- •7. Підходи до оцінки конкурентоздатності підприємства
- •8.Фінансова діагностика: основні положення, об'єкти й суб'єкти
- •29. Ринково-продуктова оцінка конкурентоспроможності та її вплив на стратегічні ршення підприємства
- •30. Порядок проведення порівняльної оцінки конкурентоспроможності підприємств суперників на основі зважених рейтингових оцінок. Переваги і недоліки даної методики.
- •19.Діагн. П-ва за доп-гою фін коеф.
- •20. Напрямки підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства.
- •23. Аналіз матеріальних ресурсів підприємства.
- •24. Застосування swot–аналізу в діагностиці протистояння підприємств-конкурентів на досліджуваному ринку.
- •15. Механізми забезпечення належної економічної безпеки підп-ва
- •16, Інструментарій оцінки рівня економічної безпеки підприємства
- •5. Оцінка стану та використання виробничого потенціалу
- •6. Карта стратегічних груп як інструмент аналізу внутрішньогалузевої конкуренції.
- •17. Сутність та елементи організаційної культури
- •18. Характеристика економічної безпеки підприємства
- •3. Конкурентне середовище підприємства, умови його формування та чинники впливу.
- •11. Вартість господарюючого суб'єкта: концепції природи вартості; предмет, мета й принципи оцінки
- •12 Підготовка інформації, що використовується при оцінці вартості підприємства.
- •21. Діагностика виробничої програми п-тва.
- •22. Вибір і оцінка стратегічної позиції п-тва на ринку.
- •25. Особливості pims-аналізу для визначення конкурентної стратегії під-ва на ринку.
- •26. Особливості формування стратегічної позиції під-ва в конкурентному середовищі.
- •27. Передумови становлення корпоративної культури на під-ві
- •28. Характеристика чинників ступеня інтенсивності між функціонуючими в галузі під-вами.
- •1. Ед. Суть, класифікація, ознаки
- •2. Аналогова оцінка підприємства. Сфера застосування
- •4. Методика діагностики конкурентоспроможного середовища
- •13. Аналіз фінансово господарської діяльностіт підпр
- •14. Ек безпека підприємства
5. Оцінка стану та використання виробничого потенціалу
Оцінка стану та використання виробничого потенціалу включає наступні етапи:
1. Ефективність виробничого потенціалу характеризується відповідністю виробничої програми наявним на підприємстві потужностям. Для цього використовують показники:
коеф. використання виробничої потужності: k=ВП/Впот , (k≤1) де ВП – виробнича програма; Впот – виробнича потужність.
ефективність використання наявного обладнання характеризують показники:
- коеф. екстенсивного його використання: kекс=Tр/Тк;
- коеф. інтенсивного використання: kінт=Рф/Рпасп;
- інтегральний коеф.: kінтегр=kекс-kінт;
- резерв потужності: Rп=1-kінтегр,
Тк – календарний фонд робочого часу за рік, год;
Tр – робочий час обладнання за рік;
Рф – фактична продуктивність обладнання протягом звітного року;
Рпасп – паспортна продуктивність обладнання.
2. Оцінка витратності виробничої програми передбачає визначення:
фонду оплати праці, який включає фонд ОП виробничих працівників та керівників(1), спеціалістів та службовців(2):
1) ФОПвр=Чвр*Тст*((1+β)/100)*Теф, де
Чвр – чисельність виробничих працівників;
Тст – тарифна ставка;
((1+β)/100) – відсоток преміювання;
Теф ефективний фонд робочого часу.
2) ФОПсп=Ом*Чсп*(1+β), де
Ом – місячний оклад;
Чсп – чисельність спеціалістів;
(1+β) – % премій і доплат до посадового окладу.
3. Визначення питомої ваги у витратах виробництва постійних і змінних витрат.
4. Розрахунок показників матеріало-, фондо-, енерго-, зарплато ємності продукції та амортизаційної ємності продукції.
5. Діагностика властивостей та здібностей працівників, яка проводиться у двох напрямках: 1) індивідуальні якості (знання, навички, вміння, кваліфікація, досвід, ділові якості, складність праці, оцінка результатів праці); 2) оцінка трудового потенціалу підприємства (якісний склад, ступінь використання та відповідність фактичного рівня трудового потенціалу необхідному). Окремо оцінюється ефективність трудових вкладень у трудовий потенціал.
6. Діагностика інформаційних ресурсів передбачає визначення їх видів, джерел та форм забезпечення їх вартості. При цьому розраховуються показники:
- відношення одноразового використання інформації до загального обсягу;
- віддачу.
6. Карта стратегічних груп як інструмент аналізу внутрішньогалузевої конкуренції.
Порядок проведення діагностики внутрішньогалузевого суперництва можна звести до семи послідовних етапів:
1.Визначення профілю галузі та її загальна характеристика.
2.Оцінка рушійних сил розвитку галузі.
3.Діагностування основних сил конкуренції.
4.Оцінка конкурентних позицій підприємств-суперників.
5.Аналіз найближчих конкурентів.
6.Визначення провідних (ключових) чинників успіху в галузі, їх оцінка.
7.Оцінка перспектив розвитку галузі.
Використовується такий інструмент аналізу, як карта стратегічних груп суперників.
Конкурентні позиції підприємств-суперників оцінюють за допомогою спеціального прийому складання карти стратегічних груп. Для цього виконується така аналітична процедура з графічною побудовою:
- установлюється спектр характеристик, які відрізняють одне підприємство від іншого — ціново-якісні параметри, орієнтація на певного споживача;
- вибираються попарно характеристики, які не корелюють між собою;
- формується система координат за встановленими характеристиками;
- координати кожного підприємства наносять на площину;
- точки, що розміщуються близько, поєднуються — це і є стратегічні групи;
- кожну групу окреслюють колом, що визначає її частку в загальному обсязі виробництва (продаж) галузі.
Слід зазначити, що важливість висновків структурного аналізу в межах галузі зумовлює потребу в побудові кількох варіантів карти і зіставленні результатів.