Динамічна анатомія

О.В.Цигикало Г.І.Мардар С.М.Луканьова І.В.Марценяк

ДИНАМІЧНААНАТОМІЯ

Навчальний посібник

Чернівці – 2011

1

ЗМІСТ

3

4

АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІОСНОВИ БІОМЕХАНІКИ ОПОРНО-РУХОВОЇ СИСТЕМИ ЛЮДИНИ

АНАТОМІЧНАТЕРМІНОЛОГІЯ ПОЛОЖЕННЯ ТІЛА У ПРОСТОРІ ТА РУХІВ ЧАСТИН ТІЛА

Для стандартизаціїопису положення тіла у просторі та рухів окремих його частин використовують певні анатомічні терміни. Рухи тіла та його окремих частин описуються відносно нормальної анатомічноїпозиції тіла людини.

Площини та вісі тіла людини. Положення тіла у просторі характеризуєтьсявідношенням його до трьох взаємноперпендикулярнихплощин – фронтальної, горизонтальної та вертикальної.

Поздовжня вісь проводиться уздовж випрямленого тіла перпендикулярногоризонтальній основі, на якій стоїть тіло.

Горизонтальна (або поперечна) вісь спрямована зліванаправо, перпендикулярнодо поздовжньої вісі.

Сагітальна вісь спрямована спереду назад, перпендикулярно до інших вісей.

Горизонтальна площина паралельна горизонту, розділяєтіло на верхню та нижню частини. В цій площині можливі такі рухи, як повороти тулуба, обертання кінцівок(пронація, супінація). Вони здійснюютьсянавколо поздовжньої вісі.

Фронтальні площина проходить справа наліво або зліва направо і поділяє тіло на передню та задню (або вентральну та дорзальну) частини тіла. В цій площині можливі такі рухи, як нахили вбік, приведення та відведення кінцівок. Ці рухи здійснюються навколо сагітальної вісі.

Сагітальна площина (від латинського sagittalis – стріловий) поділяє тіло на праву та лівучастини. У випадку, коли сагітальна площина поділяє тіло на дві однакові половини, її називають серединною площиною. В цій площині можливі такі рухи, як згинання та розгинання голови в атланто-потиличному суглобі, нахили тулубавперед і назад, згинання та розгинання кінцівок. Ці рухиздійснюютьсянавколо поперечної вісі.

5

Сагітальна вісь

Сагітальна

Вісі та площини людського тіла (тіло людини в анатомічній позиції)

6

АНАТОМЯ І ФІЗІОЛОГІЯ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ ЛЮДИНИ

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО БУДОВУ КІСТКИ. СКЕЛЕТ В ЦІЛОМУ

Скелет – це твердий остов тілалюдини, сформований кістковими та хрящовими елементами, які з’єднуютьсясполучнотканинними структурами.

Скелет людини складається з осьового та додаткового скелетів. До осьового скелета відносяться хребтовий стовп, кістки грудейта череп. Додатковий скелет складається з кісток верхньої та нижньої кінцівок. Скелет людинискладаєтьсяіз окремих кісток, які з’єднуються за допомогою сполучної, хрящової або кісткової тканини. Отже, тип з’єднання визначає рухомістьсполучень кісток та їх об’єм рухів. Всього у дорослої людини біля 206 кісток: хребетний стовп (26), череп (23), ребра і груднина(25), верхнікінцівки (64), нижні кінцівки(62), кісточкисереднього вуха(6).

Кістка – це пасивний орган руху, тому що рухи кісток відбуваються за допомогою прикріплених до них м’язів, які мають здатність до скорочення. Кістка слугує опорою для м’язів і внутрішніх органів, а також виконує захисну функцію, являється депо мінеральних солей, підтримує баланс мінеральних речовин в організмі та виконуєкровотворну функцію.

За формою кістки поділяютьна довгі, короткі, плоскі, повітроносні та змішані.

І. Довгі кістки:

1.Трубчасті(плечова і стегнова кістки, кістки передпліччята гомілки).

2.Губчасті(ребра, груднина). ІІ. Короткікістки:

1.Трубчасті(кістки п’ястка та плесна, фаланги пальців). 2.Губчасті(кістказап’ястка і заплесна, тіла хребців).

ІІІ. Плоскі кістки:

1.Кістки черепа (лобова і тім’яна кістки). 2.Кістки поясів кінцівок(лопатка, тазова кістка).

7

ІV.Повітроносні кістки (лобова, решітчаста, клиноподібна, скронева кістки, верхня щелепа).

V.Змішанікістки(більшістькістокоснови черепа).

У кожнійдовгій кістцірозрізняють середню частину – діафіз та два кінці – епіфізи. Верхній кінець називають проксимальним епіфізом, нижній – дистальним. Зони кістки, якірозміщеніна межі діафізата епіфіза, називаються метафізами.

Структурно-функціональною одиницею кісткиє остеон (або гаверсова система), який складається із кістковихпластин, що концентрично розміщуютьсянавкологаверсового каналу. Із остеонів формуються кісткові балки. Проміжки між остеонами заповнені проміжними кістковими пластинками. Остеон та проміжні пластинки є основою кістковоїречовини. Вона буваєгубчастата компактна. Губчастаречовина переважно знаходитьсяв епіфізахкісток, тобто в місцях, де при великому обсязі фізичного навантаження потрібно зберегти м’якість і щільність. Компактна речовина знаходитьсяу діафізахкісток, які виконуютьфункціюопори та руху.

Кістка живої людини містить 50% води, 28,15% органічних речовин і 21,85% неорганічних речовин (сполуки кальцію, фосфору, магнію, натрію, калію та ін.). Висушена кістка на 1/3 складається з органічних речовин (осеїн) і на 2/3 з неорганічних речовин. У віковійдинаміціце співвідношення змінюється. У дітей переважаютьорганічніречовини, внаслідок чого кісткибільшгнучкі, отже, і переломи бувають рідко. У людей літнього віку навпаки, більше неорганічних речовин, що призводить до підвищеної ломкості кісток, навіть від невеликих навантажень.

До складукістковоїречовини входять також судини, які надходять з окістя в фолькмановських каналах. Ззовні кістка вкрита окістям. Основна його функція– захисна. Із окістя через живильні отвори в кісткупроникають судиниі нерви. Окістя тісно прилягає до кістки, виняткомє суглобовіповерхні кісток, які покриті суглобовим хрящем. В окісті розрізняють два шари: зовнішній – волокнистий, внутрішній – ростковий, камбіальний (остеогенний). За рахуноквнутрішнього шаруокістя утворюються остеобласти, які відкладаються на поверхні кістки і, таким чином, кістка росте в товщину.

8

Схема будови та розвитку довгої кістки (стрілками показаний напрямок росту кістки)

В середині кістки знаходиться червоний і жовтий кістковий мозок. Червоний кістковий мозок є органом кровотворення. Він складається ізретикулярноїсполучноїтканини, що містить клітини кісткового мозку еритроцити, які надають йому червоного забарвлення. До складу червоного кісткового мозку входять також лейкоцити. В основному, червоний кістковий мозок знаходиться у губчастійречовині кісток. Жовтий кістковиймозок складається із жирової тканини, яка надає йому жовтого забарвлення і знаходиться, переважно, у кістково-мозковій порожнині довгих трубчастих кісток. Характерно, що у зародків і новонароджених весь кістковиймозок червоний, але поступово, з віком, він заміщується

9

Концентричніпластинки

Остеон

Будова губчастої речовини трубчастої кістки

Кістковий

мозок

Остеокласти Остеобласти

Будова компактної речовини трубчастої кістки

10

на жовтий кістковий мозок, який є резервом не тільки жирової тканини, а й кровотворного апарату в організмі людини.

Скелет тулуба. Скелет тулубаскладається з хребтового стовпа та кісток грудноїклітки (ребер і груднини).

Хребтовий стовп (хребет) утворений 32-34 хребцями і є осьовим скелетомтулубата шиї. У дорослої людинихребетскладається із 26 кісток: 24 хребців, крижової та куприковоїкісток. Розрізняють п’ять відділівхребтового стовпа: шийний, грудний, поперековий, крижовий і куприковий. Шийний відділ хребта складається із 7 шийних хребців, грудний– із 12 грудниххребців, поперековий – із 5 поперекових хребців, крижовий – із 5 крижових хребців, куприковий – із 3-5 куприковиххребців.

Хребтовий стовп виконує не лише опорну функцію, але й захищає спинний мозок від можливих пошкоджень.

Хребці також поділяють на справжні та несправжні. До справжніх хребців відносять шийні, грудні та поперекові. Несправжні хребцізростаються у крижову та куприковукістки.

У новонароджених хребтовий стовп має формувипуклої назад дуги. Формуються вигини хребта вперед спочаткуу шийному відділі (шийний лордоз), пізніше, коли дитина починає сидіти і ходити, формуєтьсявигин опуклістювперед упоперековомувідділі (поперековий лордоз), а в грудному відділі залишається вигин опуклістюназад(груднийкіфоз). Таким чином, фізіологічнаS-под- ібна форма хребта обумовленазміною положення тіла з горизонтального на вертикальне. Що стосується фронтальних вигинів хребта вліво або вправо, то такі вигини відносяться до хвороби, яка отримала назву сколіоз.

Хребець складається із тіла та дуги, що разом обмежують хребцевий отвір. Від дуги відходитьсім відростків, один з яких – остистий є непарним,а решта – поперечні, верхні та нижні суглобові відростки є парними. На дугах сусідніххребців існуютьневеликі вирізки, які при накладанні одного хребця на інший перетворюються у міжхребцеві отвори через, які проходять спинномозкові нерви, а хребцеві отвори перетворюються у хребтовий канал, в якомурозташований спинний мозок з його оболонками.

Хребцікожного ізвідділівхребта маютьсвої відмінності. Так,

11