ВСТУП
Мотивація займає провідне місце в структурі особистості і є одним з основних понять, яке використовується для пояснення рушійних сил поведінки, діяльності. Люди розрізняються за індивідуальними проявами (характером і силі) тих чи інших мотивів. У різних людей можливі різні ієрархії мотивів.
Поведінка людини в певний момент часу мотивується не будь-якими або не всіма можливими його мотивами, а тим з найвищих мотивів в ієрархії (тобто з найсильніших), який за даних умов ближче всіх пов'язаний з перспективою досягненнявідповідного цільового стану або, навпаки , досягнення якого поставлене під сумнів. Такий момент активується, стає дієвим.
Від мотивації залежить, як і в якому напрямку будуть використані різні функціональні здібності. Мотивацією також пояснюється вибір між різними можливими діями, між різними варіантами сприйняття і можливими змістами мислення; крімтого, нею пояснюється інтенсивність та наполегливість у здійсненні обраної дії та досягненні його результатів. Будь-яка діяльність протікає більш ефективно і дає якісні результати, якщо при цьому в особистості є сильні, яскраві, глибокі мотиви, які викликають бажання діяти активно, з повною віддачею сил, долати неминучі труднощі, несприятливі умови та інші обставини, наполегливо просувати до наміченої мети. Все це має пряме відношення і до навчальної діяльності, яка проходить більш успішно, якщо в учнів сформовано позитивне ставлення до неї, є пізнавальний інтерес, потреба в отриманні знань, умінь і навичок, почуття обов'язку, відповідальності та інші мотиви навчання.
Таким чином, можна з упевненістю сказати, що дана тема дуже актуальна і буде такою завжди, так як навчальна діяльність займає практично всі роки становлення особистості, починаючи з дитячого саду і закінчуючи навчанням у середніх та вищих професійних навчальних закладах. Отримання освіти є неодмінною вимогою до будь-якої особистості, проблема мотивації навчання є однією з центральних у педагогічній психології.
Об'єктом даної курсової роботи є студенти різних спеціальностей.
Предмет - рівень мотивації прагнення до уникнення невдачі у студентів.
Мета - вивчити вплив на ефективність навчальної діяльності прагнення до уникнення невдачі у студентів.
Завдання:
Вивчити літературу з даної теми.
Вивчити мотиви навчальної діяльності студентів;
З'ясувати чи впливає на ефективність навчальної діяльності студента його прагнення до уникнення невдачі.
Методика. Методика оцінки прагнення до уникнення невдачі.
Метод. Метод рангової кореляції Спірмена.
Гіпотеза. Ефективність навчальної діяльності студентів визначається рівнем прагнення до уникнення невдачі.
В мотивационной сфере выделяются:
мотивационная система личности — общая (целостная) организация всех побудительных сил деятельности, лежащих в основе поведения человека, которая включает в себя такие компоненты, как потребности, собственно мотивы, интересы, влечения, убеждения, цели, установки, стереотипы, нормы, ценности и др.;
мотивация достижения — потребность в достижении высоких результатов поведения и удовлетворении всех других потребностей;
мотивация самоактуализации — высший уровень в иерархии мотивов личности, состоящий в потребности личности к наиболее полной реализации своего потенциала, в потребности самореализации себя.
Вирішальним фактором у становленні рівня домагань є не сам по собі об'єктивний успіх або невдача, а переживання суб'єктом своїх досягнень як достатніх чи недостатніх. За даними американських психологів, рівень домагань залежить від співвідношення двох протилежних мотиваційних тенденцій - прагнення до успіху та уникнення невдачі, які входять до структури мотивації досягнення. Інакше кажучи, поведінка, орієнтована на досягнення цілі, визначається співвідношенням двох тенденцій - прагнення до успіху та уникнення невдачі.
Тенденція прагнення до успіху є мультиплікативною функцією трьох змінних: мотиву прагнення до успіху, суб'єктивної вірогідності досягнення успіху, його привабливості в даній ситуації. Мотив прагнення до успіху - це стійка диспозиція особистості переживати гордість і задоволення при досягненні успіху.
Тенденція уникнення невдачі є мультиплікативною функцією мотиву уникнення невдачі (прагнення уникнути невдачі та сорому) та Гі непривабливості в певній ситуації.
Привабливість успіху тим сильніша, чим нижча суб'єктивна вірогідність успіху (тобто чим важче його досягнути), і навпаки, привабливість уникнення невдачі тим слабша, чим вища суб'єктивна вірогідність успіху.
Переважання тієї чи іншої мотиваційної тенденції (мотиву прагнення до успіху або мотиву уникнення невдачі) завжди зумовлене вибором ступеня складності задачі Люди з переважанням мотиву прагнення до успіху вибирають задачі середнього ступеня трудності. Якщо людина орієнтована на уникнення невдачі, вона надає перевагу задачам дуже легким (їх вибір гарантує успіх) або дуже важким (якщо вона не може вирішити задачі цього класу, це не викликає в неї великого смутку, бо невдача із задачами, з якими навряд чи хто впорається, не дає приводу для сорому та почуття приниження).
Ситуація, в якій актуалізується мотив досягнення, характеризується таким чином:
у ній існують визначені стандарти якості;
результат розв'язання задач оцінюється за цими стандартами;
результат розв'язання може бути успішним чи неуспішним;
людина розуміє свою відповідальність за наслідки.
У такій ситуації актуалізуються мотиви прагнення до успіху та уникнення невдачі. Людям із мотивом прагнення до успіху притаманні такі особливості;
ситуація досягнення як особистий фактор;
упевненість в успішному наслідку,
активний пошук інформації для судження про свої успіхи;
готовність узяти на себе відповідальність і рішучість у невизначених ситуаціях;
велика інтенсивність прагнення до мети;
отримання підвищеного задоволення від цікавих задач;
бажання робити більш чи менш складну роботу, але таку, яку можна реально виконати;
відсутність ентузіазму до розв'язання нескладних чи простих задач;
здатність не розгубитися в ситуації змагання чи перевірки здібностей;
прагнення до розумного ризику;
середній, реалістичний рівень домагань;
велика завзятість у випадку виникнення перешкод;
підвищення рівня домагань після успіху та зниження після невдачі
Людям з мотивом уникнення невдачі властивий пошук інформації про можливість невдачі в ситуаціях досягнення. Вони беруться за виконання надскладних чи простих задач. На противагу людям з мотивом прагнення до успіху причиною невдачі вважають нестачу власних здібностей, а успіх пояснюють зовнішніми обставинами.
X. Хекхаузен запропонував модель механізму мотивації досягнення (рис. 53). Як бачимо з цієї схеми, мотивація досягнення тісно пов'язана з такою базовою характеристикою особистості, як самооцінка. Дж Аткінсон визначав механізм мотивації досягнення як "здатність пережити гордість за досягнуте". Цей механізм актуалізується в ситуації, в яку потрапляє особистість.
Треба зазначити, що, хоча в житті існує багато ситуацій досягнення (наприклад, у навчальній, професійній діяльності), відмінність у мотивах виявляє себе в тому, що одні люди шукають такі ситуації, інші уникають їх.
Людина обирає ціль, яка відповідає рівневі її домагань, стратегію її реалізації й виконує відповідні дії. Результат своїх дій (успішних чи неуспішних) людина оцінює шляхом зіставлення з рівнем домагань. Результат може негативно чи позитивно впливати на самооцінку.
Відповідна атрибуція (пояснення причин результату) є компенсаційним механізмом, що дає змогу послаблювати негативний чи посилювати позитивний вплив на самооцінку.
Коли ситуація досягнення не може реалізуватися одномоментно, а потребує значних зусиль протягом тривалого
Рис. 53. Модель механізму мотивації досягнення (за X. Хекхаузеном)
часу (наприклад, зростання професійних досягнень), кожний окремий результат оцінюється людиною з погляду наближення до остаточної мети.
Характеристика людей з мотивами прагнення до успіху та уникнення невдачі у зв'язку з особливостями функціонування механізму мотивації досягнення дається у табл. 9.
Переконання становлять основу сьогоденних мотивів і втілюють усвідомлені потреби особистості діяти відповідно до своєї внутрішньої позиції, поглядів, теоретичних принципів. Основою таких потреб виступає сукупність знань про природу, суспільство й людину, тобто світогляд. У психологічній науці заведено пов'язувати світогляд із пізнавальною потребою людини. Це справді один з істотних зв'язків. Водночас світогляд як головна "одиниця" взаємовідносин людини і світу ширший від системи знань. Це, передусім, свідоме ставлення до світу, яке охоплює і знання, і оцінку, і дії в їхній єдності. Світогляд і пов'язані з ним переконання мають складну психологічну структуру, яка містить три головні компоненти:
когнітивний (знання); емоційний (оцінка, ставлення);
поведінковий (воля).
Інколи переконання ототожнюють зі знаннями, можливо, тому, що знання виявити легше, ніж переконання. Насправді лише знань недостатньо для формування переконань. У цьому плані показовим є експеримент, у якому створювалася "ситуація вільного вибору". Учням ставилося запитання: "Чи потрібно виконувати домашнє завдання?"
Таблиця 9. Характеристика людей з мотивами прагнення до успіху те уникнення невдачі
Більшість дітей відповіли на це запитання позитивно, пояснивши, чому це необхідно робити. Далі дітям повідомили, що наступного дня з жодного предмета опитувати не будуть. Виявилося, що одні виконали домашнє завдання з усіх навчальних предметів, інші - лише історію, треті - лише фізику. Були й такі, котрі зовсім нічого не вивчили.
МОТИВАЦІЯ ДОСЯГНЕННЯ
МОТИВАЦІЯ на ДОСЯГНЕННЯ (фр. motif — причина, що спонукає < лат. movere — рухати) — одна з різновидів мотивації діяльності, пов’язана з потребами індивіда досягати успіхів і уникати невдач. Дослідження М.д. були розпочаті в 50-х рр. XX ст. американським ученим Д. Мак-Клелландом, якому вдалося виявити індивідуальні розбіжності в М.д. за допомогою тематичного аперцепційного тесту (ТАТ) Г. Мюррея. Розвиток М.д. пояснювався Д. Мак-Клелландом і його колегами особливостями соціалізації, напр. ціннісними орієнтаціями у представників тих чи інших соціальних верств населення. Д. Мак-Клелланд вважав, що формування М.д. залежить від сприятливих умов виховання й благополучного середовища відповідно до теорії соціального навчання. М.д. є побічним продуктом більш фундаментальних соціальних мотивів. Наступні роботи Дж. Аткінсона, Н. Фізера, Х. Хеккхаузена та інших показали, що тут залишаються поза увагою ранні форми діяльності досягнення, яку діти здійснюють спонтанно і навіть всупереч виховному впливові дорослих. Оскільки визначення мотиву досягнення як «прагнення до підвищеного рівня особистих можливостей» не пояснювало певних особливостей розвитку, були введені конкретні мотиваційні змінні, що встановлюють взаємозв’язок між діяльністю й мотивом досягнення. Це: 1) особистісні стандарти (оцінка суб’єктивної ймовірності успіху, суб’єктивні труднощі завдання та ін.); 2) привабливість самооцінки (привабливість для індивіда особистого успіху чи невдачі в певній діяльності); 3) індивідуальне надання переваги типу атрибуції (приписування відповідальності за успіх чи невдачу собі чи обставинам). Дослідження показали, що основні типи поведінки, спрямовані на досягнення чи уникнення успіху, формуються між 3-м і 13-м роками життя людини як під впливом батьків (особливо вимогливості матері), так і під впливом навколишнього середовища. М.д. успіху визначає поведінку і дорослої людини. Вона виражена в ситуаціях досягнення, в яких є стандарти якості, де вирішуються завдання, результат яких оцінюється за цими стандартами; результат може бути успішним або неуспішним, і це залежить тільки від людини, тобто особа розуміє свою відповідальність за те, що виходить.
Літ.: Копорулина В.Н., Смирнова М.Н., Гордеева Н.О., Балабанова Л.М. Психологический словарь / Под общ. ред. Ю.Л. Неймера. — Ростов-на-Дону, 2003; Психология: Словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. — М., 1990; Степанов С. Популярная психологическая энциклопедия. — М., 2003; Шпалінський В.В., Кожухова Т.В. Мотивація в управлінській діяльності. — Х. — Одеса, 2002.
Мотивація і діяльність
Мотив і мотивація
Мотив – це спонукання до здійснення поведінкового акту,
породжене системою потреб людини і з різною мірою усвідомлене або
не усвідомлене нею взагалі. У процесі здійснення поведінкових актів
мотиви, будучи динамічними утвореннями, можуть трансформуватися
(змінюватися), що можливе на всіх фазах здійснення вчинку, і
поведінковий акт нерідко завершується не за первинною, а за
перетвореною мотивацією.
Терміном “мотивація” в сучасній психології позначаються як
мінімум два психічні явища: 1) сукупність стимулів, що викликають
активність індивіда і визначальну її активність, тобто систему
чинників, детермінуючих поведінку; 2) процес утворення, формування
мотивів, характеристика процесу, який стимулює і підтримує
поведінкову активність на певному рівні.
Виникнення, тривалість і стійкість поведінки, її спрямованість і
припинення після досягнення мети, налагодження на майбутні події,
підвищення ефективності, смислова цілісність окремо взятого акту –
все вимагає мотиваційного пояснення.
Мотивація і діяльність
У сучасній психологічній літературі існує декілька концепцій
взаємозв’язку мотивації діяльності (спілкування, поведінки). Одна з
них – теорія каузальної атрибуції.
Під каузальною атрибуцією розуміється тлумачення суб’єктом
міжособистісного сприйняття причин і мотивів поведінки інших
людей і розвиток на цій основі здатності передбачати майбутню
поведінку. Експериментальні дослідження каузальної атрибуції
показали наступне: а) людина пояснює свою поведінку не так, як вона
пояснює поведінку інших людей; б) процеси каузальної атрибуції не
підкоряються логічним нормам; в) людина схильна пояснювати
невдалі результати своєї діяльності зовнішніми, а вдалі – внутрішніми
чинниками.
Теорія мотивації досягнення успіхів і уникнення невдач в
різних видах діяльності.Не вдаючись у подробиці цієї теорії,
необхідно зазначити, що прямої кореляції між діяльністю і силою
мотиву досягнення успіхів і уникнення невдач психологами не
виявлено, бо, крім сили і характеру мотиву досягнення успіхів,
результати діяльності залежать від складності завдань, що
вирішуються, від досягнень будь-яких невдач у минулому і від інших
причин. Залежність між мотивацією і досягненням успіхів у діяльності
не носить лінійного характеру, що особливо яскраво виявляється в
зв’язку мотивації досягнення успіхів і якості роботи. Така якість є
найкращою при середньому рівні мотивації і, як правило, гіршає при
дуже низькому або дуже високому.
Важливе значення має співвідношення результатів діяльності і
тривожність. Психологічними дослідженнями встановлено, що
діяльність людини в ситуації, що породжує тривожність,
безпосередньо залежить не від наявності або відсутності “особистісної
тривожності”, а від сили “ситуаційної тривожності”, ефективності
прийнятих для її зниження контрзаходів і точності когнітивної оцінки
ситуації.
У людей, передусім з яскраво вираженою особистісною
тривожністю, можливе виникнення почуття безпорадності. Воно
виникає частіше за все, коли численні колишні невдачі асоціюються у
свідомості індивіда з відсутністю у нього здібностей, необхідних для
успішної й ефективної діяльності, що веде до втрати бажання робити
подальші спроби і прикладати зусилля до виконання діяльності. У цих
випадках поряд зі зниженням мотивації звичайно відчувається, що
знань і емоційно-позитивної стимуляції діяльності не досить
Мотивація й особистість
Мотиваційні явища, неодноразово повторюючись, згодом стають
рисами особистості людини. До таких рис передусім можна віднести
вже розглянутий вище мотив досягнення успіхів і мотив уникнення
невдач, а також певний локус контролю, самооцінку, рівень домагань.
Мотив досягнення успіху – прагнення людини домагатися
успіхів в різних видах діяльності і спілкування. Мотив уникнення
невдач – відносно стійке прагнення людини уникати невдач у
життєвих ситуаціях, пов’язаних з оцінкою іншими людьми результатів
її діяльності і спілкування. Локус контролю – характеристика
локалізації причин, виходячи з якої людина пояснює свою поведінку і
відповідальність, як і поведінку і відповідальність інших людей, що
спостерігаються нею. Інтернальний (внутрішній) локус контролю –
пошук причин поведінки і відповідальності в самій людині, в собі;
екстернальний (зовнішній) локус контролю – локалізація цих причин
і відповідальності поза людиною, в оточуючому її середовищі, долі.
Самооцінка – оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей,
якостей, достоїнств і недоліків, свого місця серед інших людей. Рівень
домагань (в нашому випадку) – бажаний рівень самооцінки
особистості (рівень Я), максимальний успіх у тому або іншому виді
діяльності (спілкування), якого розраховує добитися людина.
Особистість характеризують і такі мотиваційні утворення, як
потреба в спілкуванні (афіліація), мотив влади, мотив надання
допомоги людям (альтруїзм) і агресивність. Це – мотиви, що мають
велике соціальне значення, оскільки вони визначають відношення
особистості до людей. Афіліація – прагнення людини бути в
суспільстві інших людей, налагодити з ними емоційно-позитивні добрі
взаємовідносини. Антиподом мотиву афіліації виступає мотив
відкидання, який виявляється в боязні бути знехтуваним, не
прийнятим особисто знайомими людьми. Мотив влади – прагнення
людини мати владу над іншими людьми, панувати, управляти і
розпоряджатися ними. Альтруїзм – прагнення людини безкорисливо
надавати допомогу людям, антипод – егоїзм як прагнення
задовольняти особисті потреби й інтереси безвідносно до потреб іінтересів інших людей і соціальних груп. Агресивність – прагнення
людини завдати фізичної, моральної або майнової шкоди іншим
людям, заподіяти їм прикрість. Нарівні з тенденцією агресивності у
людини є і тенденція її гальмування, мотив гальмування агресивних
дій, пов’язаний з оцінкою власних дій як небажаних і неприємних, що
спричиняють жаль і розкаяння совісті.
У значній частині випадків агресія виникає як реакція суб’єкта на
фрустрацію – психічний стан людини, що викликається об’єктивно
непереборними труднощами, які виникають на шляху до мети або до
вирішення завдання (переживання невдачі).
Перевірте свої знання
1. Що таке мотив поведінки?
2. Які визначення терміну “мотивація” ви знаєте?
3. У чому полягає теорія каузальної атрибуції?
4. Які особливості мотивації досягнення успіхів і уникнення
невдач?
5. Яке співвідношення тривожності і мотивації досягнення?
6. Як можна пояснювати безпорадність з точки зору мотивації?
7. Яке значення має самооцінка і рівень домагань у процесі
мотивації?
8. Яким чином характеризують особистість наступні мотиваційні
утворення: афіліація, мотив влади, альтруїзм, агресивність?
Література
Асеев В.Г. Мотивация поведения и формирования личности. – М., 1976. – С. 6-75,
135-155.
Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. – М., 1990. – С.
11-284.
Годфруа Ж. Что такое психология? – М., 1992. – Т. 1. – С. 240-257, 264-275.
Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М., 1982. – С. 189-206.
Маркова А.К. и др. Формирование мотивации учения. – М., 1990. – С. 122-179.
Мекхаузен X. Мотивация и деятельность. – М., 1986. – Т. 1. – С. 12-405.
Миллер Д., Галантер Е., Прибрам К. Планы и структура поведения. – М., 1964. – С.
75-99.
Мясищев В.Н. Личность и неврозы. – Л., 1960. – С. 200-230.
Немов Р.С. Психология. – М., 1994. – Кн. 1. – С. 389-430.
Психологический словарь. – М., 1994. – С. 10, 17, 26-27, 30-31, 99, 198-199, 332,
374, 378-379, 394-395.
Розділ 5. Особистість178 Загальна психологія
Психология: Словарь. – М., 1990. – С. 9-10, 18, 29-30, 34-35, 110-111, 196-197, 219-
220, 352, 407-408, 417, 433-434.
Селье Г. Стресс без дистресса. – М., 1982. – С. 52-83.
Симонов П.В. Мотивированный мозг. – М., 1987. – С. 43-60.
Фресс П., Пиаже Ж. Экспериментальная психология. – Вып. II. – М., 1970. – С. 147-
196; Вып. IV. – М., 1975. – С. 15-110.
Сборник тестов по отбору кандид
В 1940-е годы Дэвид Макклелланд с помощью тематического апперцептивного теста, созданного в 1930-е годы Генри Мюрреем и Кристианой Морган, изучал человеческие побуждения и выделил три группы первостепенных мотивов:
мотивацию достижения;
мотивацию причастности;
мотивацию власти.
Дальнейшие исследования показали, что мотивированность работника важнее имеющихся у него практических навыков. Обучение мотивированного сотрудника приносит лучший результат, что нашло отражение во фразе:
Має також назву теорії трьох потреб.
У 40-вих роках американський вчений Девід Макклелланд із групою своїх колег зайнявся вивченням людських спонукань. Результати цих досліджень наштовхнули його на висновок: протягом життя людина засвоює певні основні мотиви, які можна розділити на три групи:
Мотивація досягнення (прагнення добитись найкращого вирішення складних проблем) – потреба в успішності;
Мотивація афіліації (потреба налагоджувати гарні стосунки із оточуючими людьми) – потреба у приналежності;
Мотивація влади (прагнення впливати на поведінку інших) – потреба у владі.
У кожному конкретному випадку той чи інший мотив може бути більш чи менш вираженим, і кожна людина відрізняється їх унікальним поєднанням. Але існує оптимальне поєднання для певної діяльності, до того ж висока мотивація досягнення у більшості випадків є бажаною, навіть необхідною.
Потреба успішності в рамках ієрархічної структури Маслоу знаходиться десь між потребою у повазі і потребою у самовираженні. Вона проявляється у прагненні індивіда виконувати складні завдання, досягнути високих стандартів якості роботи, перевершити інших. Для таких людей важливо постійно отримувати результат. Наявність таких потреб впливає на активність та результативність. Люди з високорозвиненою потребою в успішності ризикують помірно, люблять ситуації, у яких можуть взяти на себе особисту відповідальність та хочуть, щоб досягненні ними результати відповідно заохочувались. Для кращої мотивації таких людей необхідно ставити перед ними задачі із помірним ступенем ризику чи можливістю невдачі, регулярно заохочувати їх, забезпечити їх тими повноваженнями, які б дозволили брати ініціативу у вирішені поставлених задач.
|
|
|
Мотивація досягнення успіху і уникнення невдачі |
|
Сучасне російське студентство складають особи юнацького та молодого віку, народження і ранній розвиток яких припали на період кардинальних політичних і соціально-економічних змін. Грунтуючись на положенні С. Л. Рубінштейна про те, що мотивація відноситься до властивостей, істотно мінливих на різних етапах соціально-економічного розвитку (Рубінштейн, 1957), можна припустити значні трансформації мотиваційно-потребностной сфери сучасних студентів у порівнянні з попередніми генераціями. Зокрема, інтерес представляє вивчення мотиву досягнення успіху, так як поняття «успіх» у суспільній свідомості значно змінилося. Вперше на мотиви досягнення і уникнення невдачі звернув увагу Г. Мюррей, включивши їх в список мотивів людини, вимірюваних у Тематичному апперцептивного тесті (Таті). Згідно Мюррею, під впливом мотиву досягнення успіху людина прагне до вирішення важких завдань, до максимальної самостійності, до відповідності високим стандартам, до суперництва з іншими і підвищенню самоповаги за допомогою реалізації свого потенціалу. Мотив уникнення невдачі виражається в прагненні уникнути принижень, заздалегідь вийти з ситуацій, що можуть призвести образами, насмішками або демонстрацією байдужості, відмову від активних дій через страх перед невдачею (Макк лелланд, 2007, с. 70-71). Деякі психологи слідом за Дж. Аткінсоном (Atkinson, 1958) вважають, що мотив уникнення невдачі являє собою негативний аспект мотиву досягнення успіху. |
В.Г. Асєєв вважає, що важливою особливістю мотивації людини є двумодальное, позитивно-негативне її будову. Ці двімодальності спонукань (у вигляді прагнення до чого-небудь і уникнення, у вигляді задоволення і страждання, у вигляді двох форм впливу на особистість-заохочення і покарання) проявляється у потягах і безпосередньо реалізується потреби - з одного боку, і в необхідності - з інший. При цьому він посилається на висловлювання С.Л. Рубінштейна про природу емоцій: «Емоційніпроцеси набувають позитивний або негативний характер в залежності від того чи перебуває дію, яке індивід виробляє, і вплив на який він наражається в позитивному або негативному ставленні до його потребам, інтересам, установкам». Таким чином,мова йде не стільки про знак спонукання, мотивації, скільки про емоції, які супроводжують прийняття рішення та виконання його. О. Маурер говорить про предвосхищающих емоціях полегшення і розчарування. Полегшення пов'язано зі зменшенням, в результаті реакції, розчарування - зі зменшенням, в результаті реакції, надії. Згідно авторові, ці чотири типи предвосхищающих позитивних і негативних емоцій (страх і полегшення, надія і розчарування) в залежності від збільшення або зменшення їх інтенсивності визначають, які способи поведінки в даній ситуації будуть обрані, здійснені і завчені (підкріплені). [12]
Таким чином, предвосхищающие емоції очікування дозволяють людині адекватно і гнучко приймати рішення і керувати своєю поведінкою, викликаючи реакції, які посилюють надію і полегшення або зменшують страх і розчарування.
У разі прогнозування можливості задоволення потреби потягу виникають позитивні емоційні, переживання, у випадку жпланування діяльності як об'єктивно заданої необхідності (у силу жорстких обставин, соціального вимоги, обов'язки, боргу, вольового зусилля над собою) можуть виникнути негативні емоційні переживання. [13]
Значний вплив на силу і стійкість мотивів надає успішна діяльність людини. Успіхи надихають його, а постійно виникає задоволення від досягнутого результату приводить до задоволеності родом занять, тобто до стійкого позитивного відношення до своєї діяльності. Невдачі призводять до стану фрустрації, що має два результати в плані впливу на силу і стійкість мотиву. В одному випадку невдачі, що повторюються неодноразово, викликають у людини бажання залишити цю діяльність, так як він вважає, що не здатний до неї. Ця форма фрустрації, спрямована на самого себе, може призвести до згортання цілей діяльності, заміщенню їх більш простими, доступними, або тільки до уявного їх досягненню, або взагалі відмови від них. [2]
При іншій формі реагування на невдачі у людини виникає агресивна реакція, спрямована на зовнішні об'єкти, що супроводжується досадою, озлобленість, упертістю, прагненням досягти наміченого у що б то не стало, навіть всупереч реальним можливостям. При цьому невдача розглядається як випадковість через сформовані зовнішніх обставин. У результаті мотив посилюється, але дії, здійснювані людиною під його впливом, часто носять імпульсивний і ірраціональний характер: вони продовжують здійснюватися навіть тоді, коли вже не доцільні.
Однак і регулярно повторювані успіхи таять у собі певну небезпеку: до ролі успішного (процвітаючого) у якому-небудь справі деякі люди швидко звикають. У них виробляється без міри завищена самооцінка, з'являються самозаспокоєність, зневага до колег або суперникам. Це свідчить про появу у таких суб'єктів «зіркової хвороби» і призводить до зниження сили мотиву - навіщо намагатися, якщо так все виходить. Чим більше виражена «зоряна хвороба», переоцінка своїх можливостей, тим сильнішим буде внутрішній конфлікт у разі невдачі. Саме у таких людей поріг фрустрації виявляється зниженим. Тому педагогам у виховних цілях варто іноді створювати такі умови, щоб учень крім успіхів відчував і невдачі.
Оцінка успіху і невдачі самою людиною завжди суб'єктивна. Вона визначається наявними у людини рівнем домагань,порівнянням свого досягнення з досягненнями інших і т.п. Значний вплив на ставлення людини до виконуваної ним роботи, на силу його мотиву і прагнення до успіху надає соціально психологічний клімат у колективі. Велике значення для посилення мотиву діяльності має ціннісно-орієнтаційної єдності в колективі. Так, Т.А. Пушкіної показано, що спонукання до навчання є позитивна оцінка навчального процесу більшістю учнів. [9]
Висновок. Таким чином, можна сказати, що значний вплив на силу і стійкість мотивів надає успішність діяльності людини. Успіхи надихають його, а постійно виникає задоволення від досягнутого результату приводить до задоволеності родом занять, тобто до стійкого позитивного відношення до своєї діяльності. Невдачі призводять до виникнення стану фрустрації, що може привести до негативного результату. Так само, слід зазначити, що оцінка успіху і невдачі самою людиною завжди суб'єктивна і, що значний вплив на ставлення людини до виконуваної ним роботи, на силу його мотиву і прагнення до успіху надає соціально психологічний клімат у колективі.
Методика диагностики личности на мотивацию к успеху Т. Элерса
Личностный опросник. Предназначен для диагностики, выделенной Хекхаузеном, мотивационной направленности личности на достижение успеха.
Стимульный материал представляет собой 41 утверждение, на которые испытуемому необходимо дать один из 2 вариантов ответов «да» или «нет». Тест относится к моношкальным методикам. Степень выраженности мотивации к успеху оценивается количеством баллов, совпадающих с ключом.
Результат теста «Мотивация к успеху» следует анализировать вместе с результатами таких тестов как«Мотивация к избеганию неудач», «Готовность к риску».
Инструкция:
«Вам будет предложен 41 вопрос, на каждый из которых ответьте «да» или «нет».
Стимульный материал:
1. Когда имеется выбор между двумя вариантами, его лучше сделать быстрее, чем отложить на определенное время.
2. Я легко раздражаюсь, когда замечаю, что не могу на все 100 % выполнить задание.
3. Когда я работаю, это выглядит так, будто я все ставлю на карту.
4. Когда возникает проблемная ситуация, я чаще всего принимаю решение одним из последних.
5. Когда у меня два дня подряд нет дела, я теряю покой.
6. В некоторые дни мои успехи ниже средних.
7. По отношению к себе я более строг, чем по отношению к другим.
8. Я более доброжелателен, чем другие.
9. Когда я отказываюсь от трудного задания, я потом сурово осуждаю себя, так как знаю, что в нем я добился бы успеха.
10. В процессе работы я нуждаюсь в небольших паузах для отдыха.
11. Усердие - это не основная моя черта.
12. Мои достижения в труде не всегда одинаковы.
13. Меня больше привлекает другая работа, чем та, которой я занят.
14. Порицание стимулирует меня сильнее, чем похвала.
15. Я знаю, что мои коллеги считают меня дельным человеком.
16. Препятствия делают мои решения более твердыми.
17. У меня легко вызвать честолюбие.
18. Когда я работаю без вдохновения, это обычно заметно.
19. При выполнении работы я не рассчитываю на помощь других.
20. Иногда я откладываю то, что должен был сделать сейчас.
21. Нужно полагаться только на самого себя.
22. В жизни мало вещей, более важных, чем деньги.
23. Всегда, когда мне предстоит выполнить важное задание, я ни о чем другом не думаю.
24. Я менее честолюбив, чем многие другие.
25. В конце отпуска я обычно радуюсь, что скоро выйду на работу.
26. Когда я расположен к работе, я делаю ее лучше и квалифицированнее, чем другие.
27. Мне проще и легче общаться с людьми, которые могут упорно работать.
28. Когда у меня нет дел, я чувствую, что мне не по себе.
29. Мне приходится выполнять ответственную работу чаще, чем другим.
30. Когда мне приходится принимать решение, я стараюсь делать это как можно лучше.
31. Мои друзья иногда считают меня ленивым.
32. Мои успехи в какой-то мере зависят от моих коллег.
33. Бессмысленно противодействовать воле руководителя.
34. Иногда не знаешь, какую работу придется выполнять.
35. Когда что-то не ладится, я нетерпелив.
36. Я обычно обращаю мало внимания на свои достижения.
37. Когда я работаю вместе с другими, моя работа дает большие результаты, чем работы других.
38. Многое, за что я берусь, я не довожу до конца.
39. Я завидую людям, которые не загружены работой.
40. Я не завидую тем, кто стремится к власти и положению.
41. Когда я уверен, что стою на правильном пути, для доказательства своей правоты я иду вплоть до крайних мер.
Ключ:
По 1 баллу начисляется за ответы «да» на следующие вопросы: 2, 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 14, 15, 16, 17, 21, 22, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 32, 37, 41.
Также начисляется по 1 баллу за ответы «нет» на вопросы: 6, 19, 18, 20, 24, 31, 36, 38,39.
Ответы на вопросы 1,11, 12,19, 28, 33, 34, 35,40 не учитываются.
Далее подсчитывается сумма набранных баллов.
Анализ результата.
От 1 до 10 баллов: низкая мотивация к успеху;
от 11 до 16 баллов: средний уровень мотивации;
от 17 до 20 баллов: умеренно высокий уровень мотивации;
свыше 21 балла: слишком высокий уровень мотивации к успеху.
Исследования показали, что люди, умеренно и сильно ориентированные на успех, предпочитают средний уровень риска. Те же, кто боится неудач, предпочитают малый или, наоборот, слишком большой уровень риска. Чем выше мотивация человека к успеху - достижению цели, тем ниже готовность к риску. При этом мотивация к успеху влияет и на надежду на успех: при сильной мотивации к успеху надежды на успех обычно скромнее, чем при слабой мотивации к успеху.
К тому же людям, мотивированным на успех и имеющим большие надежды на него, свойственно избегать высокого риска.
Те, кто сильно мотивирован на успех и имеют высокую готовность к риску, реже попадают в несчастные случаи, чем те, которые имеют высокую готовность к риску, но высокую мотивацию к избеганию неудач (защиту). И наоборот, когда у человека имеется высокая мотивация к избеганию неудач (защита), то это препятствует мотиву к успеху - достижению цели.
|
1. Смелый |
бдительный |
предприимчивый |
|
2. Кроткий |
робкий |
упрямый |
|
3. Осторожный |
решительный |
пессимистичный |
|
4. Непостоянный |
бесцеремонный |
внимательный |
|
5. Неумный |
трусливый |
недумающий |
|
6. Ловкий |
бойкий |
предусмотрительный |
|
7. Хладнокровный |
колеблющийся |
удалой |
|
8. Стремительный |
легкомысленный |
боязливый |
|
9. Незадумывающийся |
жеманный |
непредусмотрительный |
|
10. Оптимистичный |
добросовестный |
чуткий |
|
11. Меланхоличный |
сомневающийся |
неустойчивый |
|
12. Трусливый |
небрежный |
взволнованный |
|
13. Опрометчивый |
тихий |
боязливый |
|
14. Внимательный |
неблагоразумный |
смелый |
|
15. Рассудительный |
быстрый |
мужественный |
|
16. Предприимчивый |
осторожный |
предусмотрительный |
|
17. Взволнованный |
рассеянный |
робкий |
|
18. Малодушный |
неосторожный |
бесцеремонный |
|
19. Пугливый |
нерешительный |
нервный |
|
20. Исполнительный |
преданный |
авантюрный |
|
21. Предусмотрительный |
бойкий |
отчаянный |
|
22. Укрощенный |
безразличный |
небрежный |
|
23. Осторожный |
беззаботный |
терпеливый |
|
24. Разумный |
заботливый |
храбрый |
|
25. Предвидящий |
неустрашимый |
добросовестный |
|
26. Поспешный |
пугливый |
беззаботный |
|
27. Рассеянный |
опрометчивый |
пессимистичный |
|
28. Осмотрительный |
рассудительный |
предприимчивый |
|
29. Тихий |
неорганизованный |
боязливый |
|
30. Оптимистичный |
бдительный |
беззаботный |
Ключ к опроснику Т. Элерса.
Расчет значений: добавьте по 1 баллу за следующие ответы, приведенные в ключе (первая цифра перед чертой означает номер строки, вторая цифра после черты – номер столбца, в котором нужное слово. Например, 1 /2 означает, что слово, получившее 1 балл в первой строке, во втором столбце – "бдительный"). Другие выборы баллов не получают.
1/2; 2/1; 2/2; 3/1; 3/3; 4/3; 5/2; 6/3; 7/2; 7/3; 8/3; 9/1; 9/2; 10/2; 11/1; 11/2; 12/1; 12/3; 13/2; 13/3; 14/1; 15/1; 16/2; 16/3; 17/3; 18/1; 19/1; 19/2; 20/1; 20/2; 21/1; 22/1; 23/1; 23/ 3; 24/1; 24/2; 25/1; 26/2; 27/3; 28/1; 28/2; 29/1; 29/3; 30/2.
Интерпретация к тесту Элерса.
Чем больше сумма баллов, тем выше уровень мотивации к избеганию неудач, защите.
от 2 до 10 баллов: низкая мотивация к защите;
от 11 до 16 баллов: средний уровень мотивации;
от 17 до 20 баллов: высокий уровень мотивации;
свыше 20 баллов: слишком высокий уровень мотивации к избеганию неудач, защите.
Мотивы к достижению успеха и избеганию неудач, поддерживающие и направляющие поведение личности, влияют на его успешность деятельности и встречаются у всех людей. Психодиагностическое изучение этих мотивов позволяет направить деятельность человека в сторону максимально успешной реализации.
Проводя внутреннюю работу над собой для осознания своих мотивов, можно адаптироваться ко всякой проблеме и "твёрдо держать курс на позитивную эффективность". В данном случае предполагается адаптация к предстоящей борьбе, которая, прежде всего, внутренняя. Речь идёт о той самой внутриличностной работе для осознания своих мотивов с учётом собственных особенностей человека. Именно "благодаря" психофизиологическим особенностям быть нежизнерадостным, например, можно извлечь пользу в "борьбе за выживание". Это генетически заложено природой.
Под внутриличностной работой понимается переключение мотива "избегания неудач" на мотив "к успеху", исходя из способностей уже имеющихся у человека. Это повысит ориентацию "на результат" и повлияет на остальные базовые компетенции решения жизненных задач, разработанных в Гарварде: инициативность, принятие ответственности, ориентация на результат, коммуникабельность, организованность, умение воздействовать на других, умение согласовывать интересы.
Людям, у которых преобладает мотив "избегания неудач", очень важно найти ту область деятельности, где можно применять в современной жизни свои психофизиологические задатки, трансформируя их в позитивный результат.
Позитивный взгляд на мир можно сформировать, если научиться менять своё отношение к происходящему и в соответствии с этим мобилизовать себя к переменам.
Раздел: тесты по психологии с ответами.
Тесты по психологии личности.
Виды мотивации
|
Сохранить
|
|
Разновидностей мотивации много. В первую очередь, мотивация других людей отличается от мотивации самого себя, от самомотивации.
Кроме того, мотивация бывает естественной и искусственной. Естественная мотивация - происходящая в силу естественных причин и обстоятельств, и искуственная - создаваемая людьми для целей тех или иных воздействий.
Усталый человек вечером хочет найти ночлег, замерзший - стремится к теплу. Это естественная мотивация. Телевизионная реклама сникерсов, дезодорантов и стиральных порошков, играющая цветом, звуками и образами - искусственно создаваемая мотивация↑.
Мотивация бывает позитивная и негативная, она же мотивация «к» и мотивация «от». Позитивная мотивация, стремление, основывается на положительных стимулах или позитиве, содержащемся в самом деле. На отрицательных - негативная мотивация, избегание.
"Если я разберу на столе, я получу конфету" или "если я не буду баловаться, то получу конфету" - положительная, позитивная мотивация. "Если я разберу на столе, то меня не накажут" или "если я не буду баловаться, то меня не накажут" - отрицательная, негативная мотивация↑.
В целом мотивация относится к мягким формам влияний (в сравнении с физическим воздействием и другими средствами принуждения), однако в исполнении разных людей мотивация может происходить очень различно. Если мотивация в исполнении Душки - заинтересовывание и обращение к чувствам, тоСиловик действует жестче: по чувствам бьет и на чувства давит↑.
Есть мотивация внешняя, есть мотивация внутренняя↑. Внешняя мотивация — побуждение или принуждение что-то делать внешними для человека обстоятельствами или стимулами.
Грозовая туча на горизонте очень мотивирует быстро бежать из леса домой. Пообщали людям премию - они стали шевелиться быстрее.
Внутренняя мотивация — мотивация, связанная не с внешними обстоятельствами, а с самим содержанием деятельности.
Я работаю не за зарплату, я люблю свое дело. Здесь у меня есть все, чтобы быть счастливым.
Если за какое-то дело хорошо платят - это мотивация внешняя, если дело интересно человеку само по себе - у него мотивация внутренняя. При этом внешняя мотивация может быть мотивацией извне (морковка, стимул, организация ситуации,См.→) и мотивацией изнутри (через управление видением ситуации, чувствами и состоянием).
Иногда различают мотивацию реактивную (в связи с происшедшим, в связи с виной, возможностями или ошибками) ипроактивную (в связи с планами на будущее).
В работе, на производстве важно помнить, что мотивация бывает материальная и нематериальная.
Материальная – поощрение деньгами или ценными подарками, нематериальная – способы взаимодействия с сотрудником, демонстрирующие признание и его значимость в компании. А вот корпоративные мероприятия, обустройство удобных рабочих мест, медицинское страхование и аналогичные вещ, где сотрудник на руки вроде бы ничего не получает, но работодатель деньги тратит отнести к материальной или нематериальной мотивации сложно.
Различают следующие виды мотивации: Внешняя мотивация – эта мотивация может быть спровоцирована какими-либо внешними обстоятельствами. Например, это может быть повторение аффирмаций, процесс визуализации, чтение чужих историй о достижении жизненного успеха и т.д. Одним словом все то, что мы увидели или услышали, и в нас зародилось желание совершенствования. Внутренняя мотивация – эта мотивация начинается с внутреннего побуждения к достижению цели. То есть, если Вам чего-то захотелось самому, у Вас появилось внутреннее желание и оптимизм, которое греет душу изнутри, то этот смело можно назвать внутренней мотивацией. Положительная мотивация – эта мотивация несет в себе заряд бодрости и позитива. По-другому положительную мотивацию можно назвать мотивацией достижения успеха. Она толкает нас к активности и совершению действия в пользу успеха. Отрицательная мотивация – это полная противоположность положительной мотивации. В этом случае в основе достижения лежит пессимизм. Он несет в себе негативный заряд. По-другому отрицательную мотивацию называют мотивацией избегания неудачи. Устойчивая мотивация – эта мотивация основана на основных нуждах и потребностях человека. К ним относятся физиологические, познавательные, эстетические, потребности в самоактуализации, уважении и любви. Неустойчивая мотивация – та мотивация, которая требует постоянной внешней подпитки. Материальная мотивация – это стимуляция самого себя при помощи денег. Нематериальная мотивация – сюда можно отнести потребность в принадлежности, общении, уважении, развитии, самоактуализации.Магия достижения цели