Динамічна анатомія

стовп. Наприкінці фази поштовху в роботу включаються м’язизгиначі хребтового стовпа (м’язи живота), які своєю напругою запобігають перерозгинанню тулуба, фіксуютьйого у випрямленому положенні. При цьому внутрішньочеревний тиск підвищується і виникає короткочасназатримка дихання.

Ефективність відштовхуваннязалежить і від швидких махових рухіврукамивверх, завдяки чомузбільшуєтьсямомент інерції тіла і стає вищим його ЗЦТ. При цьому працюють м’язи, які піднімаютьпояс верхніхкінцівок(верхніпучки трапецієподібного м’яза, м’яз-підіймачлопатки і ромбоподібний м’яз), а також м’я- зи, які згинають плече (передня частина дельтоподібного м’яза, дзьобоподібно-плечовий м’яз, двоголовий м’яз плеча).

У момент відривутіла від опорної поверхні тяга працюючих м’язів зменшується; збільшуєтьсянапругаїх антагоністів, внаслідок чого частини тіла короткочасно фіксуютьсяу випрямленому положенні.

Фаза польоту триває відмоменту відривутіла від опори і до моменту його приземлення. За цей час відбувається поступаль- но-обертальний рухтіла(у даному випадкуз одним повним обертом назад довколапоперечної вісі). Необхідніумови для нього забезпечують мах руками вверх і випрямлення тулуба. Оскільки підняте в повітря тіло має великий момент інерціїпо відношенню до поперечної вісі, яка проходить через ЗЦТ тіла, мала кутова швидкість не може забезпечити обертання тіла на 360°. В результаті згрупуваннятіла його поздовжній розмір зменшується в 2-3,5 рази, що призводить до збільшення кутовоїшвидкостіобертання.

Угрупування виконується за участю функціональних груп м’язів, які згинають тулуб(прямі, зовнішні косі та внутрішні косі м’язи живота), згинають стегно в кульшовому суглобі(клубовопоперековий, гребінчастий і кравецький м’язи, м’яз-натягач широкої фасціїта група привідних м’язів), згинають гомілкув колінному суглобі(напівсухожилковий, напівперетинчастий та двоголовий м’яз стегна). Пояс верхніх кінцівок зміщується вниз і приводиться до серединної лінії, при цьому напружуєтьсявеликий і малий грудніта передній зубчастім’язи. Руки зігнуті в ліктьових суглобахза рахунокнапруги двоголового м’яза плеча, плечового,

162

плечо-променевого м’язів, круглого пронатора, та приведені до тулубавеликим грудним м’язом, найширшим м’язом спини, великим і малим круглими м’язами. Кисті охоплюють середні третини гомілок.

Різке розгинання голови створює додатковий імпульс для обертання тулуба. Цей рух здійснюють глибокі м’язи потиличної ділянки, а також верхня частина трапецієподібногом’яза, ремінні м’язи голови та шийна частина м’яза-випрямляча хребта.

При високомузльоті та щільномузгрупуваннітіло встигає до середини низхідноїчастини траєкторіїпольоту обернутисяна 270300°. В кінціфази польоту відбуваєтьсявипрямлення тіла. Це призводить до того, що момент інерціїзростає і воно втрачає кутову швидкість обертання. Випрямленню тіла сприяють також відцентрові сили, які виникають при швидкому його обертанні. Розгинання тулуба, нижніх і верхніхкінцівок відбуваєтьсяактивно в результатіскорочення м’язів-розгиначів хребта, стегна, гомілки та згиначівплеча. Слідзазначити, що повного розгинання не настає, оскільки дещо зігнуте положення необхідне для амортизації поштовхупід час приземлення.

Фаза приземлення. При правильному приземленні тіло зберігає рівновагуіне зазнає значних струсів. Це досягається завдяки попередньому розгинанню тулубаі кінцівок, а також амортизаційним властивостям опорно-руховогоапарату. Приземлення відбувається на передній відділ стоп з подальшим опусканням на всю їх підошовну поверхню. Швидкість тіла, що вільно опускається, гальмується за рахунокпоступливої роботи м’язів тулубаі нижніх кінцівок. Сила динамічного тискуі сила реакціїопори наростають по напрямку від голови до ніг, тобто у мірунаближення до площі опори. Оскільки ці сили направлені на згинання голови, хребтового стовпа, нижніх кінцівок в кульшових і колінних суглобах, а також розгинання в гомілково-стопних суглобах, то поступливу роботу виконують ті м’язи, які здійснюють протилежно направлені рухи у всіх цих суглобах: м’язи-розгиначі голови та хребта, кульшовихта коліннихсуглобів, і м’язи-згиначістопи.

Аналіз роботи м’язів, які беруть участь у виконанні сальто назад, показує, що у фазі поштовху потрібне короткочаснеі дуже

163

енергійне їх скорочення. У інших фазах м’язові зусилля, не є найважливішими.

Виконання сальто назад і подібних вправ вимагає точної координації рухіввсього тіла, в основі якої лежить умовно-рефлек- торна діяльність нервової системи. Вправа може бути технічно вірно виконана лише в томувипадку, якщо спортсмен добре “відчуває“ своє тіло. Це досягається шляхом систематичного тренування для формування динамічного стереотипу цієї вправи.

Підчас виконання сальто назад зазвичай спостерігається затримка дихання. Проте, вона не робить негативного впливу на організм, оскільки весь рух триває дуже короткий час. Безпосередньо перед присіданням спортсмен робить 2-3 глибокі вдихи та видихи. Відштовхуваннясупроводжуєтьсязатримкою дихання на початку видиху. Під час згрупування у польоті створюються умови для повного видиху, але зазвичай його не роблять. Таким чином, при сальто назад дещо затриманим виявляється видих, який закінчуєтьсявже після приземлення.

Під час виконання сальто назад при відштовхуванніта приземленні понад усе проявляється інерційністьвнутрішніхорганів, що супроводжується деяким їх зміщенням і деформацією. При відштовхуванніце пов’язано з тим, що м’язові зусилля, направлені на випрямлення ніг, діють через таз на скелет тулуба. Томув першу чергу прискорення впливає на скелет тулубаразом з м’я- кими тканинами, а потім – на внутрішніоргани. При приземленні скелет тулубазнову ж таки першим зазнає уповільнення. Все це призводить до того, що інерційнісили внутрішніхорганів позначаються на стані стінок черевної порожнини. Прояв реактивних сил внутрішніх органів при відштовхуванніта приземленні залежить від маси внутрішніхорганів іміри їхнаповнення, а також від стану м’язів стінок черевної порожнини.

Підйом розгинанням на щаблині

Підйом розгинанням є одним з прикладівобертання тіла довколафіксованоївісі. Воно вимагає не стільки сильної мускулатури, скількиточноїкоординаціїм’язової напруги. Тілогімнаста здійснює симетричний обертальний рух, при якомувоно з положення вису

164

переходить в упор на випрямлених руках.

У вихідномуположенні (вис на випрямлених руках) тіло зазнає навантаження на розтягування, яке зростає по напрямку від стоп до кистей. В цьому положенні тіла основне навантаження припадає на м’язи верхніх кінцівок і тулуба, утримуючі частини тіла в місцяхїх з’єднань.

Виконання підйому розгинанням на щаблині зводиться до того, що після махових рухіввсього тіла, в ту мить, колитіло опиняється в крайньому положенні переднього маху, ноги згинаються в кульшовихсуглобахтак, що тіло переходитьв положення вису зігнувшись(гомілкисвоїми середнімивідділамирозміщуютьсябіля щаблини). З вису зігнувшись здійснюється енергійний ривок ногами вперед-вверх (ноги весь час стримуються біля грифа щаблини). Обертання тіла відбуваєтьсяв результатіодночасного розгинання тулуба, розгинання в кульшових і плечових суглобах. Під час рухугімнаст прямими руками тисне на гриф щаблини, утримуючитулуббіля вісіобертання.

Вперіодмахуногами м’язи верхньоїкінцівкиутримуютькисть

взігнутомуположенні на щаблині, а також оберігають всі суглоби верхньої кінцівкивіднадмірного навантаження, зумовленого дією сили тяжіння тіла, з одного боку, і дією відцентрової сили, яка виникає підчас гойдання, з іншого. Згиначіта розгиначістегна і хребтового стовпа, розташовані спередуі ззаду відпоперечної вісікульшового суглоба, а також спереду і ззаду від хребтового стовпа, напружуютьсяпоперемінно. М’язи вільної нижньої кінцівки утримують її у випрямленому положенні під час всієї вправи. До цих м’язів належать м’язи передньої поверхні стегна (чотириголовий м’яз стегна), а також задньої та зовнішньої поверхонь гомілки (литковий та задній великогомілковий м’язи, довгий згинач великого пальця, довгий згинач пальців, довгий і короткий малогомілковім’язи) і м’яза підошовної поверхні стопи.

Згинання тулубавиконують головним чином м’язи живота

– прямі, зовнішні та внутрішнікосім’язи живота, а згинання стегна – клубово-поперековий, кравецький і гребінчастий м’язи, м’язнатягач широкої фасції та прямий м’яз стегна. В момент вису зігнувшисьнапруженівсі м’язи верхньої кінцівки, якіберутьучасть

165

у зміцненні суглобів та у згинанні пальців, а також м’язи поясу верхніхкінцівок. Вони запобігаютьнадмірномупереміщенню лопатки назовні (ромбоподібнім’язи, середня частина трапецієподібного м’яза та найширший м’яз спини).

Нарешті, в мить, коли гімнаст переходить в положення упору на щаблині, робота м’язів стає найбільш напруженою: при одночасному розгинанні в кульшовихіплечових суглобахвідбувається підтягування тулуба до грифа щаблини. У цьому русі беруть участь м’язи, які розгинають стегно в кульшовомусуглобі(великий сідничний, великий привідний, напівсухожилковийі напівперетинчастий м’язи), м’язи-випрямлячі хребта, м’язи-розгиначі плеча (задня частина дельтоподібного м’яза, найширший м’яз спини, великий круглийм’яз, довга голівка триголового м’яза та великий грудний м’яз), а також м’язи, які наближають лопатку до хребтового стовпа (трапецієподібніта ромбоподібні м’язи). Значний об’єм роботи виконують згиначі та розгиначі кисті, а також поверхневий і глибокий згиначі пальців, довгий згинач великого пальця і короткім’язи долонної ділянки кисті.

Таким чином, при підйомірозгинанням на щаблині основне навантаження зазнають м’язи верхніх кінцівок. Виконанню всієї вправи сприяє умілазміна моменту інерціїтіла, узгодженістьі послідовністьрухів.

166