Динамічна анатомія

з’єднується з краєм лобового відростка верхньої щелепи; задній край – з очноямковою пластинкою решітчастоїкістки; верхній – з краєм очноямкової частини лобової кістки, а нижній – з краєм очноямкової поверхні верхньої щелепи.

Носова кістка чотирикутної форми, яка з’єднується з присереднім краєм другоїносової кістки протилежного боку, утворюючи спинкуноса. У верхніхвідділахобидві кісточкизрощені з лобовою кісткою, а з боків – з лобовими відростками верхньої щелепи. Нижні краї кісток беруть участь в утворенні грушоподібного отвору.

Кістки лиця представленіверхньою щелепою, піднебінною та виличною кістками, а також нижньою щелепою. Крім цього до лиця відносять також під’язиковукістку.

Верхня щелепа має тіло та чотири відростки: лобовий, виличний, піднебінний і комірковий. Тіло верхньої щелепи має чотир поверхні: очноямкову, передню, підвисковута носову. У товщі тіла знаходитьсяверхньощелепна (гайморова) порожнина, яка через одноіменний отвір з’єднується з середнім носовим ходом. Очноямковаповерхня тілаверхньої щелепи утворює нижню стінку (дно) орбіти, на якій розташована підочноямковаборозна, що переходить у одноіменний канал, який відкривається одноіменним отвором, на дніікловоїямки. Трохинижчеікловоїямки знаходяться комірковівипини зубнихкомірок. Дещо назад і вбік від передньої поверхні лежить підвисковаповерхня, на якій виступає верхньощелепний горб. Передня поверхня продовжується у носову поверхню тіла верхньої щелепи, що бере участь в утворенні бічної стінки носової порожнини і на нійзнаходитьсяверхньощелепний отвір, який сполучає носову порожнину з верхньощелепною пазухою. Поруч з основою лобового відростказнаходитьсяглибока слізна борозна, яка разом з одноіменною борозною на сусідній кістцібереучасть в утворенні носослізного каналу. Лобовий відросток верхньої щелепи спрямований вверх, де з’єднується з лобовою кісткою, утворюючи присередньої стінки орбіти та грушоподібного отвору носа. Виличний відросток з’єднуєтьсяз одноіменною кісткою. Піднебінний відросток з’єднується з одноіменним відростком протилежного боку утворюючи таким чином більшу

22

частину твердого піднебіння. Між обома піднебінними відростками, ближче до переднього краю знаходитьсярізцевий отвір, що веде до різцевого каналу. Комірковийвідросток верхньої щелепи має форму підкови, на нижньому краї якоїзнаходяться8-9 зубних комірок, які відмежовані одна від другоїміжкомірковимиперегородками. З сусіднімикістками черепа верхня щелепа з’єднується за допомогою швів: міжщелепним, слізно-щелепним, щелепнолобовим, а також з виличною, клиноподібною, піднебінною, носовою та решітчастою кістками.

Верхня щелепа

Піднебінна кістка розміщена позаду від верхньої щелепи і разом з нею бере участь в утворенні стінок ротової та носової порожнин. У ній розрізняють вертикальну та горизонтальну пластинки.

Вилична кістка – парна, чотирикутноїформи кістка, яка має три поверхні: бічну, висковута очноямкову. З’єднуючисьз відповідними відростками сусідніхкісток утворює виличну дугу.

Нижня щелепа – непарна кістка, що нагадує підкову, в якій розрізняють тіло та дві гілки. У тілі нижньої щелепи виділяють основу та комірковучастину. Посередині основи на зовнішній її поверхні розташовані підборіднагорбистість та підборідніотвори через які проходять одноіменні кровоносні судинита нерви. Посерединівнутрішньої поверхні нижньої щелепи знаходитьсяпідборідня ость до якої фіксуютьсям’язи язика, а трохи нижче і збоку

23

Нижня щелепа

знаходиться двочеревцева ямка. Гілки нижньої щелепи разом з її тілом утворюють, кут до зовнішньої поверхні якого фіксуються жувальнім’язи. Кожна з гілок нижньої щелепи закінчуєтьсядвома відростками: вінцевим та суглобовим, які відмежовані один від одного вирізкою. Суглобовийвідросток закінчуєтьсяголівкоюнижньої щелепи, яка зчленовується з одноіменною ямкою вискової кістки, утворюючи висково-нижньощелепний суглоб. На внутрішнійповерхні гілки нижньої щелепи знаходитьсяотвір нижньої щелепи, який веде в одноіменний канал, в якому проходять однойменні судини та нерви.

Під’язикова кістка непарна, має форму підковиі лежить на шиї під нижньою щелепою. У кістці розрізняють тіло та дві пари малих та великих ріжків до яких прикріплюються м’язи.

Череп в цілому

Кістки черепа з’єднуються між собою волокнистими, хрящовими, кістковимита м’язовими сполученнями. Більшістькісток черепа з’єднуютьсятаким чином, що між краями, що стикаються, розташовується невеликий шар сполучної тканини. Такий вид з’єднання отримав назву швів. Серед них розрізняють: зубчасті, лускоподібніта плоскі. Вискова, клиноподібна та потилична кістки з’єднуються між собою хрящовими з’єднаннями, а під’язикова кістказ’єднується з черепом за допомогою м’язів.

Череп умовно поділяють на черепне склепіння та основу.

24

Шви та тім’ячка склепіння черепа

Склепіння черепа утворюють потилична, лобова та тім’я- на кістки, у яких виділяють зовнішню та внутрішню поверхні. Кістки склепіння черепа побудованітак, що уних розрізняють зовнішню і внутрішню компактніпластинки, між якими розташований губчастий шар, який заповнений венозною кров’ю. На внутрішнійповерхнікістоксклепіння знаходятьсяборозни – відпечатки оболонних артерій, а також пальцеві втиснення від закруток головного мозку.

Основа черепа має складну будову, в якій розрізняють зовнішню та внутрішню основи.

На внутрішнійоснові черепа виділяютьтри черепні ямки: передню, середню та задню.

Передня черепна ямка утворена очноямковою частиною лобової кістки, малими крилами клиноподібної кістки та решітчастою пластинкою решітчастоїкістки. Посередині передньої черепної ямки знаходиться півнячий гребінь, спереду від якого знаходиться сліпий отвір, а з боків знаходиться продирявлені пластинки, через які виходять ниточки нюховихнервів.

Середня черепна ямка утворена клиноподібною та висковою кістками. В ній розрізняють парні бічнічастини та непарну центральну. Посередині останньої знаходиться западина яка отримала назву турецького сідла де лежить мозковий придаток – гіпофіз. Спередувід турецькогосідлазнаходитьсяборозна зорового перехрестя, яка продовжується у канали зорових нервів. Між малими і

25

великими крилами клиноподібної кістки розміщена верхня очноямкова щілина через яку проходять кровоносні судинита нерви. Поручз верхівкоюкам’янистоїчастини висковоїкістки знаходиться рваний отвір. Крімтого у середнійчерепнійямці знаходятьсякруглий, овальний та остистий отвори через які проходять кровносні судини та нерви.

Задня черепна ямка утворена тілом клиноподібноїкістки, задніми поверхнями пірамідоквискових кісток, потиличною кісткою і частково тім’яними кістками. У центрі задньої черепної ямки знаходитьсявеликий отвір, у передніхвіддлахякого знаходитьсясхил. Латеральніше від великого отвору знаходятьсяяремніотвори, через які проходятькровоносні судинита нерви. Через великий отвір проходить довгастий мозок. Крім того у задній черепній ямці знаходиться отвір під’язикового нерва і внутрішній слуховий отвір, через який входять лицевий та проміжний нерви. У задній черепній ямці знаходяться півкулімозочка, середніймозок та частина довгастого мозку.

Зовнішню основу черепа умовно поділяють на передній та задній відділи. У передньому відділіспередулежить тверде піднебіння, по серединній лініїякого проходитьшов, який закінчується різцевим отвором, що веде у різцевий канал. У задньому відділіє поперечний піднебінний шов та великі і малі піднебінні отвори, які продовжуютьсяв одноіменні канали. Кістковепіднебіння, крилоподібнівідростки та леміш формують задні носові отвори (хоани), які ведутьу носову порожнину. Біля верхівки кам’янистої частини вискової кістки знаходяться рвані отвори, а латеральніше від них знаходяться остисті отвори та шилоподібні відростки. На середній частині тіла потиличної кістки розміщується глотковий горбок, до якого фіксуєтьсяглотково-основний апоневроз. По боках відвеликого отвору знаходяться потиличні виростки, які зчленовуються з першим шийним хребцем – атлантом. Біля основи кожного виростка проходять виросткові канали, а ще збоку від останніх знаходяться відносно великі яремні отвори через ячкі проходятькровоносні судинита нерви. Найбільшзаднє положення на зовнішній основі черепа займають соскоподібнівідростки, попереду від яких лежать зовнішні слуховіотвори.

26

До відділучерепа відносять такожпорожнину носа, очні, крилоподібні, підвисковіта вискові ямки.

У новонародженої дитини в нормі існуютьділянки, де немає кісток, які отримали назву тім’ячків. Розрізняють: переднє (лобове) тім’ячко – найбільше, має ромбоподібну форму, знаходиться між двома частинами лобової кістки і тім’яними кістками, заростає на 2-му році життя; заднє (потиличне) тім’ячко – трикутної форми, знаходитьсяміж тім’яними кісткамиіпотиличною кісткою, заростає на 2-мумісяціжиття; клиноподібне тім’ячко– парне, знаходиться в місціз’єднання великого крила клиноподібної кістки з лобовою, тім’яною та скроневою кістками, заростає на 2 – 3-му місяціжиття; соскоподібнетім’ячко– парне, знаходитьсяміж скроневою, тім’яною іпотиличною кістками, заростає на 2 – 3-мумісяці життя.

Скелет верхньої кінцівки

Скелет верхньої кінцівкиутворений кістками плечового пояса та вільноїкінцівки. Пояс складаєтьсяз двох кісток– ключиціта лопатки, а вільна кінцівкамає відділи: плече, передпліччя, кисть та фаланги пальців.

У формуваннікістокверхньої кінцівки великуроль відіграла трудова діяльність людини, що призвело до можливості виконувати точні, координовані, цілеспрямовані рухи.

Ключиця – парна кістка, S-подібної форми. Має тіло та два кінці: присередній або груднинний, і бічний, надплечовий. Груднинний кінець ключиці потовщений і вигнутий вперед містить сідлоподібної форми грудниннусуглобовуповерхню. Надплечовий кінець ключиці вигнутий назад і сплющений у вертикальному напрямі містить надплечовусуглобовуповерхню.

Лопатка розміщується на задній поверхні грудноїклітки на рівнівідІІ до VІІ ребер. Це плоска, трикутноїформи кістка, на якій розрізняють дві поверхні: реброву або передню та задню, а також три краї: присередній, бічний та верхній. На верхньому краю лопатки знаходитьсявирізка, над якоюнатягнутапоперечна зв’язка. Остання разом з вирізкою утворюють отвір для судин та нервів. Дещо вбік івперед верхній край лопатки переходитьу дзьобопод-

27

ібний відросток. Присередній край лопатки довший і тонший, ніж верхній край, повернений до хребта, і добре прощупується через шкіру. Бічний край лопатки потовщений та направлений в бікпахвової ділянки. На зовнішній поверхні бічного кута лопатки знаходиться суглобова западина для з’єднання з голівкою плечової кістки. До верхнього і нижнього країв суглобової западини кріпляться сухожилкидовгих головок двоголового і триголового м’язів плеча. Нижче суглобовоїзападини знаходитьсязвуження– шийка. На передній(ребровій) поверхні лопатки знаходитьсяпідлопатковаямка– місце прикріплення однойменного м’яза. На задній поверхні лопатки розміщена ость, яка ділить цю поверхню на надостьову та більшуза розмірами – підостьову ямки. Від цих ямок беруть початок однойменні м’язи. Бічний відділ лопаткової ості переходитьв надплечовий відросток, який з’єднуєтьсяз суглобовою поверхнею ключиці.

Плечова кістка відноситься до вільної частини верхньої кінцівки і є довгою трубчастоюкісткою. В ній розрізняють тіло і два кінці– верхній та нижній. На тіліплечової кістки розрізняють три поверхні: передньоприсередню, передньобічнуі задню та два краї: присередній і бічний.На передньоприсередній поверхні тіла (діафіза), дещо нижче його середини, розміщений живильний отвір, що переходитьу живильний канал. На передньобічний поверхні тіла, дещо вище живильного отвору, знаходиться дельтоподібна горбистість, до якоїкріпиться однойменний м’яз. Позаду дельтоподібної горбистості, на задній поверхні тіла, проходить борозна променевого нерва, що має спіралеподібнийхід. Верхній кінець, або проксимальний епіфіз, містить голівку, яка має півкулястуформу, і з’єднуєтьсязісуглобовоюзападиною лопатки. Нижче голівки знаходиться звуженачастина, якаотримала назву шийки. Нижче від останньої на передбічнійповерхні плечової кістки розміщуютьсядва горбики до яких прикріплюютьсям’язи. Нижче великого і малого горбиків знаходяться однойменні кістковігребені: гребінь великого горбка та гребінь малого горбка, до яких такожприкріплюютьсям’язи. Горбикирозділеніміжгорбковою борозною, в якій розміщуєтьсясухожилокдовгої голівки двоголового м’яза плеча.Нижче горбиків, на межі верхнього кінцяі тіла пле-

28

Права плечова кістка, задня поверхня

чової кістки знаходиться звуження– хірургічнашийка, яке відповідаєзоні метаепіфізарного хряща. В ційділянцінайчастіше трапляються переломи плеча. Нижній кінець або дистальний епіфізстиснутий у передньозадньому напрямі. Дистальна ділянканижнього кінця убічномувідділімістить кулястоїформи головочку плечової кістки, що сполучається з голівкоюпроменевої кістки. Біля головочки плечової кістки знаходиться блок, який з’єднується з блоковою вирізкоюліктьової кістки. На переднійповерхні дистального епіфізунад головочкою плечової кістки розміщується променева ямка, над блоком – вінцева ямка, на задній поверхні – ліктьова ямка. Розширений і дещо зігнутий наперед нижній кінець плечової кістки– виросток, закінчуєтьсяз боків надвиростками: присереднімта бічним, які добре пальпуютьсячерез шкіру. Присередній надвиросток краще виражений, ніж бічний, і на своїй задній поверхні містить борозну ліктьового нерва. Для вирішення питання права чи ліва плечова кістка необхідно її голівку спрямувати доверхуі до середини, а найглибшуямку(ліктьову) – назад.

До кістокпередпліччявідносять ліктьовуіпроменевукістки. У ліктьовій кістці розрізняють тіло і два кінці: верхній і нижній. Тіло ліктьової кістки тригранної форми, має три поверхні: передню, задню і присередню, а також краї: передній, задній і міжкістковий. Уверхньомувідділіпередньоїповерхнікісткина межі між її тілом і прoксимальним епіфізом знаходиться горбистість

29

Права променева та ліктьова кістки

ліктьової кісткимісце прикріплення плечового м’яза. Верхній кінець або проксимальний епіфізпотовщений іподіляється на два відростки: задній– ліктьовий, який добре пальпується через шкіру і передній – вінцевий. Між цими двома відростками знаходиться блоковавирізка для з’єднання з блоком плечової кістки. На бічній поверхні вінцевого відросткарозміщена вирізкапроменевої кістки

–місце з’єднання ліктьової кістки із суглобовим обводом голівки променевої кістки. Позаду променевої вирізки берепочаток гребінь м’яза-відвертача, який, прямуючидонизу, досягає верхніхвідділів тіла ліктьової кістки.

Нижній кінець, або дистальний епіфіз, ліктьовоїкістки заокруглений. На ньому розрізняють голівку, якамає суглобовийобвід,

–місце з’єднання з променевою кісткою. Медіальнішевід голівки ліктьової кістки знаходитьсяшилоподібний відросток, який добре прощупується.

Для визначення права чи ліва ліктьова кістка необхідно її ліктьовий відросток спрямувати доверху, блоковувирізку– наперед, променеву вирізку та гострий міжкістковий край – назовні, шилоподібний відросток – до середини.

Променева кістка розміщується назовні та дещо спереду від ліктьової. У променевій кістітакож розрізняють тіло і два кінці: верхній і нижній.

Тіло променевої кістки тригранної форми, має три поверхні: передню, заднюібічну, а такожтри краї: передній, заднійіміжкістко-

30

вий. Верхнійкінець, або проксимальний епіфіз, променевої кістки утворює округлуголівку. На вигнутій поверхні голівки знаходиться суглобоваямка. На головці є суглобовий обвід для з’єднання з променевою вирізкоюліктьовоїкістки. Голівкапроменевої кістки відокремлена від тіла шийкою. Нижче останньої знаходиться горбистість– місцеприкріплення двоголового м’яза плеча. На відміну від ліктьової, променева кістка має більш потовщений нижній кінець, ніж верхній. Нижній кінець, або дистальний епіфіз, розширений у фронтальній площині. Його бічний край продовжується у шилоподібний відросток, який добре пальпуєтьсячерез шкіру. Нижня поверхня нижнього кінця вигнута у поперечному і передньозадньому напрямах. Вона є місцем з’єднання з кістками зап’ястка і називається зап’ястковою суглобовоюповерхнею. На внутрішній поверхні нижнього кінця знаходитьсявирізкаліктьовоїкістки для з’єднання із суглобовимобводом голівки ліктьової кістки.

Кістки кисті поділяють зап’ясткові, п’ясткові кістки та фаланги пальців.

Зап’ястковікісткирозміщуютьсяу два ряди: проксимальний і дистальний, укожномуз яких по 4 кістки. До кістокпершого (проксимального) рядузап’ястка, якщо рахувативідвеликого пальця, відносяться: човноподібна, півмісяцева, тригранна, горохоподібна кістки. До другого (дистального ) ряду кісток зап’ястка відносяться: кістка-трапеція, трапецієподібнакістка, головчаста і гачкувата кістка. Назва кісток зап’ястка відображуєїхформу. Перші три кістки проксимального ряду(човноподібна, півмісяцеваі тригранна), з’єднуючись, утворюютьеліптичної форми, опуклусуглобову поверхню для сполучення з дистальним кінцемпроменевої кістки. Горохоподібнакісткане бере участь в цьому з’єднанні. Вона окремо приєднуєтьсядо тригранної кістки. На поверхні кожноїкістки є суглобовіфасетки для з’єднання із сусіднімикістками. Крім того, на долонній поверхні деяких кісток зап’ястка є горбики для прикріплення м’язів і зв’язок.

У своїй сукупностікістки зап’ястка утворюють ніби склепіння, яке опукле на тильній стороні та жолобоподібно вигнуте на долонній. З променевого боку жолоб зап’ястка – зап’ясткова борозна, обмежений підвищенням, яке утворене горбками човно-

31