Приклад 2.

Початкові дані:

Вид шпонки – сегментна;

діаметр вала – d = 24 мм;

вид з’єднання – нормальне.

Рішення.

1. По СТ СЭВ 647-77 вибираємо номінальні розміри елементів шпонкового з’єднання:

розмір шпонки =6922 мм;

глибина паза вала t₁ = 6,5 мм;

глибина паза втулки t₂ = 2,8 мм.

2. За таблицями (додаток 8) визначаємо поля допусків для посадочних розмірів:

ширина шпонки b = 6h9_(-0,036) мм;

ширина паза вала b = 6Js9(±0,018) мм.

ширина паза втулки b = 6N9_(-0,036) мм;

3. Визначаємо граничні розміри:

шпонки d_max= 6,0 мм; d_min= 5,964 мм;

ширина паза вала D_max = 6,018 мм; D_min =5,982 мм;

ширина паза втулки D_max = 6,0 мм; D_min =5,964 мм.

4. Визначаємо граничні натяги між шпонкою та пазом вала:

N_max= 6,000 – 5,982 = 0,018 мм

N_min= 5,964 – 6,018 = – 0,054 мм (зазор S_max = 0,054 мм).

5. Визначаємо граничні зазори між шпонкою та пазом втулки:

S_max= 6,000 – 5,964 = 0,036 мм;

S_min= 5,964 – 6,000 = – 0,036 мм (натяг N_max = 0,036 мм).

6. Вибираємо граничні відхилення непосадочних розмірів:

висота шпонки h = 9h11_(-0,090) мм;

глибина паза вала t₁= 6,5^+0,3 мм;

розмір d–t₁= 17,5_-0,3 мм;

глибина паза втулки t₂= 2,8^+0,1 мм;

розмір D+t₂= 26,8^+0,1 мм;

діаметр шпонки d_ш = 22h12_(-0,210) мм.

7. Викреслюємо схему розміщення полів допусків (рис. 11).

8. Викреслюємо ескізи шпонкового з’єднання та його деталей (рис. 12).

Рис. 11. Схема полів допусків посадочних елементів шпонкового з’єднання.

Завдання 4 Допуски і посадки шліцьових з’єднань Мета завдання.

Навчитися розшифровувати позначення шліцьових прямобічних з’єднань та їх деталей, визначати за таблицями граничні відхилення та їх граничні розміри елементів шліцьових деталей, зображувати ескізи шліцьового з’єднання та оформляти їх.

Послідовність розрахунку.

1. Визначити номінальні розміри елементів прямобічного шліцьового з’єднання за умовним позначенням, яке містить:

спосіб центрування (D, d, b);

кількість шліців z;

номінальні розміри діаметрів і ширини шліца;

посадки по розмірах діаметрів і ширині шліца.

Приклад позначення: ,

де d – центрування по внутрішньому діаметру; 8 – кількість шліців; d = 46 мм; D = 54 мм; b = 9 мм – відповідно внутрішній та зовнішній діаметри та ширина шліца; H7/f6, H12/a11, F9/f9 – посадки по вказаним розмірам [1,3].

За таблицями СТ СЭВ 188-75 (додаток 10) визначаємо гранично допустимий розмір d₁.

2. Знайти за таблицями СТ CЭВ 144-75 (додаток 1,2) граничні відхилення для центруючих елементів. Визначити граничні розміри та побудувати схему розміщення полів допусків.

При центруванні по діаметру d нецентруючими елементами будуть отвір D і вал D, на які назначаються поля допусків H12 і a11.

При центруванні по діаметру D нецентруючими елементами будуть отвір d і вал d. На отвір назначається поле допуску H11. На вал поле допуску не назначається, а мінімальний його розмір визначається розміром d₁.

При центруванні по ширині шліца b нецентруючими елементами являються отвір D і вал D отвір d і вал d.

3. Визначити граничні відхилення і розміри центруючих елементів.

4. Викреслити ескізи шліцьового з’єднання і його деталей, вказавши поля допусків, відхилення і шорсткість поверхонь. Центруючі поверхні обробляються по R_a = 3,2…0,8 мкм, а нецентруючі – R_a = 6,3…3,2 мкм