Частина перша

Види діяльності, якими займається дошкільник, ще не є для нього обов'язковими, він виконує їх за власним бажан­ням та на пропозицію дорослого. Гра, малювання, констру­ювання тощо характеризуються емоційною насиченістю, на­дають дитині простір для творчої уяви, а також можливість вільно виявляти свої життєві враження та ставлення до навколишнього світу. Взаємини дитини з дорослими та ін­шими дітьми будуються здебільшого на інтимно-особистих контактах — прихильності, симпатії, любові.

Протягом дошкільного дитинства відбувається фактичне становлення особистості, вдосконалюється мовлення дити­ни, збагачуються навички спілкування, формуються базові якості, зростають фізичні можливості, розширюється життє­вий простір. Важлива особливість розвитку дошкільника — загальний, неспеціалізований характер набутих ним знань, дій, здібностей. Це пояснюється тим, що протягом цього ві­кового періоду юній особистості належить стати людиною, набути все те, що потрібно кожному в будь-якій сфері життя.

Не все, що розвивається в дошкільному віці, рівноцінне з погляду значення для сьогодення і майбуття дитини. Пер­шим здобутком є образні форми пізнання навколишнього світу, розквіт яких припадає саме на дошкільний період. Предметна діяльність, сюжетно-рольова гра, малювання, конструювання та інші види "дитячої" діяльності будуються на основі сприймання, наочно-образного мислення, уяви т;і постійно потребують їх удосконалення. Ці види діяльності оснащують дитину зовнішніми формами орієнтовних, по­шукових дій, становлять основу її внутрішнього плану дій, сприяють засвоєнню сенсорних еталонів та наочних моде­лей для розв'язання нових життєвих завдань, розвивають творчі здібності.

Другий, найважливіший здобуток дошкільного віку -моральні почуття, які зв'язують дитину спочатку з рідними людьми, а з часом і з ширшим колом дорослих та одноліт­ків. Дошкільник навчається співпереживати, виявляти сим патію, прихильність, поважати права та своєрідність інших людей, товаришувати, в нього формуються чутливість ти

ДОШКІЛЬНЕ ДИТИНСТВО

чуйність як важливі базові якості, відчуття своєї причетнос­ті до людей, елементарне вміння брати інших до уваги. Ці якості зберігаються впродовж усього подальшого життя, значною мірою впливають на нього, визначають обличчя школяра і дорослої людини, становлять основу гуманної спрямованості людини на довкілля, саму себе.

Творчі здібності в поєднанні з моральними якостями є фундаментом, на якому вибудовується споруда на ймення ОСОБИСТІСТЬ.

Протягом дошкільного віку розвиваються і такі здібності та якості, які слугують лише основою, своєрідною "заготов­кою" для подальших періодів розвитку, з часом істотно ви­дозмінюються, перебудовуються, набувають нових, доско­наліших форм. Проте і вони відіграють свою особливу роль К у загальному розвитку дошкільника, вносять свій внесок у становлення його особистості. До них належать пізнавальні інтереси, довільне управління поведінкою, основи логічного мислення. Вони складаються наприкінці дошкільного ди­тинства, а "піки" їхнього розвитку припадають на значно пізніші етапи життя.

Молодший і старший дошкільний віки багато в чому близькі, схожі, але водночас мають свою специфіку, відмін­ності, що визначають особливі для кожного періоду освітні завдання та форми організації життєдіяльності. Діти молод­шого і старшого дошкільного віку можуть виховуватися ра-чом з молодшими у різновіковій групі, а можуть залучатися до навчально-виховного процесу окремо — старші й мо­лодші. Характер об'єднання дітей у дошкільному закладі мпзначає стратегію і тактику педагогічної діяльності, умови Г8 особливості організації життя.

107

Частина перша

МОЛОДШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

(четвертий і п'ятий роки життя)

ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ВІКОВОГО ПЕРІОДУ

Порівняно з дитиною раннього віку істотно зростають , фізичні можливості, змінюються антропометричні показ­ники. Маса тіла дитини протягом цього періоду збільшуєть­ся приблизно на 4 кг, довжина — на 12-15 см, окружність грудної клітки становить близько 54 см. Збільшується жит­тєвий простір, цілеспрямованішими стають дії, урізноманіт­нюються і стають більш координованими рухи. Нижче наве­дено антропометричні показники дитини молодшого до­шкільного віку.

Середні показники довжини, маси тіла, окружності грудної клітки дітей 4-5-го років життя

Вік 4-й рік життя 5-й рік життя

Хлопчики Довжина Маса тіла тіла (см) (кг) 99-109 14,5-18,5 106-116 16,4-19,7

Окружність грудної клітки (см) 51,1-55,3 52,0-54,0

Хлопчики

Вік Довжина Маса тіла Окружність грудної

тіла (см) (кг) клітки (см)

4-й рік життя 99-109 14,5-18,5 51,1-55,3

5-й рік життя 106-116 16,4-19,7 52,0-54,0

Вік	} Довжина тіла (см)	[івчатка Маса тіла (кг) И 9-18 2	Окружність грудної клітки (см) 49,3-54,0
4-й рік життя	102-111	15,4-19,0	51,6-56,2

Дівчатка _|

Вік Довжина Маса тіла Окружність грудної

тіла (см) (кг) клітки (см)

4-й рік життя 98-109 13,9-18,2 49,3-54,0

5-й рік життя 102-111 15,4-19,0 51,6-56,2

Дії дитини стають дедалі цілеспрямованішими. У різно манітних видах діяльності вона починає діяти відповідно до заздалегідь поставленої мети, намагається дотримуватися 11 Проте через нестійкість психічних процесів малюк може І "загубити" мету, легко переключитися на іншу діяльнісн.

108

МОЛОДШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

відволіктися, кинути одну справу заради іншої, не помітити підміни вихідної мети, радіти досягненню нової.

У цьому періоді інтенсивно розвивається сюжетно-ро­льова гра: дитина урізноманітнює та ускладнює сюжети ігор, бере на себе нові й нові ролі, вчиться підпорядковувати власну поведінку ігровим правилам. Спільні з однолітками ігри починають домінувати над індивідуальними та іграми поруч, дії учасників стають узгодженішими, а тривалість ігор — довшою. Дитина здатна заздалегідь придумати та уз­годити з іншими нескладний сюжет, розподілити ролі та іг­ровий матеріал, керуючись доцільністю та орієнтуючись на дорослого як на зразок для наслідування.

В образотворчій діяльності та конструюванні дитина де­далі частіше вдається до обдуманого зображення предметів, хоча способи реалізації задумів ще недосконалі. Поступово збільшується коло графічних образів, розширюється діапа­зон зображуваних предметів, тривалішим стає час, протягом якого дитина малює, конструює. Різноманітнішають сюжети малюнків та будівель, чіткішими стають задуми, стійкішими — наміри й плани. Проте процес і результат продуктивної діяльності, як і раніше, залежать від умов її організації, настрою дитини.

Вона не лише знає властивості багатьох предметів, а й за­своює деякі загальноприйняті сенсорні еталони форми, ве­личини, кольору. Розвиваються пізнавальні процеси — сприймання, увага, мислення, уява. Домінує наочно-образне мислення. Молодший дошкільник об'єднує предмети за зов­нішньою подібністю, виробляє елементарні узагальнення, виділяє спільні та істотні ознаки предметів, орієнтується в призначенні груп предметів.

Зростає допитливість дитини, особливо це стосується з'я­сування причин різних явищ життя. Значно активізується словник, виникають елементарні судження з приводу навко­лишнього, діалог починає перетворюватися на основну фор­му взаємодії з людьми, а словесне звернення дорослого — на важливий механізм регулювання поведінки. Малюк деда-п і більше цікавиться однолітками, починає виявляти ініціа­тиву в спілкуванні з ними, демонструючи свої можливості.

109

Частина перша

Виникають початкові форми вибірковості в установленні контактів з іншими дітьми.

Зростає сприйнятливість до художніх творів — літера­турних, музичних, образотворчого мистецтва, театральної діяльності. Дитина краще розрізняє ритм, риму, тембр, висо­ту звучання та мелодійність творів; усе визначенішим стає інтерес до прослуховування певних казок, віршів, мелодій, інсценівок; посилюється бажання наслідувати мовленнєві інтонації значущих дорослих; дедалі виразнішою стає емо­ційна чутливість до приємного, цікавого, яскравого; вмілі­шими та динамічнішими — рухи. Дитина намагається не лише наслідувати дорослого, а й проявляє самодіяльність, вигадку, елементарну творчість.

Завдяки змінам у фізичному, психічному та соціально­му розвитку молодший дошкільник уже може виконувати певні завдання протягом визначеного дорослим часу. Зрос­тає його самостійність, прагнення й здатність діяти не ли­ше за вказівкою дорослого, й на власний розсуд, за особис­тим бажанням, відповідально. Спілкування з дорослим по­чинає переходити із суто практичного, ділового у пізна­вальне: дитина все частіше розпитує про те, що бачить на­вколо себе, намагається дістати конкретні відповіді на свої запитання, сприймає дорослого як джерело постачання но-

інформації про природу, предметний світ, людей, влас­ не "Я". Малюк стає дедалі чутливішим до тональності зве­ рнень до нього дорослих, їхнього ставлення, висловлених на його адресу чи з приводу досягнень суджень. Зароджу­ ється почуття ревнощів до близьких дорослих, коли ті при­ діляють увагу іншим. Дитина вже може свідомо співвіднести свою поведінку \ поведінкою однолітків, виробити елементарні судження і приводу своїх можливостей та можливостей інших дітей, допомогти їм, узгодити з ними свої дії, домовитися при щось. Проте це більше стосується спільної практичної ДІ , яльності та проявляється ситуативно.

Молодший дошкільник має уявлення про основні части­ни свого тіла, співвідносить свою тілобудову з тілобу.ни вою інших людей, порівнює їх між собою, збагачуєм.» и

110

МОЛОДШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

елементарними узагальненнями. Використання дорослими назв внутрішніх органів викликає в неї бажання дізнатися про них та їхню роботу детальніше (серце, печінку, шлу­нок, дихальні органи тощо). Дитина запитує про них, ціка­виться їхнім розташуванням в організмі, хоче знати, як во­ни "прикріплюються", навіщо потрібні тощо. Вона орієн­тується в органах своїх чуттів; цікавиться відмінностями між дівчатками і хлопчиками, жінками та чоловіками; по­чинає усвідомлювати, що з віком людина змінюється, "приміряє" себе до рідних дорослих як до орієнтирів для життєвої перспективи. Молодший дошкільник диференці­ює свій здоровий і хворобливий стани, навчається відпові­дно поводитися, усвідомлює їх залежність від загартова­ності, здорового способу життя, якості та кількості їжі та води, розвитку своєї активності.

Удосконалюється почуттєва сфера дитини, збагачують­ся та ускладнюються її моральні, естетичні та пізнавальні переживання, яскравішими й виразнішими стають почуття емпатії, співчуття. Підвищується здатність адекватно реа­гувати на образний зміст пісень, ілюстрацій, казок, опові­дань. Вона вловлює найбільш виразні засоби створення ху­дожнього образу, розрізняє висоту звуків, ритм віршів, тембр і силу звучання мелодій; впізнає та запам'ятовує піс­ні, вірші, казки; ритмічно рухається, передає образ у малю­нках та ліпленні.

Протягом молодшого дошкільного віку зростає вміння дитини слухати іншого. Вона починає розуміти сама себе, робить відкриття: те, що їй подобається, може не подобати­ся іншим (їжа, іграшки, партнери по іграх, казки, види ді­яльності). Від простих міркувань з приводу однієї людської І якості дитина поступово переходить до вміння брати до ува-і И різні якості людини та обставини її життя, переходить від прямолінійного мислення — до більш-менш гнучкого, від розрізнених і непослідовних думок — до цілісного й систе-і юваного висловлювання. Дитина має певні уявлення про взаємини різних людей, ієрархію людських відносин, Ііекватно реагує на події, вчинки, результати діяльності. Іона орієнтується в природному, предметному та людському 111

Частина перша-

довкіллі, певним чином до нього ставиться, знає, чого від нього можна чекати.

ХАРАКТЕРИСТИКА ПСИХОЛОГІЧНОГО ВІКУ

Соціальна ситуація розвитку: на початку молодшого до­шкільного віку створюються передумови для виникнення нової ситуації розвитку, що характеризується двома основ­ними особливостями: дитина виходить за межі вузького та звичного для неї родинного кола у широкий світ, постає пе­ред необхідністю встановлювати відносини зі світом чужих дорослих та однолітків. Основним життєвим контекстом стає світ соціальних відносин дорослих людей, в який вона прагне ввійти і який перетворюється на центр, навколо яко­го обертається її життя. Змінюється характер спілкування малюка з дорослим: на зміну спільній предметній діяльності приходить діяльність пізнавальна, що пов'язано з прагнен­ням до самостійності, зрослими психо-фізіологічними та со­ціальними можливостями дитини. Спільна з дорослим пізнавальна діяльність спрямовується на встановлення влас­тивостей предметів найближчого довкілля, на оволодіння шляхом "спроб і помилок" як способом ознайомлення з при­родою, предметами, людьми, самим собою. Провідним мо­тивом стає пізнавальний, дитина стає активним споживачем нової інформації. Дорослий для неї — найавторитетніше джерело знань, ерудиції, постачальник невідомого та незро­зумілого, тлумачем усього, що цікавить. Дитина ставить безліч запитань, прагнучи задовольнити свої зрослі пізна­вальні потреби.

Провідна діяльність. Протягом молодшого дошкільного віку на основі сюжетно-відображувальних ігрових дій з предметами розвивається сюжетно-рольова гра. Оскільки центром життя малюка в цей період лишається дорослий, вектором, що визначає її інтереси — соціальні відносини людей, а провідним мотивом — пізнавальний, сюжетно-ро­льова гра є тією діяльністю, яка допомагає моделювати до­росле життя, опановувати його норми та правила, розкрива­ти причинно-наслідкові зв'язки. Сюжетно-рольова гра стає

МОЛОДШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

для молодшого дошкільника провідною діяльністю, оскіль­ки створює найсприятливіші умови для розвитку, станов­лення його особистості, насамперед для формування соці­альної компетентності як важливої її характеристики. Спе­цифікою сюжетно-рольової гри як провідної діяльності є те, що вона належить до символіко-моделювального типу: в ній операційно-технічна сторона є мінімальною, а відображення сутності реального життя (змістового наповнення) — макси­мально важливим для дитини. У грі вона оволодіває ігровою дією, основними ігровими вміннями та умовною предметно-ігровою дією, навчається виконувати ігрову роль. Протягом молодшого дошкільного віку ігрові дії вдосконалюються, об'єднуються спочатку простим, а наприкінці вікового пері­оду більш-менш розгорнутим сюжетом.

Удосконалюється мотиваційний компонент ігрової ді­яльності, в ній реалізуються мотиви, пов'язані із самовира­женням, самоствердженням, прагненням дитини бути ви­знаною іншими, здатністю обходитися власними зусилля­ми в досягненні ігрової мети, схильністю до незалежності та ініціативності. Малюк прагне бути схожим на батька, матір, ідентифікувати себе з чоловічою або жіночою рол­лю, він здатний розподілити ігрові ролі за ознакою стате­вої належності.

Через змістовий компонент творчих ігор дорослий спри­яє виокремленню дитиною з життєвого контексту людської діяльності та реальних стосунків як того боку дійсності, на якому базується становлення її особистості. Поступово ди­тина переходить від відображення у грі послідовності взає­мопов'язаних дій до відображення людської взаємодії, ово­лодіння рольовою поведінкою. Наприкінці цього вікового періоду сюжети ігор ускладнюються, відбувається приро­щення, розширення сюжетної лінії від відображення у грі діяльності сім'ї та дитячого садка до подій найближчого со­ціального оточення. Сюжети стають стійкішими, логічні­шими. Зростає кількість учасників гри, з'являються елемен­ти творчої взаємодії, діти спираються не лише на власний досвід та реальне життя, а й на враження від героїв книжок, віртуальних дійових осіб (мультфільмів, відеофільмів).

113

Частина перша

Особливість таких ігор — рольова емоційна виразність, ви­никнення рольових реплік, прагнення чітко дотримуватися "правди" (як у житті, як насправді було).

У процесуальному компоненті творчих ігор дорослий зо­середжує увагу на формуванні в дитини вміння називати свої ігрові ролі, розподіляти іграшки відповідно них; сприяє виконанню нею обраної ролі, пов'язаних з нею предметних дій та діалогів, які передають ставлення до інших учасників гри; розширює та урізноманітнює рольові дії відповідно до їх реальної життєвої послідовності, підтримує наслідування дитиною побутових дій (варить, годує, прасує тощо), допо­магає збагачувати ігрові сюжети діями людей знайомих професій (лікар, вихователь, кухар, водій тощо); навчає са­мостійно складати елементарний план творчої гри, розгор­тати за ним сюжет, брати на себе певні ролі, якісно їх вико­нувати (передавати типові та індивідуальні характеристи­ки); підтримує здатність дитини розігрувати різні ролі своєї статі, ставити себе на місце іншого, відчувати ідентичні по­чуття; спонукає малюка докладати вольових зусиль заради реалізації ігрового задуму.

Дорослий спрямовує активність молодшого дошкільника на ігрове використання предметів, їх перейменування, ви­користання предметів-замінників; навчає самостійно знахо­дити замінники іграшок серед запропонованих предметів неігрового призначення; добирати для гри предмети не стільки за зовнішньою подібністю, скільки за можливістю певним чином діяти з ними; вправляє в умінні використову­вати слово для позначення предметів-замінників та дій з ни­ми; підводить дитину до усвідомлення того, що спільна з ін­шими діяльність вимагає від кожного учасника виконання певних обов'язків (пов'язаних з ігровою роллю) та надає ряд прав (регулюються взаєминами з товаришами); створює умови для формування соціальних почуттів — відчуття при­четності до інших; збагачує досвід дитини переживанням радості спілкування з однолітками, молодшими та старши­ми дітьми; сприяє розпізнаванню дитиною через гру образу "Я" — своїх чеснот і вад, можливостей, ставлень, здатності до елементарного самовизначення.

Ill ¹¹⁴

МОЛОДШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

Дорослі приділяють належну увагу контрольно-оцінному компоненту творчих ігор — створюють умови для вироб­лення елементарної самооцінки, аналізу власної діяльності, якостей, вчинків, виборів; розуміють прагнення дитини про­демонструвати свої ігрові досягнення, підтримують дитину в разі виникнення труднощів, радіють її успіхам; сприяють

збагаченню в грі індивідуального досвіду вихованця щодо визначення меж своїх можливостей; надають дошкільникові змогу утверджуватися через розгортання гри як форми її особистісного буття. Дорослі залучають дошкільника до різних видів ігор — сюжетно-рольових (дитина поєднує в них ролі активного суб'єкта предметно-практичної, комунікативної та пізнава­льної діяльності); конструкторсько-будівельних (навчаєть­ся розрізняти та правильно використовувати деталі буді­вельного матеріалу; диференціювати властивості піску, снігу, води; відчувати симетрію та пропорції деталей спо­руди, поєднувати кольори; у них з'являється бажання об'­єднуватися для спільних з іншими дій); ігор-драматизацій, інсценівок (збагачує рольове спілкування емоційно забарв­леними інтонаціями та невербальними засобами надання виразності ігровому образу; вправляється в імітації рухів людей, тварин, передачі мімікою їхніх станів, інтонацією — настрою; навчають різних способів водіння ляльок типу образних іграшок, настільного театру, театру-рукавички, театру на фланелеграфі); ігор за правилами — рухливих, хороводних, народних, дидактичних (урізноманітнюють дійові зв'язки дитини зі світом; розвивають зорові, слухо­ві, дотикові, кінестетичні відчуття; спонукають відтворю­вати в пам'яті образи знайомих предметів; підтримують ін­терес до ігор зі словом; сприяють довільній пізнавальній діяльності; спонукають доводити розпочату гру до кінця; формують уявлення про основні еталони форми й кольору; навчають придивлятися, порівнювати, знаходити схоже й відмінне в природі, предметах, людях; удосконалюють ко­мунікативні вміння).

Вікові новоутворення свідомості та особистості: молод­ший дошкільний вік — проміжний, перехідний між раннім'

115

Частина перша

та старшим дошкільним дитинством, що позначається на новоутвореннях свідомості та особистості. До них належать: утворення елементарної цілісної картини навколишнього світу; відкриття свого внутрішнього світу; цілеспрямована поведінка; емоційне та інтелектуальне передбачення; опану­вання правил поведінки; моральні почуття; самодіяльність та найпростіші форми творчості.

Криза: молодший дошкільний вік можна вважати ста­ більним, відносно спокійним перехідним періодом. Дитина ніби відпочиває, набирається сил після доволі бурхливої кризи трьох років, що тільки-но минула, перед кризою шес- ти-семи років, яка чекає попереду. Отже, у цей віковий пері­ од накопичуються сили, дитина збагачується життєвими І враженнями, диференціюється та деталізується її особистий

досвід, починається поступовий перехід на новий виток осо- бистісного зростання. ОСВІТНІ ЗАВДАННЯ Розвивальні: створювати сприятливі умови для збагачен­ ня життєвих вражень дитини про природу, предметне довкілля (близьке й віддалене), різних дорослих та дітей, са­ му себе як носія тіла, внутрішнього світу та соціально спря­ мованої поведінки; розширювати особистий досвід, підгри­ мувати прагнення до самодіяльності та творчості; заохочу­ вати до гри, варіювати сюжети ігор, урізноманітнювати іг­ ровий матеріал, учити дотримуватися ігрових правил; впра- вляти в здійсненні елементарних виборів у довкіллі, надава­ ти комусь/чомусь перевагу, приймати найпростіші відпові­ дальні рішення; розвивати потребу в спілкуванні з одноліт­ ками, бажання бути їм приємною та корисною, знаходити у колі однолітків своє домірне місце, радіти належності до ди­ тячого співтовариства, прислухатися до думки товаришів; (сприяти усвідомленню дитиною своєї статевої належності та її незмінності, розвивати вміння орієнтуватися в стерео­ типах жіночої та чоловічої поведінки та виборі статевих ро­ лей; з розумінням ставитися до прояву інтересу до своєї ті­ лесної організації, допомагати ідентифікувати себе з пред- І_ I^і' ставниками своєї та відрізняти від представників протилеж

II 116

МОЛОДШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

ної статі; надавати можливість самоствердитися, відчути ра­дість від успішного досягнення та схвалення дорослого, до­помагати орієнтуватися у власних чеснотах і вадах; спону-Ікати доводити розпочате до кінця, досягати поставленої мети, якісно виконувати доручення, формувати елементарні уявлення про права та обов'язки, життєві плани людини. Виховні: виховувати культуру пізнавальної, ігрової, практичної діяльності, спілкування та слухання; залучати дитину до сприймання творів національної та світової культур; формувати ціннісне ставлення до природи, пред­метів, художніх творів та видів мистецтва, дорослих та ді­тей, повагу до представників різних національностей; ви­ховувати терпимість до відмінних від власних уподобань, поглядів, оцінок; формувати моральні якості особистості, пропонувати увазі дитини висококультурні зразки поведін­ки та діяльності як бажану та соціально прийнятну модель; виховувати "почуття порядку", заохочувати до наведення ладу в самій собі, упорядкуванні найближчого предметно-ігрового середовища; сприяти закладанню основ екологіч­ної культури, доцільної поведінки в природі; виховувати самоповагу, здатність відстояти свою гідність, спромож­ність вчиняти совісно.

Навчальні: збагачувати уявлення молодшого дошкіль­ника про природу (її властивості, якості, стани, явища, різ­номанітність рослинного та тваринного світу, стан сьогод­нішнього довкілля, еколого-доцільну поведінку, природу Космосу); рукотворний світ (предмети найближчого та віддаленого довкілля, ігрові атрибути та матеріали, ігрові правила й рольову поведінку, художні твори — образо­творчого, музичного, літературного, театрального мистецт­ва); світ людей (рідних - знайомих - чужих, дорослих - ді­тей, чоловіків - жінок, України та інших країн світу, при-< мних і не дуже); про самого себе (особливості тілобудови, рухову активність, здоров'я та хворобу, думки, переживан­ня, прагнення, плани, права та обов'язки, вміння товари­шувати, діяти разом, визначати своє місце в групі одноліт­ків, відстоювати власну думку, орієнтуватися на авторитет, поводитися совісно).

117

Частина перша

ОСНОВШ ЛІНІЇ РОЗВИТКУ

Фізичний розвиток

Вікові можливості

Триває розвиток дитячого організму, всіх його органів та систем. Удосконалюються фізіологічні функції, обмінні та терморегуляційні процеси, діяльність серцево-судинної та дихальної систем, що зумовлює зниження частоти серцевих скорочень та частоти дихання за хвилину. Видозмінюється форма грудної клітки, інтенсивно формуються череп, кістки рук, тазу, вигинів стопи та хребта. Знижується темп розвит­ку легенів. Поступово формується тип грудного та грудно-черевного дихання. Відбуваються структурні зміни у м'язо­вих тканинах, інтенсивно розвиваються моторні функції, зростає потреба в руховій активності та самостійних діях. Дитина четвертого-п'ятого років життя охоче виконує гігіє­нічні процедури, набуває навичок самообслуговування, по­чинає розуміти правила безпечної поведінки. Зростає її інте­рес до будови людського тіла, функціональних можливос­тей його певних частин, ознак статі, вона чекає від доросло­го достовірної та доступної інформації, яка сприяє станов­ленню її елементарної компетентності.

Збільшується вага мускулатури (особливо нижніх кінці­вок), зростає сила та працездатність м'язів. Динамічна робо­та сприяє активному розвитку м'язової та кісткової систем, що зумовлює їх інтенсивне зростання, внаслідок чого довго­тривале статичне положення та надмірне м'язове напружен­ня призводять до негативних змін: травм, плоскостопості та дефектів постави. Специфіка фізичного виховання полягає у необхідності чітко дозувати інтенсивність та тривалість ру­хової діяльності дітей: вона має бути різноманітною, корот­котривалою, з чергуванням вправ високої, середньої та низької інтенсивності. Істотно зростає потреба в руховій ак­тивності, самостійному виконанні. Обсяг рухової активності становить 12-14 тис. умовних кроків, тривалість — 4 год. 20 хв, інтенсивність — 48-54 рухів за хвилину.

Підвищуються функціональні можливості дітей, зростає працездатність, удосконалюються координація рухів, орієн-

МОЛОДШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

тування в просторі (під час бігу, ходьби, поворотів, лазіння, стрибків). Збереженню стійкого положення тулуба сприя­ють вправи з рівноваги. Рухи дитини четвертого-п'ятого ро­ків мають цілеспрямований характер, рухові дії стають усві-домленішими. Дошкільник прагне співвідносити свої рухи із зразком, чітко виконувати їх за показом дорослого та сло­весною інструкцією, охоче виконує їх разом з однолітками. Проте йому ще важко розраховувати м'язові зусилля, оціни­ти власні можливості, у цьому він покладається на допомогу й підтримку дорослого.

У хлопчиків і дівчаток з'являється інтерес до тілобудови та рухів одне одного. Молодший дошкільник диференціює людей за ознакою статі, ідентифікує себе з представниками своєї статі, орієнтується у статево-рольових пріоритетах. Рухова активність хлопчиків, як правило, вища ніж у дівча­ток, вони надають перевагу швидкісно-силовим вправам. Проте значних відмінностей у силових показниках хлопчи­ків і дівчаток у цьому віці не спостерігається.

Протягом четвертого і п'ятого років життя змінюються фізичні можливості дитини: вона стає дедалі самостійнішою в самообслуговуванні, починає свідоміше ставитися до гігіє­нічних та загартувальних процедур, правильного харчуван­ня, розуміє їхнє значення для власного здоров'я, розвитку організму. У чотири роки завершується формування загаль­ної структури бігу, проте біговий крок лишається ще не ду­же рівномірним та швидким, зі слабким відштовхуванням та пасивними рухами рук. Наприкінці п'ятого року життя у ді­тей з'являється прагнення вдосконалювати техніку рухів ніг та рук: вони стають циклічними, поступово розвивається ритмічність.

Молодший дошкільник оволодіває різними видами стриб­ків, удосконалюється їх техніка: він відштовхується двома ногами від опори та енергійно змахує руками, м'яко призем­люється, утримує рівновагу. Фази польоту в різних видах стрибків досить стабільні, проте через слабкість м'язів під час їх виконання дитина швидко втомлюється. Поступово вона засвоює осінньо-зимові, весняні та літні спортивні вправи: катання на ковзанах, роликах, гойдання, їзду на дво-

119

Частина перша

та триколісних велосипедах, рухи для плавання, катання на санчатах по крижаних доріжках, ходьбу на лижах.

У цей віковий період дитина оволодіває початковими фор­мами трудової діяльності, охоче займається самообслугову­ванням, працею побутовою та в природі. З допомогою дорос­лого навчається користуватися поліфункціональними пред­метами, вдосконалює способи дії з ними, навчається діяти ра­зом з однолітками, досягати спільного й соціально значущого результату праці, елементарно планувати свої дії та прогнозу­вати їхні наслідки, підпорядковувати дії певній меті, свідомо їх регулювати, долати труднощі. Формуються початкові фор­ми трудової діяльності: дитина виконує доручення дорослих, чергує, доглядає за рослинами і тваринами, працює на ділян­ці, виготовляє вироби з паперу, картону, оволодіває способа­ми виконання елементарних трудових дій, вмінням поводити­ся із знаряддями праці та матеріалами, узгоджувати свої дії з однолітками, допомагати одне одному.

Завдання розвитку

М'язово-рухова діяльність: ознайомлювати дитину з чинниками здоров'я; формувати практичні вміння дбати про власне здоров'я, фізичний гарт, безпеку свого організму. Розширювати елементарні уявлення про будову людського тіла. Збагачувати руховий досвід кожної дитини, орієнтую­чись на її індивідуальні особливості та можливості. Вихову­вати наполегливість, витримку, бажання виконувати рухові дії правильно та гарно, діставати від цього задоволення. Ви­кликати інтерес до фізичних вправ, рухливих ігор та вправ з елементами спорту. Сприяти руховій активності, самостій­ності та творчості в процесі організації рухової діяльності. Сприяти встановленню дружніх взаємин з однолітками, ви-

явленню чуйності, доброзичливості та взаємодопомоги, по-

зитивному ставленню до особливостей поведінки дівчаток і хлопчиків. Предметно-практична діяльність. Виховувати інтерес до трудової діяльності, створення корисного для інших продук­ту; розуміння того, що людині доводиться працювати не ли­ше тоді, коли вона цього хоче, й незалежно від настрою та ба

МОЛОДШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

жання; необхідності спрямовувати свої зусилля на здобуття конкретного результату, долати перешкоди. Збагачувати знання, вдосконалювати вміння й навички з трудової діяль­ності: навчати дитину брати посильну участь у створюваль-ній праці, планувати свої дії, користуватися знаряддями та матеріалами, підпорядковувати свої дії меті, свідомо регулю­вати поведінку, узгоджувати власні дії з діями інших, домага­тися високої якості виконання, радіти спільним досягненням.

Організація життєдіяльності

Молодший дошкільник потребує фізичної та психічної захищеності. Дорослий створює безпечні для його фізич­ного благополуччя та гарного самопочуття умови, показує і розповідає про існування корисного і шкідливого, безпеч­ного і небезпечного, вправляє в умінні бути обережним та вмілим під час виконання рухів різної складності, працює над засвоєнням дитиною елементарних правил безпечної поведінки серед незнайомих предметів, обережного корис­тування колючими та гострими предметами, правильного поводження на воді, на льоду; безпечних дій під час ігор з піском тощо. Батьки і педагоги дбають, щоб обладнання відповідало вікові дітей, а освітлення, аерація, якість хар­чування, чистота приміщення — гігієнічним нормам. До­рослий запобігає дитячому травматизму, отруєнню їжею, втомлюваності дитини. Він виявляє до неї повагу, добро­зичливість, довіру, позитивно оцінює вкладені у предмет­но-практичну та м'язову активність вольові зусилля та ста­ранність дошкільника.

Загартовування. Тривають усі види загартовування ді­тей, у приміщенні підтримується температура повітря у ме­жах +19/+20 °С. Денний сон організовується з доступом сві­жого повітря. Проводиться загартовування сонцем під час ранкової прогулянки у весняно-літній період року. Забезпе­чується щоденне перебування дітей на свіжому повітрі. Прогулянка в зимовий період здійснюється при температурі до -18/-22 °С. За низьких температур її тривалість скорочу­ється. Продовжується проведення місцевих та загальних водних процедур — вологе обтирання, обливання ніг, тіла.

121

Частина перша

Температура води для місцевих процедур поступово знижу­ється з +30 °С до +16 °С (температура знижується на 1 °С кожні один-два дні). Використовується й контрастне обли­вання. При загальних водних процедурах (обливання всього тіла) початкова температура води становить +34/+35 °С, кін­цева +26/+20 °С, температура повітря +19/+20 °С (темпера­тура води знижується на 1 °С кожні 4-5 днів). Проводиться купання у відкритій водоймі з дотриманням гігієнічних і пе­дагогічних вимог.

Фізкультурно-оздоровча робота. Щодня проводяться за­няття з фізичної культури тривалістю 20-30 хв (двічі на тиждень у спортивній залі, двічі — на свіжому повітрі в усі пори року, раз на тиждень — пішохідний перехід) 6-9-хви-линна ранкова гімнастика та гігієнічна після денного сну. Дорослий залучає дітей до спільних рухливих ігор і фізич­них вправ, привчає гратися дружно, дотримуватися основ­них правил. Тривалість рухливих ігор, фізичних вправ на прогулянках становить 35-45 хв. До кінця цього вікового періоду дитина спроможна самостійно організовувати ігри з підгрупою однолітків, кататися на велосипеді, самокаті, сан­чатах, ходити на лижах. Під час занять, де переважає стати­чне положення тіла, проводяться фізкультурні хвилинки, а між малорухливими заняттями — фізкультурні паузи (дина­мічні перерви).

Гігієна тіла, гігієна діяльності. Дорослий прищеплює та

закріплює навички культурної поведінки молодшого до­шкільника за столом, вправляє в умінні правильно сидіти під час їди, користуватися столовими приборами (ложкою, виделкою, ножем, серветкою тощо); їсти, не поспішаючи, охайно, безшумно, ретельно пережовуючи їжу. Стимулює дитину без спонуки вмиватися, мити руки перед тим, як сі­дати за стіл, стежити за чистотою тіла, усувати забруднення та неохайність у зовнішньому вигляді, в разі потреби корис­туватися носовичком, відвертатися та прикривати рота під час кашлю, чхання. Дорослий пояснює, що носовичок, зубна щітка, гребінець, рушник є особистими речами, їх треба утримувати в чистоті; спонукає охайно використовувати 122

МОЛОДШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

різні предмети, знаряддя, обладнання, прибирати його по за­кінченні діяльності.

Здоров'я і хвороба. Дітей ознайомлюють з ознаками здоров'я: гарний настрій, хороший апетит, сон, активність, бадьорість, відсутність шкідливих звичок; наголошують на значенні для здоров'я позитивних емоцій, засобів фізично­го гарту; пояснюють, що рухова діяльність — супутник здоров'я, що довготривале сидіння біля телевізора та ком­п'ютера шкідливе для нього; звертають увагу на те, що на здоров'ї негативно позначається переохолодження та пере­грівання (холодні напої, невідповідність одягу погодним умовам); навчають виявляти основні ознаки власного не­здоров'я (біль, нудота, кволість, температура), без капризу-вань виконувати профілактичні та лікувальні процедури, розуміти їх необхідність.

Зовнішність, тіло, основні органи. Дорослий розширює знання молодшого дошкільника про своє тіло, надає йому доступну та життєво необхідну інформацію (очі бачать; від пилу, вітру, яскравого світла їх захищають повіки та вії; брови — від поту, дощу, снігу; ніс дає можливість дихати, відчувати різноманітні запахи, під час дихання захищає від пилу та холодного повітря; у ротовій порожнині уможлив­лює відчути смак, у ній є зуби, що подрібнюють їжу; за до­помогою язика ми розмовляємо; вухами чуємо різні звуки, для цього вони мають бути чистими та здоровими; волосся захищає голову від перегрівання та переохолодження, пошкоджень; за допомогою правої та лівої рук виконуються різноманітні дії: ліплення, малювання, одягання, догляд за тілом тощо; щоб маніпулювати руками було зручно, вони мають лікті, за допомогою яких згинаються, кисті та пальці; ноги потрібні для пересування, вони згинаються в колінах, мають стопу /п'яточку й носочок/ і пальці; тулуб складаєть­ся з плечей, грудей, живота, спини, статевих органів, сід-ниць; рівна постава тулуба прикрашає людину, забезпечує легке та вправне пересування; на її формування позитивно впливають фізичні вправи тощо). Щоб усі органи й системи організму вправно працювали, вони мають бути завжди до-і минутами, чистими й охайними.

123

Частина перша

Статева ідентифікація та диференціація. Дорослий звертає увагу дитини на те, що стать людини проявляється у зовнішності, поведінці, діяльності. Разом з нею визначають найістотніші відмінності між хлопчиками і дівчатками, хлопчиком та чоловіком, дівчинкою — жінкою; знаходять між ними спільне. У ході спостереження визначають чолові­чі та жіночі ролі, професії, інтереси.

Розвиток організму. Через спостереження, бесіди та по­яснення дорослий підводить дитину до розуміння того, що для зростання та розвитку організму необхідно дотримува­тися певного розпорядку дня, правильно харчуватися, займатися фізичною культурою, загартовуванням, утриму­вати тіло в чистоті. Він пояснює, що люди різного віку різ­няться вагою, довжиною тіла, силою, тілобудовою, фізич­ною витривалістю тощо.

Безпека організму та діяльності. Дорослий ознайомлює дитину з правилами безпечного перебування вдома, дитячо­му садку, на спортивному майданчику: роз'яснює, що побу­товими приладами, електрикою, газом, водою вона може ко­ристуватися лише разом з дорослим чи за його присутності; практично показує небезпечність вогню, гарячих предметів, металу на морозі, відкритих водойм, ям, каналізаційних лю­ків, будівельних майданчиків тощо, навчає доцільної поведін­ки в екстремальних умовах. Батьки й педагоги стимулюють дотримання дитиною правил дорожнього руху, навчають орі­єнтуватися на сигнали світлофора, користуватися пішохідними переходами, переходити дорогу лише у супроводі дорослого; роз'яснюють правила поведінки в метро, на залізниці тощо. Особлива увага приділяється прищепленню елементарних на­вичок особистої гігієни для запобігання захворюванням.

Соціально-моральний розвиток

Вікові можливості

Незважаючи на зрослу самостійність дитини, роль дорос­лого як носія соціальних функцій, норм і вимог лишається в її житті значною. Спілкування з рідними та близькими дорос л ими стає пізнавальним — дитина розпитує, як, де і чому

¹²⁴ І і

МОЛОДШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

треба діяти, з'ясовує для себе коло соціально схвалюваних та прийнятних форм поведінки, уточнює чому слід вчиняти, "як треба", "як вимагають", прагне спробувати межі припус­тимої незалежності, домагається визнання значущими людь­ми її чеснот і досягнень. Дорослий для неї є джерелом різно­манітної інформації про правила співжиття, особливості по­водження з різними дорослими та дітьми (старшими, одного з нею віку, молодшими), причинно-наслідкові зв'язки між проявами моральної активності та ставленням людей, що оточують, до цього. Дитина здатна свідомо співвіднести свою поведінку з поведінкою однолітків, оцінити її, узгоди­ти з іншими свої дії. З допомогою дорослого вона усвідом­лює коло своїх елементарних обов'язків, ознайомлюється зі своїми правами, починає їх відстоювати, дізнається про свою країну, різних людей, що її населяють, основні види людської праці, призначення деяких суспільно-побутових закладів, державну символіку, національні традиції та свята. Малюк навчається орієнтуватися в людських відносинах, розуміти ставлення до себе інших людей, усвідомлювати не­обхідність стримування власних ситуативних бажань, спів­чувати, входити у відносно стійкі ігрові дитячі об'єднання.

Завдання розвитку

Формувати навички організованої поведінки вдома, на вулиці, в дошкільному закладі, громадських місцях; привча­ти до культурного споживання їжі, користування столовими приборами; догляду за обличчям, волоссям, тілом, викорис­тання засобів їх упорядкування; навчати бути уважним до дорослого та його звернень; вітатися, прощатися, вибачати­ся; дякувати за надану допомогу та увагу; заохочувати ба­жання поділитися, поступитися місцем, висловити прохан­ня, вживати слова "спасибі", "будьте ласкаві", "вибачте"; формувати в дитини гуманні почуття, елементарні уявлення про доброту, чуйність, товариськість, уважність; спонукати до привітної взаємодії з однолітками, вдосконалювати фор­ми ввічливого звертання до дорослих та однолітків, вихову­вати прагнення стримано поводитися; навчати називати інших дітей на ім'я, відповідати на їхні запитання; призви-

125

Частина перша

чаювати до виконання елементарних обов'язків, відпові­дальної поведінки; виховувати інтерес до місця проживання (міста, села, країни) та близьких родичів, знайомих; учити відстоювати свої права у взаєминах з однолітками та дорос­лими; відчувати межу припустимої поведінки, належну дис­танцію в стосунках з різними людьми.

Організація життєдіяльності

Організовуючи буття дитини, батьки і педагоги виходять з того, що морально-духовний розвиток є основною сферою її особистісного зростання. Важливо створювати сприятливі умови для формування в молодшого дошкільника моральної свідомості (знань моральних норм, моральних почуттів, за­родження совісті як внутрішньої етичної інстанції), мораль­них ставлень (значущих для малюка ділових та особистих взаємин з дорослими та іншими дітьми), моральної діяль­ності (вміння керуватись у своїй поведінці моральними но­рмами, ініціювати іншим допомогу й підтримку, співчувати й співрадіти, відчувати задоволення від можливості зробити комусь приємне, здійснювати вибори на користь добра, до­тримуватися моральних норм, зіставляти з ними поведінку інших людей). Дорослий культивує в молодшого дошкіль­ника бажання бути приємним для людей, що навколо, привіт­ним, таким, що рахується з бажаннями, здібностями, почут­тями інших. Навчає дитину по-різному поводитися з рідни­ми та близькими (довірливо, щиро, відкрито) та чужими людьми (довірчо-стримано, відкрито-обережно, дистанцій­но), сприяє виробленню в неї елементарного чуття межі со­ціально прийнятної та припустимої поведінки. Особлива увага приділяється розвитку в дитини довільної поведінки, елементарної здатності поводитися морально за відсутності контролю з боку дорослого. Такі намагання малюка схвалю­ються та всіляко підтримуються.

Емоційно-ціннісний розвиток

Вікові можливості

В цьому віці істотно підвищується сприйнятливість ди­тини до зовнішніх впливів, зростає емоційна чутливість до

126

МОЛОДШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

них, здатність до елементарної вибірковості в спілкуванні з природою, предметним світом, виборі видів діяльності, при­хильному ставленні до одних і неприхильному — до інших людей. Виразнішими та різноманітнішими стають прояви ціннісних ставлень дитини до довкілля та самої себе: вона радо відгукується на пропозицію діяти самостійно, на влас­ний розсуд, малювати за задумом, виконувати доручення по-своєму, робити особистий вибір, приймати елементарні самостійні рішення, надавати комусь/чомусь перевагу або відмовляти в ній, обґрунтовувати свою позицію, розпо­ряджатися власним вільним часом, за бажанням обирати партнерів по іграх, опиратися примусу тощо. Молодший до­шкільник диференціює різні переживання і стани людей (ра­дість, смуток, гнів, сором, тривожність, страх тощо), роз­пізнає їх за виразом обличчя, адекватно на них реагує, може елементарно пояснити кожне з них, корегує власну поведін­ку відповідно до стану дорослого (знає, чого від нього мож­на чекати). Переживання емпатійного характеру та емоційна експресія стають регуляторами поведінки дитини. Форму­ється елементарна система цінностей, оцінок вчинків та дій — власних та інших людей.

Завдання розвитку

Збагачувати досвід самостійних виборів, надання пере­ваг, прийняття елементарних рішень та прояву найпрості­ших форм відповідальності за них перед іншими; вправляти в умінні розпорядитися собою, конструктивно заповнити вільний час, змістовно його проводити, отримувати від цьо­го задоволення; навчати дитину виробляти елементарні про­гностичні оцінки, встановлювати причинно-наслідкові зв'я­зки між її вибором та його наслідками для оточення; вихо­вувати культуру прояву почуттів — приємно вигравати, гід-Іно програвати; виразно виражати своє позитивне ставлення до когось/чогось, стримувати недоброзичливі прояви щодо інших; навчати елементарних форм вербалізації власних пе­реживань, опису свого настрою, стану, аналізу чинників, що їх викликали, передачі їх у малюнку; підтримувати й розви­вати почуття самовартісності, життєспроможності; створю-

127

Частина перша

вати умови для "психологічного розвантаження" дитини, за­безпечувати їй можливість усамітнитися, перепочити від оточення. Організація життєдіяльності

Батьки і педагоги розвивають у дитини сприйнятливість як її базову особистісну якість, виховують здатність емоцій­но відгукуватися на природне, предметне та соціальне сере­довище, не бути байдужою, емоційно глухою. Дитину озна­йомлюють з абеткою емоцій через спостереження, прості етюди, малювання, виробляють у неї елементарну емоційну грамотність у сприйнятті, аналізі та адекватній інтерпре­тації основних емоційних станів людини, вмінні пов'язати певну міміку з приємними та неприємними життєвими поді­ями. З допомогою позитивних оцінок вони підносять уміння дитини емоційно відгукуватися на явища, об'єкти, вчинки, дії, якості, ставлення на щабель найвищих людських чеснот. Навчають дитину адекватно реагувати на різні життєві про­яви, зрозуміло для інших виявляти свої переживання, верба-лізувати їх (розповісти про них рідним чи близьким), пере­давати їх мімікою, жестом, інтонацією, кольором, формою, лінією, мелодією; стримуватися від прояву негативних емоцій (гніву, роздратування тощо); оптимістично почува­тися. Дорослий інтимізує життєдіяльність малюків, збіль­шує тривалість і кількість міжособистісного спілкування з ними і запитує про їхні бажання, мрії тощо. Пізнавальний розвиток

Вікові можливості

Протягом молодшого дошкільного віку пізнавальний розвиток дитини розгортається у трьох напрямах: розширю-

її ються та якісно змінюються способи орієнтації в навколи-

шньому, виникають нові способи орієнтування в довкіллі, збагачуються її уявлення та знання про світ природи, пред­ мети, людей, саму себе. Формуються якісно нові властивос­ ті сенсорних процесів — відчуттів і сприймань. Різноманітна І ; діяльність дитини (спілкування, гра, малювання, ліплення,

конструювання тощо) уможливлює тоншу диференціацію

128

МОЛОДШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

окремих ознак та властивостей предметів. Процес сприй­мання стає самостійним, цілеспрямованим, має свої задачі й способи дій. Вдосконалюються фонематичний слух дитини, вона краще розрізняє кольори та їхні відтінки, гострішим стає зір. Зорове сприймання стає основним процесом пізнання предметів, явищ природи, людей, малюк охоче й подовгу розглядає предмети та об'єкти навколишнього. Життєві враження про довкілля збагачуються за допомогою тактильних, слухових, нюхових, смакових відчуттів, завдя­ки чому формуються точніші образи природи, предметного світу, людей, самої себе. Важливу роль у розвитку сенсор­них процесів відіграють образи пам'яті: дитина багато запа­м'ятовує, пригадує, відтворює. її пам'ять розвивається на­самперед у мовленнєвому (комунікативному) спілкуванні, в ході читання літературних творів, сюжетно-рольовій грі. Дитина починає послуговуватися символічними образами предметів і подій, завдяки чому може уявляти, фантазувати, мріяти. Тепер вона оперує не лише реальними, а й уявними образами, розмірковує про те, чого не бачила, а лише уявила. Символічна функція — нове досягнення в розумово­му розвитку молодшого дошкільника, що свідчить про заро­дження внутрішнього плану дій. Особливість цього віку — дитина ще нечітко диференціює фантазії та реальність, є егоцентриком, якому важко подивитися на життєву ситуа­цію з позиції іншого. Молодшого дошкільника цікавить пе­реважно результат дій, він не може концентруватися на про­цесі його досягнення, досить легко втрачає мету або підмі­няє її. Зазнає труднощів, коли доводиться самостійно визна­чити мету діяльності, здатен прогнозувати лише те, що вже багато разів спостерігав, передбачити зміни тільки за одним параметром. Дитині зазначеного віку притаманна висока до­питливість, прагнення дошукатися причин різних життєвих явищ і подій; починають формуватися уявлення про час, простір, число.

Завдання розвитку

Загальнопізнавальні: сприяти розвитку пізнавальної ак­тивності дитини в різних сферах життєдіяльності; вправляти

кип-.»* 129

Частина перша

в обстеженні предметів, об'єктів, людей, порівнювати між собою; збагачувати досвід використання сенсорних етало­нів; виробляти звичку покладатися на власний досвід у разі виникнення різних проблем; розширювати уявлення, збага­чувати враження про предмети, об'єкти природи, людей, явища суспільного життя, самого себе; показувати у доступ­ній формі залежність життя рослинного, тваринного світу та людей від умов зовнішнього середовища; розвивати уяв­лення про устрій людського житла, предмети домашнього вжитку, господарську діяльність; учити розрізняти колір, форму, фактуру, просторові характеристики об'єктів; фор­мувати узагальнені уявлення про об'єкти конструювання, способи створення цілого з частин, уміння брати до уваги певні умови та вимоги; вправляти в розв'язуванні пізнаваль­них задач у наочно-дійовій, наочно-образній формах; під­тримувати бажання запам'ятовувати невеликі художні твори (вірші, казки, оповідки), відтворювати їх, описувати сюжетні картинки, помічати в них не лише предмети та події, а й відносини між персонажами.

Логіко-математичні. Навчати виділяти загальні ознаки предметів, об'єктів, людей; знаходити подібність і відмін­ність; систематизувати та групувати їх за різними критерія­ми; розуміти найпростіші причинні зв'язки між явищами; порівнювати сукупності на основі взаємно однозначної від­повідності; розвивати уявлення про рівність — нерівність груп предметів; оперувати поняттями "багато", "мало", "один"; навчати визначати кількість, розрізняти процес ліч­би та його результат (у межах 5-10), порівнювати предмети за довжиною, шириною, товщиною, називати їх форму; роз­вивати елементарні уявлення про час і простір, причинність та кількість; навчати визначати напрямок руху, положення предметів відносно себе, розрізняти і називати "день -ніч", "ранок — вечір"; учити активно використовувати сим­волічні засоби в різних видах діяльності, вербалізува і и свою символіко-моделювальну діяльність. Знати назви і і основні властивості геометричних фігур (квадрата, крум трикутника, кулі, куба, циліндра), порівнювати їх між 00 бою; зіставляти дві множини різних предметів через перелік

130

МОЛОДШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

чи попарне об'єднання їхніх елементів; утворювати рівність з нерівності; класифікувати предмети за кількістю та мно­жиною; використовувати кількісні й порядкові числівники у межах п'яти; визначати, який з трьох об'єктів є най... (важ­чим, довшим, вищим, легшим); будувати за одним з пара­метрів ряд величин, визначати у ряді місце окремого об'єк­та; диференціювати та позначати словами: положення пред­метів у просторі (спереду, між, вище, нижче, далеко, близь­ко), напрями (перед собою, за собою, в стороні), орієнтацію в часі (довго — довше, незабаром, раніше, потім, давно, те­пер, швидко, повільно, вчора, сьогодні, завтра).

Організація життєдіяльності

Вправляючись у самостійній пізнавальній активності, ди­тина почувається відкривачем нового, починає довіряти сво­їм можливостям, в неї виробляється смак до пошукових дій. Оскільки знання, вміння, індивідуальний досвід дитини мо­лодшого дошкільного віку ще обмежені, дорослий виступає помічником, постачальником інформації, уточнює та кори­гує її. Дитина має право на помилку, однак не варто поспі­шати відразу її виправляти, все пояснювати, надміру опіка­ти та поставляти готові знання.

Дорослий виховує в дитини четвертого-п'ятого років життя такі важливі особистісні якості, як спостережливість і розсудливість: привчає вдивлятися, зіставляти, виробляти самостійні судження, робити елементарні припущення, по­кладатися на власний життєвий досвід, сумніватися, форму­лювати запитання, ефективно використовувати уточнення та пояснення. Важливо, щоб самостійно здобуті дитиною чи отримані за допомогою дорослого знання стосувалися всіх сфер життєдіяльності: "Природа", "Культура", "Люди", "Я Сам". У разі, коли дорослий надає малюкові можливість досліджувати, експериментувати, запитувати, погоджувати­ся — непогоджуватися, перепитувати, виявляти сумнів, до­магатися чіткої й доступної інформації, він зростатиме з розвиненим пізнавальним інтересом, великою жагою до но­вих знань, збагачуватиметься й розширюватиметься особис­тий досвід, формуватиметься реалістична картина світу.

131

Частина перша

Мовленнєвий розвиток

Вікові можливості

Малюк підвищено чутливий до звукового та смислового його аспектів мовлення. Розширення кола спілкування, уріз­номанітнення його діяльності створюють передумови для інтенсивного розвитку мовлення. Основні його функції: ін­формаційна, соціального зв 'язку, впливу на оточення, за до­помогою яких дитина висловлює свої думки, коментує влас­ні дії, прагне коригувати поведінку інших, планує дії та роз­поділяє ігрові ролі. Мовлення супроводжується такими за­собами комунікації, як усмішка, сміх, виразні рухи, пози, жести, міміка. Формується вміння слухати та коригувати свою звуковимову, вловлювати спільне та відмінне у звуках та словах, добирати 2-3 слова з певним звуком, виділяти його. На кінець п'ятого року життя дитина переважно ово­лодіває всіма звуками рідної мови. Вона грає зі звуками та словами, експериментує з ними, вдається до римування та словотворчості, внаслідок чого виникає багато "дитячих" слів, не притаманних мовленню дорослих. Істотно збагачу­ється словник малюка. Він охоче розповідає казки, невеликі історії, складає оповідання за ілюстраціями, придумує чу­дернацькі слова й рими, активно використовує мовлення в спілкуванні. Значну частину мовлення становлять запиталь­ні речення, спрямовані на відкриття нового, уточнення назв та призначення предметів, їхніх зв'язків та відносин між ними. Активізується вживання дієслів, що динамізують мов­лення, організують синтаксичну структуру речень, створю­ють умови для виникнення перших коротких оповідань. Формується граматична будова мовлення: дитина навча­ється правильно змінювати слова, узгоджувати їх з іншими, встановлює словотворчі зв'язки. Вдосконалюється структу­ра складносурядних та складнопідрядних речень.

Завдання розвитку

Удосконалення слухових відчуттів, розвиток артикуля­ційних умінь та літературної вимови. Навчати слухати та розуміти казки, інструкції до гри, пропонувати заучувати

132

МОЛОДШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

напам'ять невеликі вірші; розвивати фонематичний слух (розрізнення значення слів, що різняться одним звуком: син - сон - сам, кит - кіт, лис - ліс); учити правильно наголо­шувати слова: рука - руки - руки, ложка - ложки - ложки; оволодівати різною силою голосу (проговорювання слів ти­хо, пошепки, голосніше, голосно); різним темпом мовлення, його інтонаційним багатством (інтонація запитання, здиву­вання, радості, суму, наказу); розвивати відчуття ритмоме­лодики поетичного твору; літературну вимову; вдосконалю­вати звуковимову: вправляти в чіткій вимові всіх ненаголо-шених голосних та твердих і м'яких приголосних (твердих [ч] та [р] у кінці слів, м'якого звука [й], кінцевого [т'] у діє­слівних формах (ходить, носить, говорить, а не: ходе, носе, говоре), звуків [г] і [ґ] (аґрус, ґрунт, ґуля, ґелґотати, дриґа­ти тощо), дзвінких приголосних у середині й у кінці слів (стежка, грибки, зуб); ознайомлення з периферичним арти­куляційним апаратом (губи, зуби, язик, піднебіння) та його функціонуванням.

Збагачення словникового запасу. Педагогічна робота спря­мовується на щоденне поповнення, активізацію та автомати­зацію лексичного запасу дітей з різних сфер життєдіяль­ності: "Природа", "Культура", "Люди", "Я Сам".

Сфера життєдіяльності "Природа "

Природа планети Земля. Називати компоненти природи, їхні стани, якості та властивості: вітер (повітря) теплий, хо­лодний, сильний, слабкий; вода прозора, тепла, гаряча, холод­на, чиста, без смаку, брудна; пісок сухий, сипкий, вологий; ґрунт світлий, вологий, темний, перекопаний (пухкий); со­нячно, тепло, похмуро, холодно, вітряно, дощить, іде сніг; вживати слова-ознаки на позначення природних явищ (хма­ри білі, сірі, великі, маленькі, високо, низько; роса, туман, іній, снігопад, поземка, град, гроза); кількох рослин най­ближчого природного довкілля (дерева, кущі, трав'яні та кімнатні рослини, декоративні квіти, овочі та фрукти); бу­дови рослин (корінь, стебло, стовбур, листя, квітка), смаку (солодкий, гіркий, солоний, кислий), особливостей їх приго-

133

Частина перша

тування (сирі, варені, печені, засолені, сушені); етапів виро­щування рослин (насіння, розсада, сходи, листки, цвітіння, плодоносіння); представників різних груп тварин (черв 'яки, раки, молюски, павуки, риби, земноводні, плазуни, птахи, тварини (дикі, свійські); назв маленьких істот, їхньої будо­ви, особливостей поведінки, живлення, пересування; трудо­вих дій та знарядь праці (поливання, витирання пилу, миття листя, годування, прибирання, розпушення землі, напувалка, годівниця, корм); назв професій, пов'язаних з роботою в природі; місця дії, часу, зокрема слів: тут, там, це, ось, учора, сьогодні, вранці, вдень, увечері, вночі.

Природа Космосу. Називає компоненти видимого Космо­су: Місяць (круглий, уповні, серпик, молодик), зорі (блискучі, яскраві, тьмяні, далекі, їх безліч). Орієнтується, що Сонце — зоря, яку бачимо вранці, вдень, надвечір, вона освітлює і зі­гріває все навколо нас: повітря, воду, ґрунт, рослини, тварин, людей, предмети, речі; розуміє слова, за допомогою яких до­рослі розповідають про те, як люди (астронавти) побували на Місяці, про особливості пересування на ньому, про те, що він — кам'яна куля, вкрита пилом, на якій є гори, заглибини. Сфера життєдіяльності "Культура " Предметний світ. Називає предмети побуту, які є в оселі та за її межами; може свідомо пояснити відмінності між по­няттями "моє", "твоє", "наше", "чуже"; емоційно забарвлює своє ставлення до предметів, речей, результатів праці лю­дей; характеризує предмети навколишнього середовища за формою, величиною, кольором, кількістю (високе, низьке,

велике, яскраве, темне, гостре, кругле; один, два, багато); називає дії з різними предметами та знаряддями праці; зна< відмінності між міським та сільським житлом: будинок у місті, квартира (приміщення), сільська хата, її характерні ознаки, побутові речі, їхнє призначення у міській квартирі та сільській хаті; вживає назви різного посуду, орієнтується в його призначенні, називає найпоширеніші у даній місці' вості види транспорту. Світ гри. Знає назви кількох сюжетно-рольових, дидаь тичних, спортивних, настільних, театралізованих ігор; наш 134

МОЛОДШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

ває іграшки та атрибути, які використовуються в кожній з них, ігрові дії; диференціює та називає ролі кожної гри; вживає слова, необхідні для налагодження ігрової взаємодії: вибачення, передача інформації, подяка тощо; вживає слова — ознаки настрою людини, специфіки професійних дій.

Світ мистецтва. Знає назви основних видів мистецтва (образотворче, музичне, літературне, театральне); орієн­тується в лексиці, якою позначають: основні види образо­творчого мистецтва (декоративно-ужиткове, живопис, ску­льптура); музичні інструменти (сопілка, піаніно, барабан); окремі музичні твори (танці, пісні); настрій і темп (весело -сумно, швидко - повільно); фольклорні й літературні твори (казка, загадка, вірш, оповідання).

Сфера життєдіяльності "Люди "

Сім 'я. Родина. Знає слова, що позначають родинну спо­рідненість (братик, сестричка, дідусь — тато татка, ба­буся — мама мами, онук, внучка, їхні пестливі форми; імена найближчих людей та форми звертання до дорослих: тату­сеньку, дідусю (-енько), бабусю (-енько); стосунки в сім'ї, почуття: шанувати, поважати, засмучувати, радувати то­що; означення рис характеру, поведінки: ласкавий, грубий, ніжний, добрий, чемний, нечемний, вередливий, неслух (не­слухняний), охайний, образити; обов'язки членів родини:ре­монтувати, замітати, мити, прикрашати, поливати, скла­дати тощо; сімейні й народні свята: дні народження, день Святого Миколая, Новий рік та ін.; етикетну лексику: вітан­ня, прощання, подяка, вибачення, запрошення.

Інші люди. Вживає слова, які містять інформацію про лю­дей різного віку {школяр, юнак, літня людина); статеву на­лежність {дівчина, хлопець, жінка, чоловік); сфери діяльнос­ті {окремі професії, специфічні для них дії, спеціальний одяг та знаряддя праці); моральні чесноти {справедливі, чесні, працьовиті тощо); національні особливості побуту мешкан­ців певної місцевості, поведінки, культури.

Людство. Називає свою країну, кольори державного пра­пора, національність людей, які живуть в Україні; знає, що державною мовою є українська; назви кількох інших країн;

135

Частина перша

має уявлення про те, що люди, які населяють одну країну, можуть розмовляти різними мовами; орієнтується в тому, що існує багато різних країн, мов.

Сфера життєдіяльності "Я Сам " Я-фізичне. Володіє лексикою на позначення фізичних ха­рактеристик свого організму: ознак частин тіла, їхніх дій, якісних відмінностей (голова: волосся довге (коротке), роз­чісувати, заплітати, причісувати (причесати), обличчя (кругле, довгасте, гарне), очі (карі, блакитні, сірі, зелені), великі, маленькі, круглі, вузькі; заплющувати, розплющува­ти очі, вії (довгі, пухнасті, короткі, густі) тощо; слів на по­змінювати положення тіла та переміщувати його в просторі; викликати позитиви/ емоції від виконання рухових дій разом з дорослими та самостійно; спонукактів харчування, страв, а також смакових та інших відчуттів та дій (наприклад, борщ смачний, гарячий; їсти, жувати; зголодніти, наїстися; пи­ти — напитися); слів на позначення предметів гігієни та правил поведінки за столом; слів на позначення стану орга­нізму: здоровий, хворий, біль, болить (горло, голова, живо­тик, пальчик,...), тече кров, пекти (пече) та лікування: лікар, ліки, йод, зеленка, бинт, градусник, лікувати, перев 'язувати, забинтовувати, полоскати тощо; слів на позначення різних рухів (бігати, стрибати, лазити, ходити на лижах, ковза­тися, плавати, гойдатися тощо).

Я-психічне. Вживає в спілкуванні слова, якими позначає: власне внутрішнє життя (Я так думаю, мені здається, я обираю...), особливості своїх думок та пізнавальної спрямо­ ваності (Я довго думав, я хочу дізнатися, я не розумію, мені це цікаво...); свої стани, настрої, переживання, потреби, ставлення до об'єктів природи, людей, предметів та речей (Я сумую, радію, дивуюся...; мені боязко, весело, у мене гар ний (поганий) настрій, мені подобається (не подобається), я хочу (не хочу)...; ставлення до себе (Я думаю, що я...; я со­ бі подобаюся), (не подобаюся, тому що...); свої наміри, плі І ни, мрії, цілі (Я намалюю...; коли я виросту, буду...; влітку

ми поїдемо...; я мрію, щоб...); свої риси характеру (Я наші легливий, самостійний, не вередливий...).

МОЛОДШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

Я-соціальне. Позначає словами особливості своєї пове­дінки у незвичних умовах (Я вмію звертатися до незнайо­мих; коли навколо всі чужі, я не знаю, як поводитися, со­ромлюся...); здатність поводитися морально (Я допомагаю своїй подрузі..., мені шкода улюбленої іграшки..., я сер­джуся, коли мене ображають...); вміння контактувати (Я розмовляю, дивлячись в очі; коли мені роблять зауваження, я його чую; нам цікаво грати разом; я звертаюся лагід­но...); оцінює спілкування з рідними (Мені з татом ціка­во..., бабуся навчила мене..., ми з мамою весело ...); знайо­мими й товаришами (Язвернувся до виховательки на ім'я по батькові; я радію, коли зустрічаю друзів...); здатність нала­годжувати взаємодію (Коли я чогось не вмію, я запитую в інших; мені подобається, коли ми граємо дружно...); визна­чати свій статус у групі однолітків (Я хочу, щоб мене пова­жали; якщо я ображаю інших, мене не приймають до гри; нехай усі побачать, що я розумний...); орієнтується на авто­ритет (Мій тато все знає; моя подруга вміє..., дідусь розпо­відає про те, чого ніхто не знає...); зважає на точку зору інших (Я хотіла взяти іграшку собі, а її віддали найменшо­му; я бачу, коли подруга ображається на мене; я заступа­юсь за друга, в якого щось відібрали...); вживає слово "ви­падково", орієнтується у змісті понять "навмисно ", "чесно ", ' "справедливо", "совісно".

Граматичні вміння. Вправляти у вживанні: кличної фор­ми при звертанні; назв предметів у різних граматичних фор­мах з прийменниками і без них: ніс — на носі, вухо —у вусі, увага до чергування звуків; йду з мамою, розповідаю мамі, по дорогах, по квітах; багато звірів, зайців; особових займен­ників у різних граматичних формах: він — до нього, з ним; вона — до неї, з нею; вказівні: цей зайчик, той хлопчик...; у побудові висловлювань зі сполучниками і, а: зайчик і лисич-, ка... Марійка велика, а лялька —маленька; вчити пояснюва­ти, що для чого: ложка, щоб їсти, чашка, щоб пити і т. п. Підтримувати бажання дитини правильно вживати: дієслівні форми -ить, -їть, -ать, -ять: ходить, стоїть, біжать, сто­ять; прикметникові форми -і: високі (дерева), низькі (кущі);

137

Частина перша

-ого: з великого (лялькового); -ій: на високій (березі); узго­джувати назви предметів з словами один, одне, одна, бага­то, мало (ляльок, іграшок); утворювати нові слова із суфік­сами -еньк-, -есень-, -ісінь- (маленький, малесенький, мані-сінький); правильно будувати питальні речення, вживаючи слова: хто, що, коли, де, з ким, а також той (та, те), цей (ця, це) та правильно інтонаційно оформляти їх.

Розвиток комунікативного мовлення. Формувати елемен­ти культури мовлення (уважно слухати співрозмовника, не перебиваючи його, говорити чітко, ввічливо, у природному темпі, дивлячись у вічі, вживати етикетну лексику та кличну форму при звертанні). Розвивати вміння: уважно слухати й розуміти зміст повідомлення; приязно звертатися один до одного із запитанням, проханням, запрошенням, подякою тощо. Вправляти у діалозі під час гри, відтворювати фраг­менти казкового сюжету. Заохочувати до розповідання ко­мусь невеликої казки. Висловлювати власну думку (Я ду­маю, що...), припущення (Мені здається, що...), переживан­ня (Менірадісно...). Залучати до участі в народних дитячих іграх з речитативами, іграх з правилами, у процесі яких по­повнюється, активізується та автоматизується словниковий запас, поглиблюються граматичні вміння, вдосконалюється діалогічне мовлення.

Робота з дитячою книжкою. Ознайомити дітей з будо­вою книжки (обкладинка, сторінки, текст, малюнки). Учити обережно гортати сторінки, розглядати малюнки. Спонука­ти малюків самостійно переглядати ілюстрації в книжці, ро­бити припущення щодо її змісту за малюнком на обкладин­ці; впізнавати знайомих персонажів творів, пригадувати ві­домі діалоги, знаходити способи створювати образ позитив­них героїв (використовувати атрибути, іграшки, елементи театру, інтонаційно передавати емоційне забарвлення ситуа­ції та індивідуальну характеристику персонажів). Учити слухати й розуміти зміст сюжету, виражати своє ставлення до персонажів твору, розглядаючи ілюстрації із зображен­ням позитивного (погладжувати, прикривати долонею, на­діляти вигаданими позитивними якостями, ідентифікувати

138

МОЛОДШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

зі своїми вчинками, поведінкою, прикрашати); зображення негативного (сварити, перекривляти, притискувати доло­нею, бити, підсилювати негативну характеристику вигад­ками, ідентифікувати його з негативами у реальному жит­ті, заштриховувати чорним кольором, спотворювати зображення тощо).

Організація життєдіяльності

Показниками ефективної, об'єктивно доцільної й суб'єк­тивно виправданої організації життєдіяльності дошкільника в сім'ї та освітньому закладі є набір умінь дитини, до складу якого входять: правильна вимова всіх звуків рідної та украї­нської мов автономно (окремо) та в спонтанному мовленні (індивідуальні стійкі порушення звуковимови потребують уваги спеціаліста); сприймання на слух римованих рядків, називання звуків, що повторюються, розповідання напа­м'ять невеликих віршів, загадок, скоромовок; фрагментар­ний опис баченого та зображеного на ілюстрації; вживання слів, які позначають назви об'єктів та явищ природи, ігра­шок, побутових предметів, основних видів мистецтва, імена рідних та близьких, назви деяких країн і народів, тілобудови людини, власні думки, переживання, прагнення, якості до­сягнення тощо; ввічливе звертання до дорослого чи одноліт­ка з мегою щось запитати, попросити, запросити, повідоми­ти тощо; спілкування з однолітками і дорослими під час різ­номанітних побутових, ігрових ситуацій та на інші теми.

Підтримувати в дитини інтерес до звуків, навчати виокрем­лювати, впізнавати, диференціювати, розуміти, аналізувати та конструювати з них склади, слова. Використовувати різно­манітні ігри, для розвитку фонематичного слуху, правильної звуковимови. Виділяти окреме речення та задане слово в ньому. Складати прості речення з використанням наочності, узгоджувати слова у роді, числі, відмінку. Означений зміст роботи не є жорстко унормованими за формою організації та тривалістю і розглядається як складник мовленнєвого розвит­ку дошкільника в різних життєвих ситуаціях.

Дорослий створює сприятливе розвивальне середовище, в якому гармонійно поєднуються всі складники. Важливо

139

Частина перша

забезпечувати життя дитини в здоровому природному сере­довищі та її спілкування з такими людьми, об'єктами, пред­метами побуту і явищами природи, які поповнювали б вра­ження про довкілля, світобудову, розвивали цікавість, а від­так, — і мовленнєву активність. Варто надавати перевагу реальним людям, картинам природи, її об'єктам перед їх зображеннями, звертати увагу на приклади гармонії, взаємо­залежності, доцільності, логіки. Насичення мовленнєвого середовища зразками рідної, української мови у різних її жанрах, формах забезпечується організацією різноманітної побутової діяльності, в якій діти навчаються оцінювати, аналізувати власне мовлення та реакцію на нього партнера.

Важливо використовувати еталонні мовленнєві зразки, підтримувати бажання дитини експериментувати зі словом, звуком, заохочувати до вироблення самостійних суджень з приводу довкілля, власного "Я", висловлюватися з власної ініціативи.

Художньо-естетичний розвиток

У молодшому дошкільному віці формується естетичне ставлення дитини до світу природи, культурних надбань людства, дорослих та однолітків, самої себе. Дитина стає прискіпливішою, ніж раніше, до власної зовнішності — одя­гу, зачіски, різних атрибутів та прикрас, охайності та чисто­ти власного тіла, вигляду та продуктів праці, культури спо­живання їжі тощо. Дошкільник тонше диференціює гарне і негарне, розуміється на тому, що відносять до категорії не­красивого, потворного у взаєминах людей, поєднує поняття "естетичне" та "моральне". Дедалі частіше не лише з подан­ня дорослого, а й самостійно малюк знаходить у довкіллі яс­краве, виразне, незвичне, те що вражає, концентрує на ньо­му увагу, залучає до спостережень за ним інших. Молодшим дошкільник цілісно та емоційно сприймає образотворче ми­стецтво, музичні, літературні та театральні образи, елемен­тарно усвідомлює зміст доступних творів. Удосконалюється його здатність до художньої діяльності — малювання НІ складних предметів та фігур, конструювання з паперу та бу дівельного матеріалу, наспівування простих мелодій, гра ні

140

МОЛОДШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

дитячих інструментах, виконання під музику танцювальних рухів, запам'ятовування літературних творів, відтворення елементарних театральних дійств. Дитяча художня твор­чість викликає позитивний настрій, емоційний відгук.

У молодшому дошкільному віці розширюються можли­вості залучення до мистецтва — відвідування музею, пере­гляду дитячих вистав, мультфільмів, читання та сприймання літературних творів. Дитина "вловлює" мелодію, ритм, зміст подій, загальний настрій, основні рухи дійових осіб, виразність їхньої зовнішності, зв'язок їхніх вчинків з мо­ральними нормами та правилами. Поряд з емоційною чутли­вістю та сенсорними здібностями формується й художнє мислення. Дитина не просто сприймає художні образи, по­рівнює їх між собою, а й співвідносить з реальним життям, робить перші узагальнення.

Образотворча діяльність Вікові можливості

Образотворча діяльність дитини безпосередня за своїм характером, створювані нею образи — наївні, яскраві, ха­рактеризуються особливою декоративністю, зазвичай не-природньо яскраві, близькі до фольклорних. Молодший до­шкільник охоче експериментує з фарбами, олівцями, гли­ною та іншими художніми матеріалами, прагне гармонійно поєднати їх на одній площині або в єдиному об'ємному зоб­раженні. У процесі образотворчої діяльності дитина не лише прагне передати окремі риси та властивості об^єктів, а й ак­тивно "входить" в образ, співпереживає разом з ним, отото­жнює себе зі своїм героєм. Колір є проявом власного емо­ційного ставлення до зображуваного. Тож часто, створюючи образ, малюк надає перевагу тим чи іншим кольорам.

Дещо змінюється композиція дитячих малюнків: стає упорядкованішим зображення, з'являється ритмічне чергу­вання окремих елементів, розвивається уміння заповнювати весь аркуш паперу. Дитина відтворює предмети, фігури, явища; передає властиві їм ознаки (величину, колір, форму). Лінії, форми, кольорові плями, мазки використовуються також для передачі нескладного сюжету. Удосконалюється

141

Частина перша

виконавська майстерність дошкільника: охайно зафарбовує у заданих межах, уміло користується різними художніми матеріалами та інструментами.

У процесі роботи з пластичними матеріалами дитина охоче оволодіває різними способами ліплення. У видозміне­ному шматку глини чи пластиліну маленький "творець" упі­знає знайомі форми та образи. Під час роботи з папером (ап­лікація) дитина розкладає готові форми (коло, квадрат, овал), заповнюючи всю площину аркуша, милуючись кра­сою простих колірних композицій; складає зображення різ­номанітних предметів, персонажів казок та мультфільмів за допомогою готових частин, орієнтуються на площині арку­ша (верх, низ, поруч).

Естетична оцінка результатів власної чи колективної твор­чості у цьому віці виражається простими характеристиками: "гарно" - "негарно", "подобається" - "не подобається".

У цей період інтерес до різних видів художньо-творчої образотворчої діяльності стає стійкішим. Дитина вчиться бачити, відчувати, милуватися, захоплюватися світом пре­красного, емоційно сприймати твори класичного і сучасного українського та світового мистецтва. Розуміє "мову" образо­творчого мистецтва, осмисленішим стає сюжетне та декора­тивне малювання, нові уявні та візуальні образи природи, людей, тварин, іграшок. Дитина оволодіває вмінням переда­вати один і той самий образ у різних видах художньої діяль­ності, спираючись на знання характерних особливостей, ви­разності матеріалу, техніки, способів та прийомів зобра­ження. Зазвичай такий вибір є вмотивованим, тож вдоскона­люються формотворчі рухи, впевненішою стає передача різ­них за формою предметів. Дитина шукає нові засоби та спо­соби зображення для втілення свого задуму, для підсилення виразності образів птахів, тварин, казкових та фантастичних істот, вона поєднує в малюнку графічний та живописний, а в ліпленні — конструктивний та пластичний способи.

Дитина виконує різноманітні композиції (фризові, лінійні, центральні) з розміщенням об'єктів у перспективі, використо­вуючи яскраві емоційні характеристики кольору. Вона ство­рює художній образ засобами виразності пластичного матеріа-

¹⁴²

МОЛОДШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

лу, вчиться передавати величину, форму, характерну будову, особливості різних предметів, виразність руху, динаміки на­строю. Збагачується колірна гама в аплікації, з'являються де­коративні узори (орнаментальні композиції). Може вирізати прості зображення предметів, викладати та наклеювати різно­манітні форми, відтворюючи нескладні сюжети. Зростає інте­рес до колективних форм образотворчої діяльності.

Завдання розвитку

Заохочувати до експериментування та створення простих образів фарбами, олівцями, фломастерами, матеріалами, що використовуються у нетрадиційних техніках, а також за до­помогою глини, пластиліну, готових аплікаційних форм, де­талей будівельного конструктора, паперу, природного мате­ріалу. Вчити вдивлятися в лінії, форми, мазки, плями, силу­ети у власних творах, знаходити подібність з предметами та явищами, радіти результатам власної роботи та емоційно відгукуватися на твори образотворчого мистецтва.

Розвивати емоційну чутливість; долучати до споглядання краси природи, різноманітних форм і кольорів предметного та соціального довкілля; виховувати здатність дивуватися, радіти, захоплюватися, розглядаючи твори декоративно-вжи­ткового мистецтва, народні іграшки, предмети побуту, карти­ни, ілюстрації. Спонукати створювати художній образ засо­бами виразності пластичного матеріалу, передавати характер­ну будову, форму, виразність руху, радіти результатам влас­ної роботи та емоційно відгукуватися на твори образотворчо­го мистецтва. Вчити розрізняти жанри живопису (пейзаж, портрет, натюрморт); види образотворчого мистецтва (графі­ка, живопис, скульптура, архітектура, декоративно-вжиткове мистецтво); самостійно передавати один і той самий образ, використовуючи доступні образотворчі засоби (колір, пляму, лінію, форму, композицію) та різні матеріали (фарби, олівці, кольоровий папір різних розмірів, глину тощо) у різних видах художньої діяльності. Учити вести пошукову діяльність при сприйманні запропонованого дорослим матеріалу (художня література, музика, живопис, графіка) та використовувати в різних видах власної образотворчої діяльності. Формувати

143

Частина перша

стійкіший інтерес до малювання, витинання, конструювання, ліплення, аплікації, моделювання.

Продовжувати навчати використовувати для передачі не­складних сюжетів крапки, мазки, лінії, кольорові плями, різ­номанітні матеріали (фарби, кольорові, воскові олівці, пенз­лі, глину, кольоровий папір, клей), інструменти, вчити роз­різняти, називати та використовувати кольори (жовтий, си­ній, червоний, зелений, білий, чорний), їхні відтінки (жовто­гарячий, рожевий, блакитний, сірий). Виховувати любов до своєї землі, рідного краю; підтримувати й стимулювати ба­жання працювати самостійно та колективно; вправляти в умінні охайно користуватися фарбами, олівцями, пензлями, іншими інструментами та засобами, дотримуватися правил безпеки. Розвивати практичну умілість, вправність.

Організація життєдіяльності

Дорослий вводить дитину в емоційно насичене, естетич­но приємне середовище: організовує спостереження за довкіллям — природою, предметами, людьми, самою со­бою; звертає увагу на їхні особливості, характерні риси, кра­су, спонукає до емоційного сприйняття та відгуку, бажання передати побачене доступними образотворчими засобами. Збагачує зміст образотворчої діяльності, надає дитині право самостійно обирати вид роботи та матеріали для реалізації свого задуму. З цією метою використовує ігрові прийоми, бесіди з дитиною від імені казкового персонажа та стиму­лює її бажання передавати різноманітні образи в малюнку, ліпленні, аплікації, конструюванні.

Дорослі всіляко сприяють реалізації потреби малюка в нових враженнях, збагаченню чуттєвого досвіду, вдоскона­ленню навичок образотворчої діяльності. Зацікавлюють ди­тину процесом образотворення та його результатами, навча­ють сприймати різні об'єкти довкілля, виділяти частини в будові, порівнювати форми частин з геометричними етало­нами (колом, овалом, квадратом, прямокутником, трикутни­ком), зіставляти частини за величиною, визначати колір та його відтінки (світло-зелений, темно-зелений, світло-корич­невий, темно-коричневий тощо). Продовжують розвивати

144

МОЛОДШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

емоційну та зорову чутливість дитини, окомір, естетичне сприймання, фантазію, відчуття ритму в кольорах та лініях; удосконалюють вміння дитини за допомогою ліній (прямих,. ламаних, навкісних, хвилястих, товстих, тонких, заокругле­них, горизонтальних, вертикальних, кривих, дугоподібних), кольору і форми створювати виразні композиції, помічати ознаки предмета та передавати їх. Дошкільників навчають використовувати різні пензлі (круглі, пласкі, тонкі, товсті), правильно користуватися ножицями, різати невідривно по лінії, зупинятися у потрібній точці, довільно змінювати напрям, ритмічно повторювати однорідні рухи. Навчають утворювати нові кольори змішуванням фарб, закріплюють знання основних кольорів спектру, пояснюють їх розподіл на "теплі" та "холодні".

Під час малювання особлива увага приділяється розвитку задуму, його наповненню конкретним образним змістом: спочатку дитину навчають обирати кольорове тло (синя во­да, сонячна галявина, темне небо), а потім — передавати свій задум у малюнку — у воді пливуть рибки, у вікнах сві­тяться вогники тощо. Важливо надавати дитині право само­стійно обирати якою рукою — правою чи лівою — тримати І олівець, пензлик, фломастер, крейду тощо. Головне, щоб дії дорослого не гальмували розвитку творчої уяви дитини, а сприяли реалізації її задуму. Ознайомлюючи дитину з декоративним малюванням, варто привертати її увагу до різних орнаментів; заохочувати експериментувати і створювати з простих знайомих елемен­тів (крапок, ліній, кіл, мазків) нескладні орнаменти у колі, квадраті, трикутнику, смужці, а також на площинних фор-мах-силуетах (баранцях, півниках, пташках); учити викону­вати візерунки ритмічно, двома-трьома кольорами. За допо­могою декоративного малювання поглиблюються знання дошкільника про килимарство, народну іграшку, писанку, вишивку; удосконалюються вміння експериментувати й створювати зі знайомих елементів (рослинних, геометрич­них) орнаменти на різних поверхнях, площинних формах-силуетах, що імітують предмети побуту; різноманітнішими стають прийоми виконання візерунків ритмічно, колірними

Частина перша

поєднаннями, властивими для української вишивки, писан­ки, кераміки.

На предметному малюванні дитина малює знайомі пред­мети, що складаються з чітких геометричних форм (квадра­та, кола, трикутника, прямокутника), передає будову пред­метів з трьох частин та співвідносить їх за величиною; озна­йомлюється з овальною формою; навчається розрізняти, на­зивати та використовувати кольори (жовтий, зелений, чер­воний, синій, білий, чорний) та відтінки (рожевий, блакит­ний, коричневий, сірий); правильно тримати олівець, пен­зель; малювати кінчиком пензля, на всю ширину; набуває вміння орієнтуватися на площині аркуша: розміщувати предмети по середині та на всьому аркуші. Через предметне малювання дитина оволодіває способами зображувати складніші за будовою, пропорціями, лініями штрихування у різних напрямках, не виходячи за контури зображення; ознайомлюється з розміщенням кольорів у спектрі, оволоді­ває технікою змішування гуаші, добавляючи білила для отримання нових кольорів та відтінків, користуючись паліт­рою; навчається сприймати красу форми, розміру, пропор­цій; відтворює емоційні характеристики кольору; навчається оцінювати малюнок і радіти.

У сюжетному малюванні слід спонукати дитину відтво­рювати явища навколишньої дійсності, прості епізоди з ка­зок, свят; вправлятися в розташуванні предметів один біля одного та на площині всього аркуша; виконувати сюжетні малюнки разом з іншими (дорослим, однолітками, старши­ми та молодшими дітьми).

Сюжетне малювання допомагає дитині навчитися малю­вати з натури, за уявою, з пам'яті; передавати пропорції, емоційні характеристики рухів, міміки; виконувати багато­планові композиції на всьому просторі аркуша в перспекти­ві (знайомство з лінією горизонту та перспективою); само­стійно добирати та користуватися різними пензлями (широ­кими, щільними, тонкими), матеріалами, інструментами; то­нувати папір. У сюжетному малюванні розвивається асоціа­тивне мислення дитини. Вона охоче бере участь у створенні колективних малюнків, композиції.

146

МОЛОДШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

Аплікація допомагає дошкільникові вдосконалювати вміння складати, розміщувати й наклеювати готові геомет­ричні форми, чергувати їх за кольором і величиною. Важли­во зацікавити дитину діяльністю, запропонувавши їй конк­ретне завдання: наклеїти "сніговичка", "осінній килим", "ко­льорові- кульки" тощо. Виконуючи аплікацію дошкільник ознайомлюється з правилами роботи ножицями; навчається правильно їх тримати та робити прямі розрізи, відрізати довгі смужки; викладати й наклеювати предмети з двох-трьох різ­них за величиною частин; складати візерунки, розташовува­ти готові геометричні та рослинні елементи на опредмече-них формах (фартушку, серветці, сукні, кашне (шалику), очіпку, сорочці, рукавичці); брати участь у створенні колек­тивних композицій разом з іншими дітьми та дорослими. Дошкільника навчають прикрашати вироби у характерній колірній гамі розписами за мотивами (української декора­тивної) Васильківської, косівської, опішнянської кераміки; використовувати природні та допоміжні матеріали для пере­дачі настрою й виразності. Заняття аплікацією формують у дитини інтерес до створення виразних образів; розвивають естетичні почуття, відчуття форми, кольору, ритму, симет­рії, композиції, просторову орієнтацію на аркуші; сприяють удосконаленню техніки наклеювання; навчають раціональ­них прийомів симетричного вирізування з паперу, складено­го навпіл; ознайомлюють з технікою виконання витинанки; формують уміння правильно користуватися ножицями, ви­різати предмети різної форми, обривати, викладати і накле­ювати предмети різні за величиною; розвивають уміння складати візерунки, добирати кольори, відтінки, підкреслю­вати характер образів кольорами; розташовувати геометрич­ні та рослинні елементи на опредмечених формах; виробля­ти композиції разом з іншими (дорослими та однолітками).

Організоване дорослим та самостійно виконуване ліплен­ня допомагає дитині диференціювати властивості різних ма­теріалів — глини, пластиліну, піску, снігу, тіста тощо; від­чувати їхню пластичність, надавати якомусь з них перевагу, співвідносити рухи та зусилля із здобутими результатами; розвивати дрібні м'язи рук, використовувати саморобки в

147

Частина перша

іграх, радіти своїм зрослим умінням та можливостям. Важ­ливо спонукати дитину працювати з різними матеріалами; вчити розкачувати різні за розміром шматочки матеріалу для ліплення між долонями прямими рухами, скачувати ко­ловими рухами, згортати видовжені форми в кільце, з'єдну­ючи кінці; вчити розплескувати круглі та циліндричні фор­ми й защипувати їхні краї пальцями, міцно притискати один край до другого; ліпити предмети з трьох частин однакової або різної форми, з'єднувати їх прикладанням та притиску­ванням; пропорційно ділити шматок на різновеликі частини; відтягувати дрібні частини (дзьоб, гребінь, хвіст, вушко); передавати величину, форму, характерну будову та особли­вості зображуваних предметів, тварин, людей, птахів, дина­міку і настрій українських керамічних, дерев'яних іграшок. За допомогою ліплення у дитини формується зацікавленість у результатах власної праці; закріплюються вміння форму­вати з матеріалу для ліплення різноманітні форми, з'єднува­ти їх, використовуючи силу рук, отримувати бажані образи та зображення.

Конструювання дає дитині можливість вправлятися в створенні предметів, композицій з будівельного матеріалу, піску, снігу, паперу, природного (насіння, гілочок, жолудів, шишок, камінців, мушлів тощо) та підручного матеріалів (сірники без сірки, кольоровий папір, картон, фольга, коро­бочки тощо), саморобок, зроблених на малюванні, аплікації, ліпленні; дрібних іграшок, геометричних фігур, реальних предметів. Побудова конструкції потребує від дитини умін­ня обстежити об'єкт, оцінити його розмір, просторове розта­шування, розділити на складові частини, уявити предмет в цілому, в різних площинах. Конструювання впливає на роз­виток волі дитини, вона навчається ставити, утримувати та досягати мети, самостійно долати труднощі, контролювати хід своєї роботи. Конструювання є основою конструктивно-технічних та художніх здібностей дошкільника.

Конструювання дає дитині можливість будувати з різних матеріалів — будівельного, природного, підручного, з еле­ментів дитячих меблів, побутових речей, іграшок, власних саморобок тощо; вправляти дрібні м'язи рук, просторову

148

МОЛОДШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

уяву, набувати практичних навичок розрізняти різні матері­али за їхніми характеристиками, фактурою, насолоджувати­ся можливістю експериментувати, варіювати, фантазувати.

Важливо, щоб дитина могла чергувати різні види образо­творчої діяльності (малювання, аплікацію, ліплення, конс­труювання); вдосконалювати відповідні навички не лише на організованих дорослим і регламентованих тематикою й ча­сом заняттях, а й у самостійній діяльності, вправляючись у реалізації свого задуму, використовувати свій життєвий досвід та попередньо здобуту інформацію.

Ознайомлюючи дитину з творами образотворчого мис­тецтва, важливо вчити її емоційно сприймати ілюстрації, репродукції картин, твори українського декоративно-вжит­кового мистецтва, скульптурні композиції, виховувати інте­рес до творів образотворчого мистецтва, вчити розглядати репродукції картин, помічати виразні засоби образу в карти­ні, скульптурі, підкреслювати емоційні враження відповід­ною музикою.

Музична діяльність Вікові молсливості

Дитина охоче слухає різні музичні твори, орієнтується в загальному характері мелодії, настрої, що нею передається, вловлює тембр різних інструментів (фортепіано, скрипки, флейти, арфи), диференціює звучання голосів (соло, хор), відчуває красу людського голосу, емоційно відгукується на музичні твори.

Молодший дошкільник легко набуває співочих навичок. Здатність інтонувати мелодію голосом ще не сформована. Співочий голос здебільшого слабкий, хрипкуватий, дихання коротке, артикуляція нечітка. Зароджується тип співочого голосу. Дитина охоче співає нескладні пісні, виконує їх ви­разно та музикально; володіє навичками розподілу дихання, здатна до правильної постави корпуса тіла під час співу.

Музичний рух — один з найулюбленіших видів музичної діяльності молодшого дошкільника. Він підстрибує, "підтан­цьовує" під веселу музику, уважно слухає спокійну мело­дію, відтворює образні рухи та нескладний сюжет під музику,

149

,-,-■ I

фантазує вільними й виразними танцювальними рухами, пластикою, що відтворює характер мелодії. У дитини розви­нене м'язове почуття, вона вміло чергує напругу й розслаб­лення, відчуває рими, використовує в танцювальних рухах міміку і пантоміміку, водить хоровод, виконує образні та парні танці. На кінець молодшого дошкільного віку викорис­товує виразні рухи, жести, міміку для відтворення образів тварин, птахів, людей.

Малюк проявляє інтерес до різних дитячих інструментів, охоче їх досліджує, вивчає; прагне здобути з їх допомогою різні звуки, запитує про назву та будову кожного. Основний вид його музичної творчості — імпровізація. Молодший до­шкільник спільно з дорослими музикує на різних інструмен­тах, підбирає по слуху мелодії.

У повсякденному житті дитина четвертого-п'ятого років життя охоче виконує ігрові та рольові дії, бере участь у му­зичній грі-драматизації, легко розв'язує прості ігрові задачі, стежить за розвитком сюжету, вчасно включається в дію, вносить елементи творчості у рольову поведінку, музичний рух, мовне інтонування. Вона досить виразно рухається, спі­ває, танцює у відповідності з образом та характером музики гри-драматизації.

Завдання розвитку

Підтримувати бажання дитини слухати музичні твори від початку до кінця; відчувати і визначати загальний характер, настрій, образність п'єси; стимулювати емоційний відгук на музику; збагачувати музичні враження; спонукати вислов­лювати думки щодо прослуханих творів; диференціювати звучання різних голосів та інструментів. Стимулювати ба­жання підспівувати дорослому, протягувати довгі звуки, чіт­ко їх артикулювати, інтонувати мелодію голосом, прислуха­тися до свого співу, співу однолітків, звучання інструментів; радіти співу. Вправляти дитину у природній, виразній плас­тиці, розвивати вміння відображати характер музики різни­ми танцювальними рухами; формувати почуття музичного ритму, вміння супроводжувати музично-рухові етюди ігро­вого характеру виразною мімікою і пантомімікою; вчити

150

МОЛОДШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

водити хороводи, танцювати парні та образні танці. Озна­йомлювати з різними дитячими музичними інструментами; вправляти в розрізненні їх на слух, відтворювати найпрості­ші ритмічні малюнки, імпровізувати. Формувати вміння ви­конувати рольові дії в грі-драматизації, приймати уявну си­туацію, дотримуватися певних правил розміщення й руху в просторі сценічного майданчика, разом з дорослими виго­товляти декорації та елементи костюмів.

Організація життєдіяльності

Буття молодшого дошкільника має сприяти розширенню його музичного досвіду, збагаченню вражень про різнома­нітність мелодій, способи їх виконання голосом та на різно­манітних інструментах, розвитку м'язового почуття та від­чуття ритму, вміння орієнтуватися в просторі, використову­вати в танцювальних рухах міміку і пантоміміку, імпровізу­вати, відтворювати найпростіший ритмічний малюнок з до­помогою хлопків, притулів та гри на дитячих інструментах; в іграх-інсценівках тощо.

Спільне з дорослими слухання музичних творів у сім'ї й дошкільному закладі сприяє розвитку музичного смаку, ін­дивідуальних уподобань, уміння розпізнавати прослухане за жанром, темпом і тембром звучання ("На що схожа?", "Про що розповідає?" тощо). Важливо використовувати для про-слуховування високохудожні й доступні дитині музичні тво­ри, коментувати їх, виявляти повагу до її думки щодо кож­ного. Доречно пропонувати малюкові "намалювати" мело­дію фарбами, олівцями, фломастерами, придумати опові­дання чи танок з відповідними рухами, імпровізувати. Слід підбирати для прослуховування знайомі та незнайомі дитині твори з класичного та сучасного дитячого репертуару. Не варто нав'язувати їй музичний супровід життєдіяльності, якщо вона цього не хоче. Важливо інтегрувати музику з ін­шими видами мистецтва — образотворчою діяльністю, ху­дожньою літературою.

Ураховуючи, що молодший дошкільний вік сприятливий для становлення співочого голосу, співочих навичок дитини, прояву типу співочого голосу, дорослий створює сприятливі

151

Частина перша

умови як для розвитку співочих можливостей дитини чет-вертого-п'ятого років життя, так і їх охорони — співочий голос ще слабкий, дихання коротке, артикуляція нечітка. Малюка привчають розмовляти спокійним тоном, не крича­ти, не надривати голосові зв'язки. Варто приділити увагу артикуляції, вмінню "розспівуватися". Хорові заняття до­цільно поєднувати зі співом по підгрупах та індивідуально; пропонувати дитині для запам'ятовування, відтворення, на­співування доступні, з дитячим контекстом, приємні для слуху музичні твори.

Дорослий сприяє розвитку в молодшого дошкільника рухливості та вправності як важливих для становлення осо­бистості властивостей, "занурює" дитину в різноманіття му­зики, вправляє в підборі образних рухів, відповідних мело­дій, що сприяють виразності її поведінки, навчає сприймати та відгукуватися на різні ритм і мелодію. Розвиває основні рухи, звертає увагу на пружність і легкість ходи, бігу, рухів рук та всього плечового пояса. Підтримує творчі прояви ди­тини, спонукає її рухатися довільно, в різному темпі. Дити­на ознайомлюється з назвами та способами виконання різ­них основних і танцювальних рухів (високий крок, спокійна хода, легкий біг, м'який підскок, стрибки, прямий галоп, ко­лихання рук тощо). Прямий показ дорослого доречний лише на етапі розучування, засвоєння рухів. Вправляє в умінні ви­користовувати різний простір приміщення — малий та вели­кий, рухатися розкуто, плавно, різко, м'яко тощо; контролю­вати свої рухи, розраховувати сили, поводитися безпечно. Навчає використовувати ігрові ситуації, в яких дитина бере на себе роль певного персонажа.

Дорослий організовує буття малюка таким чином, щоб він мав змогу грати на різних дитячих музичних інструмен­тах. Гра як діяльність підбору на слух сприяє розвитку му­зичних здібностей, насампаред тембрового та мелодичного слуху, почуття музичного ритму. Варто приділити увагу на­вчанню молодшого дошкільника відтворювати рівномірну метричну пульсацію, оскільки сама вона є основою оволо­діння ритмічним малюнком. Ефективний педагогічний при­йом — спільне музикування дорослого й дитини на фортепі-

152

МОЛОДШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

ано чи будь-якому іншому клавішному інструменті. Підбір на слух сприяє формуванню імпровізації, творчого продук­тивного компонента музичного мислення, без якого музична творчість неможлива. Варто частіше пропонувати вихован­цям творчі завдання.

Дорослий організовує ігрове дійство дітей, опосередко­ване роллю та музикою; створює сприятливі умови для про­яву власної індивідуальності, неповторності; використовує виховний потенціал даної музичної діяльності для корекції поведінкових проявів особистості, яка розвивається: "затис­нута" дитина несподівано для себе і тих, хто її оточує, може вільно себе проявити в грі-драматизації. Вікові можливості молодшого дошкільника мають визначити тип і ступінь складності музичних ігор-драматизацій. Музичну гру-дра-матизацію не варто доводити до стану ідеально відшліфова­ної вистави, оскільки при цьому втрачається елемент імпро­візаційності і вона може швидко набриднути дітям. Про ефективність організації буття молодшого дошкільника свідчить перенесення ним елементів музичного спектаклю в самостійну діяльність.

Художня література Вікові можливості

Дитина здатна протягом короткого часу слухати літера­турні твори різних жанрів і тематики (фольклорні твори, вірші, оповідання), стежити за розгортанням сюжету та емо­ційно на нього реагувати; брати участь у складанні розпові­дей разом з дорослим; вдаватися до словотворчості; аде­кватно реагувати на гумористичні твори, комічні ситуації та долучатися до штучного їх створення; порівнювати реальні події життя з казковими; збагачувати свою мовленнєву, іг­рову, образотворчу діяльність, театральні дійства фрагмен­тами сюжетів з літературних творів; бережно ставитися до книжки.

Дитина набуває таких умінь та навичок: у процесі сприй­мання: відчувати мелодійність, ритмічність поетичних тво­рів, запам'ятовувати тексти віршів; розуміти сюжет казки та оповідання, уважно стежити за розвитком подій, співпере-

153

Частина перша

живати героям; розуміти послідовність сюжету казки або оповідання за допомогою моделювання; відгадувати описові загадки, а також ті, що побудовані на порівнянні та зістав­ленні; у виконавчій діяльності: інтонаційно виразно декла­мувати чотиривірші; промовляти чистомовки, лічилки, ко­лискові, передаючи специфічний ритм та образність цих творів; повторювати за дорослим окремі слова, вирази, пі­сеньки персонажів знайомих творів; у словесній творчості: відповідати на запитання за текстом твору, висловлювати свої враження словами та реченнями; брати участь у перека­зуванні; виділяти та називати характерні ознаки персонажів, оцінювати вчинки героїв; брати участь у колективному складанні лічилок, загадок, колискових на манер традицій­них; виконувати творчі завдання за змістом казкових творів (придумувати нові епізоди казкових історій).

Завдання розвитку

Створювати сприятливі умови для розуміння тем та зміс­ту вірша, казки, оповідання; зв'язку між назвою та змістом; гумористичного змісту, невідповідностей у веселих віршах, жартівливих казках. Збагачувати художній досвід дітей на­родними та авторськими творами; вправляти в запам'ятову­ванні їхніх назв та авторів; розрізненні окремих художніх творів за жанрами — вірш (звучить складно), казка (незви­чайна, чарівна історія), оповідання (зображення реальних подій); давати уявлення про призначення та жанрові особ­ливості малих фольклорних форм (загадок, лічилок, колиса­нок, утішок, чистомовок, прислів'їв); учити помічати в ху­дожньому тексті та усвідомлювати значення окремих образ­них виразів (епітетів, означень, порівнянь), розуміти доціль­ність їх використання в тексті.

Організація життєдіяльності

Буття дошкільника у сім'ї та в освітньому закладі ор­ганізовується таким чином, щоб оптимально збалансувати різні форми його життєдіяльності: організовану дорослим (розповідання, читання казок та оповідань, виразне читання поезій та проведення бесід за змістом поетичних творів —

154

МОЛОДШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

"Слухаю, уявляю, малюю...", мовленнєвотворчих літера­турних ігор "Казки-розповіданки", читання та обговорення оповідань "Живі історії та відверта розмова", ознайомлення з малими фольклорними формами) та самостійну діяль­ність дитини (розглядання книжок, ілюстрацій; декламу­вання віршів, розгадування загадок, розповідання знайомих казок з елементами обігрування; мовленнєві ігри — скла­дання лічилок, дражнилок, закличок, римівок; фрагменти ін­сценування сюжетів улюблених казок, віршиків; коментова­не малювання за сюжетами літературних творів).

Показники ефективної організації життєдіяльності дити­ни: обізнаність з малими формами фольклору; розуміння теми та змісту казки, оповідання; усвідомлення зв'язку назви зі змістом; уміння розрізняти їх за жанрами; знання й доречне використання загадок, лічилок, мирилок, утішок, забавлянок (не менше 2-3 текстів); здатність уважно, емоційно сприйма­ти казки та оповідання, зацікавлено слухати знайомі твори; знати їхні назви та прізвища найвідоміших авторів; уміти ви­діляти дійових осіб, їхні дії та взаємини, засвоювати послі­довність дій, упізнавати персонажів казки на ілюстраціях, розповідати про них, відбивати свої переживання в малюн­ках, іграх, рухах; брати активну участь у художній комуніка­ції: відповідати на запитання за текстом твору, висловлювати свої враження, давати первинну самостійну оцінку характе­рам та вчинкам героїв; виявляти інтерес до поетичних творів, чутливість до тих, які характеризуються мелодійністю, ритмі­чністю, чіткою римою; розуміти зміст поетичного твору, помічати образні слова та вирази, передавати образний зміст вірша за допомогою інтонації; проявляти схильність до мов-леннєвотворчої діяльності — разом з дорослим складати загадки, лічилки, короткі казки, ігрові діалоги, коментувати малювання за сюжетами літературних творів.

Театралізована діяльність

Вікові можливості

Молодший дошкільник уже має елементарне уявлення про те, що театр є відтворенням життєвих ситуацій в ак­торській грі, володіє важливими вміннями та навичками: у

155

Частина перша

сприйманні театрального видовища — стежить за розвит­ком дій у художніх творах, виставах; емоційно сприймає те­атралізовані вистави; співчуває персонажам, співпереживає, емоційно реагує на їхні позитивні та негативні дії (сміється, плаче, намагається допомогти, підказує), розуміє мораль казки, диференціює добро і зло, висловлює свої враження від переглянутих театральних вистав, показу окремих дій словами та реченнями; в ігровій діяльності — передає най­простіші образно-виражальні вміння при виконанні ролі (стрибає, як жабка, бігає, як мишка тощо), виконує ролі в спільній з дорослим театралізованій діяльності під час ігор-імітацій, драматизацій; виконує ролі в спільній з однолітка­ми грі, в сюжетах із двома дійовими особами, в індивідуаль­них іграх із партнерами-іграшками (ляльками, ведмедиками, зайчиками), оживлює їх, виконуючи ролі почергово (за себе, за ляльку); розігрує малі форми фольклорних творів; у ході розігрування відтворює текст напам'ять; емоційно з відпо­відною інтонацією передає діалог героїв, використовує від­повідні рухи, жести, дії з іграшками, предметами; дослівно відтворює текст, дотримуючись відповідної інтонації, рухів, жестів і міміки; у сценічній діяльності — розігрує окремі епізоди казок з ініціативи дорослого, бере участь у сюжет­но-рольових іграх та іграх-драматизаціях за уривками казки, фольклору, поетичних творів; влаштовує імпровізовані "Те­атри" разом з однолітками та самостійно; бере посильну участь у виготовленні декорацій, костюмів, атрибутів.

Завдання розвитку

Формування в молодшого дошкільника уявлення про ма­лі поетичні жанри українського фольклору (потішки, забав-лянки, віршики, пісні, заклички, мирилки, прислів'я, при­казки, загадки, колядки, щедрівки), вправляти в запам'ято­вуванні їхнього змісту, усвідомленні призначення; дати ос­новні відомості про театр (виступають актори — показують вистави; приміщення — театральна зала, роздягальня, фойє, каса; обладнання — крісла, лампи), ознайомити з різними видами театру (іграшок, картинок, ляльок, фланелеграф), їх­німи особливостями; жанровими особливостями казки

156

МОЛОДШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

(повтори, олюднення звірів, зачин, кінцівка) та переносить у власну творчу діяльність.

Організація життєдіяльності

Буття молодшого дошкільника має розгортатися в сім'ї та дошкільному закладі таким чином, щоб оптимально поєд­нувалися різні форми організації театралізованої діяльності — організовані дорослим заняття (театралізація окремих епізодів казок, драматизація казок, показ настільного теат­ру, показ театру іграшок, організація ігор-імітацій, інсцену­вання та читання за ролями віршів, написаних у діалогічній формі) із самостійною діяльністю дитини (рядження; ін­сценування віршиків, казок, самостійно та з однолітками; сюжетно-рольові ігри за уривками казки, імпровізовані ігри у театр). Батьки і педагоги можуть використати настіль­ний театр іграшок, театр ляльок, картинок, фланелеграф.

Показники ефективної організації життєдіяльності дити­ни: здатність дитини активно взаємодіяти із дорослими та од­нолітками під час розігрування уривків казок, інсценування, ігор-імітацій; уміння діяти в ігрових ситуаціях згідно зі зміс­том коротеньких віршиків, потішок, пісеньок, влучно переда­вати характерні образи персонажів; спроможність наслідува­ти голоси тварин, птахів під час театралізації окремих епізо­дів казок та драматизації літературних творів; доречно іміту­вати рухи, жести персонажів казок; з інтересом переглядати театральні вистави, супроводжувати перегляд емоційними вигуками, репліками, жестами, рухами; брати участь в іграх-драматизаціях, театралізованих іграх, іграх за сюжетами літе­ратурних творів, сюжетно-рольовій грі "Театр", читати вірші за ролями, використовуючи костюми та атрибути.