Суфікси з лексико-семантичним значенням:
- надають словам виразно-книжного характеру, відносячи їх до наукового, офіційно-ділового та публіцистичного стилів:
суфікси віддієслівних іменників: -анн-, -енн-, -інн- : абстрагування, інформування, моделювання, вкладення, зіставлення.
Пор.: вигадування – вигадка
книж. хар-р згадування – згадка розм. хар-р
переписування – переписка
поливання – поливка
прополювання – прополка
рубання – рубка
Надмірне використання іменників книжного характеру у науковому стилі утруднює розуміння тексту.
( збігаються форми Н. в., Р. в. одн. питання
Н. в., З. в. мн. питання
Пр.: назва статті «Питання поліпшення постачання населення».
книжний характер мають слова з -изм- / -ізм- , що використовуються у словах наукового стилю:практицизм, центризм, українізм;
-изаці(я), ізаці(я): машинізація, індустріалізація;
дещо меншого відтінку книжності набули в українській мові суфікси старослов’янського походження -ств- / -зтв-, -цтв-), -ість: господарство, людство, суспільство, громадськість, вологість, зацікавленість.
Пор.: недбальство – недбалість більш книжний характер, бо -ість надає
хижацтво – хижість основам більшого ступеня абстракції
гордощі – гордість
хитрощі – хитрість
веселощі – веселість
пишнота – пишність;
Пор.: глибина – глибінь поетич. знач.
нейтр . широта – широчінь
знач. висота – височінь.
Розмовний відтінок з негативним забарвленням:
Пр.: собачня, комашня, комарня
Пор.: офіцерство – офіцерня
куркульство – куркульня;
Негативний відтінок згрубілості має -н- в іменниках жіночого роду на означення інтенсивності дії:
Пор.: гризня, гульня, метушня;
Негативне забарвлення з -анин- : біганина,стрілянина, тяганина;
книжний відтінок з -ищ- :
Пр.: становище, середовище, явище, однак в словах днище, селище, вогнище – цей суфікс стилістично нейтральний;
відтінок зневаги, фамільярності, іронії у збірних назвах з -в-, -от- : братва, жінота, біднота, голота.
Але -от- може утворювати і книжні слова: гіркота, марнота, німота;
Яскраво розмовний характер має -ш- , що утворює назви жінок від назв чоловіків: директорша, генеральша, професорша;
Розмовний характер мають: сторожиха, купчиха, кравчиха; Ковалиха, Шевченчиха; Пінчук→Пінчучка;
Розмовний характер з відтінком осуду або фамільярності -ух-, -ун-: брехуха, балакуха, реготуха; брехун, балакун, реготун.
Стилістично нейтральний -к- у словах: артист – артистка; вчитель – вчителька; секретар – секретарка.
Але розмовний характер: засідателька, редакторка.
Надають словам відтінку зневаги, іронії: бурмило, дурило, громило, мурло, міняйло;
розмовно-іронічний відтінок: крутько, забудько, незнайко; бабій, крутій, плаксій;
Народно-розмовний характер у назвах підмайстрів; назви сина і дочки за професіями батька: бондарчук, бондаренко, бондарівна;
Просторічне забарвлення:
Пор.: читалка – читальня;
курилка – курильня;
роздягалка – роздягальня