- •1. Огляд розвитку античної психологічної думки
- •2. Олександр Потебня та його робота «Мысль и язык».
- •3. Антична класика та розвиток уявлень про душу людини
- •4. Теорія найвищих психологічних функцій л.С. Виготського
- •5. Первісні уявлення про природу душі
- •6. Генетична психологія ж. Піаже
- •7. Психологічні ідеї Середньовіччя
- •8. Вільгельм Вундт - батько експериментальної психології
- •9. Психологічні ідеї епохи Відродження.
- •10. Психоаналіз як психологічно-філософська концепція
- •11. Психологічні ідеї епохи Просвітництва
- •12. Карл Густав Юнг та його аналітична психологія
- •13. Психологічні ідеї Нового часу
- •14. Гештальт-психологія: видатні представники напряму
- •15. Психологічні ідеї у роботах вчених арабського Сходу
- •16. Індивідуальна психологія Альфреда Адлеpa.
- •17. Психологічна думка XVII століття
- •18. Неофрейдизм як психологічний напрямок: представники та вчення.
- •19. Біхевіоризм як психологічний напрямок.
- •20. П. Юркевич про душу та внутрішній досвід
- •21. Необіхівіоризм як психологічний напрямок
- •22. І.П.Павлов як автор вчення про умовно-рефлекторну діяльність.
- •23. Соціальний біхевіоризм
- •24. Розвиток педагогічних ідей на початку XX століття (л.С. Виготський, с.Шпільрейн).
- •25. Гуманістична психологія: зміст та теоретики.
- •26. О. М. Леонтьев та його вчення про діяльність
- •27. Організмічна теорія.
- •28. Теорія поля Курта Левіна
- •29. Екзистенційна психологія
- •30. Об'єктивна психологія в.М. Бехтерева
- •31. Психологія індивідуальності Олпорта.
- •32. Вчення про домінанту Ухтомського.
- •33. Розвиток української психологічної думки.
- •34. Карл Роджерс та його феноменологічна теорій
- •35. Університетські психологічні школи (Росія)
- •36. Персонологія Мюррея
- •37. Екзистенціалізм як філософська течія: слід у психології XX століття
- •38. Абрахам Маслоу та теорія потреб особистості
- •39. Конституційна психологія Шелдона: статус у наш час
- •40. Вчення про душу у роботах с.Л. Франка
- •41. Психологічні ідеї у роботах Платона
- •42. С.Л. Рубінштейн - єдність свідомості та діяльності
- •43. Зародження експериментальної психології
- •44. Факторна теорія Кеттела.
- •45. Стимул-реактивна теорія психічної діяльності
- •46. Гарі Стек Салліван як представник неофрейдизму
- •47. Теорія оперантного підкріплення Скіннера
- •48. Династія Леонтьевих і розвиток вітчизняної психологічної науки
- •49. Московська психологічна школа: представники та концепції
- •50. Вплив софістів на розвиток античної психолого-філософської думки
- •51. Харківська психологічна школа: представники та концепції
- •52. Еволюційна психологія г. Спенсера
- •53. Санкт-Петербурзька психологічна школа: представники та течії
- •54. Герман Гельмгольц: засновник психофізіології
- •55. Зародження соціальної психології
- •56. Психологічні аспекти навчання та виховання дітей у епоху Відродження
- •57. Зародження зоопсихології та порівняльної психології
- •58. Психологічні аспекти навчання та виховання дітей у епоху Просвітництва
- •59. Предмет і завдання історії психології
- •60. Психологічні аспекти навчання та виховання дітей у епоху Середньовіччя
52. Еволюційна психологія г. Спенсера
Англійський філософ і психолог Г.Спенсер (1820-1903) був одним із засновників філософії позитивізму, у руслі якого, на його думку, повинна розвиватися психологія. Його прагнення зробити психологію об'єктивною наукою збіглося й із загальними тенденціями в її розвитку. Основою такої позитивної психології Спенсер робить теорію еволюції. Таким чином, у його теорії переплітаються впливи позитивізму, еволюційного підходу й ассоціанизму, що Спенсер і переробляє виходячи зі своїх прагнень до побудови нової психології.
Переглядаючи предмет психології. Спенсер писав, що психологія вивчає співвідношення зовнішніх форм із внутрішніми, асоціації між ними. Так він розширив предмет психології, включаючи в нього не тільки асоціації між внутрішніми факторами (асоціації тільки в поле свідомості), але й вивчення зв'язку свідомості із зовнішнім миром.
Досліджуючи роль психіки в еволюції людини, Спенсер говорив, що психіка є механізмом адаптації до середовища. Тобто психіка виникає закономірно на певному етапі еволюції, у той момент, коли умови життя живих істот ускладнюються настільки, що пристосуватися до них без адекватного їхнього відбиття неможливо.
Спенсер виділив етапи розвитку психіки виходячи з того, що психіка людини є вищий щабель психічного розвитку, що з'явилася не відразу, але поступово, у процесі ускладнення умов життя й діяльності живих істот. Вихідна форма психічного життя - відчуття розвилося з подразливості, а потім з найпростіших відчуттів з'явилися різноманітні форми психіки. Всі вони є інструментами виживання організму, приватними формами адаптації до середовища. Такими приватними формами пристосування є: рефлекс, інстинкт, навичка, реалізовані в поводженні, - і відчуття, пам'ять, воля, розум, що існують у свідомості.
Говорячи про роль кожного етапу. Спенсер підкреслював: головне значення розуму в тім, що він позбавлений обмежень, які властиві нижчим формам психіки, і тому забезпечує найбільш адекватне пристосування індивіда до середовища. Ця ідея про зв'язок психіки, головним чином інтелекту, з адаптацією стане провідної для психології початку XX століття.
Спенсер поширив закони еволюції не тільки на психіку, але й на соціальне життя, розвиваючи органічну теорію суспільства. Він говорив, що людині необхідно пристосовуватися не тільки до природи, але й до соціального оточення: тому його психіка розвивається в процесі розвитку людського суспільства. Одним з перших у психології Спенсер порівнював психологію дикуна й сучасної людини, роблячи висновок, що в сучасної людини більше розвинене мислення, у той час як у первісних людей було більше розвинене сприйняття. Ці висновки в той час минулого досить нетрадиційні й принципові. Вони дозволили вченим розробити порівняльні методи психічних досліджень, які одержали широке поширення. Аналізуючи різницю в психічному розвитку людей, що належать до різних народів і різного часу. Спенсер переглядав колишні погляди ассоціанизму на при життєвість формування знань. Він писав, що найбільше часто повторювані асоціації не зникають, але закріплюються в мозку людини й передаються в спадщину. Таким чином, свідомість - не чистий аркуш, вона повне предуготованних асоціацій. Ці вроджені асоціації й визначають різницю між мозком європейця й мозком дикуна.
Теорія Спенсера одержала широке поширення, вплинувши на експериментальну психологію, психологію поводження, на формування генетичної (дитячій) психології[5, c. 354-356].