2.3. Типи проблем і загальні методи їхнього рішення

Важливою ознакою управлінського рішення є його спря­мованість на організацію колективної праці. Вони приймаються лише при виникненні проблеми. Проблемою звичайно назива-Іоть ситуацію, що характеризується таким розходженням між не­обхідним (бажаним) і існуючим станом керованої системи, що пе­решкоджає її нормальному функціонуванню, розвитку і досяг­ненню мети [22].

Ухвалення рішення зв'язане з переробкою інформації, що відноситься до розв'язуваної проблеми, її аналізом, моделюванням процесу розвитку подій і вибором найбільш кращого варіанта дій.

При моделюванні процесу прийняття рішень необхідно мати чітке представлення про наступні основні елементи, що представляють основу управлінських рішень:

• ситуація (наявність і аналіз);

• час для прийняття рішень;

• ресурси, необхідні для реалізації рішення;

• ресурси, якими розташовує чи організація ЛПР;

• система керованих факторів;

• система зв'язків між керованими і некерованими фак­торами;

• альтернативні варіанти рішень;

• система критеріїв (оцінна система) для оцінки прийня­тих рішень.

Система критеріїв, принципів і методів ухвалення рішення базується на знанні об'єктивних закономірностей діяльності ор­ганізації й обліку умов і особливостей конкретної ситуації, у якій приймається рішення. Тому процес ухвалення рішення з викори­станням при цьому прийомів, способів, методів містить у собі елементи наукового знання й елементи творчості, мистецтва.

Рішення приймаються на всіх стадіях управлінського цик­лу і, у залежності від конкретної стадії, можуть класифікуватися як вихідні (початкові), стратегічні, інноваційні, оперативно регу­люючого, коригувальні і рішення, зв'язані зі здійсненням функцій керування.

На поиск оптимального рішення впливає тип поставленої проблеми. Для його визначення необхідно задати і сформулюва­ти відповіді на наступні питання [22]:

• Чи визначена точно мета (якщо вона раніше не за­ дана), досягнення якої буде означати повне рішен­ня проблеми?

• Є чи альтернативні засоби і способи функціонуван­ня системи для досягнення мети?

• Чи можливо точно визначити витрати ресурсів, сил, засобів на функціонування системи по кожно­му з можливих варіантів дій для досягнення мети?

• Чи відбиває модель системи всі зв'язки між цілями і способами їхнього досягнення?

• Чи існує критерій, за допомогою якого зіставля­ються витрати і ступінь досягнення мети?

У залежності від кількості позитивних відповідей на питан­ня в теорії рішень розглядаються чотири основних типи проблем:

• стандартні;

• добре визначені (виявлені) чи структуровані;

• слабко визначені (виявлені) чи слабко структуровані;

• невизначені (неструктуровані).

Стандартним проблемам властиві повна ясність і одно­значність цілей, альтернатив, витрат, а також відпрацьована, що цілком відбиває реальну систему, модель і єдиний простий кри­терій для оцінки ефективності функціонування системи.

Для вирішення стандартних проблем на основі зазда­легідь обраних процедур і правил використовуються методи, що містять шаблонові типові правила рішень (завдання в умовах визначеності (див. п. 10.2 і [8]).

Деякі стандартні завдання (як правило, з багатьма пе­ремінними) можна вирішувати за допомогою методів математич­ного програмування й оптимізації, а також диференціального числення й ін.

Добре визначені проблеми мають ясні цілі, добре структуровані. Елементи системи мають явні зв'язки, добре вивчені, а вит­рати й ефективність функціонування мають кількісні оцінки. Такі завдання звичайно зважуються методами математичного моделювання, при якому як моделі використовується не вся система, а лише процес її функціонування, послідовність виконання ряду операцій, що і визначило назву цієї теорії.

Дослідження операцій (ІСО) — один з основних методів у теорії рішень, що при заданих зовнішніх умовах (середовищі) за­безпечує досягнення необхідного показника якості дій і дотри­мання заданих обмежень.

Методи ІСО дуже багатогранні і містять рекомендації з вибору критеріїв ефективності, що можуть використовувати працівники (системні аналітики), але остаточний вибір залежить

від керівника.

Оптимізація рішення методами дослідження операцій з використанням критерію ефективності вивчена і відпрацьована на практиці, що викликає необхідність її розгляду більш доклад­но. Більш детально методи і підходи з використанням ІСО будуть розглянуті нижче (гл. 13).

Слабко визначені проблеми зважуються як система, у якій поряд з добре вивченими елементами і зв'язками є невивчені (чи невідомі) елементи. Інакше кажучи, мета, завдання й елементи системи частково мають якісні і частково кількісні характеристи­ки. Модель системи, як правило, носить можливісний характер, а ефективність функціонування може оцінюватися комплексним критерієм чи не має такого взагалі.

У слабко визначеної проблеми є багато альтернативних рішень, отже, не може бути єдиний критерій ефективності. Найбільш раціональне рішення визначається на основі методів, об'єднаних за назвою «системний аналіз».

Головне місце в системному аналізі приділяється не оцінці ефективності всіх можливих варіантів рішення, як у ІСО, а роз­робці нових альтернатив (нових способів і прийомів), що розши­рюють уже відому кількість задовільних рішень, а потім і вибір найбільш кращого з них. При цьому примітним є той факт, що при застосуванні системного аналізу моделюється не тільки про­цес функціонування системи (як у ІСО), а і вся система в цілому з урахуванням її структури і взаємодії із середовищем.

Іншим, не менш важливим елементом застосування сис­темного аналізу, є його результат, досягнення якого має відно­шення до найближчих і віддалених цілей (наслідків).

Системний аналіз дозволяє невизначену чи слабко визна­чену проблему перетворити в добре структуроване завдання й у наступному вирішити його з застосуванням точних математич­них методів і моделей.

Невизначені (реструктуровані) проблеми характеризують­ся негативними відповідями на раніше поставлені питання. Мети, завдання Й елементи розглянутої системи не мають чітко вираже­них кількісних характеристик чи показників. Пошук оптималь­ного рішення стає практично неможливим.

Невизначені, неструктуровані проблеми, як правило, зва­жуються евристичними методами на базі логіко-значеннєвого моделювання, а також різними інтуїтивними методами і прийо­мами (експертних оцінок, генерації ідей, синектики, морфо­логічного аналізу, сценаріїв), деякі з яких будуть докладно розг­лянуті в наступних главах.