Панасюк І.В., Клапцов Ю.В., Гайдайчук І.П.

ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Посібник до теоретичних та практичних занять для студентів усіх форм навчання і спеціальностей

КИЇВ КНУТД 2012

ВСТУП

Охорона праці – це система соціально-економічних, правових, технічних, санітарно-гігієнічних та організаційних заходів, що забезпечують безпеку, охорону здоров’я і працездатність людини в процесі праці. Випадки травматизму, професійних захворювань, які мають місце на підприємствах, часто виникають через порушення відповідних норм техніки безпеки, виробничої санітарії та пожежної безпеки на виробництві. Тому сучасний рівень інженерної підготовки вимагає від майбутніх фахівців не лише володіти певним обсягом теоретичних знань з охорони праці, але й вміти їх застосовувати при вирішенні практичних інженерних завдань з метою створення безпечних та здорових умов праці.

Посібник складається з восьми розділів, які охоплюють основні теми лекційного курсу “Охорона праці”. У посібнику наведено приклади практичного використання теоретичних основ курсу, розглядається методика рішення задач з розрахунків безпечних і здорових умов праці. Всі задачі мають реальний виробничий вміст. В кінці посібника наведено довідкові матеріали, необхідні для розрахунків, що дозволяє студентам вільно і швидко орієнтуватися при рішенні задач, подібних до наведених прикладів.

При підготуванні посібника було використано деякі збірники та практикуми минулих років, а також методичні рекомендації з різних розділів охорони праці, складених викладачами кафедри теплотехніки, охорони праці та навколишнього середовища КНУТД.

Матеріали посібника можуть бути використані викладачами курсу “Охорона праці” при проведенні лабораторно-практичних занять, студентамидипломниками при підготовці розділу дипломного проекту “Охорона праці і навколишнього середовища”, студентами усіх спеціальностей, які вивчають курс “Охорона праці”.

І ВЕНТИЛЯЦІЯ НА ВИРОБНИЦТВІ

Вентиляція – це регулювання обміну повітря в приміщеннях та цехах підприємств з метою створення умов, сприятливих для здоров’я людини та проведення виробничих процесів, для збереження обладнання, матеріалів тощо. Сукупність технічного обладнання, яким транспортують, подають обробляють та видаляють повітря називається системою вентиляції.

Проектування системи вентиляції у виробничих приміщеннях легкої промисловості грунтується на даних про характер і кількість шкідливих викидів, що супроводжуються виробничими процесами. Кількість шкідливих викидів встановлюється шляхом розрахунків у відповідності з технологічним процесом або визначається шляхом спеціальних випробувань та аналізів проведених в лабораторіях.

Проект системи вентиляції в розрахунковій частині має необхідні дані про економічність вибраного варіанту як при будівництві, так і при експлуатації установки.

Вграфічній частині проекту вказується схема вентиляції, монтажні схеми

ікреслення на повітряні мережі, встановлені в допоміжні обладнання..

При виконанні технологічних процесів в цехах і приміщеннях підприємств легкої промисловості виділяються такі забруднення:

1.Виділення у технологічному процес шкідливих для здоров’я людини пари або газів, тепла, вологості, пилу.

2.Виділення вуглекислого газу при диханні працюючих під час спокійної або

легкої роботи до 20 л/год, а при важкій фізичній роботі – до 30 л/год Розрахункова кількість повітря, необхідна для локалізації шкідливих

виділень, визначається за умов підприємства та гранично допустима норма утримання СО2 1,5 мг/літр.

Вентиляційні системи класифікують за трьома способами дії:

1.В залежності від способу переміщення повітря, вентиляція може бути двох видів: природна, коли повітрообмін в приміщенні проходить під впливом природних причин, під дією теплового напору та повітряного тиску без застосування електроструму та механічних передач; механічна, коли повітря переміщується за допомогою вентиляторів, що приводяться в дію електродвигунами або іншими машинами-двигунами.

2.В залежності від способу подачі або відведення повітря вентиляція може бути трьох видів: приточна – для подачі в приміщення свіжого чистого повітря; витяжна – для виведення із приміщення забрудненого повітря; приточно витяжна.

3.В залежності від способу очищення забруднення вентиляція може бути загальнообмінна – в тих приміщеннях, де забруднення повітря відбувається не тільки вуглекислим газом і теплом виділеним людьми; місцева – застосовується в приміщеннях, які мають окремі джерела забруднення повітря, розташовані в різних місцях і де необхідно вивести повітря від місця утворення або виходу забруднюючих виділень.

І.І Розрахунок механічної вентиляції

Вентиляція здійснює повітрообмін (заміну забрудненого повітря чистим), поліпшує гігієнічні властивості повітряного середовища.

Розрахунки продуктивності вентиляції, необхідної для повітряообміну у виробничих приміщеннях легкої промисловості проводиться за наступними напрямками:

1.Розрахунок продуктивності вентиляторів для загальноообмінної вентиляції за коефіцієнтом кратності.

2.Розрахунок продуктивності вентиляторів для зниження запиленості приміщень.

3.Розрахунок продуктивності вентиляторів для зниження вмісту небезпечних газів у приміщенні.

4.Розрахунок продуктивності вентиляторів для регулювання температури у виробничих приміщеннях з високим тепловиділенням.

5.Розрахунок продуктивності вентиляторів для зниження вологості в приміщенні.

Увсіх випадках основним призначенням вентиляторів є підтримування у виробничих приміщеннях повітряного середовища згідно санітарно-гігієнічним нормам.

Увсіх виробничих та прилеглих до них допоміжних приміщень, вентиляція передбачає подачу зовнішнього повітря з розрахунку не менше 30 м3/год на одного працюючого. В приміщеннях без ліхтарів та вікон подача зовнішнього повітря на одного працюючого повинна бути не менше 40 м3/год. Механічна вентиляція може бути загальною або місцевою.

При загальній вентиляції, відношення об’єму повітря, що всмоктується, чи повітря, яке видаляється протягом однієї години до

об’єму приміщення називається кратністю повітрообміну.

Продуктивність вентилятора розраховується за формулою:

де: L - продуктивність вентилятора за одну годину, м3/год; K - кратність повітрообміну;

V - об’єм приміщення, м3.

Гранично допустима концентрація газів, парів та пилу, які забруднюють повітря, наведені в СН245-63.

Повітрообмін у виробничих цехах визначають, виходячи з умов потреби повітря, яке потрібно подати для поглинання тепловиділення, вологого видалення або розчинення небезпечних речовин. Для підтримання в цеху температури не нижче 12 0С, необхідно ввести об’єм повітря для поглинання надлишку тепла.

Кількість повітря, яке надходить визначаємо за формулою:

де åQнад – сумарна кількість надлишку тепла, виділеного в цеху всіма джерелами, кДж/год ;

С – середня питома теплоємність повітря, яке дорівнює 1 кДж/ (кг× град); t1 – температура повітря, яке відводиться, град.;

t2 – температура повітря, яке вводиться (приймаємо на 5¸8 0С нижче температури повітря в приміщенні) град.;