Пит.1 Предмет психології.

Психологія це особлива наука, бо

• Психіка на сьогоднішній день найскладніше з відомого людству: це в-сть високоорганізованої матерії.

Арістотель трактат «Про душу»

• В ній ніби зливаються об’єкт і суб’єкт пізнання.

Ті психічні ф-ції, які служать для пізнання зовн. Світу людина може повернути на саму себе.

• Унікальні практичні наслідки психології.

Адже за Л. С. Леонтьєвим: «Пізнати дещо – означає оволодіти цим дещо.»

Появі психології передував розвиток природничих наук і філософії на перетині яких вона виникла.

Психологія (psyche - душа,logos - знання, вчення) – це наука про психіку, закономірності її прояву і розвитку. Психіка – це властивість відбивати об’єктивно і незалежно від людини зовн. І внутр. дійсність формувати образ цієї дійсності, зберігати і переживати і на основі цього регулювати і керувати поведінкою людини.

Функції психіки:

1. Відображення

2. Переживання

3. Регуляція

4. Опредметнення

Пит.2 Наукова психологія і практика

Гіппенрейтер виділяє п’ять відмінностей між науковою та житейською психологією:

1. Життєві психологічні знання, конкретні; вони приурочені до конкретних ситуацій, конкретних людей, конкретних завданням.

Наукова ж психологія, як і всяка наука, прагне до узагальнень. Для цього вона використовує наукові поняття. Відпрацювання понять - одна з найважливіших функцій науки.

2. відмінність життєвих психологічних знань полягає в тому, що вони носять інтуїтивний характер. Це пов'язано з особливим способом їх отримання: вони отримуються шляхом практичних проб.

На відміну від цього наукові психологічні знання раціональні і цілком усвідомлені. Звичайний шлях їх отримання полягає у висуненні словесно формульованих гіпотез і перевірці логічно витікаючих з них наслідків.

3. Третя відмінність полягає у засобах передачі знань і навіть у самій можливості їх передачі. У сфері практичної психології така можливість дуже обмежена. Це безпосередньо випливає з двох попередніх особливостей життєвого психологічного досвіду - його конкретного і інтуїтивного характеру.

У той же час у науці знання акумулюються і передаються з великим, якщо можна так висловитися, коефіцієнтом корисної дії.

4. відмінність полягає в методах отримання знань в сферах життєвої і наукової психології. У життєвої психології ми змушені обмежуватися спостереженнями і роздумами. У науковій психології до цих методів додається експеримент.

5. відмінність, і разом з тим перевага, наукової психології полягає в тому, що вона має в своєму розпорядженні великий, різноманітний і часом унікальний фактичний матеріал, недоступним у всьому своєму обсязі жодному носію життєвої психології.

Пит.3 Уявлення давніх філософів про природу душі

Питання про природу душі вирішувалося філософами залежно від приналежності їх до матеріалістичного або ідеалістичного табору.

Так, Демокріт (460 - 370 рр. до н.е.) вважав, що душа - це матеріальна речовина, яка складається з атомів вогню, кулястих, легких і дуже рухливих. Всі явища душевного життя Демокріт намагався пояснити фізичними і навіть механічними причинами. Так, на його думку, душа отримує відчуття від зовн. світу завдяки тому, що її атоми приводяться в рух атомами повітря або атомами, безпосередньо отриманими від предметів. Матеріалізм Демокріта носив наївний механістичний характер.

Набагато більш складне уявлення про душу розвив Арістотель (384 - 322 рр.. До н. Е..). Його трактат "Про душу" - перший спеціально психологічний твір, який протягом багатьох століть залишалося головним керівництвом з психології.

Арістотель заперечував погляд на душу як на речовину. Водночас він не вважав можливим розглядати душу у відриві від матерії (живих тіл), як це робили філософи-ідеалісти. Для визначення природи душі він використовував складну філософську категорію «ентелехія", яка означає існування чогось.

У текстах Платона(427 - 347 гг. до н. е.) ми виявляємо погляд на душу як на самостійну субстанцію; вона існує поряд з тілом і незалежно від нього. Душа - початок незримий, піднесений, божественний, вічний. Тіло - початок зримий, низинний, минущий, тлінний. Душа і тіло перебувають у складних взаєминах один з одним. За своїм божественним походженням душа покликана управляти тілом, направляти життя людини в правильне русло.