23. Організація моніторингу підземних вод.

Для забезпечення охорони підземних вод від забруднення та виснаження необхідний моніторинг стану підземних вод.

Головними завданнями моніторингу підземних вод є:

• спостереження за рівневим і гідрохімічним режимами підземних вод в зонах інтенсивного техногенного навантаження;

• аналіз і узагальнення даних спостережень з метою оцінки змін стану (режиму та якості) підземних вод, визначення ступеня антропогенного впливу, оцінки факторів і визначення джерел забруднення підземних вод;

• прогнозування стану підземних вод;

• забезпечення місцевих органів виконавчої влади, контролюючих органів оперативною інформацією про зміни стану підземних вод для розробки необхідних заходів та запобігання можливим негативним наслідкам.

Організацію моніторингу підземних вод здійснюють на основі:

• картосхеми розміщення господарських об’єктів;

• переліку джерел забруднення підземних вод;

• переліку діючих водозаборів підземних вод та поодиноких свердловин;

• інформації про стан підземних вод на діючих господарських об’єктах;

• відомостей про експлуатаційні ресурси продуктивних водоносних горизонтів та їх використання;

• даних про якість підземних вод.

Моніторинг підземних вод базується на спеціальних програмах досліджень, які складаються в залежності від гідрологічних умов, антропогенного впливу тощо. Контроль якості води у першу чергу проводиться для вод зони аерації. У випадку їх забруднення контролюються і більш глибокі водоносні горизонти. До складу спостережень підземних вод входять гідрохімічні дослідження вимірювання рівнів і температури та відбір проб води із свердловин й інших об’єктів (колодязів, джерел тощо).

24. Моніторинг океанів і морів.

Комплексний моніторинг океанів – це система спостережень, аналізів оцінки і прогнозу стану океану. Метою комплексного моніторингу океанів є визначення стану Світового океану та прогнозування змін, які відбуваються в його екосистемах внаслідок антропогенних факторів.

Комплексний глобальний моніторинг включає фізичну, геохімічну, біологічну складову. У задачу моніторингу океанів входить (фізична складова) систематичний аналіз спостереження і прогноз термодинамічних процесів і процесів поширення антропогенних домішок, визначаючих екологічну ситуацію в океані. Значна увага приділяється вивченню впливу властивостей і динаміки океанів на тепло- і газообмін з атмосферою, на глобальний кругообіг тепла, вологи і різних хімічних сполук, особливо двоокису вуглецю. Так само в його задачу входить визначення впливу різних антропогенних процесів на найважливіші геофізичні процеси в океані, на процеси взаємодії океану з атмосферою, на стан кліматичної системи, у тому числі кріосфери.

Моніторинг океанів (геохімічна складова) охоплює системний контроль, оцінку і прогноз рівнів забруднення морських екосистем, включаючи швидкості надходження забруднюючих речовин у світовий океан, їхній вміст у морській воді, нагромадження в зваженій речовині, донних відкладеннях, у біоті; швидкості видалення забруднюючих речовин з морської води за рахунок біогенної седиментації.

Моніторинг океанів (біологічна складова) включає систематичне спостереження, оцінку і прогноз біологічних наслідків антропогенного забруднення й інших негативних впливів, а так само вплив критичних факторів впливу і найбільш уразливих ланок у біотичної складової морських екосистем.

Основною задачею екологічного моніторингу океанів є створення системи спостереження за джерелами і факторами антропогенного впливу і біологічних ефектів морських екосистем. У системі екологічного моніторингу океанів важливе місце займає біологічна індикація поразки екосистем. Перевага біоіндикації при аналізованій екологічній ситуації в океані полягає в тому, що біологічні процеси відображають інтегральний вплив зміни середовища. Біологічні процеси дозволяють визначити швидкість і напрямок проходження змін у навколишнім середовищі. Морська біота вказує не тільки шляхи міграції, але і місця нагромадження хімічних речовин в екологічних системах.

Моніторинг на рівні популяцій і співтовариств включає вивчення структурних і функціональних характеристик. Як структурні показники звичайно вибирається визначення чисельності біомаси, числа і складу видів, їхній розподіл у часі і просторі. Як функціональні показники досліджується продукція і подих, характеризується загальна кількість енергії, використовувана в даному співтоваристві.

Система біологічних показників моніторингу океанів повинна охоплювати всі основні морські співтовариства – нектон, планктон, перифитон. При здійсненні ефективного екологічного моніторингу необхідно гарне знання гідрометеорологічного режиму акваторій, знання особливості дослідження хімічних речовин. На підставі цієї інформації визначається оптимальна система спостережень і добору проб (частота, сезонність) – режим моніторингу.

Для організації станції фонового моніторингу морського середовища запропоновано вибирати райони з екосистемами, які мають різні трофічні рівні, райони вилучені від джерел забруднення, райони з легкоранимими екосистемами. Для розташування станцій фонового моніторингу запропоновані наступні райони в Тихому океані: Берингове море, заливи поблизу Японських островів, екваторіальний плин, Великий бар'єрний риф, відкритий аліготрофний район поблизу Південного острова Лайн.

На морях, що омивають територію України, працює служба спостереження і контролю забруднення морських вод.

Програма спостережень за фізико-хімічними показниками включає визначення основних фізичних характеристик і концентрацій забруднюючих речовин.

Програма спостережень за якістю морської води за гідробіологічними показниками є доповненням фізико-хімічної програми.