Тема 2: Юриспруденція як наука

Індивідуальне заняття

1. Концепції розвитку юриспруденції. Природно-правові концепції в Стародавній Греції. Римська юриспруденція. Середньовічна юриспруденція. Розвиток юриспруденції в Новий час.

2. Аналітична юриспруденція XX століття.

3. Радянська юриспруденція.

4. Пострадянська юриспруденція: основні концепції і напрямки розвитку.

5. Становлення і розвиток юриспруденції в Україні.

Самостійна робота

1. Юриспруденція як суспільствознавча наука.

2. Правова наука в системі гуманітарного знання.

3. Загальна теорія права в системі соціальних і юридичних наук.

4. Нова парадигма юриспруденції в пострадянській Україні.

Вивчаючи питання індивідуальної роботи, студенти повинні згадати з курсу історії вчень про державу і право та курсу історії держави і права, що вивчався на перших курсах про основні етапи формування світовою правової науки. Це дасть їм можливість зрозуміти, особливості сучасних напрямків розвитку юридичної науки, визначити проблеми, які стоять перед українською правовою наукою.

Загальна проблема юридичної науки - розробка теоретичних мо­делей і практичного механізму (здебільшого позитивного права), що відповідають дійсності і повинні забезпечити правову сферу для людини, надійно забезпечити охорону її життя та здоров'я, честі та гідності, майнових та інших прав і правомірних інтересів.

Інша загальна проблема — моделювання права, яке б узгоджувало­ся із загальним спрямуванням розвитку цивілізації, внутрішнім правом людини. Стрижнем такого моделювання є ідея універсалізму права.

Не менш важливою проблемою є повага пересічного громадянина до права, прав та свобод інших учасників громадянського суспільства, поважливого ставлення до виконання своїх обов'язків.

Право повинно забезпечити збагачення людини на основі поступа­льного розвитку економіки країни, збільшення її експортного потенці­алу переважно за рахунок інтелектуального потенціалу, підвищення економічної активності населення країни.

Загальною проблемою є забезпечення правопорядку в країні та створення стабільної основи для міжнародного співробітництва.

Питання до самоконтролю

1. Порівняйте основні концепції розвитку юриспруденції країн Далекого Сходу та стародавніх держав Європи.

2. За якими ознаками класифікуються сучасні правові дослідження?

3. Що зумовлює багатоаспектність у методології дослідження такого явища, як юриспруденція?

4. Визначте яке місце займає правова наука у системі сучасних гуманітарних наук.

5. Назвіть основні напрямки розвитку сучасної правової вітчизняної науки.

Індивідуальне завдання

1. Підготуйте наукове повідомлення про змістову сутність юридичної науки.

2. Підготуйте наукове повідомлення про функції юридичної науки.

3. Підготуйте наукове повідомлення про фактори розвитку сучасної юриспруденції та методики дослідження її впливу на суспільство і державу.

Рекомендована література [5, 36, 52, 54, 56]

Тема 3: Методологія правових досліджень

Семінарське заняття

4. Загальнонаукові методи та юриспруденція.

5. Конкретно-наукова методологія.

6. Методи і техніка пізнання права. (Позитивізм як метод пізнання права. Нормативістський метод. Природно-правовий метод. Політико-орієнтований метод. Феміністський метод. Системність і систематизація в праві.)

Індивідуальне заняття

4. Історичне та логічне у праві.

5. Конкретне і абстрактне в праві.

6. Окреме і загальне у праві.

Самостійна робота

5. Проблема методу в міжнародних відносинах.

6. Методи конкретно-правового дослідження.

7. Методи порівняльно-правового дослідження.

8. Правова кібернетика.

Методологія - система принципів і способів організації і побудови теоретичної і практичної діяльності для досяг­нення певного наукового результату. В методологію, окрім загальних положень принципів і методів, входять способи обґрунтування отрима­ного знання. На емпіричному рівні такими є багаторазові перевірки спостеріганням і експериментами, а на теоретичному - виявлення логічного зв'язку і виводимості отриманого наукового знання, виявлен­ня його суперечностей, відповідності емпіричним висхідним даним, встановлення можливості на їх основі описати відомі правові явища і спрогнозувати нові.

Наукове пізнання включає в себе два рівні: емпіричний (спогляда­льний) і теоретичний. Перший забезпечує безпосередній зв'язок люди­ни з оточуючою дійсністю, не дає від неї відірватися і будувати ефімерні конструкції, в тому числі й правові. На емпіричному рівні наука забезпечується фактами, фіксує стабільні суспільні процеси і законо­мірності оточуючого світу.

Безпосередніми інструментами емпіричного рівня визнано: споглядання (відчуттєве пізнання), раціональні сприйняття дійсності і форм її прояву (судження, поняття). На цьому рівні досліджуване правове явище (певні правовідносини) як об'єкт наукового пізнання відо­бражаються на рівні дослідника, його досвіду, знання, кваліфікації. На цьому рівні характерними є перші етапи наукового пізнання: збір фактів (позитивного законодавства, правозастосовчої і судової практики, наукових, популярних та інших публікацій тощо), їх узагальнення, первинна систематизація, опис спостережень і експериментів. У по­дальшому проводиться систематизація та класифікація характерних ознак досліджуваного правового явища. У правознавстві значне місце надається генезис досліджуваного правового явища і виявленню його історичних, матеріальних, політич­них та інших витоків. Це виявляється в аналізі конкретних економіч­них чи соціальних умов зародження і розвитку досліджуваного право­вого інституту, скрупульозному вивченні нормативних актів, виявленні їх ідеології і сутності, впливу на подальші процеси правової дійсності. Значна увага приділяється статистичним та іншим даним, самостійним соціологічним опитуванням тощо.

На емпіричному рівні пізнання здебільшого опирається на відчут­тя, сприйняття, уявлення і уяву. Відчуття - відображення свідомістю дослідника через його органи сприйняття дійсності окремих властиво­стей предметів чи інших явищ дійсності. В даному разі йдеться про правову дійсність. Сприйняття - відображення у свідомості дослідника досліджуваних правових явищ на певному відрізку часу, здебільшого в момент самого сприйняття. Тому одне і те ж явище інко­ли може сприйматися по-різному. Уявлення - похідне відображення у свідомості правових явищ, поза безпосереднім контактом з ними, за умови, що такий контакт відбувався у минулому. Уява - сполучення і перетворення різних уявлень в одну цілісну картину нових образів та висновків.

Теоретичне пізнання, як правило, доповнює і випереджає емпіри­чне, дає можливість проникнути в сутність правового явища, розкри­ти його внутрішню динаміку і механізм, віднайти певні закономірності або, принаймні, характерні риси. Власне, це є розумовий процес пі­знання сутності правової дійсності. Інструментом такого пізнання є мислення - опосередковане і узагальнене відображення у свідомості дослідника сутнісних властивостей, причинних зв'язків і закономірно­стей зв'язків між правовими явищами. Опосередкованість мислення виявляється в проникненні у сховані від пересічної людини власти­вості, зв'язки, відносини на основі засвоєних знань попередників. Мислення тісно пов'язане з мовою, як основним інструментом мислен­ня. Багатство мови, багатий словарний запас, знання абстрактних ка­тегорій сприяє успіху. Тому краще мислити на тій мові, яку дослідник знає найкраще і не піддаватись кон'юнктурним мотивам.

Відправними на теоретичному рівні є поняття дефініцій Це визначення певних правових явищ, що відображають їх сутнісні і необхідні ознаки. Звичайно поняття повинно вказувати на найближ­че до нього загальне правове поняття (правова природа), яке є для до­сліджуваного родовим й містить у собі відмінні від інших подібних по­нять ознаки. Наприклад, коли ми говоримо про договір, то повинні мати на увазі, що він є різновидом конструкції правочину та зобов'я­зання і здебільшого їх повторює. У подальшому слід віднайти особли­вості узагальненого поняття «договір» і типові та інституційні його прояви.

Важливе значення у науковій діяльності відводиться формі розумо­вої діяльності (мислення) з відображення явищ об'єктивної дійсності, їх властивостей та закономірностей у зв'язку і розвитку. Це співставлення різних понять, встановлення об'єктивного зв'язку між правови­ми, економічними і правовими, соціальними і правовими явищами, між явищами і певним класом явищ. Здебільшого судження відбува­ються у формі силогізмів та висновку. Висновок - форма мислення, що складається з двох та більше суджень, на основі яких дослідник виводить нове судження.

Самі висновки бувають індуктивними і дедуктивними. В індукти­вних думка йде від одиничного до загального, в дедуктивному — на­впаки.

Питання до самоконтролю

1. Які методи використовуються при проведенні правового дослідження?

2. Дайте визначення поняттям: аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, моделювання, абстрагування, конкретизація, системний аналіз.

3. Чим відрізняються загальнонаукові методи від емпіричних?

4. Які спеціальні методи використовуються у правових дослідженнях?

5. Які види правових досліджень Ви знаєте? Дайте їм характеристику.

6. Які дії передують при визначенні методів правового дослідження?

Індивідуальне завдання

1. Підготуйте наукове повідомлення про напрямки використання різних наукових методів досліджень.

2. Підготуйте перелік конкретно-юридичних та спеціально-юридичних методів дослідження, які використовуються у наукових дослідженнях державно-правового спрямування, та вкажіть їх характеристики та напрямки застосування.

Рекомендована література [1,2,3,4,6, 10, 11, 15, 18,22,23,24,25, 31, 34, 35, 39, 43, 45, 46, 49, 50, 55, 56]