Базові якості особистості

Самостійність. Дитина характеризується зрослою, са­мостійною: вміє їсти, вмиватися, причісуватися, вдягатися, роздягатися, складати одяг, придавати йому лад, прибира-

177

Частина перша

ти за собою іграшки, виконувати елементарні завдання до­рослого, клеїти книжки, витирати пил, прибирати сміття, мити іграшки та посуд, брати посильну участь у роботі на городі, в квітнику, розставляти тарілки, розкладати столове приладдя, прибирати за тваринами, доглядати за рослина­ми, самостійно обирати собі справу та товаришів для гри, займатися самостійною художньою діяльністю, на власний розсуд планувати особистий час, кататися на велосипеді, лижах, ковзанах, наповнюють відчуттям власної спромож­ності, впевненістю у своїх можливостях, здатністю не звер­татися по допомогу дорослого без необхідності, діяти від­носно автономно, ініціативно. Стійкість, результативність різноманітних самостійних дій сприяє виробленню відпо­відної звички, що є запорукою самостійності як базової якості особистості.

Працелюбність. Молодший дошкільник зацікавлено спостерігає за працею дорослих, проявляє бажання посиль­но допомогти їм, а в кінці вікового періоду — готовність добровільно взяти на себе відповідальність за деякі види ро­біт: охоче прибирає, упорядковує, чергує, миє, пере дрібні речі тощо. Дитина свідомо докладає зусиль, прагне побачи­ти кінцевий результат своєї праці, радіє завершеності про­цесу. Вона не байдужа до якості кінцевого продукту. Стара­ється, уважна до зовнішнього вигляду свого виробу та якос­ті виконаного доручення, цікавиться думкою дорослого про свою роботу, переживає висловлену оцінку, намагається в міру можливостей виправити помилки, поліпшити зроблене, щоб заслужити схвалення авторитетної людини. Збільшу­ється проміжок часу, протягом якого дитина може діяти зо­середжено, старанно, цілеспрямовано. Здатність молодшого дошкільника не лише виконувати доручення дорослого, а й самостійно виробляти елементарні трудові цілі, планувати свої дії, добирати потрібні знаряддя праці, долати труднощі на шляху до мети, доводити розпочате до кінця, висловлю­вати елементарні самооцінні судження, ініціювати прояви творчості, вносити корективи та поліпшувати кінцевий про­дукт своєї праці, віддавати перегагу праці перед розвагами, чітко диференціювати поняття "хочу" і "треба" засвідчує

178

МОЛОДШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

становлення початкових форм працелюбності як базової якості особистості.

Людяність. У молодшому дошкільному віці розширю­ється коло людей, з якими спілкується малюк, починають утворюватися дитячі угруповання. Дитина виявляє бажання довше перебувати поруч з однолітками, які їй симпатичні, разом гратися, сидіти за столом, триматися за руки, ділитися іграшками та солодощами, поводитися привітно, вітатися, дякувати, дбати про іншого. Вона поки що значно прихиль­ніша до дорослого, ніж до однолітка, спілкування з іншими дітьми вельми ситуативне, короткотривале, проте саме все­редині нього зароджуються такі моральні почуття, як здат­ність побачити труднощі іншого, адекватно відгукнутися на його успіх - неуспіх, виявити співрадість та співчуття, від­мовитися від чогось на користь товариша, віддати йому кра­ще, відстояти його та захистити, поводитися з ним добро­чинно, не вдаватися під час суперечки до образливих слів, принижень, виявляти елементарну міру надійності у стосун­ках з приємними однолітками, поводитися щодо них чемно, гуманно, чуйно, не сердитися в разі незбігу своїх уподобань з їхніми. Ці прояви засвідчують зародження людяності як однієї з базових якостей особистості, є показником уміння брати іншого до уваги, рахуватися з ним, визнавати чесноти інших людей.

Розсудливість. Дитина здатна до елементарних розмір­ковувань щодо різних життєвих ситуацій, подій, вчинків, результатів діяльності, якостей людей. Вона аналізує поба­чене, намагається встановити елементарні причинно-нас-лідкові залежності між життєвими явищами та їхніми нас­лідками для людей, орієнтується на сенсорні еталони, помічає навіть незначні відмінності, класифікує явища за певною якісною ознакою, може визначати місце кожного у відповідному ряді, орієнтується в часі та просторі, оперує різними частинами мови, здатна робити елементарні смис­лові акценти. Зрослі розумові можливості, вдосконалення пізнавальних процесів (сприймання, пам'яті, уваги, пред­метно-практичного та дійово-образного мислення, уяви) сприяють формуванню елементів зваженого, не лише

179

Частина перша

емоційного, а й розсудливого ставлення до навколишньо­го, вміння орієнтуватися на здоровий глузд, вчиняти до­цільно, виробляти елементарні судження, обговорювати з іншими проблему, робити найпростіші припущення, вести бесіду. Все це сприяє становленню розсудливості як базо­вої характеристики особистості.

Справедливість. Становлення протягом цього вікового періоду елементарних способів співробітництва молодшого дошкільника з меншими, однолітками та старшими за себе дітьми в різних видах діяльності — ігровій, предметно-прак­тичній, спілкуванні, художній діяльності потребує вміння спочатку з допомогою дорослого, а поступово і самостійно домовлятися, розподіляти ролі, іграшки, визначати місце та партнерів по іграх, діяти узгоджено, орієнтуватися на прави­ла спільної роботи. Усе це становить для малюка певну складність, важливою площиною її повсякденної життєді­яльності, ставить перед необхідністю діяти чесно, правдиво, совісно. З допомогою дорослого дитина навчається зіставля­ти, аналізувати та оцінювати свої вчинки й досягнення з вчинками та досягненнями однолітків, брати до уваги не ли­ше власні інтереси, а й інтереси інших учасників групи, ви­знавати свої помилки, не перекладати на інших свої обов'яз­ки, говорити правду, надавати пріоритет істині порівняно з особистою вигодою. Завдяки цьому починає формуватися справедливість як базова якість особистості.

Самовладання. Посилюється довільність поведінки: стійкішою та тривалішою стає цілеспрямована активність, дитина рідше відволікається на стороннє, самостійно вироб­ляє елементарні цілі, планує прості дії, добивається певного результату, робить спроби стримувати свої агресивні наміри та імпульсивні емоції. Вона намагається докласти зусиль, якщо їй щось не вдається, на зміну плачу та відмови від по­дальших спроб приходить здатність мобілізуватися, продов­жити пошук рішення, подолати трудність, витримати якийсь час фізичне, емоційне та вольове напруження. Поступово у малюка розвивається свого роду смак до нескладних випро­бувань волі, вміння не впадати у відчай, якщо щось не вихо­дить, знаходити конструктивний вихід зі складної ситуації.

180

МОЛОДШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

Молодший дошкільник шукає можливість випробувати свої зрослі сили: намагається братися за складне, певний час утримується від скарг на незручність, дефіцит чогось, складність завдання; уникає звернень по допомогу до дорос­лого доти, доки здатний впоратися власними силами, відмо­вляється від передчасної допомоги; стримує сльози, виявляє елементарну витримку в різних життєвих ситуаціях, певний час чекає обіцяного, не розгублюється у новій ситуації, мо­же виявити сміливість, навіть коли йому страшнувато, зна­ходить для себе заспокійливі слова, чинить елементарний опір деструктивному тиску. Все це робить важливий внесок у становлення самовладання як базової якості особистості.

Самолюбність. Молодший дошкільник чутливий до схвальних та негативних оцінок з боку авторитетних людей, насамперед рідних та близьких дорослих. Він прагне "бути хорошим", робити, "як слід", "як сказала мама (вихователь­ка)", пильнує за тим, щоб дорослий не пройшов повз будь-яке її досягнення, намагається домогтися уваги, схвалення, оприлюднення успіхів, вдається до всіляких хитрощів, щоб приховати свої недоліки, применшити значущість неуспіху, уникнути ймовірної невдачі. У такий спосіб дитина відсто­ює своє право на самоповагу, намагається зберегти такий важливий для неї позитивний "Я"-образ, повернутися до людей своїм кращим боком, збагатити особистий успішний досвід, об'єктивувати для самої себе підстави для почуття впевненості у своїх можливостях. Оптимістичний погляд на себе як носія тілесної, духовно-душевної та соціальної сут­ності — важлива запорука становлення в молодшому до­шкільному віці доступної форми життєвої самолюбності як однієї з базових якостей.

Спостережливість. Зросла довільність психічних про­цесів уможливлює здатність дитини концентрувати ува­гу на комусь/чомусь протягом нетривалого часу: вона від­криває для себе багато цікавого в природі, предметах, лю­дях, у собі самій; вдивляється та вслухається в те, що ба­чить і чує, порівнює з побаченим і почутим раніше, вироб­ляє з приводу цього найпростіші судження, емоційно реа­гує на нього, відображає в ігрових, предметно-практичних,

181

Частина перша

художньо-естетичних діях. Повсякденні враження, допов­нені та прокоментовані дорослою людиною, збагачують особистий досвід малюка, виробляють у нього потребу та звичку зосереджуватися на об'єктах та явищах природи, людях, рукотворних речах, ставитися до всього в житті уважно, виявляти сприйнятливість до зорових, слухових, тактильних, нюхових та інших вражень, бути до них чут­ливими. Запам'ятовуючи побачене, помічаючи неяскраве, приховане, дрібне, відокремлюючи істотне від неістотного, нове від знайомого, дитина вправляється в умінні спостері­гати, вдосконалюється у спостережливості як базовій якос­ті особистості.

Відповідальність. Молодший дошкільник має коло еле­ментарних обов'язків, покладених на нього дорослими. За­лучена до виконання постійних та ситуативних завдань різ­ної складності та змісту, дитина починає усвідомлювати їх­ню значущість для інших, свою причетність до дорослого життя, власні зрослі можливості. Формується почуття впев­неності в собі, практичної спроможності, вправності, вмілос­ті. Дитина починає розуміти, що багато чого може робити самостійно, бути корисною собі та іншим людям, що вона заслуговує на довіру. Молодший дошкільник з допомогою дорослого відкриває для себе залежність між старанністю людини та якістю виконаного нею доручення, починає орієн­туватися у поняттях "права" та "обов'язки", дістає уявлення про те, що кожний виконавець має відповідати перед інши­ми та власною совістю за якість зробленого, за прийняті рі­шення, за свої помилки. Поступово дитина навчається еле­ментарно звітувати про зроблене, простими реченнями ха­рактеризувати себе як виконавця певного доручення, оціню­вати свою старанність, прогнозувати ймовірні наслідки для рідних та близьких, зіставляти заплановане з тим, що ви­йшло. Наприкінці цього вікового періоду зростає здатність дитини свідомо ставитися до доручень дорослого: вона де­далі частіше запитує, навіщо виконувати ту чи іншу роботу, для кого вона важлива, якими будуть наслідки якісного (не­якісного) її виконання тощо. Це свідчить про появу елемен­тарної відповідальності як базової якості особистості, про

182

МОЛОДШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

зародження спроможності молодшого дошкільника елемен­тарно відповідати за свої дії.

Креативність. Зросла самостійність, підвищення ство-рювальної активності, інтерес до нового, поява елементар­ного вміння бачити проблему, намагання її розв'язати, праг­нення висунути найпростіші гіпотези, дослідити невідоме — характерні ознаки дитини 3-5 років. Наслідуючи дорос­лих, відтворюючи в ігровій, предметно-практичній, худож­ній діяльності свої враження від дорослого життя, дитина не лише дослухається до дорослого, а й спирається на особис­тий досвід — почуттєвий та практичний. Час від часу вона намагається відійти від зразка, проявити фантазію, щось ви­гадати, видозмінити, "раціоналізувати" та побачити наслід­ки цього. Природу, предметне довкілля, спілкування з доро­слими та іншими дітьми молодший дошкільник використо­вує як арену для випробування своїх сил, у тому числі й творчих. Він обстежує довкілля, варіює способи і прийоми входження з ним у контакт, з допомогою дорослого та влас­ної активності здобуває доступну інформацію про нього, ра­діє їй, почувається відкривачем нового. Завдяки цьому в мо­лодшому дошкільному віці на основі попереднього досвіду самодіяльної поведінки формуються зачатки креативності як однієї з провідних характеристик особистості.

ЗМІСТ ТА УМОВИ ОПТИМІЗАЩЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Основну увагу дорослий приділяє добору оптимальних для дітей цього віку форм організації життєдіяльності, ство­ренню для них розвивального середовища, збереженню ди­тячої субкультури, забезпеченню своєї відкритості для осо­бистих та ділових контактів з кожним вихованцем, розвитку специфічних видів діяльності (насамперед сюжетно-рольо­вої гри, предметно-практичної та художньої"). Протягом дня у дитини має бути особистий час, який вона може викорис­тати на власний розсуд в межах прийнятних для безпеки її життєдіяльності й благополуччя дорослих та однолітків умов. Дитині надається право на вибір змісту та форм реалі­зації своєї фізичної, соціально-моральної, емоційно-цінніс-

183

Частина перша

ної, пізнавальної, мовленнєвої, художньо-естетичної та кре-ативної активності. Дорослий заохочує, підтримує та пози­тивно оцінює конструктивні самостійні намагання дитини, висловлює довіру її можливостям, спонукає спостерігати, розмірковувати, досліджувати, діяти відповідально, вчиняти по совісті. Він усіляко сприяє формуванню у вихованців елементарної дитячої картини світу, цілісного його образу, компетентної поведінки.

Щодо молодшого дошкільника при проведенні занять як форми організації обов'язкової, систематичної, унормованої в змісті та часі, продуктивної, контрольованої дорослим діяльності, передбачено право дитини на добровільне вклю­чення та вихід з них; заняття ґрунтуються на особистісно орієнтованій моделі спілкування, реалізують особистісну тематику.

Оскільки основним видом діяльності є сюжетно-рольова гра, дорослий у ході її збагачує враження дитини про приро­ду, рукотворний світ, людей, що навколо, саму себе. Педа­гог відкриває перед малюком можливості перевтілення, зба­гачення ігрового репертуару, вдосконалення ігрових умінь та навичок, сприяє створенню в грі дитячого співтоварист­ва, налагодженню рольової взаємодії, включенню молодшо­го дошкільника в рольові діалоги. Він не домінує у грі, не намагається її унормувати на зразок заняття, не робить спроби домогтися конкретного результату, не вимагає до­сконалих форм виконавства та передачі життєвих вражень, а почувається учасником гармонійної взаємодії, органічного перебігу сюжетно-ігрової діяльності. Дитина володіє ініціа­тивою, може впливати на зміни сюжету, визначати місце проведення гри, обирати бажаних партнерів.

Одна з найважливіших умов оптимізації педагогічної ді­яльності — реалізація дорослим цілісного підходу до вихо­вання і навчання молодшого дошкільника. Дитина має орі­єнтуватися в тому, що людина — носій свого фізичного і морально-соціального (зовнішнього) та духовно-душевного (внутрішнього) світу. Дорослий має інформувати про це ді­тей, наводячи елементарні приклади з життя, даючи їм до­ступні пояснення, разом з дитиною аналізує її думки, пере-

184

МОЛОДШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

живання, прагнення, плани, поведінку, якості, результати ді­яльності. Він привертає увагу малюка до різних сфер життя, намагається показати їх зв'язок між собою; дає дитині уяв­лення про розмаїття форм, кольорів, властивостей людей, тварин, рослин, предметів; уникає надто спрощених, схема­тизованих, однолінійних оцінок явищ, подій, вчинків; від­криває існування різних поглядів на одне й те саме у різних людей; налаштовує на необхідність рахуватися з несхожими на власні бажаннями, інтересами, думками інших.

Педагогічна діяльність буде ефективною за умови, що до­рослий допоможе молодшому дошкільникові збалансувати дві важливі для його особистісного становлення ролі — партнера по спілкуванню з дорослим та повноцінного члена дитячого співтовариства. Взаєморозуміння у спілкуванні дитини з авторитетними для неї дорослими, відчуття захище­ності ними — неодмінна передумова становлення її особисті­сного, психологічного здоров'я. Визначення молодшим до­шкільником свого місця у групі однолітків, його високий ста­тус у товаристві значущих дітей, усвідомлення свого автори­тету для них — неодмінна складова його гарного самопочут­тя, зародження самоповаги, впевненості в своїх можливостях.

Дорослий має вчити дитину жтти у злагоді з довкіллям і згоді із самою собою. Така стратегія поведінки передбачає проведення численних "уроків практичного життя", які навчають науки й мистецтва гармонійного існування у світі речей, предметів та матеріалів, серед яких трапляються без­печні та небезпечні (дрібні не можна брати у рот, гострі ко­лються та ріжуться, вогонь та гаряче пече тощо). Дорослий не віднімає небезпечні предмети, не лякає дитину, а спокій­но пояснює ймовірні негативні наслідки від дії з ними, роз­повідає, показує, наводить приклади з життя, доводить. Ва­жливо збагатити молодшого дошкільника практичними вміннями орієнтуватися в природному довкіллі, обережно поводитися в рослинному та тваринному оточенні, ознайо­мити з правилами безпечної поведінки. Тут стануть у приго­ді рольові ігри та ігри-драматизації, які вправлятимуть дити­ну в умінні гармонійно входити в соціум — налагоджувати стосунки, диференціювати приємне — неприємне — небез-

185

Частина перша

печне, товаришувати, уникати конфліктів, з найменшими втратами виходити з них.

Ефективність педагогічної діяльності значною мірою ви­значається тим, наскільки дорослому вдається повноцінно виступити у чотирьох основних іпостасях:

партнера по спілкуванню, відкритого дитині, щирого, з яким можна порозумітися, якому можна довіряти, який ра­хується з її індивідуальністю, не виступає проголошувачем істини, терплячий, поміркований, тактовний, не прагне до­мінувати, не поспішає;

вихователя — людини, яка формує в дитини систему цінностей, виховує ЇЇ потреби і бажання, знає про потаємне, залучає до національної та світової культур, розвиває дитя­чий світогляд, моральні почуття та довільну поведінку;

учителя — носія інформації, людини обізнаної, відкритої інноваціям, з розвиненою рефлексією, здатної сумніватися, переглядати наукові позиції, оновлювати технології, надава­ти дитині право на помилку та її виправлення;

психотерапевта — людини, відповідальної за емоційне благополуччя, психологічний комфорт, психологічне здо­ров'я дитини (здорову особистість); здатної бути амортиза­тором між зовнішнім світом та внутрішнім життям дитини, яка полегшує дитині складну внутрішню роботу із самобу-дівництва, розвиває її захисно-пристосувальні сили, змен­шує вплив стресогенних чинників, є її оберегом.

186

СТАРШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

СТАРШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

(шостий і сьомий роки життя)