Розмітка на місцевості осей та габаритів споруди.
До початку виробництва земляних робіт за допомогою геодезичних інструментів роблю розбивку споруди на місцевості й намічаю розміри котловану. Розбивку починаю з визначення й закріплення на місцевості зазначеного на кресленні положення осей споруди щодо існуючих будинків і червоної лінії, тобто лінії, що визначає границю вулиці або забудови. При будівництві на одній площадці комплексу споруд, розбивку їх на місцевості роблю на основі топографічного плану, на якому нанесене розташування споруджуваних споруд. Положення осей закріплюють на обноску за межами контуру котловану. Для зручності провадження робіт розміри котловану по низі приймаю в кожну сторону на 1,0 м більше зовнішніх розмірів підземної частини спорудження. Після цього визначають границі котловану й намічають положення обноски.
Обноску роблять із дощок, що прибивають горизонтально до дерев'яних стовпів, розташованим паралельно зовнішнім стінам будинку. Застосовують також інвентарні металеві обноски. На обноску відзначають осьові лінії фундаментів і після перевірки правильності розмірів (з виробництвом промірів
металевою стрічкою або рулеткою в одному,і іншому напрямку) осі закріплюю на обноску, забиваючи цвяхи або роблячи на дошках зарубки. Між протилежними сторонами обноски натягають дроту, прив'язуючи їх до цвяхів обноски. Перенесення осей будинку із дротів на землю роблять за допомогою виска.
Обноску зберігають тільки в період зведення підземної частини будинку, після чого разбивочні осі переносять безпосередньо на споруду.
2.1.2 Забивка шпунтів
Регулярне використання шпунтових огороджень в будівництві призвело до появи стандарту, який є найбільш часто застосованим в різних умовах. Таким стандартом став шпунт Ларсена, спеціально розроблений ще на початку 20 століття для максимально зручного досягнення поставлених цілей - недопущення попадання води і землі в котловани при виконанні робіт.
До переваг шпунтов Ларсена відноситься стійкість до корозії, міцність, що дає можливість використання їх протягом довгого часу. У тому випадку, якщо занурення необхідно лише на короткий період виконання будівельних робіт, то шпунт може бути витягнутий, а потім повторно застосований на наступному об'єкті. Це в свою чергу суттєво економить кошти, адже замовник може не купувати його у власність, а взяти в оренду на певний період.
Металевий шпунт забивають:
молотами;
віброзанурювачами;
дизель-молотами.
Віброзанурювач - незамінне обладнання в умовах щільного міського будівництва при проведенні підземних робіт. Віброзанурювач здійснює роботу в комплексі з вантажопідйомним механізмом. В якості Грузоподьемностью механізму може бути використаний підйомний кран або екскаватор. Молот для забивки шпунта вибирають відповідно СНиП ІІІ-9-74 «Основания и фундаменты».
Вібромолот - будівельна машина, призначена для занурення в грунт металевих паль, труб і шпунта за допомогою вібрації або ударних навантажень. Вібромолоти застосовують також для занурення залізобетонних паль у водонасичені грунти.
Вібрація молоту надається за рахунок обертання дебалансов, подібно тому, як це реалізовано в конструкціях віброзанурювачів. На відміну від віброзанурювачів, вібромолоти здатні занурювати палі в більш щільні грунти. Вібромолоти входять до складу комплексів обладнання, до яких також відносяться копри і самохідні крани відповідної конструкції. Частота ударів вібромолота доходить до 480 в хвилину. Вібромолоти здатні занурювати металевий шпунт довжиною до 13 м. І металеві палі довжиною до 20 м.
Рис.1. Принципова схема вібромолота:
а - загальний вигляд; б - схема положення дебалансів за один оборот валів
1 - двигун; 2 – зубчата передача від двигуна; 3 - корпус;4 –вали; 5 - дебаланси; 6 - паля;
Рис. 2. Схема влаштування шпунтового кріплення.
Дизель-молот - пристрій для забивання паль в землю. Принцип дії аналогічний роботі дизельного двигуна. У трубчастому дизель-молоті циліндр встановлюється на верхню частину палі. У циліндрі вгору-вниз рухається баба, яка грає роль одночасно поршня і бойка. При русі баби вниз відбувається стиснення знаходиться в циліндрі повітря разом з подаються паливом. Одночасно з ударом баби по кінцю палі запалюється стисла паливо-повітряна суміш, частина енергії газів, що розширюються, додається до енергії удару, забиваючи палю глибше. Інша частина енергії газів витрачається на підйом баби вгору. Поблизу верхньої точки відкриваються випускні клапани, через які продукти згоряння виходять в атмосферу, а також впускні, через які зовні засмоктується чисте повітря. Вичерпавши енергію підйому баба під дією своєї ваги починає рух вниз, і цикл повторюється.