32 .Структура держави та її органів влади їх функції

Як політична структура, держава має складну будову і включає в себе систему органів і установ, яка отримала назву механізм держави.

У структурі держави виділяють три гілки державної влади і відповідно три види органів влади:

• законодавча влада, яка приймає закони та інші важливі документи, що визначають життя країни (в різних країнах органи законодавчої влади мають різні назви, наприклад, у США - Конгрес, у Фінляндії - Сейм, в Україні - Верховна Рада);

• виконавча влада, що забезпечує виконання законів і здійснює повсякденне управління державою;

• судова влада, покликана здійснити правосуддя і вирішення юридичних суперечок (в Україні до цих органів належить конституційний, арбітражний та інші суди).

33.Громадське самоврядування історія сучасність

Науковці виділяють такі основні історичні періоди становлення

національного місцевого самоврядування:1

• перший період – зародження, становлення й розвиток вітчиз-

няних форм місцевого самоврядування (в основі яких були рід та

суверенна громада), своїми хронологічними рамками сягав часу заро-

дження й утворення держави східнослов'янських племен на україн-

ських землях, і тривав до середини XIV століття;

• другий період або ж період європеїзації. Характеризувався поєд-

нанням місцевих форм самоврядування з елементами західноєвропейської

організації самоврядування (місто Магдебург), від середини XIV ст. і до пер-

шої половини XIX ст. Магдебурзька грамота, що надавалася королем тому

чи іншому місту, була класичним актом децентралізації суверенної влади

середньовічної держави на рівень цього міста, його територіальної громади;

1. Грицяк і. Місцеве самоврядування України в історії і сучасності // Вісник уаду. – 1996. - №1. – с. 53-67.10

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

• третій період відзначався русифікацією вітчизняного міс-

цевого самоврядування на території сучасної України. Центральна,

східна, а згодом і південна частина якої входили до царської Росії.

Західна частина України належала Польщі, Австрійській, а пізніше

Австро-Угорській монархії. Хоча процес русифікації в місцевому само-

врядуванні України почався десь наприкінці XVII ст., свого апогею він

досягнув у XIX ст. та на початку ХХ століття;

• четвертий період є спробою українізації місцевого самовряду-

вання. Його початком потрібно вважати 20-ті рр. ХХ ст., і він триває доте-

пер. Починаючи з 1991 р., в Україні нарешті відновлені спроби україні-

зувати як місцеве самоврядування, так і інші сфери суспільного життя.

Реальне місцеве самоврядування об’єктивно можливе лише в

умовах суверенітету держави, оскільки вона виступає його гарантом, а

іноді й творцем його системи. Природньо, що і в нашій країні цей інсти-

тут поступово склався лише після здобуття Україною незалежності.

Відродженню місцевого самоврядування в Україні передувала

чергова спроба підвищення ролі рад, як місцевих органів державної

влади, шляхом удосконалення їх структури. Відповідно до рішень

союзних органів, прийнятих в 1989 — 1990 рр., поряд з виконкомами

і їх головами стали обиратись президії і голови рад. Щоправда, перед-

бачалось обрання на посади голів Рад партійних керівників, але неза-

лежно від наслідків цієї спроби діяльність представницьких органів

дещо активізувалась, хоча й викликала в самих радах суперечності

між представницькими і виконавчими органами та їх керівниками

Оптимальна організація влади забезпечує ефективне керів-

ництво державою на всіх її рівнях. Децентралізація влади на рівень

територіальних громад та обраних ними інституцій, вимагає фор-

мування повноцінної системи місцевого самоврядування. Адже дер-

жавна влада не буде ефективною, якщо не опиратиметься на демо-

кратично організовану систему самоврядування на місцях.

До елементів системи місцевого самоврядування, що формують

систему, відповідно до ст. 5 Закону України „Про місцеве самовряду-

вання в Україні”, належать:

• територіальна громада;

• сільська, селищна, міська рада;

• сільський, селищний, міський голова;

• виконавчі органи сільської, селищної, міської рад;

• районні (в місті) ради, які створюються у містах із районним

поділом за рішенням територіальної громади або міської ради;

• районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси

територіальних громад сіл, селищ, міст;

• органи самоорганізації населення