с.р. с ТП

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНА СЛУЖБА МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ СІМЕЙНОЇ ТА МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ

МОЛОДЬ В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ (1991-2011 роки)

Щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету міністрів України про становище молоді в Україні

Київ - 2012

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНА СЛУЖБА МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ СІМЕЙНОЇ ТА МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ

МОЛОДЬ В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ (1991-2011 роки)

ЩОРІЧНА ДОПОВІДЬ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ, ВЕРХОВНІЙ РАДІ УКРАЇНИ, КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПРО СТАНОВИЩЕ МОЛОДІ В УКРАЇНІ

Київ - 2012

ВСТУП

Досвід провідних європейських країн доводить, що інвестування в молоду людину є ключовою передумовою інноваційного розвитку суспільства, становлення сучасної конкурентоздатної економіки. Тому курс на модер­ нізацію країни, проголошений Президентом України Віктором Януковичем у ювілейному щорічному Посланні Глави держави до Верховної Ради України, визначає пріоритетні напрями вдосконалення державної молодіжної політики відповідно до Європейського пакту в інтересах молоді (European Pact for Youth), Молодіжної стратегії Європейського Союзу (Renewed framework for European cooperation in the youth field 2010-2018), Програми Європейського Союзу «Молодь в дії» (Youth in Action 2007-2013), стандартів та принципів молодіжної­ політики Ради Європи, що, у свою чергу, актуалізує проведення наукового аналізу соціально-економічного становища молоді України, процесів формування й реалізації державної молодіжної політики, трансформаційних змін у молодіжному середовищі України.

Серед дієвих механізмів формування й реалізації державної молодіжної політики в Україні відзначимо проведення щорічних парламентських слухань про становище української молоді, підготовку доповідей з цього питання. Відповідно до Декларації «Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні» Державним інститутом сімейної та молодіжної політики з 1998 року підготовлено дванадцять щорічних доповідей Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні.

За двадцять років, що минули після проголошення Незалежності України, наша країна відбулася й ствердилася як суверенна держава. В українському­ суспільстві сформувалось нове покоління молоді, яке суттєво відрізняється­ від усіх попередніх за цінностями та життєвими настановами. Саме тому, у 2011 році Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму було прий­нято рішення про підготовку щорічної доповіді про становище молоді в Україні «Молодь в умовах становлення незалежності України (1991 2011 роки)» з метою здійснення порівняльного аналізу становища молоді в Україні часів незалежності, визначення основних проблем в розвитку молодіжного сегмента суспільства, ефективності державної молодіжної політики, пріоритетних завдань цієї політики та відповідних управлінських рішень.

При підготовці щорічної доповіді опрацьовано широкий масив документів центральних та місцевих органів державної влади, наукових установ, у тому числі аналітичні та статистичні матеріали, надані Міністерством освіти і науки, молодітаспортуУкраїни,МіністерствомкультуриУкраїни,Міністерствомохорони здоров’я України, Міністерством соціальної політики України, Міністерством

5

Молодь в умовах становлення незалежної України (1991–2011 роки)

внутрішніх справ України, Державною службою статистики, Міністерством юстиції України, Державною службою молоді та спорту, Міністерством освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управліннями у справах сім’ї, молоді та спорту обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, Національною академією медичних наук, Національною академією педагогічних наук, державною установою «Інститут економіки та прогнозування НАН України», Інститутом демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України, а також результати соціологічних досліджень, проведених Державним інститутом сімейної та молодіжної політики.

Доповідь підготовлено авторським колективом у складі С.Ю. Аксьонової, канд. екон. наук (підрозд. 1.1.2); О.Л. Ануфрієвої, канд. пед. наук (підрозд. 2.3); О.В. Бєлишева (вступ, розд. 1, підрозд. 1.1.1.); Є.І. Бородіна, д. іст. наук (розд.2, підрозд. 2.1); В.А. Головенька, канд. політ. наук (підрозд. 3.1.); Н.Є. Гусак (підрозд. 1.4, 1,5, 2.3); Н.В. Дзюби (підрозд. 1.6); А.Г. Зінченко, канд. іст. наук (підрозд. 2.4); Н.В. Кабаченко, канд. політ. наук (підрозд.1.2); О.Г. Карпенко, д. пед. наук; (підрозд. 1.2.2); В.І. Кірова (підрозд. 2.2.1); О.А. Корнієвського, д. політ. наук (розд.3, підрозд 3.4).; В.О. Кулика (розд. 3, підрозд. 3.1, 3.2); І.О. Курило, д. екон. наук (підрозд. 1.1.1., 1.1.3); Н.М. Левчук; канд. екон. наук (підрозд. 1.1.2); А.О. Мішина, канд. політ. наук (вступ, висновки та рекомендації); І.В. Пєшої, канд. пед. наук (підр. 2.5., 2.6); Н.Ф. Романової, канд. пед. наук (розд. 1, підрозд. 1.2, 2.2.2); Т.В. Семигіної, канд. політ. наук (підрозд. 1.2.3);

О.В. Сірої (підрозд. 1.7) Є.В. Сірого, д. соц. наук (підрозд. 1.7); Д.К. Степанченко (підрозд. 2.2.2); А.Ю. Тарановської (підрозд. 1.5); В.О. Узніченко (підрозд. 3.3); Ю.Ж. Шайгородського, д. політ. наук (підрозд. 2.2.1); Ю.М. Шевцової, канд. наук з держ. упр. (підрозд. 3.3.); О. В. Ярошенка (підрозд. 2.4.).

Керівникавторськогоколективу—О.В.Бєлишев;редактор—Ю.О.Доценко

6

РОЗДІЛ 1. Сучасна молодь України: соціальний та демографічний портрет

Протягом останніх двадцяти років існування України як незалежної держави вік молодих громадян в чинному законодавстві коливався у різних межах. Так, якщо до 2004 р. граничний вік молоді сягав 28 років, то після внесення змін до Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 5 лютого 1993 р1. визначено, що молоді люди — це громадяни віком від 14 до 35 років. Законодавче визначення молоді як специфічної соці- ально-вікової групи у віці 14-35 років діє в Україні й понині.

Розширення граничного віку не лише ускладнює аналіз демографічних та соціальних процесів у молодіжному середовищі. Настільки широке трактування вікових меж молоді суттєво обмежує адресність та ефективність державної молодіжної політики. Адже за великим рахунком в межах 14-35 років можна виділити три окремі категорії молоді, що суттєво відрізняються між собою мірою зрілості, ментальністю, ступенем залученості до соціально-по- літичних та соціально-економічних процесів тощо.

Ряд вітчизняних дослідників виділяє три вікових когорти молоді: 14-17 років — переважно школярі, які живуть з батьками і знаходяться,

як правило, на їх повному утриманні. Визначальними векторами соціалізації на даному етапі виступають сім’я та школа;

18-24 — молодь, яка здобуває подальшу освіту в навчальних закладах І-ІV-го рівнів акредитації. На соціалізацію молодої людини на даному етапі суттєво впливає навчальний заклад та зміна соціального оточення, при цьому роль сім’ї та «старого» оточення істотно зменшується;

25-29 років — молодь, яка працює. Соціалізація завершується завдяки включенню молодої людини в процес суспільного виробництва.

Якщо соціалізація відбулася без викривлень та девіацій, по досягненню 30 років ми можемо говорити вже про самостійну, повноцінну сформовану людину. Звичайно ж, подібна градація не може відображати всіх нюансів соціалізації, але вона є типовою для більшості представників сучасної української молоді.

Для порівняння, сучасні вікові межі поняття «молодь», що діють у більшості європейських країн, США і Японії, коливаються в межах від 13–14 до 29–30 років. В офіційних документах ООН щодо молоді застосовується такий розподіл: підлітки — особи у віці 10–19 років; молодь — особи у віці 15–24 років; молоді люди — всі особи у віці 10–24 років2.

1 Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні: Закон України від 5 лютого 1993 р. № 2998-XII // Відом. Верхов. Ради України. — 1993. — № 16. — Ст. 167. 2 Попова Н.П. Возрастные характеристики молодежи как социально-демографической категории населения России / Н.П. Попова // Закон и право. — 2006. — № 12. — С. 53–54.

7

Молодь в умовах становлення незалежної України (1991–2011 роки)

Зауважимо, що на думку авторського колективу, механічне копіювання граничних меж вікового розподілу за західними зразками не є доцільним, адже в силу різних соціально-економічних умов та суспільних традицій вони не відображають специфіки становлення молодого покоління в Україні. Так, різними є строки навчання в школі та інших навчальних закладах, іншим є вік включення молодої людини у процес суспільного виробництва. А в силу складної соціально-економічної ситуації період створення окремого від батьків домогосподарства може взагалі розтягнутися на все життя. З огляду на це запропонований вище розподіл на три групи: 14-17, 18-24 та 25-29 років видається найбільш оптимальним.

Ще однією важливою методологічною проблемою при визначенні соціальних та демографічних характеристик сучасної молоді є різні підходи щодо визначення вікових категорій молоді, які використовуються Державною службою статистики України, різними органами державної влади, науково-дослідни- ми установами та дослідницькими організаціями. Так, зокрема Державна служба статистики України визначає молодь як вікову категорію від 15 до 34 років.

Тому чітке законодавче, науково обґрунтоване визначення граничного віку молоді та її окремих вікових когорт є одним з пріоритетних завдань для державної молодіжної політики, вирішення якого дозволить суттєво підвищити її адресність та запровадити нові управлінські підходи, спрямовані на конкретний результат.

1.1. Молодь України в демографічному вимірі

Конкурентоспроможність держави тісно пов’язана зі стабільним демографічним розвитком, здатним забезпечити необхідний рівень відтворення людського потенціалу. Однак в Україні протягом останніх двадцяти років спостерігається зворотна тенденція: населення країни постійно скорочується.

Так, за даними Державної служби статистики України, чисельність населення в країні скоротилася з 51 623,5 тис. осіб станом на 1.01.1991 року до 45 598,1 тис. осіб на 1.01.2011 року. Отже, від’ємний приріст складає 6 025,4 тис. осіб або 11,7% від загальної чисельності населення.

При цьому руйнівна демографічна тенденція продовжує зберігати силу. На даний момент скорочення населення певною мірою стримується сприятливою статевовіковою структурою, що утворилася внаслідок високого рівня народжуваності у 80-х роках ХХ століття. Остання обставина сприяла появі

внаш час досить чисельного контингенту шлюбного віку, що й пояснює певне підвищення рівня народжуваності, яке спостерігалось останніми роками.

Однакзапасдемографічної«міцності»вжемайжевичерпано:назмінучисель- нимкогортампокоління80-хйдезначноменшезачисельністюпокоління,народжене

вкризові90-ті.Починаючиз2013-14років,завідсутностіефективноїдемографічної політики з боку держави чисельність населення невпинно скорочуватиметься.

8

Розділ 1. Сучасна молодь України: соціальний та демографічний портрет

1.1.1. Динаміка чисельності та демографічні характеристики молоді

Станом на 1 січня 2011 р., за даними Державної служби статистики України, в країні проживало 14 547 371 молодих людей у віці від 14 до 35 років, що складає 31,9% від загальної чисельності населення країни.

При цьому, в порівнянні з 1991 роком чисельність молодих людей скоротилася на 1 626,1 тис. осіб або трохи більше ніж на 10% від їх загальної кількості. Відзначимо, що темпи скорочення чисельності молоді за підсумками 20 років дещо менші за темпи скорочення населення в цілому, які оцінюються в 11,7%. Спостерігаються також інші відмінності: якщо з 1993 року чисельність населення скорочується з року в рік, то чисельність молоді у віці від 14 до 35 років змінюється хвилеподібно.

З 1991 по 2000 рік спостерігається тенденція до скорочення чисельності молодих когорт більше ніж на 5,2% (за весь період). З 2001 по 2004 роки фіксується незначне зростання — загалом на 0,8%, після 2004 по 2011-й знову спостерігається­ 5%-й спад. Останнє скорочення відбувається переважно за рахунок­ наймолодших вікових груп (14–17-річних), народжених у період суспільно-економічних трансформацій (див. мал. 1.1.1.1).

Незначні коливання, що спостерігаються до 2004 року, носять локальний характер і не здатні суттєво вплинути на демографічну ситуацію в країні у середньостроковій перспективі.

9