с.р. с ТП

Молодь в умовах становлення незалежної України (1991–2011 роки)

спрямованими були 22 або 33,5%, у 2005 р. з 9 зареєстрованих­ — 5 або 55,6%, тоді як на кінець 1998 р. об’єднання такого спрямування становили лише 15%.

Шостий етап розвитку організованого молодіжного руху розпочався в 1999 році внаслідок створення молодіжних партій. Саме цей етап якісно відрізняється від усіх попередніх. В середовищі політизованої частини організованого молодіжного руху відбулося усвідомлення необхідності політичного оформлення своїх інтересів у вигляді політичної партії та необхідності боротьби за владу задля їх реалізації. В орбіті цих партій перебувають різноманітні культурницькі, національні, спортивно-виховні, наукові, громадські та громадсько-політичні молодіжні організації.

У країні діють також кілька молодіжних партій: Молодіжна партія України, Політична партія «Молода Україна», Політична партія «Молодь до ВЛАДИ», Політична партія «Партія української молоді». Необхідно також відзначити й те, що, за даними соціологічних досліджень, тільки 9% молодих виборців вказують на можливість формування своєї політичної позиції під впливом молодіжних об’єднань.

Сьомий етап розвитку молодіжного руху в Україні (2004 -2006 рр.) пов’язаний з виникненням та поширенням нових молодіжних соціальних рухів (НМСР) та мережевих молодіжних ініціатив (ММІ) (з 2004 р.). Поява в молодіжному русі таких форм самоорганізації й прояву активності, як мережеві структури неформальних молодіжних об’єднань, створюють конкуренцію традиційним молодіжним організаціям. НМСР не мають внутрішньої бюрократії, ієрархії, рішення приймаються консенсусом, самі громадські активістські мережі не потребують реєстрації. Це обумовлено тим, що ціль діяльності молодіжних нових соціальних рухів розрахована на короткострокову перспективу, а їх активність перетворюється на кумулятивний заряд, що дає максимальний ефект 168.

Причинами корінних змін в якості інститутів громадянського суспільства України і організованого молодіжного руху зокрема, стали:

−− посилення демократичних процесів у сфері внутрішніх і міжнародних відносин, «інституційним вираженням» яких є неурядові об’єднання;

−− трансформація в сфері національних інтересів держав: рух від державних інтересів («суверенітету») до загальнолюдських цінностей, таких, як права людини й захист навколишнього середовища тощо;

−− недостатні можливості окремих держав і міжнародних урядових організацій для їх вирішення;

−− зростаюче бажання індивідуумів збільшити контроль над процесом прийняття рішень у питаннях, які зачіпають їх життєві інтереси (захист навколишнього середовища, економічний і політичний розвиток, права людини тощо);

168 Павленко Ю. Вказ. праця. — К., 2009 — С. 70-71.

260

Розділ 3. Сучасний організований молодіжний рух

−− розширення можливостей транскордонних зв’язків і діяльності громадськості різних країн, можливостей технологічного прогресу169. Важливою умовою появи мережевих структур стала «інформаційна

революція». З’явилися нові інформаційні технології, розширилися можливості мережі Інтернет, виникли незалежні інформаційні комунікації, відбулося масове залучення до цього процесу громадянського суспільства. Варто зазначити, що взаємозв’язок між виникненням нових молодіжних мережевих ініціатив і соціальних рухів та появою широкодоступного Інтернету і сучасних комунікаційних систем є визначальним, оскільки відкрив перед глобальним громадянським суспільством необмежені ресурси для діяльності170.

Головними особливостями нового типу громадянської ініціативи є: −− необмеженість та одночасно унікальність ресурсів;

−− загальна доступність, відкритість, гнучкість мереж і їх соціальних форм; −− демократичність, інтер-структурний (будь то професійні, регіональні,

соціальні структури) характер організацій; −− поширення нових принципів організаційної діяльності та комунікацій

на соціальну сферу навіть там, де самі нові технології відсутні171. Специфічною відмінністю мережевих громадянських ініціатив, у перше

чергу молодіжних, від традиційних громадських організацій є відсутність єдиного управляючого органу та множинність центрів прийняття рішень. Водночас єдність мережевих громадянських ініціатив забезпечується ідеологічними конструктами та спільною конкретною метою. У центрі осередків мережі можуть співіснувати найрізноманітніші способи управління: ієрархічні (як в армії або церкві), демократичні, аморфні (як у родині, де всі знають свої обов’язки й добровільно їх виконують), комбіновані тощо.

Звичайним для мереж є створення тимчасових співтовариств для рішення конкретного завдання, які самоліквідуються після його виконання. У результаті відносини в організації пронизуються безліччю складних зв’язків. Учасник організації може в одному випадку бути керівником своїх керівників у якійсь іншій справі або рівноправним з ними в другому. Невеликі первинні осередки нерідко спеціалізуються на якомусь завданні, наприклад, добуванні інформації, аналізі, забезпеченні безпеки, зв’язку тощо. Мережеві громади

169НиколаеваЭ.Н.Международно-правовыепроблемымеждународныхнеправительствен- ныхорганизаций:дис.…канд.юрид.наук./ЭльвираНиколаевнаНиколаева.—М.,2001,—С.4-5. 170ДемченкоО.Мобільнамобілізація.Мобільнітехнологіїугромадськійдіяльності[Елек- троннийресурс].—Режимдоступу:http://www.civicua.org/library/view.html?topic=1176297 171 Бузгалин А. Альтерглобализм: к теории феномена [Електронний ресурс ]. — Режим доступу: http://www.alternativy.ru/old/alterglobalism/2005/04/alterglobalism.htmld/ default.html#_edn8; Бузгалин А. Новые социальные движения и политические партии в условиях глобализации [Електронний ресурс ]. — Режим доступу: http://www.igrunov. ru/vin/vchk-vin-civil/globaliz/vchk-vin-civil-globaliz-nsd.html

261

Молодь в умовах становлення незалежної України (1991–2011 роки)

можуть бути центрами виробництва й джерелами матеріальних засобів, що дуже важливо172.

Водночас варто відзначити, що нові молодіжні соціальні рухи та мережеві ініціативи справді відіграли і продовжують відігравати значну роль в молодіжному середовищі, проте останнім часом сама організована активність молоді набуває нової якості.

Восьмий етап становлення організованого молодіжного руху (з 2006 по нинішній час). Молодіжні мережеві ініціативи продовжують існувати, однак фокус молодіжної організованої активності змістився в бік конструктивної роботи. Відбулася консолідація молодіжних організацій в рамках Українського­ молодіжного форуму (УМФ). Нагадаємо, що у листопаді 2005 р. практично всі діючі в Україні спілки молодіжних об’єднань створили разом УМФ. Основне­ його завдання — забезпечення інтеграції організованого молодіжного руху в європейські молодіжні структури. Консолідований організований молодіжний рух в Україні характеризується активізацією діяльності молодіжних­ організацій. Розширюється не тільки коло питань, в яких молодіжні громадські організації відстоюють свої позиції, а й методи та засоби досягнення цілей, відбувся перехід від протестних виступів до пошуку діалогу. Сьогодні інтереси молоді не обмежуються лише проблемами студентської самоорганізації чи освіти, молодь активно долучається до таких важливих питань для держави, як соціально-економічний розвиток, охорона здоров’я, екологічна безпека, рівні права та можливості чоловіків та жінок та інших суспільно важливих аспектів життя. Молодь має своє сучасне бачення щодо розвитку та становлення держави.

Основні тенденції розвитку молодіжного руху

Молодь, як і населення України загалом, виявляє досить високу довіру громадським молодіжним об’єднанням. З одного боку, щорічно зростає кількість молодіжних та дитячих громадських організацій. Це стосується як міжнародних і всеукраїнських структур (див. мал. 3.1.1), так і місцевих об’єднань (див. табл. 3.1.1). За даними Державної служби статистики України, якщо на початок 1995 р. діяло 26 всеукраїнських та міжнародних громадських молодіжних і дитячих організацій, то на початок 2000 р. — 47, на початок 2005 р. — 144, а на початок 2011 р. — 237. Впродовж 2001–2010 рр. в країні у 2,6 раза (з 3540 до 9331) зросла кількість місцевих структур: в Одеській області — в 4,3, в Київській — 3,8, Миколаївській — 3,7, Харківській — 3,6, Сумській та Херсонській — 3,5, Хмельницькій — 3,4.

172 Кулик В. Вплив міжнародних мережевих громадянських ініціатив на безпекову політику України / Віталій Кулик [Електронний ресурс ]. — Режим доступу: http://www. nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/naukma/Polit/2009_95/15_kulyk_vo.pdf

262

Розділ 3. Сучасний організований молодіжний рух

0 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011

Мал. 3.1.1. Кількість міжнародних та всеукраїнських громадських молодіжних і дитячих організацій, зареєстрованих відповідно до чинного законодавства, станом на 1 січня кожного року

(за даними Державної служби статистики України)

З іншого боку, впродовж останніх років частка молодіжних та дитячих організацій серед загалу громадських організацій дещо скоротилася: за даними Державної служби статистики України, якщо на початок 2005 р. вона становила 13,5%, то на початок 2008 р. — 12,9%, на початок 2009 р. — 12,6%, на початок 2010 р. — 12,2%, а на початок 2011 — 11,8%.

263

Розділ 3. Сучасний організований молодіжний рух

До негативних моментів необхідно віднести також те, що останнім часом значно меншими темпами збільшується кількість студентських громадських організацій: якщо на початок 2000 р. було зареєстровано 39 міжнародних і всеукраїнських молодіжних організацій, то на початок 2011 р. їх діяло уже 237, тобто у 6,1 раза більше, в той час як студентських організацій було 11, а стало 16 (в 1,5 більше), якщо у 2000 р. частка студентських організацій у загалі молодіжних організацій становила 28,2%, то у 2010 р. — лише 6,8% (див. мал. 3.1.2). Подібна тенденція спостерігається й серед організацій місцевого рівня: якщо у 2004 р. студентські організації становили 7,4% від загальної кількості молодіжних організацій, то у 2010 р. їх частка становила уже 5,6%.

1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011

Мал. 3.1.2. Кількість міжнародних та всеукраїнських громадських молодіжних і студентських організацій, зареєстрованих відповідно до чинного законодавства

(станом на 1 січня кожного року; за даними Державної служби статистики України)

Попри кількісне зростання молодіжних та дитячих громадських організацій, чисельність дітей та молоді, які є їх членами, залишається досить низькою. Це, зокрема, підтверджують результати соціологічних досліджень. Так, за даними моніторингового дослідження громадської думки населення України, що проводилося Державним інститутом проблем сім’ї та молоді, Українським інститутом­ соціальних досліджень та Центром «Соціальний моніторинг» з 1992 р. (у 1993–1995 рр. вимірялася молодь віком 15–28 років, а з 1999 р. — 14–28 років), у травні 1993 р. 3% молодих людей зазначили, що вони є членами громадських молодіжних організацій, у червні 1994 р. — 1%, у жовтні 1995 р. — 5%, у вересні 1999 р. — 3%, у травні 2000 р. — 2%, у вересні 2001 р. – 3%.

Така ж тенденція збереглася і надалі. За результатами опитування молоді у червні 2004 р., лише 1% сільської молоді і 3% міської зазначили, що є членами громадськихмолодіжнихорганізацій.Заданимидослідження,проведеногоДержавним інститутом проблем сім’ї та молоді в червні 2006 р., лише 1,3% молодих

265

Молодь в умовах становлення незалежної України (1991–2011 роки)

людей віком 14–35 років відповіли, що вони є членом однієї з молодіжних організацій. При цьому, молоді віком 14–28 років виявилося ще менше — 0,9%. Така ситуація характерна як для України в цілому, так і для окремих регіонів.

З одного боку, необхідно підкреслити, що такий стан справ нині характернийдлябільшостікраїн,якібулиреспублікамиколишньогоСРСР,постсоціалістичних країн. З іншого — це не йде ні в які порівняння з попередником нинішнього молодіжного руху — комсомолом, який у кращі свої часи охоплював майже 70% молоді (навіть перед розвалом у липні 1991 року ЛКСМУ (МДС) налічував 3 416 тис. членів), а також з показниками країн Заходу. Це зокрема, підтверджують дані міжнародного дослідження «Європейські цінності» (див. табл. 3.1.2).

Таблиця 3.1.2

Частка членів молодіжних та дитячих організацій серед населення

* Підраховано авторами за даними міжнародного дослідження «Європейські цінності» (2008–2009)

266

Розділ 3. Сучасний організований молодіжний рух

На залучення молоді до молодіжних громадських організацій негативно впливає той факт, що молоді люди, як і населення загалом, недостатньо обізнані з їх діяльністю. Так, за матеріалами соціологічних досліджень, у 2000 р. 69% молодих людей нічого не знали про існування таких організацій, у 2006 р. — 43%. За даними опитування, що проводилося Центром соціальних експертиз Інституту соціології НАН України в 2010 р., відповідаючи на запитання «Чи є у Вашому місті/селі молодіжна організація, здатна представляти та захищати Ваші інтереси?» тільки 10% відповіли ствердно, інші ж респонденти такою інформацією не володіли.

Це призводить до проблем із залученням молодіжного руху до реалізації державної молодіжної політики. З одного боку, населення і молодь досить високо оцінюють важливість участі в діяльності громадських об’єднань: цю функцію як важливу оцінює майже дві третини опитаних (серед молоді віком 18–35 років — 68%). Проте з іншого, як свідчать дані опитування «Молодь України: спосіб життя та ціннісні орієнтації», лише 1% молодих людей у разі необхідності вирішення своїх проблем звертається до громадських організацій.

Незважаючи на все, молодіжний та дитячий рух країни продовжує розвиватися. Розширення міжнародних контактів України сприяє збільшенню кількості організацій,щоспрямовуютьсвоюдіяльністьнарозвитокміжнародногомолодіжного співробітництва: якщо у 2000 р. 4 громадські молодіжні і дитячі об’єднання мали статус міжнародних, у 2005 р. — 14, то на початок 2011 р. — уже 22.

Однак все таки більшою мірою спостерігається процес регіоналізації молодіжного руху. Дуже часто на місцях громадські молодіжні та дитячі об’єднання більше представлені регіональними, місцевими структурами, ніж всеукраїнськими: якщо на початок 2005 р. з 6593 місцевих організацій 4186 або 63,5% були саме такими, то на початок 2011 р. — 6195 з 9331, або 66,4%. Процес регіоналізації загалом є позитивним явищем, оскільки сприяє відповідному спрямуванню соціальної політики, наближує молодіжні і дитячі громадські об’єднання до особистості, вирішення її проблем. Це також відповідає загальносвітовим тенденціям: наприклад, у Данії — 86%, Німеччині, Великобританії, Бельгії — 60% членів молодіжних організацій працюють саме в таких структурах.

Однак масштаби поширення громадських молодіжних і дитячих об’єднань у різних регіонах України неоднакові. Наприклад, якщо в Донецькій обл. станом на 1.01. 2011 р., за даними Державної служби статистики України, діяло 898 дитячих та молодіжних організацій, у Львівській обл. — 562, у м. Києві — 555, у Дніпропетровській обл. — 516, у Харківській обл. — 493, то у Вінницькій обл. — 248, у Тернопільській обл. — 212, у Чернівецькій обл. — 145. Проте, щоб оцінити ступінь розвитку молодіжного руху в регіонах недостатньо враховувати лише кількість молодіжних та дитячих організацій, адже в кожній області живе неоднакова кількість дітей та молоді. Інколи ця

267

Молодь в умовах становлення незалежної України (1991–2011 роки)

різниця досить значна. Тому автори пропонують своєрідний коефіцієнт розвитку молодіжного руху, який ми отримуємо шляхом визначення кількості молодіжних та дитячих організацій на 10 тис. дітей та молоді віком від 6 до 35 років (саме в такому віці відповідно до Закону України «Про молодіжні та дитячі організації» можуть бути молоді люди в цих організаціях).

Як показує такий коефіцієнт, на початок 2011 р. найкраще молодіжний рух був розвинутий у м. Севастополі (коефіцієнт розвитку молодіжного руху тут становить 8,28), у Чернігівській (7,31), Житомирській (7,03), Кіровоградській (6,87) областях, а найгірший — в Одеській (3,76), Чернівецькій (3,78), Вінницькій­ (3,93), Дніпропетровській (3,99) (див. табл. 4.4.5).

Подібне спостерігалося й раніше. Так, на початок 2006 р. найбільше молодіжних та дитячих організацій існувало в Донецькій (725), Дніпропетровській (445), Львівській (409), Харківській (405) областях та м. Києві (412), тоді як за кое­ фіцієнтом­ розвитку молодіжного руху (тоді він розраховувався серед дітей то молоді віком 6–28 років) на лідируючих позиціях перебували: м. Севастополь (8,57), Кіровоградська (7,23), Житомирська (7,22), Чернігівська (7,10) області.

Таблиця 3.1.3 Кількість дітей і молоді віком від 6 до 35 років, громадських дитячих і

молодіжних організацій та коефіцієнт розвитку молодіжного руху в Україні

(станом на 1 січня 2011 р.)

268

Розділ 3. Сучасний організований молодіжний рух

* Коефіцієнт розвитку молодіжного руху розрахований авторами на базі даних Державної служби статистики України

Складна соціально-економічна ситуація, що існує в країні впродовж усіх років незалежності, призвела до того, що, на думку самої молоді, діяльність більшості молодіжних громадських організацій має спрямовуватись насамперед на розв’язання соціальних проблем дітей та молоді. Такі настрої були панівними на початку незалежності (у 1993 р. найбільше молоді (47% віком 15 28 років) підтримували діяльність саме таких організацій), проте переважають вони й нині. Так, за даними соціально-демографічного обстеження «Молодь України: спосіб життя та ціннісні орієнтації» (квітень 2010 р.), таку спрямованість діяльності молодіжних об’єднань як першочергову підтримувала майже половина (49%) молодих людей віком від 15 до 35 років (див. табл. 4.4.6). Це більше ніж було чотири роки тому — у травні 2006 р., коли так вважало 42% респондентів такого ж віку, та шість років тому — у червні 2004 р., коли на цьому наполягав кожен четвертий (25%) молодий житель сільської місцевості і майже кожен третій міський (29%). Впродовж останніх років зросла також частка молоді, яка переконана, що для неї необхідні організації, які підтримують молодь, що зай­мається підприємницькою діяльністю (у 2006 р. вона становила 19, а у 2010 р. — 25%), а також молодіжні профспілки (14 та 19%). З іншого боку, з 10 до 6% зменшилася частка прибічників політичних організацій молоді.

Таке ставлення до молодіжного руху не дуже різниться за регіонами, місцем поселення та статтю. Деяким виключенням є ставлення до політичних та релігійних організацій. Що стосується перших, молодь Західного регіону у 2,5 раза більше хотіла б їх бачити, ніж молоді люди Південного та Східного регіонів. За релігійні організації виступає чверть юнаків та дівчат Західного регіону і лише близько 2% в інших регіонах України. Ці організації у три рази більше підтримує сільська молодь порівняно з міською (13 та 4%).

Усе це значною мірою відображається на практичній роботі молодіжних і дитячих громадських організацій. Значна частина молодіжних організацій

269