Концептуальна схема організації взаємодії профконсультанта з клієнтом

Основні етапи консультації як активізації клієнта	Першочергові задачі виділених етапів	Організація і розвиток емоційно-довірливого контакту
Підготовчий етап	Попередня оцінка ситуації консультування і висунення попередньої гіпотези	Реального контакту немає
Зустріч профконсультанта з клієнтом (підготовка до взаємодії)
1-й етап	Загальна оцінка дійсної ситуації консультування: допомога клієнту в формуванні проблеми; оцінка умов консультування; оцінка профконсультанта своєї готовності допомогти людині	Максимальна доброзичливість і мінімальна словесна активність (більше запитань і слухати клієнта, щоб краще зрозуміти його)
2-й етап	Уточнення чи висунення консультативної гіпотези: розуміння проблеми клієнта і з’ясування шляхів вирішення	Підвищення ступеню конструктивності (мало емоцій)
Початок співпраці
3-й етап	Співпраця з клієнтом, уточнення проблеми і цілей подальшої роботи	Доброзичлива консультація
4-й етап	Співпраця з клієнтом та досягнення цілей (можливо, протягом кількох консультацій)	Консультуюча робота (емоції за необхідністю)
5-й етап	Підведення результатів всієї роботи, її окремих напрямків	Максимальна доброзичливість і емоційність (клієнт повинен залишитися задоволеним)

Звичайно, не можна сприймати дану схему як якийсь «алгоритм» роботи (це все-таки концептуальна схема). Наприклад, з якимись клієнтами дуже швидко вдається спільно з’ясувати цілі і проблеми (іноді клієнт може прийти з добре обґрунтованим розумінням своєї проблеми), і тоді вся робота буде спрямована на вирішення цієї проблеми. В іншому випадку основні зусилля можуть бути спрямовані на уточнення проблеми (бувають випадки, коли клієнт, «нарешті усвідомивши» свою проблему, заявляє, що «далі він і сам зуміє її вирішити, тобто для нього головним було зрозуміти, «побачити» свою проблему).

Нарешті, якщо так і не вдається спільними зусиллями знайти проблему, то профконсультанту нічого не залишається, як продовжувати роботу з даним клієнтом у звичайному (не активізуючому) режимі, оскільки хоч якусь допомогу все-таки потрібно надати людині.

«Дискусійний діалог» як один із прийомів профконсультативної роботи з учнями.

Як ми уже зазначали, результати масових опитувань з метою професійних намірів показують, що учнів можна поділити на чотири групи по ступеню сформованості їх професійних планів. Зазначений прийом доцільно проводити з учнями, які вибрали кілька професій. Це найчисельніша група – біля 45%.

Основною метою робити шкільного психолога з такими учнями є не тільки вирішення протиріч, але й вироблення стійкого і ціле направленого професійного вибору. Найбільш ефективним для цього служить індивідуальна профконсультативна бесіда з учнем, яку названо «дискусійний діалог».

Мета даної профконсультативної бесіди – актуалізація знань і уявлень школяра про кожну професію, які й він надає перевагу, встановлення відповідності своїх здібностей і можливостей, вимог професії до людини. На основі такого порівняння учень зможе визначити свій вибір.

Профконсультація передбачає індивідуальну або групову роботу з школярами на основі знань їх нахилів, інтересів, здібностей та інших психологічних властивостей і якостей особистості. Тому профконсультативній роботі має передувати вивчення особистості школяра різними методами (спостереження, бесіда (в тому числі з батьками і вчителями), різні тестові методики). Тільки на підставі одержаного уявлення про даного учня можна проводити власне профконсультативну бесіду.

Шкільний психолог має, можливість проводити індивідуальні профконсультативні бесіди не зразу в момент звертання, а через певний час. При цьому необхідно врахувати, що у такому випадку може пропасти «ефект звернення», тобто внутрішня установка на допомогу. При цьому приймати рішення про необхідність бесіди в кожному конкретному випадку потрібно з урахуванням психологічних особливостях особистості учня.

Як же проходить сама бесіда? Після певної кількості уточнюючих запитань (біографічних даних, даних про батьків тощо) і налагодження позитивного контакту між консультантом і консультованим (вироблення у школяра установки на взаємне співробітництво з метою отримування ним дієвої допомоги в професійному самовизначенні) школяру пропонується вибрати одну із професій, які він надає перевагу для обговорення. Як правило учень вибирає найбільш значиму для себе. Вибір професії школярем для обговорення фіксується. Потім консультант пропонує школяреві визначити ту роль, яку він буде виконувати при обговоренні. Такими ролями можуть бути: або роль захисника вибраної професії або критика її недоліків. Даний вибір теж фіксується консультантом.

Після визначення ролей розпочинається діалог. Консультант займає роль протилежну тій, яку вибрав учень. Позиції висловлені школярем (аргументи «за» і «проти»), а також висловлювання психолога фіксуються письмово. Бажано, щоб процес нагромадження аргументів і їх фіксації учень міг спостерігати (в окремих випадках це можна доручити йому). Записи потрібно вести так, щоб можна було вести як якісні так і кількісні порівняння. В процесі бесіди консультант не повинен перехвачувати ініціативу у школяра, в той же час потрібно на кожен аргумент учня відповідати своїм аргументом. Інколи консультанту потрібно привести свій аргумент (для активізації інтересу), щоб домогтися від учня його аргументації.

У процесі бесіди обговорюється: значення і необхідність даної професії, умови праці, заробітної плати, перспективи професійного росту, вимоги професії до особистості, відповідність особистісних якостей учня цим вимогам.

Бажано при цьому уникати категоричних тверджень. Діалог продовжується до тих пір,поки не набирається достатня кількість аргументів. Затягувати довго обговорення не рекомендується.

Через кілька днів відбувається повторна бесіда,предметом якої є друга по значимості професія. Учень знову вибирає роль. Слід зауважити,що від бесіди до бесіди ролі психолога і учня міняються. Подальша процедура повторюється як і перший раз.

Кількість бесід з кожним учнем може бути різною і залежати від числа вибраних професій. Перерва між бесідами – 3-5 днів.

В результаті проведення даної серії профконсультаційних бесід у школяра активізується його знання і уявлення про кожну професію якій він надає перевагу. Інколи доцільно після закінчення бесіди дати можливість школяру ознайомитися з результатами (фіксованими) бесіди, і порівняти їх. В процесі бесіди психолог аналізує відповідність між особистісними особливостями учня і вимоги професії до особистості, тому перед бесідою потрібно ознайомитися з професіограмою даної професії (і навіть мати її при собі).

Дані, які зібрані у психолога в результаті вивчення учня до бесіди, і в процесі її дають можливість визначити, до якої із професій він більш схильний і якій він більше відповідає за можливість визначити,до якої із професій він більш схильний і якій він більше відповідає за своїми особливостями. У випадку розходження між бажанням і можливістю оптанта вирішення цього питання має бути надано учневі.

Головна перевага методики «дискусійний діалог» полягає в тому, що учневі надається дієва допомога в його професійному самовизначенні, при цьому майже виключається вплив на його вибір з боку.

Певну модифікацію даної методики з успіхом можна застосовувати і з групою учнів при умові достатнього розвитку класного колективну. Необхідно також відмітити, що об’єктом профконсультативної роботи є не тільки сам учень, а також його батьки, а інколи і учителі.

Таким чином, професійне консультування розглядається дослідниками як: тривалий виховний процес, який має допомогти людині у плануванні і реалізації її професійного шляху (В.Рахальська); як безпосередня допомога у трудовому самовизначенні і виділяє три етапи у цій роботі: підготовча професійна консультація, заключна професійна консультація, уточнююча професійна консультація (К.Платонов); як система надання діючої допомоги у трудовому самовизначенні учнів, що ґрунтується на вивченні особистості (Н.Кулагін); як система психологічного вивчення особистості з метою надання їй науково-обґрунтованих порад щодо найбільш оптимальних для неї напрямків і засобів професійного самовизначення (Б.Федоришин).