19.Діагн. П-ва за доп-гою фін коеф.

До основної задачі діагностики фінансового стану підприємства можна віднести, в першу чергу, визначення якості фінансового стану підприємства, а також визначення причин його поліпшення або погіршення; далі, як правило, готуються рекомендації щодо платоспроможності та фінансової стійкості даної організації або підприємства. Вирішуються ці завдання за допомогою вивчення динаміки абсолютних і відносних фінансових показників і розбиваються на наступні аналітичні блоки: структурний аналіз активів і пасивів; аналіз платоспроможності (ліквідності); аналіз фінансової стійкості; аналіз необхідного приросту власного капіталу. Діагностика здійснюється за допомогою фінансових коефіцієнтів. При аналізі необхідно пам'ятати, що на кожній стадії життєвого циклу підприємства перевагу слід віддавати якимось конкретним показниками. 1й етап - етап зародження. Основна увага має бути приділена показникам ліквідності та фінансової стійкості. 2-ий етап - етап прискорення зростання. Найважливішими показниками на цьому етапі є показники ліквідності і незалежності. 3й етап - етап уповільнення зростання. Особливу увагу на цьому етапі варто приділяти коефіцієнтами рентабельності всіх операцій як інтегрованими показниками. 4 етап - етап зрілості. На цьому етапі особлива увага приділяється показниками, які характеризують інвестиційну діяльність підприємства. 5 етап - етап спаду; досить складний етап, що вимагає постійного спостереження за змінами всіх груп показників, але особливу увагу вимагають до себе показники ліквідності і рентабельності.

20. Напрямки підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства.

До чинників, що забезпечують конкурентоспроможність продукції належать: продукт, ціна, канали збуту, реалізація, рівень кадрового потенціалу та управлінських структур. В загальному випадку конкурентоспроможність товару визначається трьома необхідними елементами: 1) властивостями даного товару;2) властивостями конкуруючих товарів;3) особливостями споживачів. Напрямками підвищ. конк-сті продукції можуть бути:-зміна складу, структури застосовуваних матеріалів (сировини, напівфабрикатів), що комплектують вироби або конструкції продукції;-зміна порядку проектування продукції;-зміна цін на продукцію, цін на послуги з обслуговування і ремонту, цін на запасні частини;-зміна порядку реалізації продукції на ринку;-зміна системи стимулювання постачальників;-зміна структури імпорту і видів імпортованої продукції.

23. Аналіз матеріальних ресурсів підприємства.

Згідно з П(С)БО № 9, п. 6 матеріальними ресурсами треба вважати запаси предметів праці, які включають сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріали, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва та адміністративних потреб, і наявність яких є необхідною умовою ритмічної роботи підприємства.

В ході аналізу забезпеченості і використання матеріальних ресурсів слід розглядати:

— відповідність плану постачання вимогам виробництва;

— організаційні форми і види постачання;

— виконання плану поставок матеріальних ресурсів (джерела, терміни, види тощо);

— забезпеченість підприємства матеріальними ресурсами;

— вплив забезпеченості ресурсами на виконання виробничої програми;

— вплив факторів на матеріалоємність продукції;

— ефективність використання матеріальних ресурсів;

— використання відходів виробництва;

— стан і динаміка виробничих запасів;

— резерви зниження матеріалоємності продукції за рахунок покращення використання матеріалів;

— прямі зв'язки підприємства з постачальниками і питому вагу матеріальних ресурсів, які надходять по прямих поставках, до загального обсягу їх надходження.

Загальна потреба підприємства в конкретних видах матеріальних ресурсів визначається за формулою:

де Нз — загальна планова потреба;

Нв — потреба на виробництво продукції;

Не — потреба на експериментально-дослідні роботи;

Нр — потреба на ремонтні роботи;

Нзп – потреби на створення планових (в межах нормативів) запасів;

Нк — запас (залишок) на кінець планового періоду.