ВСТУП

Створення безпечних умов дорожнього руху є одним із пріоритетних завдань внутрішньої політики України. Воно полягає в розробленні та реалізації комплексу правових, соціальних, економічних, технологічних, технічних та інших заходів, спрямованих на зниження рівня та попередження дорожньо-транспортного травматизму, збереження життя та здоров’я постраждалих у ДТП, зниження шкідливого впливу автотранспорту на довкілля. Необхідне співвідношення між ними (стан дорожнього руху) визначається співвідношенням дорожніх умов і транспортних потоків (ДУ – ТП), що складається під впливом обмежень вулично-дорожньої мережі та погодних умов.

Організація дорожнього руху полягає саме в створенні таких умов учасникам дорожнього руху, за яких вони могли б максимально безпечно задовольняти свої потреби щодо перевезення вантажів, пасажирів, руху приватних транспортних засобів і, власне, руху пішоходів. Проте, разом із підвищенням рівня автомобілізації невпинно збільшується і смертність на дорозі, а втрати народного господарства від скоєних ДТП є колосальними.

Причини такого становища на сьогоднішній день є такими:

• низька дисципліна учасників дорожнього руху;

• недостатній рівень водійської майстерності;

• високий рівень корупції в розглядуваній сфері;

• фактична відсутність системи організаційно-планувальних та інженерних заходів, спрямованих на вдосконалення організації руху транспорту та пішоходів у містах;

• недостатнім залишається рівень впровадження в практичне застосування новітніх технологій і технічних засобів організації дорожнього руху та здійснення нагляду за дотриманням учасниками дорожнього руху правил та вимог безпеки;

• стан автомобільного парку відзначається надзвичайно великою часткою старих транспортних засобів, технічний стан яких являє собою об'єктивну загрозу безпеці руху;

Тому, виходячи із вище сказаного, доцільно запропонувати такі напрямки

розв’язання проблем організації дорожнього руху в Україні та підвищення його безпеки:

1. на державному та місцевому рівнях покращати роботу щодо забезпечення зростаючого транспортного потоку відповідними йому за своїми параметрами та якістю дорогами, посилити відповідальність державних та місцевих органів за якість проведення цієї роботи;

2. створити дієву систему організаційно-планувальних та інженерних заходів,спрямованих на вдосконалення організації руху транспорту та пішоходів у містах;

3. підвищувати рівень упровадження в практичне застосування новітніх технологій і технічних засобів організації дорожнього руху та здійснення нагляду за дотриманням учасниками дорожнього руху правил та вимог безпеки;

4. здійснювати всі можливі заходи щодо постійного оновлення автомобільного парку та вилучення з транспортного потоку старих транспортних засобів, технічний стан яких являє собою об'єктивну загрозу безпеці руху;

5. вдосконалювати систему державного нагляду за дотриманням норм і стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, посилювати заходи адміністративного примусу щодо посадових осіб, відповідальних за безпеку дорожнього руху.

6. виховувати високу дисциплінованість в усіх учасників дорожнього руху;

7. підвищувати вимогливість до водіїв щодо знання ними та безумовне виконання правил дорожнього руху;

1. Дослідження та розрахунок показників руху

1. Методи дослідження дорожнього руху на вулично-дорожніх мережах

   1. Загальні відомості

Транспортні дослідження – це сукупність видів діяльності, за допомогою яких збирається інформація про дорожній або інший вид транспорту. Його метою є одержання вихідних даних для планування, проектування і модернізації доріг та споруд, а також для проекту покращання експлуатаційних режимів на існуючих транспортних мережах з урахуванням безпеки, неперервності, зручності, економічності руху тощо.

Усі дані характеристики про транспорт можна одержати за один раз або більше протягом визначеного часу. Одноразове визначення характеристики руху не обов’язково має передбачати всі зміни транспорту в часі, тому що перевезення людей індивідуальним автомобільним транспортом є стохастичним процесом, непередбаченим у часі та просторі і часто в достатній мірі залежним від стилю життя населення, у той час як перевезення вантажів визначається сезонним коливанням і має свою регулярність.

У табл. 1.1 наведений поділ транспорту для транспортного дослідження за способом його проведення.

Таблиця 1.1

Поділ транспорту для транспортних досліджень

Спосіб проведення	Поділ транспорту
Відповідно до типу	індивідуальний автомобільний транспорт міський громадський транспорт; зовнішній громадський транспорт: залізничний та автобусний; авіаційний; водний; інший
Відповідно до відно-шення щодо дослі-джуваної території	зовнішній: а) транзитний – вихідна точка і ціль руху знаходяться поза досліджуваною територією, але який проходить через неї або обходить її; б) відповідно до напрямку руху: з території (пункт відправлення),або на територію(пункт призначення)	внутрішній: пункт відправлення та ціль руху в межах досліджуваної території: внутрішньорайонний або міжрайонний (на досліджуваній території між декількома районами)

Продовження таблиці 1.1

Відповідно до напря-мку транспортних по-токів на мережі	вхідний транспорт (цільова та вхідна частина транзитного транспорту); вихідний транспорт (вхідна і вихідна частина транзитного транспорту)
Стосовно до центру досліджуваної території	тангенціальний; радіальний; діаметральний (що проходить через центр)

Корінні зміни в практику досліджень параметрів дорожнього руху і їх використання вносить застосування кібернетичних систем управління рухом, основою яких є постійний автоматичний збір і аналіз інформації про стан транспортних потоків. Проте, для вирішення окремих оперативних завдань організації руху навіть на територіях, включених в систему автоматизованого управління, необхідні і більш прості способи дослідження, що передбачають безпосередню участь людини.

На рис. 1.1 представлена класифікація найпоширеніших методів дослідження характеристик і умов дорожнього руху. За цією ознакою методи можна розділити на три основні групи: документальне вивчення, натурні дослідження і моделювання.

Рис. 1.1. Структурна схема класифікації основних методів дослідження дорожнього руху

2. Натурні дослідження

Натурні дослідження полягають у фіксації конкретних умов і показників дорожнього руху, фактично того, що відбувається протягом заданого періоду часу. Ця група методів в даний час найбільш поширена і відрізняється великим різноманіттям. Натурні дослідження є єдиним способом отримання достовірної інформації про стан доріг і дозволяють дати точну характеристику існуючих транспортних і пішохідних потоків.

Натурні дослідження характеристик дорожнього руху можуть бути з погляду методу отримання і характеру отриманої інформації розділені на дві підгрупи:

1. вивчення на стаціонарних постах, що дозволяють отримати багато характеристик і їх зміну в часі, проте, лише в тих перетинах вулично-дорожньої мережі, де вони розташовані;

2. вивчення за допомогою рухомих засобів (здійснюють за допомогою автомобіля-лабораторії або так званого автомобіля, «плаваючого» в потоці), що дозволяє отримати просторову і просторово-часову характеристику різних факторів дорожнього руху.

Натурні дослідження дорожнього руху можуть здійснюватися двома методами: 1) активним, 2) пасивним.

При пасивному методі (простому спостереженні) фіксуються режими руху, що лише фактично склалися, тобто експериментатор не втручається і не змінює їх. Але, у багатьох випадках певні показники транспортного і пішохідного потоку можуть істотно змінюватися, тому, у багатьох випадках необхідне проведення активного експерименту, тобто, не лише обмежуватися фіксацією існуючого положення, але і забезпечувати перевірку варіантів при частковій зміні умов руху.

Для дослідження руху транспортних засобів та пішоходів і об'єктивного аналізу одержаних результатів необхідно мати в розпорядженні достатньо повні дані про дорожні умови (геометричні елементи і технічний стан дороги; її пристрої і облаштування).

Ефективність натурних досліджень може істотно підвищуватися шляхом застосування методів планування експерименту.

3. Документальне вивчення

Основною ознакою цього методу є вивчення матеріалу в кабінетних умовах, тому цей метод іноді називають камеральним. Документальне вивчення можна здійснювати як на базі спеціально зібраних даних, так і обробкою існуючих і призначених для іншої мети матеріалів. Так, достатньо точні відомості про очікувані транспортні потоки в зонах передбачуваного крупного будівництва можуть бути складені на основі вивчення проектних і планових матеріалів у відповідних організаціях. За ними можна скласти характеристики руху рухомого складу в різні періоди доби, не проводячи безпосереднього спостереження.

Спеціальний збір матеріалів про розміри і напрями перевезень часто здійснюють за допомогою анкетного обстеження.

Типовим прикладом анкетного обстеження є опитування власників приватних автомобілів в місті про величину здійснених ними пробігів і найхарактерніші маршрути поїздок за днями тижня, місяцями і протягом року. Основним елементом такого обстеження є анкета, що містить необхідний мінімум питань.

Важливим розділом камеральних досліджень є прогнозування розмірів руху. Такий розрахунок ґрунтується на гіпотезі пропорційності зростання розмірів руху і парку автомобілів. Відповідне вивчення картотеки обліку ДТП в апаратах ДАІ дозволяє виконати їх всебічний аналіз і дати узагальнену характеристику причин і чинників, які сприяють виникненню ДТП без виїзду на місця подій.

Аналіз наявної проектної документації на вулично-дорожній мережі дозволяє підготувати попередню характеристику доріг (загальної ширини, кількості смуг, радіусів закруглень тощо), необхідну для розробки рішень по організації руху. У міру необхідності ці документальні дані можуть уточнюватися натурним обстеженням.

4. Моделювання руху

Моделювання руху полягає в штучному відтворенні процесу руху фізичними або математичними методами, в тому числі і за допомогою програмного забезпечення.

Як приклади фізичних методів моделювання може бути назване дослідження руху на різних макетах елементів дороги або полігонні випробування, де створюються штучні умови, що імітують реальний рух транспортних засобів.

Найбільше значення має математичне моделювання (обчислювальний експеримент), що ґрунтується на математичному описі транспортних потоків. Завдяки швидкодії ПК, вдається в мінімальний час провести дослідження впливу численних факторів на зміни різних параметрів, їх поєднання і отримати дані для оптимізації управління рухом які неможливо забезпечити натурними дослідженнями.

Математичне моделювання в обчислювальному експерименті доцільно розділити на аналітичне і імітаційне.

Процеси функціонування систем при аналітичному моделюванні описуються з допомогою деяких функціональних відносин або логічних умов. Проте, не дивлячись на це, аналітична модель дозволяє знаходити наближене розв’язання завдання. При неможливості отримати розв’язок аналітичним шляхом модель може досліджуватися із застосуванням числових методів. В цьому випадку доцільно використовувати імітаційне моделювання.

Широке застосування імітаційне моделювання може знайти для оцінки якості організації руху, а також при розв’язанні різних завдань, пов'язаних з проектуванням автоматизованих систем управління дорожнім рухом, наприклад, при розв’язанні питання про оптимальну структуру системи. До числа недоліків імітаційного моделювання відносять приватний характер розв’язків, що отримані, а також великі витрати машинного часу для отримання статистично достовірного розв’язку.