Лекции Управление инновациями

1. Сутність, розвиток та основні поняття інноваційного менеджменту.

1.1.Основні поняття інноваційного менеджменту.

Інноваційний менеджмент – це сукупність принципів, методів та форм управління інноваційними процесами, інноваційною діяльністю, зайнятими цією діяльністю організаційними структурами та їх персоналом.

Об'єктами управління в інноваційному менеджменті є процес упровадження інновацій, діяльність органів управління і фінансування наукових досліджень і розробок.

Інновація – кінцевий результат інноваційної діяльності у вигляді:

-нового або удосконаленого продукту, який впроваджений на ринок;

-нового або удосконаленого технологічного процесу, який використовується в практичній діяльності;

-нового підходу до послуг.

Властивості інновації:

1)науково-технічна новизна;

2)виробнича застосовність;

3)можливість комерційної реалізації.

Нововведення – процес впровадження, розповсюдження та використання винаходів для задоволення суспільних потреб в продуктів, послугах та процесів більш якісного рівня, при якому отримується економічний або соціальний ефект.

Інноваційний процес – процес створення, освоєння та розповсюдження інновацій.

Інноваційна діяльність – види діяльності, пов’язані з отриманням, відтворенням нових наукових, науково-технічних знань та реалізацією їх в сфері економіки.

Основний елемент інноваційної діяльності в Україні – реалізація в межах України інноваційного проекту.

Інноваційний проект – розробка, виробництво і реалізація інноваційного продукту і/або інноваційної продукції.

Інноваційний продукт – це:

-результат виконання інноваційного проекту;

-науково-дослідна і/або дослідно-конструкторська розробка нової технології (в т.ч. інформаційної) чи продукції з виготовленням експериментального зразка чи дослідної партії.

Вимоги до інноваційного продукту:

а) він є реалізацією ( впровадженням ) об’єкта інтелектуальної власності (винаходу, корисної моделі, промислового зразка тощо), на які виробник продукту має державні охоронні документи (патенти, свідоцтва) чи одержані від власників цих об’єктів інтелектуальної власності ліцензії, або реалізацією (впровадженням) відкриттів;

б) розробка продукту підвищує вітчизняний науково-технічний та технологічний рівень; в) в Україні цей продукт вироблено (буде вироблено) вперше, або порівняно з іншим

аналогічним продуктом, представленим на ринку, він є конкурентноспроможним і має суттєво вищі техніко-економічні показники.

Інноваційна продукція відповідає наступним вимогам:

а) отримується внаслідок виконання інноваційного проекту; б) в Україні виробляється ( буде вироблятись ) вперше, або порівняно з іншим аналогічним

продуктом, представленим на ринку, вона є конкурентноспроможною і має суттєво вищі технікоекономічні показники.

1.2.Класифікація інновацій.

Класифікація інновацій будується на основі їх оцінки за технологічними параметрами та з ринкових позицій.

В залежності від технологічних параметрів інновації поділяються на:

1)продуктові (нові матеріали, напівфабрикати, комплектуючі, продукти);

2)процесні (нові технології).

За типом новизни інновації поділяються на, (ступінь новизни для ринку або масштаб інновації) :

1)нові для галузі у світі;

2)нові для галузі в країні;

3)нові для даного підприємства.

За місцем в системі (на підприємстві) виділяють:

1)інновації на вході підприємства;

2)інновації на виході підприємства;

3)інновації системної структури підприємства (управлінської, виробничої, технологічної).

За сферою застосування:

1)технічні (пов’язані з продукцією, виробництвом, технологією);

2)організаційні (змінюють систему управління та організацію інноваційного процесу).

За способом впровадження інновацій:

1)системні (інкрементальні) – з’являються на базі існуючої системи їх створення;

2)одиничні (стихійні) – є випадком у діяльності підприємства.

За глибиною змін, які вони викликають:

1)радикальні ( використання нових ресурсів, нові рішення);

2)рекомбінаційні (використання існуючих технологій, організаційних та виробничих рішень для створення інновацій);

За рівень новизни виділяють:

1)базові;

2)поліпшувальні;

3)псевдоінновації .

В залежності від природи інновацій поділяються на:

1)продуктові;

2)технологічні;

3)сировинні;

4)організаційні;

5)збутові;

6)інфраструктурні

В залежності від ефекту від інновацій (інноваційний ефект) поділяються на:

1)науково-технічний;

2)соціальний;

3)екологічний;

4)комерційний;

5)інтегральний

В залежності від походження інновацій (інноваційна ініціатива) поділяються на:

1)інновації, які проштовхуються лабораторією;

2)інновації, які втягуються попитом

За ступенем розповсюдження виділяють:

1)одиничні;

2)дифузні

Типи розвитку інновації:

1). Орієнтація на продукт (technology push)

2). Техніко - ринкова орієнтація (demand pull)

Конструкція продукту

Вихід

Техніко - ринкова орієнтація інноваційного процесу(demand pull)

Матеріали

Продукція

Виробництво

Орієнтація інноваційного процесу на продукт (technology push)

2. Інноваційна діяльність як об'єкт інноваційного менеджменту

При цьому менеджмент сфери НДДКР повинен будуватися на тому, що єдиним виправданням існування цієї сфери є наявність позитивного фінансового результату функціонування компанії. Інноваційний менеджмент дає необхідні відомості для управління процесами НДДКР, реалізованими в рамках багато продуктової корпорації, а також інноваційними фірмами.

У зв’язку з цим інноваційний менеджмент спирається на наступні положення:

науково-технічні інновації є вирішальна умова виживання і зростання більшості фірм і вони повинні відповідним чином плануватися і управлятися; ресурси, виділені на НІОКР, оправданні лише в тій мірі, в якій вони приводять до досягнення мети корпорації;

потрібен аналіз виконаних інновацій, щоб виявити чинники, що приводять до успіху; свідоме застосування концепцій стратегічного і інноваційного менеджменту

підвищить якість вживаних рішень і забезпечить підвищення ефективності інвестицій в НІОКР.

Інноваційна діяльність – види діяльності, пов’язані з отриманням, відтворенням нових наукових, науково-технічних знань та реалізацією їх в сфері економіки.

Основний елемент інноваційної діяльності в Україні – реалізація в межах України інноваційного проекту.

Організаційні структури інноваційного менеджменту – це організації, які

займаються інноваційною діяльністю, науковими дослідженнями та розробками.

У відповідності до посібника Фраскаті діє наступна класифікація наукових організацій за секторами науки та за типами організацій, об’єднаних за організаційними ознаками, характером і спеціалізації робіт, що виконуються:

(некомерційний) приватні індивідуальні організації.

Таким чином виділяють три рівні управління інноваційною діяльністю:

1.Управління фундаментальними і прикладними дослідженнями на державному рівні.

2.Управління фундаментальними і прикладними дослідженнями в рамках конкретних корпорацій.

3.Розвиток сфери дрібного дослідницького бізнесу.

На ринку інноваційної продукції виділяють суб’єкт ринку та об’єкти ринку.

Суб’єкти ринку – держава, підприємства, організації, установи, університети, фонди,

фізичні особи.

Об’єкти ринку – результати інноваційної діяльності (інноваційні продукти, данні НДДКР, документація, знання, досвід, консультації).

Особливості ринку інновацій:

1)є новим для багатьох організацій;

2)є нееластичним;

3)характеризується обмеженою кількістю покупців і продавців.

Схема процесу створення та освоєння інновації на ринку:

Індивідуальні винахідники

Зародження ідеї і концепцій

Малий бізнес

Фінансування НДДКР, дослідне виробництво

Крупний бізнес Доведення технології, впровадження інновацій у виробництво, масове виробництво

4. Комплексне забезпечення інноваційної діяльності

Вихід на ринок технологій свідчить про ефективність інноваційній діяльності.

Науково-технічна і інноваційна діяльність є необхідною умовою розвитку інноваційних процесів і управління цією областю є однією із задач інноваційного менеджера.

Науково-технічна діяльність пов'язана з народженням, розвитком розповсюдженням і застосуванням науково-технічних знань. Вона включає: наукові дослідження і розробки; науково-технічна освіта і підготовку кадрів; науково-технічні послуги.

Наукові дослідження і розробки є творчою діяльність. Їх метою є збільшення об'єму знань про людину природі, суспільстві, пошук нових шляхів застосування цих знань.

Наукові дослідження і розробки охоплюють: фундаментальні дослідження, прикладні дослідження, розробки.

Фундаментальні дослідження - експериментальні або теоретичні дослідження, направлені на отримання нових знань. Їх результатом можуть бути теорії, гіпотези, методи і т.п. Вони можуть завершуватися рекомендаціями про проведенні прикладних досліджень, науковими докладами, публікаціями.

На відміну від фундаментальних досліджень, прикладні дослідження мають метою рішення конкретних практичних задач. Вони є оригінальні роботи, направлені на отримання нових знань, пошук шляхів використовування результатів фундаментальних досліджень; нових методів рішення тих або інших проблем.

Розробки - це роботи, направлені на створення нових продуктів або пристроїв, нових матеріалів, упровадження нових процесів, систем і послуг або удосконалення вже що випускаються або введених в дію. Вони можуть бути пов'язані з розробкою: певної конструкції інженерного об'єкту або технічної системи (конструкторські роботи); ідей і варіантів нового об'єкту, у тому числі нетехнічного, на рівні креслення або іншої системи знакових засобів (проектні роботи); технологічних процесів, тобто способів об'єднання фізичних, хімічних, технологічних і інших процесів з трудовими в цілісну систему, що проводить визначений корисний продукт (технологічні роботи); створенням дослідних зразків (оригінальних моделей, що володіють принциповими особливостями створюваного новини); проведенням випробувань для отримання технічних і інших даних і накопичення досвіду (це знаходить віддзеркалення в технічній документації по застосуванню нововведень).

Таким чином, наукові дослідження і розробки включають: * конструкторські роботи; * проектні роботи; * технологічні роботи;

* створення дослідних зразків; * проведення випробувань.

Науково-технічні послуги охоплюють діяльність, пов'язану з науковими дослідженнями і розробками і сприяючу розповсюдженню і застосуванню науковотехнічних знань. Науково-технічними послугами можуть займатися:

*наукові організації як неосновна діяльність;

*самостійні організації, створені для цієї мети ( інститути науково-технічної інформації, бібліотеки, архіви і ін.).

До науково-технічних послуг відносяться: надання науково-технічної інформації;

переклад, редагування і видання науково-технічної літератури; дослідження (геологічні, гідрологічні, топографічні і ін.); розвідка корисних копалин; збір даних про соціально-

джерелом нових ідей, здійснюються на різних етапах інноваційного процесу.

* придбання неупредметненої технології із сторони у формі патентів ліцензій, розкриття ноу-хау, торгові марки, конструкції, моделі і послуги технологічного змісту; * придбання упредметненої технології (машин і устаткування, по своєму технологічному

змісту пов'язаних з упровадженням продуктових або процесних інновацій);

*виробниче проектування (підготовка планів і креслень передбачених для

визначення виробничих процедур, технічних специфікацій, експлуатаційних характеристик).

Управління інноваційною діяльністю може бути успішним при умові тривалого вивчення інновацій, що необхідне для їх відбору і використовування. Перш за все, необхідно розрізняти інновації і неістотні видозміни в продуктах і технологічних процесах (наприклад естетичні зміни, тобто колір і т.п.); незначні технічні або зовнішні

продукції за рахунок освоєння виробництва що не випускалися раніше на даному підприємстві, але вже відомих на ринку продуктів.

Планування НДДКР. Технологічну позицію фірми визначає правильне вирішення стратегічних задач. В плануванні НДДКР вирішуються наступні типи задач:

1.Розміщення науково-дослідних підрозділів.

2.Прийняття рішення про самостійну розробку або покупку інновації.

3.Вибір майбутнього напрямку досліджень.

4.Розміщення людських ресурсів та фінансових ресурсів в різних регіонах.

Моделі розміщення НДДКР. Географічне переміщення організації має стратегічний

характер. Критерії розміщення:

1.Максимальне використання спеціалізації та місцевих умов.

2.Близькість до підрозділів постачання, виробництва, збуту та клієнтів.

3.Наявність місцевих ресурсів ( персонал, капітал ).

4.Мінімально допустимий розмір підрозділу НДДКР для мінімізації постійних витрат.

Серед моделей розміщення НДДКР можна виділити:

1.Модель технологічної кривої.

2.Модель Герпотта.

3.Модель Пірсона –Брокхофа- Бемера.

Проектування технологічного циклу. Процес проектування технологічного циклу

складається з наступних етапів:

1.Проектування виробничої схеми.

2.Складання календарного плану.

3.Складання організаційного плану.

4.Проектування ефективності

Кадрове планування. Кадрове планування, пов’язане з залученням персоналу,

повинно проводитись з певним випередженням по відношенню до науково-технічної

роботи.

Склад персоналу, зайнятого НДДКР:

1.Дослідники.

2.Техніки.

3.Допоміжний персонал.

4.Інший персонал.

Оптимальне співвідношення між техніками та інженерами:

-для досліджень – 0,3/1;

-для дослідно-конструкторських робіт – 1,7/1;

-в середньому - ½.

Джерела залучення персоналу:

1.Внутрішній ринок праці.

2.Зовнішній ринок праці.

Організація інноваційної діяльності. Організація технологічного циклу.

1.Узгодження організаційної схеми.

2.Узгодження плану ефективності.

3.Пошук інвестору.

4.Підготовка та узгодження нормативних документів.

5.Визначення форм оповіщення, взаємодії, впливу.

6.Затвердження дати початку функціонування технологічного ланцюга.

7.Підписання договорів.

8.Призначення керівника.

9.Отримання коштів та початок функціонування.

Контроль інноваційної діяльності. Недостатній контроль приводить до перевищення

витрат та збільшення часу виконання проекту. Контроль за діяльністю технологічного

ланцюга складається з наступних етапів:

1.Контроль взаємодії контрагентів.

2.Аналіз взаємодії контрагентів.

3.Виявлення ―вузького‖ місця в технологічному ланцюзі.

зовнішньому ринку може відбуватися шляхом передачі науково-технічних знань і досвіду для надання науково-технічних послуг, нових технологій.

Здійснення інноваційної діяльності пов'язано з внутрішніми і зовнішніми витратами. Внутрішні витрати (поточні і капітальні) розподіляються за джерелами

фінансування: * власні засоби організації;

*засоби бюджету;

*засоби позабюджетних фундацій;

*засоби організацій підприємницького сектора.

Внутрішні поточні витрати на дослідження і розробки розподіляються по видам робіт і секторам діяльності.

Виділяють витрати на: * фундаментальні дослідження;

*прикладні дослідження;

*розробки.

По секторах діяльності: * державний;

*підприємницький;

*сектор вищої освіти;

*приватний неприбутковий сектор.

Для оцінки ефективності витрат на інноваційну діяльність необхідно розв'язати проблему оцінки її результатів. Слід розрізняти ефективність витрат на інноваційну діяльність у виробників (продавців) і покупців новин. Результати інноваційної діяльності можуть мати конкретну речовинну форму або неупредметнену форму.

Показники інноваційної діяльності організації

Система статистичних показників, що характеризують інноваційну діяльність промислових організацій, включає 10 розділів.

Показники, найбільш широко вживані у вітчизняній і зарубіжній практиці і характеризуючи інноваційну активність організації, її інноваційну конкурентоспроможність, можна розбити на наступні групи: витратні; за часом; оновленості; структурні.

Витратні показники:

1)питомі витрати на НДДКР в об'ємі продажів, які характеризують показник наукоємкої продукції фірми;

2)питомі витрати на придбання ліцензій, патентів, ноу-хау;

3)витрати на придбання інноваційних фірм;

4)наявність фундацій на розвиток ініціативних розробок.

Показники, що характеризують динаміку інноваційного процесу:

1)показник інноваційності;

2)тривалість процесу розробки нового продукту (нової технології);

3)тривалість підготовки виробництва нового продукту;

4)тривалість виробничого циклу нового продукту.

Показники оновленості:

1)кількість розробок або упроваджень нововведень-продуктів і нововведень-процесів;

2)показники динаміки оновлення портфеля продукції (питома вага продукції, що випускається 2, 3, 5 і 10 років);