Інші типи морфологічного словотвору
Основоскладання – продуктивний спосіб творення слів, що пояснюється сучасною тенденцією до збільшення кількості інформації, яку несе кожна одиниця тексту.
За насиченістю складними словами виділяються офіційно-діловий, науковий та публіцистичний стилі.
Відтінок книжності посилюється, коли обидва компоненти слова є іншомовним походженням.
Пр.: макросистема, псевдонаука, субтропіки, трансмісія (фактично це префіксоїди).
Менш інтенсивного книжного відтінку надають префіксоїди:
Пр.: самовбивця, самогубство, самодур, малолітражка, багатоголосся.
Книжний характер мають запозичені компоненти –лог[ія], -філь[ство],
-фаб[ство], -ман[ія] і питоме –знавство:
Пр.: філологія, меломан, краєзнавство.
Стилістичний ефект створюється при поєднанні цих компонентів з семантично невідповідними основами: брехологія, малознавство.
Приналежність компонентів складних слів до різних частин мови загалом не впливає на їх стилістичне забарвлення. Проте складні слова з дієслівними компонентами відзначаються більшою експресивністю (особливо, коли дієслова у формі наказового способу). Сфера вживання таких слів: художній та розмовно-побутовий стилі:
Пр.: вернигора, вертихвістка, горицвіт, крутиус, паливода, перекотиполе, пройдисвіт; Гуляйполе, Перебийніс.
Поєднання різностильових основ відіграє стилістичну роль:
Пр.: віршомаз, людожер.
Значно більшу експресивність мають кальки запозичених слів або їх відповідники:
Пор.: біографія – життєпис відзначаються більшою
горизонт – виднокруг, виднокрай образністю
пейзаж – краєвид
фонтан – водограй
Словоскладання – ґрунтується здебільшого на поєднанні синонімічних слів, що фактично є першим ступенем ампліфікації як стилістичної фігури.
Пр.: місяць-молодик горе-біда
дівка-сиротина батько-мати
мед-вино хліб-сіль
Словоскладання сягає своїм корінням у народно - пісенну творчість:
козак-запорожець
турки-бусурмани
рід-плем’я,
тому вживання таких слів пов’язане із стилізацією під фольклор.
Морфолого-синтаксичний спосіб
Субстантивація захопила історизми й застарілі слова:
Пр.: лановий, подушне, придане;
Слова з відтінком урочистості:
Пр.: зодчий, стерничий;
діалектизми: вартовничий, степовничий;
побутовізми: варенична, пиріжкова.
Виразною ознакою наукового стилю є субстантивовані прикметники типу: безкрилі, пернаті, осетрові, ділене, зменшуване, приголосний, голосний.
До лексики книжних стилів належать субстантивовані прикметники середнього роду, що означають абстрактні поняття:
Пр.: нове, старе, негативне, загальне, конкретне, ціле.
Серед них виділяється група термінів:
Пр.: абсолютне, первинне, матеріальне, реакційне, трагічне, комічне.
До емоційно-забарвленої лексики належать субстантивовані прикметники, що мають узагальнено-особові значення. Тому сфера використання цих слів – прислів’я, приказки:
Краще один мудрий, ніж десять дурних;
Багатий з бідного живе.
Пр.: чорнобривий, сміливий, мужній, сліпий, німий, лінивий, лихий, лукавий, старий, молодий.
Розмовний характер мають субстантивовані прикметники типу: душова, примірочна, пивна, прохідна, перев’язочна;
Професійно-виробнича лексика – субстантиви: учительська, доповідна, накладна, квартирні, комісійні.
Пор.: відтінок багач – багатий відтінок урочистості,
розмовної зневаги бідняк – бідний піднесеності або
вартівник – вартовий книжності, субст.
мудрець – мудрий оскільки прикметники
розумник – розумний мають узагальнююче
значення.