією з перших праць голландських авторів, які досліджували проблеми бухгалтерського обліку, була праця Яна Імпіна (1543). Вона містила основні ідеї, розкриті в книзі Луки Пачолі, однак автор в значній мірі систематизував і оновив матеріал “Трактату”. Праця Яна Імпіна була перекладена на багато європейських мов і мала значний вплив на подальші дослідження вчених Голландії. Він також розробив і систему зберігання бухгалтерського архіву, який треба було зберігати в таємному ящику.

Найвизначнішою працею з рахівництва в Нідерландах була праця Сімона Стевіна, в якій розглядались проблеми обліку в державному господарстві.

С. Стевін вперше назвав бухгалтерію наукою і вважав, що метою обліку є визначення всього народного багатства країни, тобто бухгалтерія це не тільки мікрооблік, але і макрооблік. Це дає право вважати С. Стевіна засновником суспільного рахівництва.

Значну увагу С. Стевін приділяв проблемам історії розвитку рахівництва, тому його можна вважати першим істориком облікової науки.

Серед інших видатних авторів більш пізнього періоду необхідно виділити: А. Ван-Невлінгена (1631), К. Гезеля (1698), Андрісенса (1724) та ін.

Особливої уваги заслуговує К. Гезель, який в своїй праці чітко виклав класифікацію рахунків з поділом їх на дві групи: рахунки власника (призначені для обліку чистого майна, вкладеного в господарство, та всіх змін, пов’язаних з цим майном); рахунки третіх осіб (рахунки розрахунків).

Була також здійснена класифікація рахунків на загальні (синтетичні) та часткові (аналітичні). Класифікація рахунків призвела до появи плану рахунків.

С. ван Стевін та В. ван Гезель є родоначальниками теорії двох рядів рахунків: активні та пасивні.

Серед нідерландських авторів слід виділити Авраама де Граффа, який в 1688 році видав свою працю під назвою “Керівництво по веденню італійської бухгалтерії”. Авраам де Грааф (1693 р.) зробив першу спробу побудувати єдиний план рахунків на основі їх класифікації на: „живі” (капітал, резерви, прибутки та збитки); „мертві” (товари, кораблі, нерухомість, каса); рахунки третіх осіб (дебіторів і кредиторів).

4. Внесок вчених англомовних країн в розвиток бухгалтерського обліку

У ХVІ ст. на провідну роль в економічному розвитку почала претендувати Англія. Наприкінці ХVІІ ст. Англія стає наймогутнішою країною з розвиненим мануфактурним виробництвом. Поряд з вовняною промисловістю, яка залишилась основою англійської економіки і торгівлі, розвивались такі галузі, як видобуток вугілля та виплавка чавуну і сталі. Почався промисловий етап розвитку бухгалтерського обліку, який супроводжувався цілою низкою досягнень в науці, технології та громадському устрої.

Незважаючи на швидкі темпи розвитку, Англія тривалий час користувалась бухгалтерською літературою, що перекладалась з інших мов. Першими такими публікаціями були книги Г’ю Олдкастла (1543), Джеймса Піла (1553) і Джона Веддінгтона (1567).

В 1794 р. (за деякими даними – в 1796 р.) була видана праця англійця Едуарда Томаса Джонса (1766 – 1838), названа ним “English system of book-keeping” (“Англійська система рахівництва”). Е.Т. Джонс був першим автором, який відкрито виступив проти системи подвійної бухгалтерії, вважаючи, що вона сприяє фальсифікації і приховуванню справжнього стану справ на підприємстві.

Праця Е.Т. Джонса представляла удосконалену просту систему рахівництва і передбачала ведення книг, притаманних цій системі, тобто – Журналу і Головної книги. В ній не було рахунків, які б відображали результати діяльності підприємства. Вони, як і при простій системі, визначались шляхом інвентаризації. В Журналі дебетові суми записувались в окремий стовпчик з лівого боку, кредитові – в окремий стовпчик з правого боку. Операції переносились до Головної книги один раз на три місяці, причому підсумок по Журналу як хронологічній книзі, завжди повинен був дорівнювати підсумку записів по Головній книзі. Таким чином, відмінності форми Е. Джонса від простої форми обліку полягали в наявності обов’язкової рівності підсумків хронологічного і систематичного записів.

Англійська система обліку набула широкого розповсюдження серед купців, однак з розвитком великих промислових і торговельних підприємств все ж поступилась місцем більш досконалій подвійній системі.

Спроби застосувати подвійну бухгалтерію в промисловому обліку відносяться до середини ХVІІІ ст. Серед вчених, які працювали над проблемами удосконалення подвійної системи обліку та обліку виробничих витрат, слід відзначити викладача математики Джеймса Додсона, який у 1750 р. описав техніку бухгалтерського і натурально-вартісного обліку виробництва, а також професора філософії із Абердіна Роберта Гамільтона (1788), який обґрунтував необхідність визначення результату по кожному переділу виробництва.

Британські науковці зробили значний внесок в розвиток теоретичних концепцій подвійної бухгалтерії. Серед основних досягнень британської школи слід відмітити: розробку ідей амортизації; розробку форм обліку; розробку теорії рахунків; введення інституту незалежних присяжних аудиторів.