Загальна оцінка_______________

Слов’янськ – 201_

Міністерство освіти і науки України

ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет

Факультет підготовки вчителів початкових класів

Кафедра природничо-математичних дисциплін і педагогічних технологій початкової освіти

ЗВІТНА ДОКУМЕНТАЦІЯ

З ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНА ЧАСТИНА

Студентки 3 курсу І-2 групи

Петрової Тетяни Олександрівни

Термін практики: з _____ до 1_________

Місце проходження практики:

ЗОШ № 35, м. Слов’янськ

Учитель: Резнік Ганна Іванівна

Керівник навчально-методичної частини:

к.п.н………………………………………..

Оцінка за практику _______________

Слов’янськ – 201_

Міністерство освіти і науки України

ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет

Факультет підготовки вчителів початкових класів

Кафедра педагогіки

ЗВІТНА ДОКУМЕНТАЦІЯ

З ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ

ВИХОВНА ЧАСТИНА

Студентки 3 курсу І-2 групи

Петрової Тетяни Олександрівни

Термін практики: з _____ до 1_________

Місце проходження практики:

ЗОШ № 35, м. Слов’янськ

Учитель: Резнік Ганна Іванівна

Керівник:

к.п.н………………………………………..

Оцінка за практику _______________

Слов’янськ – 201_

Міністерство освіти і науки України

ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет

Факультет підготовки вчителів початкових класів

Кафедра загальної психології

ЗВІТНА ДОКУМЕНТАЦІЯ

З ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ

ПСИХОЛОГІЯ

Студентки 3 курсу І-2 групи

Петрової Тетяни Олександрівни

Термін практики: з _____ до 1_________

Місце проходження практики:

ЗОШ № 35, м. Слов’янськ

Учитель: Резнік Ганна Іванівна

Керівник з психології:

к.психол.н………………………………….

Оцінка за практику _______________

Слов’янськ – 201_

Міністерство освіти і науки України

ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет

Факультет підготовки вчителів початкових класів

Кафедра природничо-математичних дисциплін і педагогічних технологій початкової освіти

ЗВІТ

З ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ

Навчально-методична частина /Виховна частина / Психологія

студентки-практикантки 3 курсу групи

факультету підготовки вчителів початкових класів

Петрової Тетяни Олександрівни

Слов’янськ – 201_

Додаток 2

Приклад уроку-спостереження

Урок математики у 2 класі	Методи, прийоми, типи завдань
Тема: Додавання й віднімання числа 6. Розв'язування задач на різницеве порівняння.	_____
Мета: Вчити дітей додавати й віднімати число 6 з переходом через десяток, формувати загальне уявлення про спосіб додавання та віднімання одноцифрових чисел з переходом через десяток, поглиблювати знання про склад числа, закріплювати обчислювальні навички; продовжити формувати уявлення про задачі, закріпити вміння розв'язувати задачі на різницеве порівняння, розвивати аналітико-синтетичну діяльність, просторове уявлення, мислення, пам'ять, увагу; виховувати наполегливість, самостійність.	______
Обладнання: таблиці, схеми, матеріал для ігор	_____
Тип уроку: комбінований урок	---------
ХІД УРОКУ
І.Організація класу, введення в урок.
ІІ. Контроль, корекція і закріплення знань учнів. 1. Усна лічба Пропонується завдання-гра „Збери зернята для пташок” 2. Робота з дидактичним матеріалом 3. Гра «Відкрий віконце»	Завдання-гра на повторення обчислювальних прийомів додавання і віднімання одноцифрових чисел з переходом через десяток Практичний метод. Завдання для індивідуальної роботи з дидактичним матеріалом. Підготовчі вправи. Гра на повторення складу чисел в межах 10. Усні обчислення
ІІІ. Фізхвилинка	Опис
ІV. Вивчення нового матеріалу. Повідомлення теми і мети уроку.	Усний виклад матеріалу вчителем
Опрацювання нового матеріалу. а) додавання б) віднімання	Виклад матеріалу відбувається словесно-наочним, практичним методом. Прийом аналогії, спостереження
Первинне закріплення	Словесно-практичний метод. Прийом спостереження, порівняння, коментування, аналіз. Контроль, коригування.
V. Закріплення та узагальнення знань учнів. 1. Розв'язання задач самостійно Робота за варіантами.	Прості задачі на різницеве порівняння. Самостійна робота. Практичний метод. Аналіз задач. Контроль, корегування.
2. Робота за підручником.	Прості задачі. Творча робота над задачею. Аналіз задачі. Практичний метод.
3. Порівняння виразів.	Нерівності. Порівняння значень виразів. Практичний метод. Взаємоперевірка. Контроль, корегування.
4. Креслення відрізків заданої довжини. Порівняння відрізків. Робота за варіантами	Індивідуальна практична робота з креслярськими інструментами. Креслення відрізків. Порівняння. Аналіз способу дії.
VІ. Підсумок уроку.	Метод бесіди Коригування, оцінка.
VІІ. Домашнє завдання	Пояснення та інструктаж щодо його виконання

Додаток 3

Схема аналізу уроку з математики в початкових класах

1. Місце проведення уроку (школа, клас, прізвище та ініціали вчителя, студента-практиканта).

2. Час проведення (дата проведення).

3. Тема уроку та освітньо-педагогічні завдання.

4. Організація початку уроку включає готовність вчителя (наявність конспекту уроку, підбір навчальних посібників, сигнальних карток, таблиць тощо) та готовність учнів (наявність на парті підручників, зошитів, креслярських інструментів, лічильного матеріалу, ручки, олівця), готовність приміщення до уроку.

5. Організаційно-дидактична структура уроку: ·

• оголошення теми та мети уроку, що супроводжується формуванням позитивної мотивації у молодших школярів математики; ·

• як поставлена мета (освітня, виховна, розвивальна, практична); · доцільність вибору типу уроку;

• відповідність структури уроку змісту навчального матеріалу конкретного уроку та його меті; послідовність, взаємозв’язок окремих складових уроку; · застосування активних методів навчання та прийомів, що розвивають творчі здібності молодших школярів при розв’язувані складених задач;

• врахування вчителем індивідуального темпу роботи кожного учня при розв’язувані складених задач; ·

• способи перевірки виконання домашнього завдання (задачі); ·

• організація повторення раніше вивченого навчального матеріалу; ·

• проведення закріплення вивченого нового матеріалу на уроці; · дотримання санітарно-гігієнічних норм (освітлення, санітарний стан приміщення тощо); ·

• використання наочності, дотримання вимог до засобів наочності (оформлення, науковість, доступність змісту) та методики їх застосування.

6. Оцінка змісту математичної діяльності молодших школярів:

• науковість викладу знань з математики та їх відповідність означенням в математиці; ·

• відповідність змісту навчання математики програмі з математики, Державному стандарту початкової загальної освіти;

• врахування та дотримання міри співвідношення викладу теоретичного матеріалу з практичною його реалізацією; ·

• послідовність, взаємозалежність у викладі навчального матеріалу (зв’язність окремих порцій навчальної інформації, узгодженість між собою та логіка завершеності зв’язку);

• якість засобів наочності при розв’язувані складених задач;

• знання фактичного матеріалу (нумерації багатоцифрових чисел; обчислювальних прийомів; змісту арифметичних дій; структурних схем та записів; усних та письмових обчислень багатоцифрових чисел; структури простих і складених задач; числових рівностей і нерівностей, виразів із змінною, рівнянь; геометричного матеріалу; частин і дробів) та методики вивчення і порівняння чисел, десяткового складу чисел; автоматизації та раціоналізації прийомів обчислень, складання та заучування таблиць додавання і множення; ознайомлення з алгоритмами письмового виконання арифметичних дій; розв’язування простих та складених задач різних типів; розв’язування рівнянь; побудови геометричних фігур та вимірювання основних величин; порівняння дробів); ·

• усунення або упередження вчителем утруднень, які можуть виникнути в учнів при розв’язувані складених задач; ·

• залучення молодших школярів до виконання нестандартних завдань, завдань з логічним навантаженням, завдань творчого характеру.

7. Процесуально-діяльнісна характеристика проведення уроку: ·

• техніка проведення уроку (темп, ритм; емоційність, тактовність; контакт з аудиторією; доцільність вибору та поєднання методів навчання; культура математичної мови; обчислювальна культура; виховна спрямованість уроку, дисципліна на уроці); ·

• наявність стимулів до виконання обчислювальних завдань та формування мотивації до навчання обчисленням; ·

• реалізація вимог чинної програми до формування операційних компонентів обчислювальної діяльності: якість навчання прийомам обчислення; дотримання послідовності переходу від розгорнутих пояснень до згорнутих операцій у "внутрішній мові”; свідоме оволодіння молодшими школярами способами досягнення результатів обчислень, збагачення обчислювальної практики, розширення класу завдань, до яких застосовуються обчислювальні навички; розвиток рефлексії на обчислювальних завданнях (застосування різних прийомів до одного випадку обчислень, вміння учнів розмірковувати у складних випадках обчислень; самостійність учнів при знаходженні значень числового виразу на кілька дій тощо); ·

• виклад нового матеріалу та відповідність цілепокладанню, організаційним формам роботи, потенційним можливостям учіння молодших школярів;

• засоби управління (самоуправління, співуправління) навчально-пізнавальною діяльністю учнів; керування роботою учнів біля дошки, груповими, парними видами роботи тощо; ·

• впровадження новітніх технологій навчання (інноваційних, інформаційних, ігрових, проектування, моделювання) на уроці; ·

• використання досягнень педагогічної науки та передового педагогічного досвіду з питань удосконалення методики вивчення арифметичних дій; · проведення поточного, тематичного контролю та оцінювання знань учнів протягом уроку; ·

• чіткість та лаконічність, ясність та зрозумілість запитань, які вчитель ставить перед учнями, їх змістовність, спрямованість на засвоєння операційних компонентів обчислювальної діяльності; ·

• врахування психофізіологічних можливостей дітей на рівні вікової норми при формуванні досвіду раціоналізації обчислювальної діяльності молодших школярів;

• досягнення вчителем мети уроку (дидактичної, виховної, розвивальної, практичної);

• виконання плану роботи (повністю, частково, не виконано); ·

• оцінка якості використання методів навчання (активні, пасивні; репродуктивні, продуктивні) при проведенні уроку з конкретним контингентом дітей;

• підготовка вчителем учнів до певного етапу уроку (вивчення нового, закріплення вивченого, повторення та застосування в нових навчальних ситуаціях); ·

• виховання інтересу до математики та формування у молодших школярів стійких пізнавальних потреб, внутрішньої спонуки до навчання; ·

• проведення заходів з удосконалення методичної роботи по розв’язуванню складених задач;

• недоліки та методичні помилки, допущені вчителем (студентом-практикантом) під час проведення уроку; ·

• побажання щодо підвищення ефективності педагогічної діяльності.

Додаток 4

Схема аналізу уроку.

1. Загальні відомості. Дата, клас, школа, прізвище, ім'я, по батькові вчителя. Тема учбової програми, тема уроку.

2. Дотримання техніки безпеки і санітарно-гігієнічних норм роботи з комп'ютером.

3.Структура уроку. Основні етапи уроку, призначення і тривалість. Поєднання самоврядування і управління вчителем. Індивідуальна, парна, групова і сумісна робота класу. Етапи повторення і закріплення матеріалу, способи.

4. Цілі, які намічав вчитель на урок, їх досягнення.

5. Порівняння змісту уроку з матеріалом шкільного підручника.

6. Оцінка уроку з погляду загальнодидактичних принципів:

         науковість – облік новітніх досягнень в інформатиці на уроці (поняття виконавця, синтаксичні діаграми, доказ правильності алгоритмів і тому подібне);

         наочність – використання графічної інформації, таблиць виконання алгоритмів, запису текстів з відступами і т.д.;

         послідовність – логічна стрункість висловлюваного матеріалу, відсутність пропусків у викладі, циклічність вивчення складних понять;

         зв'язок з практикою – прикладні завдання, орієнтація змісту на вимоги життя в комп'ютеризованому суспільстві.

7. Методи діяльності вчителя на уроці. Залучення учнів  для підготовки засобів до уроку. Підготовка обчислювальної техніки на початку уроку (або до нього). Вільне володіння вчителем матеріалу. Надавати відповіді на актуальні питання (по ходу уроку або в кінці). Індивідуалізація навчання – різні рівні завдань, залучення сильних учнів для допомоги слабким і так далі. Прийоми вчителя для утримання уваги, дії при виявленні помилки на дошці, в програмі, в звіті.

8. Методи формування і закріплення інтересу до матеріалу. Стимулювання розумової діяльності учнів. Джерело завдань (з підручника, іншої літератури, винахід вчителем по ходу уроку). Інші відомі і нестандартні методи навчання, використані на уроці.

9. Робота учнів на уроці. Ступінь інтересу до матеріалу, що вивчається. Активність і самостійність учнів. Свідомість засвоєння – засвоєння сенсу дій за ЕОМ. Доступність – стандартність термінології, облік рівня підготовленості класу, виділення рівнів засвоєння.

10. Ефективність навчання – насиченість учбового часу, відсутність стороннього матеріалу. Взаємини вчителя і учнів: авторитарні, ліберальні, співпраця. Організованість і дисциплінованість учнів на уроці - відношення до обчислювальної техніки, дотримання техніки безпеки при роботі з комп'ютером. Уміння самостійно оволодівати знаннями за допомогою довідкового матеріалу, комп'ютера, підручника.

11. Зворотний зв'язок. (система контролю знань). Використання комп'ютера для перевірки знань – контролюючі програми, самоконтроль запуском програми, взаємоконтроль з товаришем. Об'єктивність оцінки знань. Критерії оцінок даного вчителя (чи відомі вони учням?). Можливість автоматизації такої системи контролю. Оцінка трудомісткості типового домашнього завдання (виконайте самі і «заміряйте» час).

12. Виховний ефект уроку. Особливості особистості вчителя, які можуть служити орієнтиром для учнів. Виховні методи і прийоми, відмічені Вами.

13. Підсумки.

      виконання плану уроку;

      досягнення цілей уроку;

      особливо цікаве і повчальне на уроці;

      що справило на уроці найбільше враження;

      які зміни доцільно внести при повторному проведенні уроку на цю ж тему.

Додаток 5

ТЕМА: Навчальна гра як засіб розвитку дитячих інтересів на уроках.

МЕТА:Вчити розв’язувати ігрові завдання, знаходити найкращий спосіб здійснення задуманого; розвивати інтерес до праці дорослих, до громадського життя, до героїчних подвигів людей; підвищувати розумову активність дитини; сприяти формуванню добрих почуттів, благородних прагнень;спрямувати на те,щоб учень усвідомив мотиви свого навчання, своєї поведінки в грі, як моделі життя.