- •7. Політичні теорії ххі століття в світі
- •8.Розвиток політичної думки в україні :з прадавніх часів і до хіх століття.
- •9.Політичні концепції українських мислителів хх століття
- •10.Світові політико-ідеологічні доктрини суспільства Лібералізм та неолібералізм. Консерватизм та неоконсерватизм. Соціалізм в історії людства. Історія становлення соціал-демократії
- •11. Об*єктивні та суб*єктивні фактори розвитку ідейно-політичних теорій в сучасній україні
- •12.Основні поняття про політику, їх зміст
- •13. Сутність політики як політичного явища
- •14.Структура політики .Її форми зміст
- •15.Державна політика її різновиди та функції
- •16.Політична влада :сутність , форми , суб*єкти, об*єкти
- •22.Моделі функціонування політичних систем у світі та їх типологія .
- •23.Політична система суспільства:поняття структура сутність функції
- •24.Конституційні та нормативно-правові засади розвитку політичної системи сучасної України
- •25. Сутність політичного режиму їх риси(шляхтун)
- •26.Типи політичних режимів їх риси
- •27.Політичний режим демократії його риси властивості ознаки. Характеристика демократичного режиму
- •29.Напрями формування політичного режиму демократії в Україні та його суперечності
- •30 . Походження сутність формотворчі ознаки та функції держави
- •31. Держава як організація публічної політичної влади
- •32 .Структура держави та її органів влади їх функції
- •33.Громадське самоврядування історія сучасність
- •1. Грицяк і. Місцеве самоврядування України в історії і сучасності // Вісник уаду. – 1996. - №1. – с. 53-67.10
- •34 .Форма правління держави та її ознаки
27.Політичний режим демократії його риси властивості ознаки. Характеристика демократичного режиму
Ядром демократії, її засадничою ідеєю є суверенітет народу. Поняття демократії як власті суверенного народу включає:
1) народ є єдиним і вищим джерелом влади в країні;
2) державна влада лише тоді може вважатися легітимною, коли її формування і існування підтримане народом відповідно до норм права шляхом вільного волевиявлення виборців на вільних виборах;
3) народ має безумовне право самостійно вирішувати свою долю, і по найважливіших для доль країни і народу питанням влада, як правило, обов'язково повинна спиратися на явно виражене схвалення народу;
4) народ сам вибирає собі представників, має важелі реального впливу на їх діяльність, а також конкретні механізми контролю за діяльністю держави і коректування його діяльності в період між виборами;
5) в період виборів і відповідно до норм права народ має безумовне право і реальний механізм зміни влади, а також структурної зміни характеру державній владі;
6) в разі явного зловживання влади довірою народ, переростання влади з інструменту реалізації інтересів народу в інструмент тиранення над народом, народ має безумовне право достроково усунути від влади такий уряд.
Другою найважливішою характеристикою демократії є те, що епіцентром такого пристрою суспільства і такого способу організації влади є особа людини, яка визнається найвищою цінністю в країні. Це означає:
суспільство і народ в цілому розглядаються не як деяка монолітна освіта,що виражає настільки ж монолітну єдину волю, а як сума незалежних індивідів,що відображає суму приватних інтересів окремих осіб;
признається безумовний пріоритет інтересів особи, тобто пріоритет сумиприватних інтересів окремих незалежних індивідів над інтересами держави;
признається, що всяка особа від народження наділяється певною сумоюправ і свобод і перш за все - сумою так званих природних і томуневід'ємних прав і свобод, серед яких основними є право на життя;
правона особисту свободу, незалежність і недоторканість;
право на приватну власність. 28.форми демократії в демократичному режимі
Історії відомі дві основні форми демократії: пряма або безпосередня і представницька. Історично першою формою демократії була саме безпосередня демократія. Її суть полягає в тому, що народ сам, безпосередньо, безпосередньо приймав рішення по життєво важливих для суспільства питаннях, обходячись при цьому без виборів представників і не передовіряючи останнім права ухвалення рішень. Прикладами такий, безпосередній демократії можна рахувати старогрецькі міста-держави (Афіни, Спарту), Новгородську феодальну республіку. Така форма організації демократії була характерна саме для ранньої стадії демократії, коли цей політичний режим лише зароджувався і ще лише віддалено нагадував демократію в сучасному сенсі. Незначна кількість осіб, що брали участь в демократичному процесі, (налічувало, як правило, 3-6 тисяч чоловік), що дозволяло їм збиратися на міській площі або в полі під стінами міста і простою більшістю голосів приймати рішення.
Зрозуміло, що сучасна демократія не може формою бути безпосередньою. Сучасні країни, в яких живуть десятки або навіть сотні мільйонів чоловік, в яких визнана правова рівність всіх громадян, в яких існує в тисячі разів складніші, ніж в древніх Афінах, економічні, соціальні, політичні, правові, технічні, екологічні і інші проблеми, просто технічно не можуть формою функціонувати як пряма демократія. Сучасна демократія по своїй формі найчастіше виступає як представницька, тобто така, коли народ не сам, а через своїх представників (президента, депутатів, губернаторів, мерів і тому подібне) реалізує свої функції джерела і носія суверенної влади.
За типом же сучасна показна демократія відноситься до масової або розгорнутої. Це означає, що існують лише два природні обмежувачі для включення в демократичні стосунки - повноліття і стан громадянства. Деякі додаткові умови (певний термін мешкання, володіння державною мовою) застосовується в більшості країн сучасного світу лише до претендентів на деякі вищі виборні пости в державі.
Подібний статус сучасної розвиненої демократії (представницька формою і розгорнута по суті) не виключає, проте, вживання деяких важливих елементів прямої демократії: референдум, плебісцит, масові маніфестації, демонстрації, петиції і тому подібне