ieed hronologija

1. Ранній меркантилізм (кін. ХV-XVI ст.):

Основна характеристика: 1) Обмеження імпорту товарів.

2)Заборона вивозу золота та срібла з країни.

3)Встановлення високих цін на експортні товари.

4)Система біметалізму – фіксованої ціни на золото та срібло.

5)Перевага теорій грошового балансу, що змушувало державну політику орієнтуватися на забезпечення багатства переважно законодавчими шляхами.

6)Багатство – золото та срібло.

Представники: англієць В. Стаффорд (1554-1612), італійці Г. Скаруффі (1519—1584), Б. Даванцаті (1529—1606) та ін.

 В.Стаффорд:

Основні твори: «Короткий виклад деяких скарг різних наших співвітчизників».

Основні ідеї: 1. Захист активного регулювання грошообігу. 2.Вважав, що фальсифікація та відтік грошей погіршують матеріальне положення народу.

3. Покращення справ бачив у забороні вивозу золота та срібла, регламентації торгівлі з метою обмеження імпорту.

 Гаспар Скаруффі:

Основні твори: "Роздуми про монету і справжню пропорційність між золотом і сріблом"(1582 p.)

Основні ідеї: 1. Наголошував на необхідності випуску єдиної (за формою, складом, назвою) для усіх країн монети, призначення валютними металами золота і срібла (при співвідношенні 1:12)

2. Вважав доцільною розробку єдиного клейма для золотих і срібних виробів для захисту їх від підробки.

3. Пізній меркантилізм (XVI-XVIII ст.):

Основна характеристика: 1) Знято жорсткі обмеження імпорту та вивозу грошей.

2)Домінування теорії торгового балансу.

3)Протекціонізм.

4)Головною функцією грошей вважається – ф-я як засобу обігу.

5)Система монополізму.

6)Багатство – надлишок продуктів, що залишились після задоволення потреб населення.

Представники: англієць Т. Мен (1571 —1641),

французи Ж.Б. Кольбер (1619—1683), А. Монкретьєн (1575—1621), шотландець Джон Ло (1671-1729) італієць А. Серра (XVI—XVII ст.) та ін.

 Т.Мен:

Основні ідеї: 1. Запропонував політику протекціонізму.

2. Виправдав та обґрунтував вигідність дій Ост-Індської компанії, чим показав вигідність утримання активного торгового балансу.

3. Зрозумів активну роль грошей у торгівлі та їх здатність стимулювати розвиток виробництва, обміну і тим самим збагачення нації.

 Антуан де Монкретьен:

Основні ідеї: 1. Виступав за розширення торгової дяльності. 2.Захищав отримання торговцями великих прибутків.

3. Вимагав обмежити діяльність іноземних купців.

Основні ідеї: 1.Перевагу віддавав промисловості, а с/г було на другому місці.

2.Добивався збагачення держави за рахунок активного торгового балансу.

3.Підтримував розвиток мануфактур.

4.Стояв на тому, що необхідно експортувати готові вироби, а завозити сировину, обмеживши ввіз готових продуктів.

 Джон Ло:

Основні твори: «Гроші і торгівля з пропозицією, як забезпечити націю грошима» (1705)

Основні ідеї: 1. Грошівирішальний фактор процвітання держави. Їх надлишок стимулює повне використання землі, робочої сили, підприємницьких талантів.

4. Забезпечити зростання багатства нації можна не лише шляхом підтримки активного торговельного балансу, але і за рахунок розвитку банківської справи та впровадження грошової системи, заснованої на обігу банкнот.

Основні твори: "Стислий трактат про причини, які можуть привести до достатку золота і срібла у країнах, що не мають копалень"

Основні ідеї: 1. Пропагував доктрину активного торговельного балансу

2.Виступав проти концепції монетаризму, засуджував заборону вивезення грошей та регламентацію їх обігу державою.

3.Ставив на чільне місце розвиток мануфактурного виробництва, заохочення працелюбності й винахідливості населення, розширення торгівлі та проведення сприятливої економічної політики уряду.

2.Головним принципом було невтручання держави в економіку.

3.Предмет вивчення: переважно сфера виробництва.

4.Людина розглядалася перш за все, як «економічна людина»( та, що прагне особистої вигоди та покращення матеріального становища, введено А.Смітом)

5.Цінність товарів визначалася витратами на виробництво.

6.Еластичність чисельності робочих по заробітній платі (збільшення з/п приводить до росту РС і навпаки).

7.Ціль підприємця – максимальний прибуток.

8.Головний фактор збільшення багатства – накопичення капіталу.

9.Економічне зростання досягається за доп. продуктивної праці в матеріальному виробництві.

9.Гроші – інструмент, що полегшує обмін товарів.

Започаткування класичної політичної економії: (кінець XVII — середина XVIII ст.):

Представники періоду: англ. В.Петті(1623—1687), франц. П. Буагільбер (1646-1714)

 В. Петті:

Основні твори: "Трактат про податки і збори" (1662), "Слово мудрим" (1664), "Політична анатомія Ірландії" (1672), "Політична арифметика" (1676), "Різне про гроші" (1682) та ін.

Основні ідеї: 1. Перший автор трудової теорії вартості.

2.Розрізняв внутрішню вартість та ринкову ціну. Перша – затрати праці на виробництво товарів.

3.Багатство виникає у процесі мат. виробництва, його джерело – праця.

4.Торгівлю не вважав джерелом багатства нації.

5.Виступав проти притоку дорогоцінних металів, бо вбачав у цьому ріст цін.

6.Стверджував, що існує певна оптимальна пропорція грошей у обігу, мотивуючи це тим, що при нестачі грошей падає рівень виробництва, при їх надлишку - ростуть ціни.

7.Заклав основи економічної статистики.

8.Ввів поняття диференціальної ренти.

9.Рента – це додатковий продукт , що залишається після затрат( наприклад з/п і насіння). Розрізняв земельну та грошову.

10.Ціну землі розглядав, як суму річних рент за 21 рік.

11.Позиковий відсоток – плата за незручності кредитора при кредитуванні.

12.Вважав, що позиковий відсоток не мав перевищувати розміри ренти з тої кількості землі, що можна придбати на цю позику.

 П. Буагільбер:

Основні твори: " Докладний опис становища Франції, причини падіння її добробуту і прості методи відновлення, або Як за один місяць доставити королю усі гроші, яких він потребує і збагатити все населення" (1696), "Роздрібна торгівля Франції" (1699), "Міркування про природу багатства, грошей і податків" (1707), "Звинувачення Франції" (1707) та ін.

Основні ідеї: 1. Обгрунтував трудову теорію вартості.

2.Джерелом багатства вважав сферу виробництва, сфері обігу відвів роль умови розвитку економіки.

3.Виступав проти однобокої підтримки економіки( а саме промисловості), захищаючи розвиток с/г, в якому вбачав основу економічного росту Франції.

4.До багатства відносив гроші та множину благ та речей.

5.Недооцінював роль грошей як товару.

6.Вважав, що для викорінення «влади грошей» треба їх звести до простого інструменту обігу.

Фiзіократи (друга половина XVIII ст.)

Особливості напрямку: 1. Фізіократія – суто французьке явище.

2.Критикували меркантилізм.

3.Вважали, що економічні закони відомі всім, а тому мають природний характер і відхилення від них викликає руйнацію виробництва.

4.Джерелом багатства вважали сферу матеріального виробництва в землеробстві.

5.Продуктивна праця лише у землеробстві, так як працюють природа та земля.

6.Промисловість вважали непродуктивною сферою. Під чистим продуктом розумілася різниця між сумою всіх благ і затратами на

виробництво продукту. Цей надлишок – унікальний дар природи, а промисловість лише змінює його форму.

7.Торговельна діяльність – безплідна.

8.Складові частини капіталу: щорічні аванси на капітал ті фонд організації землегосподарського виробництва (кошти, що витрачалися на багато років наперед). Первинні аванси – аванси на с/г знаряддя праці для обробки землі іт.д.(основний капітал), щорічні аванси – оборотний капітал.

9.Гроші не відносилися до жодного з видів капіталу, вважалися безплідними і їм відводилася роль засобу обігу. Накопичення грошей вважали шкідливим, так як тоді вони переставали виконувати свою ф- ю.

10.3 принципи оподаткування: податки мають сплачувати всі, розмір податків має залежати від розміру доходів, витрати на оподаткування не мають бути незручними для держави.

Представники: Ф. Кене (1694—1774), Віктор Рікеті Мірабо (1715— 1789), П'єр Самюель Дюпон де Немур (1739—1817), Поль П'єр Мерсье де Ла Рів'єр (1720—1793), Венсан де Гурне (1712—1759), Анн Робер Жак Тюрго (1727—1781) та інші.

 Франсуа Кене:

Основні твори: "Економічна таблиця"(1758 p.), "Загальні принципи економічної політики держави" (1760), "Про торгівлю" (1760), "Аналіз економічної таблиці" (1766), "Діалог про ремісничу працю" (1766), "Зауваження стосовно грошового процента" (1766) та ін.

Основні ідеї: 1. Річний дохід створюється в с/г. Він розподіляється між 3-ма класами: продуктивним (зайняті в сфері с/г і землеробства, фермери та їх наймані працівники), безплідним (промисловці та купці), власниками (землевласники та дворяни)

2. Обіг річного продукту забезпечує відшкодування використаних фондів с/г і промисловості і створює передумови для поновлення виробництва.

 Анн Робер Жак Тюрго:

Основні твори: "Роздуми про створення і розподіл багатства" (1766) у вигляді 100 коротких тез,"Цінність та гроші" (1769) та ін.

Основні ідеї: 1. Відстоював принципи економічної свободи. 2. Землеробство – джерело додаткового продукту.

3. Виділяв всередині класу землеробів та класу ремісників підприємців та найманих працівників.

4. «Закон убиваючої родючості грунтів»: кожне додаткове вливання капіталу в землю дає менший ефект ніж попереднє, а після певної межі – взагалі не дає ефекту.

5. Дохід власника капіталу ділиться на витрати на створення продукту та прибутку на капітал (з/п, плата власника капіталу, підприємницький дохід і земельна рента)

6. Обмін вважав взаємовигідним для обох сторін, так як в його процесі відбувається урівноваження обмінюваних благ.

7. Виплата позикового відсотка виправдана, так як кредитор втрачає можливість отримати дохід при видачі позики.

8. Поточні ціни на ринку формуються з урахуванням попиту і пропозиції.

 Формування ідейно-теоретичних та методологічних засад класичної політичної економії, становлення економічної теорії як науки (друга половина XVIII ст.).

Основний представник періоду –– А.Сміт (1723—1790).

 Адам Сміт:

Основні твори: "Дослідження про природу і причини багатства народів" (1776)

Особливості методології: 1. Основою методології послужила концепція економічного лібералізму

2.Інтереси окремих осіб співпадають із загальносуспільними.

3.Людина трактувалась лише як «економічна людина».

4.Необхідною умовою дієвості економічних законів є вільна конкуренція.

5.На ринку «невидима рука», діючи за допомогою конкуренції, управляє діяльністю людей, що призводить до вирішення суспільних проблем максимально вигідним способом).

Основні ідеї: 1. Фактори, що впливають на багатство нації: частка населення зайнятого продуктивною працею і продуктивність праці.

2.Головний фактор підвищення продуктивності праці – поділ праці.

3.Гроші – особливий товар, що є загальним засобом обміну.

4.Втрати в обігу мають бути мінімальними, що забезпечувалось паперовими грошима.

5.Троякий підхід до теорії вартості: 1) Вартість – це затрати праці (трудова); 2) Вартість визначається працею, що купується, його кількістю, на яку можна придбати товар (не реалізується в умовах капіт. Виробництва, так як капіталіст отримує більше, ніж затратрачує на виплату з/п); 3) Вартість визначається доходами, їх джерелами («догма Сміта»)

6.Теорія факторів виробництва: у вартість 1-го товару крім доходу входить також вартість інших продуктів, що створюються живою працею в інших галузях. Звідси, сукупний суспільний продукт зводиться до суми доходу, а отже вартість виробництва створена працею минулих років зникає.

7.Джерела доходу: з/п – винагорода за працю і її продуктивність, прибуток – різниця вартості виробленого продукту і з/п робітникам, земельна рента – вирахування з продукту праці, яке створюється працею робітника.

8.Капітал – частина запасів, на які капіталіст планує отримати доход.

9.Головний фактор накопичення капіталу – економність та бережливість.

10.Поділ капіталу на основний (не вступає в процес обігу) та оборотний (змінює форму в процесі обігу).

11.Ігнорував постійний капітал, не враховуючи вартість основних засобів виробництва.

12.Виступав за принцип невтручання держави в економіку.

13.Держава має стягувати податки згідно 4-х принципів: 1) Пропорційно доходам; 2) мінімальність – податки не мають тиснути; 3) чітко визначені строки та розміри податків; 4) зручність для платників податків.

14.Виступав на захист міжнародної торгівлі.

Розвиток та переосмислення ідей А. Сміта його послідовниками ( перша половина XIX ст.) .

Представники періоду: англ.. Д. Рікардо (1772—1823), Т. Мальтус

(1766—1834), В.Н. Сеніор (1790—1864), франц. Ж.Б. Сей (1767—1832), Ф. Бастіа (1801 —1850) , амер. Г.Ч. Кері (1793—1879).

 Давід Рікардо:

Основні твори: "Ціна золота" (1809), "Висока ціна злитків — доказ знецінення банкнот" (1811), "Пропозиції на користь економного і поступливого грошового обігу" (1816) , "Начала політичної економії та оподаткування" (1817)

Основні положення методології: 1. Розглядав політичну економію як систему, в якій заключено єдність підпорядковану законові вартості.

2.Широко використовував абстрактний метод, тобто виводив закономірності, виключаючи випадковості.

3.Дієвість економічних закономірностей і законів не залежить від волі діючих в їх рамках людей.

4.Кількісний підхід до економічних закономірностей.

Основні ідеї: 1. Розрізняв споживчу та мінову вартості ( визначалася кількістю затрат праці, величиною та тривалістю капіталовкладень).

2.Ціни визначаються у короткотривалому періоді механізмом попитпропозиція, у довготривалому – витратами на виробництво.

3.Ріст з/п викликає зниження прибутків, і навпаки.(«система роздору між класами»)

4.Зниження вартості грошей як товару призводить до росту з/п і підвищення цін на товари.

5.З/п – плата за роботу, є доходом робітника.

6.рівень з/п залежить від демографічної ситуації: чим більше РС, тим менше з/п.

7.З/п утримується на рівні прожиткового мінімуму, оскільки діє закон чисельності народонаселення( «залізний закон з/п»)

8.Не дивлячись на економічне зростання, положення робочого класу може погіршуватись, через ріст цін на с/г продукцію.

9.З/п має тенденцію до зменшення,її можна утримувати на певному рівні за доп. державного контролю.

10.Прибуток – надлишок вартості над з/п, результат неоплаченої праці робітника.

11.Один із головних факторів збільшення прибутку – ріст продуктивності праці.

12.Падіння виробництва призводить до росту цін на продукти харчування, а отже і до росту мінімальної з/п, яка буде займати все біьшу частину прибутку, таким чином норма прибутку буде зменшуватись.

13.Рента – надлишок вартості над середнім прибутком, який утворюється в результаті родючості земельних ділянок і їх розміщення.

14.Основа отримання ренти – власність на землю.

15.Рентоутворюючі фактори: родючість, розміщення відносно ринків збуту.

16.Диверенційована рента – різниця між вартістю продуктів с/г на кращих та гірших землях.

17.Визнав закон убиваючої родючості грунтів.

18.Головна умова зростання економіки – грошообіг.

19.Цінність паперових грошей залежить від їх кількості в обігу.

20.Краща база грошової системи – золото, але його можна замінити і на паперові гроші при твердому курсі на золото.

21.Оскільки в різних країнах різні умови виробництва, то і обмін між країнами вигідний, а відповідно вигідний і міжнародний поділ праці ( теорія зрівняльної переваги).

 Жан Батист Сей:

Основні твори: "Трактат політичної економії, або Простий виклад способу, яким формуються, розподіляються та споживаються багатства" (1803), "Англія та англійці" (1814), "Катехізис політичної економії" (1817), "Повний курс політичної економії" (1828—1829) Основні ідеї: 1. Обмін продукта на продукт автоматично приводить до рівноваги купівлі-продажу.

2.Вважав, що збут одних товарів позитивно впливав на збут інших, успіхи в торгівлі однієї галузі дає засоби для купівлі в інших.

3.Чим більше товарів, тим більше збут.

4.Вважав, що сукупний попит і сукупна пропозиція врівноважуються, вартість товару виражається сукупними доходами, на які і купуються товари по вартості.

( 1-4 –– вчення про «закон ринків»)

5.Відмовився від трудової теорії вартості А.сміта.

6.Рівноправні джерела вартості: земля, праця, капітал (їм відповідають рента, з/п і відсоток відповідно, як види доходу).

7.Гроші – засіб обміну.

8.Вартість залежить від корисності товару, витрат на його виробництво, попиту-пропозиції на нього.

(5-8 –– вчення про джерела доходу, вартість і гроші)

"Дослідження про наслідки хлібних законів" (1814), "Дослідження про природу і зростання ренти" (1815), "Принципи політичної економії" (1820) та ін.

Основні ідеї: Теорія народонаселення: 1. Населення зростає у геометричній прогресії, а запаси ресурсів лише у арифметичній.

2.Ріст населення жорстко обмежений у засобах існування.

3.В природі відповідність між населенням та кількістю ресурсів забезпечується війнами, катастрофами, непосильною працею, які зменшують чисельність населення.

4.Це співвідношення можна регулювати і змінюючи з/п.

5.Виступав проти державної підтримки жебраків та бідних.

6.Критично відносився до урівноваження доходів, вважаючи, що поділ на багатих і бідних корисний.

7. Проблему обмеженості ресурсів вбачав у обмеженості ресурсів Землі.

Теорія прибутку:

8.Виступав на захист інтересів лендлордів та інших крупних землевласників.

9.Визначав прибуток як різницю вартості товару та витрат праці і капіталу на його виробництво.

10.Визнавав існування загальних та персональних криз, але стверджував, що вони тимчасові.

2.В інших галузях збереження приватної власності вважав доцільним.

3.Виробив практичну програму соціальних реформ –– ідея створення банка на акціонерних началах.

4.Був противником лихварства, вважав, що лихварський % - основна форма присвоєння додаткової праці.

5.Знищити нерівність у суспільстві можна шляхом урівноваження дій у суспільстві соціальних сил, досягнення високого морального рівня людей, шляхом реалізації ідей справедливості.

6.Відсторонення жінок від промислової праці і участі у суспільному житті вважав одною із статей реформування.

Завершення класичної політичної економії (друга половина XIX ст.)

 Джон Стюарт Мілль (1806 – 1873)

Основні твори: "Про предмет політичної економії та про її метод" (1836), "Про деякі невирішені питання політичної економії" (1844) та ін.

Основні положення методології: 1. Відділив закони виробництва від законів розподілу. Перші вважав постійними, другі такими, що піддаються впливові інших законів та звичаїв.

2.Вперше було прийнято спробу розглядати економічні закони в динаміці.

Основні ідеї: 1. Багатство – сукупність благ, що мають мінову вартість.

2.Ціна – грошовий вираз вартості товару. Ціну утворює конкуренція, так як покупець намагається купити дешевше, а продавець продати дорожче.

3.Капітал – це запас продуктів праці, який виник в результаті виробництва завдяки постійному відтворенню. Виробництво обмежене капіталом, але не дивлячись на це, додаткові капіталовкладення можуть призводити до необмеженого збільшення виробництва.

4.Прибуток – це засіб продуктивної сили праці, її величина має бути не меншою за відсоток на капітал, страхування, премії та з/п. Якщо прибутку недостатньо, то капітал необхідно знімати з виробництва і перекидати його в іншу галузь, або ж чекати періоду росту доходу в даній галузі. Для подальшого процвітання необхідне залучення дод. капіталу.

5.Теорія грошей виходила із кількісної основи: збільшення кількості грошей при утворенні запасів або збільшенні сукупного доходу не приводить до росту цін.

6.Кредит – не збільшує виробничі ресурси країни, але кредит необхідно повноцінно використовувати у виробничій діяльності. Його джерело – грошовий капітал, який в даний момент часу не використовується.

7.Причину торгової кризи бачив у скороченні кредиту, а засобом її ліквідації – збільшення пропозиції і відновлення довіри між суб’єктами торгівлі. Вважав, що криза супроводжується надлишком товарів над попитом.

8.Розрізняв статичні та спекулятивні ринки (динамічні)

9.В питанні про продуктивну працю солідарний з А.Смітом, такою працею вважав також працю на підвищення кваліфікації.

10.З/п: сукупний попит на РС не еластичний по з/п, тому необхідно визнати теорію робочого фонду, завдяки якому суспільство має у розпорядженні стабільний фонд роб. засобів, ці запаси потрібні для утримання робочих.

11.Ідеальним устроєм вважав повну незалежність людей, окрім дій, що несуть шкоду суспільству або ін. людям.

VI. Соціалізм-утопізм (XIX ст., приблизно 1803 – 1858)

Течія економічної думки, яка зародилася на початку XIX ст. і була спрямована на боротьбу з експлуатацією.

Основні догми: Рівність матеріальна, правова, рівність обов’язків і загальність власності.