2. Фактична та офіційна стандартизація. Закон України “Про

стандартизацію”.

Розрізняють стандартизацію фактичну і стандартизацію офіційну.

Фактична стандартизація виникла у далекій давнині. Писемність, система числення, грошові одиниці, одиниці міри і ваги, літочислення, землеволодіння, архітектурні стилі, різні гіпотези і теорії, громадські й карні кодекси, кодекси законів про працю, міжнародні звичаї й конвенції, взагалі всі закони і моральні норми, правила співжиття і багато іншого- все це прояви фактичної стандартизації. Вона розвивалася поступово, її успіхи сприяли культурному, науково-технічному і економічному прогресу на всіх рівнях цивілізації, причому для стандартизації вища мета ніколи не була дуже високою.

Характерна особливість стандартизації полягає в тому, що сфера дії, галузі застосування і рівень її розвитку практично необмежені. Немає сфери діяльності людини, де б не була потрібна стандартизація. Вона зачіпає інтереси людей всіх професій і віку.

Офіційна стандартизація, завжди завершується випуском стандартів, еталонів або інших нормативно-технічних документів, що мають цілком визначну форму, систему індексації, порядок затвердження і характеристики, ступінь зобов'язання, терміни дії та ін.

Стандартизація в техніці є своєрідним відображенням об'єктивних законів еволюції технічних засобів і матеріалів. Вона не є вольовим актом, який нав'язується технічному прогреcу ззовні, а випливає як неминучий наслідок відбору засобів, методів і матеріалів, що забезпечують високу якість продукції на даному рівні розвитку науки і техніки. З роками з'являються нові методи виробництва і матеріали, що веде до заміни старих стандартів новими. В цьому безперервному процесі головна мета її полягає в тому, щоб на будь-якому етапі економічного розвитку суспільства створювати якісні вироби при масовому їх виготовленні.

Таким чином, об'єктивні закони розвитку техніки і промисловості неминуче ведуть до стандартизації, яка є запорукою найвищої якості продукції, що може бути досягнута на даному історичному етапі. Завдяки стандартизації суспільство має

можливість свідомо керувати своєю економічною і технічною політикою, домагаючись випуску виробів високої якості.

В умовах науково-технічного прогресу стандартизація є унікальною сферою суспільної діяльності. Вона синтезує в собі наукові, технічні, господарські, економічні, юридичні, естетичні і політичні аспекти. В усіх промислово розвинених країнах підвищення рівня виробництва, покращення якості продукції і ріст життєвого рівня населення тісно пов'язані з широким використанням стандартизації.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до Закону України "Про стандартизацію"

_________________________________________________

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

І. Внести зміни до Закону України “Про стандартизацію” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 31, ст. 145; 2006 р., № 12, ст. 101; 2010 р., № 33, ст. 471) виклавши його у такій редакції:

“З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про стандартизацію

Цей Закон встановлює правові та організаційні засади стандартизації в Україні і спрямований на забезпечення єдиної технічної політики у цій сфері.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

1) європейські стандарти — регіональні стандарти, прийняті європейськими організаціями стандартизації;

2) каталог — документ, що містить систематизований звід, перелік будь-яких об’єктів, який дає змогу віднайти кожен об’єкт за певною познакою. Каталог може містить характеристики, показники та інші дані щодо об’єктів, внесених до нього;

3) класифікатор — документ, в якому відповідно до прийнятих ознак класифікації та методів кодування об’єкти класифікації розподілено на угрупування і цим угрупуванням надано коди;

4) кодекс усталеної практики (звід правил) — документ, що містить практичні настанови чи процедури проектування, виготовлення, монтажу, технічного обслуговування, експлуатації обладнання, конструкцій чи виробів. Кодекс усталеної практики може бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом;

5) коментарі — зауваження і пропозиції до проектів стандартів;

6) консенсус — загальна згода, яка характеризується відсутністю серйозних заперечень по суттєвих питаннях у більшості заінтересованих сторін та досягається в результаті процедури, спрямованої на врахування думки всіх сторін та зближення розбіжних точок зору;

7) міжнародні договори України — будь-які міжнародні договори України, у тому числі двосторонні та багатосторонні, про розроблення і застосування стандартів стороною яких є Україна;

8) міждержавні стандарти — регіональні стандарти, передбачені Угодою про проведення погодженої політики в сфері стандартизації, метрології та сертифікації, підписаною у м. Москві 13 березня 1992 року та прийняті Євразійською Радою стандартизації, метрології та сертифікації;

9) міжнародна організація стандартизації — організація, що займається стандартизацією, членство в якій відкрито для відповідних органів усіх країн;

10) міжнародна стандартизація — стандартизація, що проводиться на міжнародному рівні та участь у якій відкрита для відповідних органів усіх країн;

11) міжнародні та регіональні стандарти — прийняті відповідно міжнародними та регіональними організаціями стандартизації;

12) національна стандартизація — стандартизація, що проводиться на рівні однієї країни;

13) національні стандарти — прийняті національним органом стандартизації та доступні для широкого кола користувачів;

14) національний знак відповідності продукції національним стандартам — знак, який засвідчує відповідність позначеної ним продукції всім вимогам стандартів, які поширюються на цю продукцію;

15) національний орган стандартизації — орган стандартизації, визнаний на національному рівні, якому надано право бути національним членом міжнародних та регіональних організацій стандартизації;

16) нормативний документ — документ, який встановлює правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їх результатів. Цей термін охоплює такі поняття як “стандарт”, “кодекс усталеної практики”, “класифікатор” та “технічні умови”;

17) регіональна організація стандартизації — організація, що займається стандартизацією, членство в якій відкрито для відповідних органів країн певного географічного, політичного або економічного простору;

18) регіональна стандартизація — стандартизація, що проводиться на відповідному регіональному рівні та участь у якій відкрита для відповідних органів країн певного географічного, політичного або економічного простору;

19) рівень стандартизації — форма участі в діяльності із стандартизації з врахуванням географічної, політичної чи економічної ознаки;

20) стандартизація — діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції їх функціональному призначенню, усуненню бар'єрів у торгівлі і сприянню науково-технічному співробітництву;

21) стандарт — документ, розроблений на основі консенсусу та прийнятий уповноваженим органом, що встановлює призначені для загального і багаторазового використання правила, загальні принципи, або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, та який спрямований на досягнення оптимального ступеня упорядкування у певній сфері;

22) технічні умови — документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинна відповідати продукція.Технічні умови можуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом та можуть містити процедури, за допомогою яких визначають чи дотримані встановлені технічні вимоги;

2. Терміни “організації”, “технічний регламент” вживаються у значені, наведеному в Законі України “Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності”, “продукція” вживаєься у значені, наведеному в Законі України “Про підтвердження відповідності”.

Стаття 2. Сфера дії Закону

1. Цей Закон регулює відносини, пов’язані з діяльністю у сфері стандартизації та застосуванням її результатів, і поширюється на суб’єкти господарювання незалежно від форми власності та видів діяльності, органи державної влади, а також на відповідні громадські організації.

2. Дія цього Закону не поширюється на будівельні норми, лікарські засоби, стандарти медичних послуг, бухгалтерської звітності, освіти та інші соціальні стандарти, передбачених законодавством.

Стаття 3. Законодавство України у сфері стандартизації

1. Законодавство України у сфері стандартизації складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері.

Стаття 4. Об'єкти стандартизації

1. Об'єктами стандартизації є матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність, правила, процедури, функції, методи, діяльність чи її результати, включаючи продукцію, процеси, послуги, персонал і органи, системи управління, а також вимоги до термінології, позначення, фасування, пакування, маркування, етикетування.

Стаття 5. Мета та основні принципи державної політики у сфері стандартизації

1. Метою стандартизації в Україні є забезпечення раціонального виробництва шляхом застосування визнаних технічних процедур та норм, відповідності об’єктів стандартизації їх функціональному призначенню, усунення технічних бар’єрів у торгівлі та запобігання їх виникненню, охорони життя, здоров’я, безпечності праці, охорони інтересів споживачів, збереження навколишнього природного середовища й економії усіх видів ресурсів, підтримка розвитку і міжнародної конкурентоспроможності продукції та торгівлі товарами і послугами.

2. Державна політика у сфері стандартизації базується на таких принципах:

1) забезпечення участі фізичних і юридичних осіб у розробленні стандартів, кодексів усталеної практики, класифікаторів та вільного вибору ними їх видів під час виробництва чи постачання продукції, якщо інше не передбачено законодавством;

2) відкритості та прозорості процедур розроблення і прийняття стандартів, кодексів усталеної практики та класифікаторів з урахуванням інтересів усіх заінтересованих сторін, підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників;

3) неупередженого та узгодженого прийняття стандартів, кодексів усталеної практики та класифікаторів на засадах консенсусу;

4) відповідності стандартів, кодексів усталеної практики, класифікаторів та технічних умов законодавству;

5) адаптації до сучасних досягнень науки і техніки;

6) доступності стандартів, кодексів усталеної практики та класифікаторів та інформації щодо них для користувачів;

7) пріоритетності прийняття в Україні міжнародних і регіональних стандартів, кодексів усталеної практики та класифікаторів як національних;

8) дотримання міжнародних та регіональних правил і процедур стандартизації;

9) участі у міжнародній та регіональній стандартизації;

10) прийняття і застосування суб’єктами стандартизації Кодексу доброчинної практики з розроблення, прийняття і застосування стандартів відповідно до Угоди Світової організації торгівлі про технічні бар'єри в торгівлі, що є додатком до Маракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі 1994 року.

Стаття 6. Мова нормативних документів

1. Стандарти, кодекси усталеної практики, класифікатори та технічні умови складаються українською мовою та у разі потреби мовою відповідних міжнародних або регіональних організацій.

Стаття 7. Конфіденційність інформації

1. Уся інформація, яка є конфіденційною або надана відповідно до положень цього Закону на конфіденційній основі, захищається в режимі комерційної таємниці. Відповідні органи не розголошують цю інформацію без дозволу осіб або органів, що її надали, якщо інше не визначено законом.