5.Аналіз ефективного функціонування оборотних коштів

Ефективне функціонування оборотних коштів (та й усього капіталу) можливе тільки в такій економічній системі, де в достатній мірі існують відповідні інституціональні відносини. Це припускає, крім іншого, уміння потенційних інвесторів, якими є усі свідомі громадяни, розбиратися в основних положеннях економічного аналізу, а до фінансової звітності підприємства висуваються суворі вимоги прозорості, вірогідності, істотності, безперервності обліку і т.д.

Ефективність використання оборотних коштів характеризується тривалістю їх кругообігу, що виміряється швидкістю повернення в грошову форму середньої за звітний період суми оборотних коштів у результаті реалізації продукції.

Для оцінки ефективності використання оборотного капіталу доцільно розрахувати також наступні показники:

- віддачу оборотних активів;

- рентабельність оборотних активів;

- інтегральний показник ефективності використання оборотних активів.

Розрахунок показників ефективності використання оборотних активів ТОВ „Каланчацька харчосмакова фабрика”наведено в таблиця 5.1.

Таблиця 5.1. Показники ефективності використання оборотних активів ТОВ „Каланчацька харчосмакова фабрика”за 2011-2013 роки

Показники	2011 рік	2012 рік	2013 рік	Відхилення 2012 р. від 2011р.:		Відхилення 2013 р. від 2012 р.:
				абсолютний	відносний	абсолютний	відносний
Прибуток (збиток), тис. грн.	77,2	81,6	73,4	+4,4	+5,7	-8,2	-10,1
Виручка від реалізації, тис. грн.	277,9	251,6	284,4	-26,3	-9,5	+32,8	+13
Середні залишки оборотних активів, тис. грн.	109,6	137,6	115,3	+28	+25,6	-22,3	-16,2
Віддача оборотних активів, грн.	2,54	1,83	2,47	-0,71	-28	+0,64	+35
Рентабельність (збитковість оборотних активів, %	70,44	59,3	63,66	-11,1	-15,8	+4,36	+7,4

Як бачимо з розрахунків, підприємство у звітному році працювало ефективно. Про це свідчить збільшення їх віддачі порівняно з 2012 роком на 35%. Збільшилась також сума доходу, яка отримана з 100 грн оборотних активів у 2013 році на 4,36% відносно 2012 року.

За підрахунками найвищі показники віддачі оборотних активів підприємство мало у 2012 році, а найнижчі показники доходу на 100 грн оборотних активів – у 2011 році.

6. Резерви підвищення ефективності використання оборотного капіталу

В основу визначення потреби в оборотних коштах для основної діяльності покладаються планові показники виробництва продукції підприємства і планових витрат на виробництво і реалізацію продукції. Визначається також потреба підприємства в оборотних коштах для підсобних і допоміжних виробництв, житлово-комунальних і інших непромислових господарств, що не функціонують на самостійному балансі, і для капітального ремонту, здійснюваного господарським способом.

На практиці застосовуються наступні основні методи нормування оборотних коштів: метод прямого розрахунку, аналітичний (дослідно-статистичний) метод і коефіцієнтний метод.

Метод прямого розрахунку є найбільш точним, обґрунтованим, але разом з тим досить трудомістким, оскільки він потребує високої кваліфікації економістів, залучення до нормування працівників багатьох служб підприємства. Він заснований на визначенні науково обґрунтованих норм запасу за окремими елементами оборотних коштів.

Аналітичний (дослідно-статистичний) метод застосовується в тому випадку, коли в плановому періоді не передбачено істотних змін в умовах роботи підприємства в порівнянні з попереднім. У цьому випадку розрахунок нормативу оборотних коштів здійснюється агреговано, з огляду на співвідношення між темпами росту обсягу виробництва і розміром нормованих оборотних коштів у попередньому періоді. При аналізі наявних оборотних коштів їхні фактичні запаси коректуються, зайві виключаються.

Коефіцієнтний метод заснований на визначенні нового нормативу на базі нормативу попереднього періоду шляхом внесення в нього виправлень з урахуванням зміни умов виробництва, постачання, реалізації продукції, розрахунків, що здійснюють вплив на швидкість обертання оборотних коштів. За залежними від обсягів виробництва елементами оборотних коштів (сировина, матеріали, незавершене виробництво, готова продукція на складі) потреба планується виходячи з розмірів їх у базисному році, темпів зростання виробництва і можливого прискорення оборотності оборотних коштів. За елементами оборотних коштів, що не залежать від обсягу діяльності (запасні частини, малоцінні і швидкозношувані предмети, витрати майбутніх періодів) планова потреба визначається на рівні їх средньофактичних залишків.

Формування раціональної структури джерел фінансових ресурсів підприємства для фінансування необхідного обсягу його оборотного капіталу та забезпечення бажаного рівня доходів є одним із найважливіших завдань управління оборотним капіталом та фінансового менеджменту підприємства в цілому.

Будь-яке підприємство для фінансування своєї діяльності потребує достатнього обсягу фінансування. Управління фінансуванням оборотних активів підприємства підкорене цілям забезпечення необхідної потреби в них відповідними фінансовими ресурсами та оптимізації структури джерел формування цих ресурсів. З урахуванням цієї мети на підприємстві розробляється політика фінансування оборотних активів.

Політика фінансування оборотних активів являє собою частину загальної політики управління його оборотними активами, що полягає в оптимізації обсягу та складу фінансових джерел їх формування з позицій забезпечення ефективного використання власного капіталу та достатнього рівня фінансової стійкості підприємства.

Досліджуючи напрямки поліпшення використання оборотних активів підприємства та підвищення ефективності управління оборотним капіталом взагалі, ми вже розглянули питання визначення оптимальних потреб підприємства в оборотних активах і роль в цьому процесі методів їх нормування, а також оптимізацію джерел фінансування оборотних активів. Потрібно сказати, що не менші резерви підвищення ефективності управління оборотним капіталом має і прискорення оборотності мобільних активів підприємства, яке позитивно впливає на фінансово-майновий стан підприємства.

Прискорення оборотності оборотних коштів зменшує потребу в них, дозволяє підприємствам вивільняти частину оборотних коштів або для потреб виробництва (абсолютне вивільнення), або для додаткового випуску продукції (відносне вивільнення).

В результаті прискорення обороту вивільняються матеріальні елементи оборотних коштів, менше потрібно запасів сировини, матеріалів, палива, залишків незавершеного виробництва та ін., а отже, вивільняються і грошові ресурси, раніше вкладені в ці запаси. Вивільнені грошові ресурси розміщуються на розрахунковому рахунку підприємства, в результаті чого поліпшується їх фінансовий стан, поліпшується його платоспроможність.

Таким чином, роль прискорення обороту активів у формуванні операційного прибутку є дуже високою і визначає необхідність постійного управління цим процесом з метою підвищення ефективності управління оборотним капіталом в цілому.

Таким чином, ефективність управління оборотним капіталом підприємства залежить від рівня організаційності та узгодженності процесів аналізу оборотних активів підприємства в попередньому періоді, планування оборотного капіталу, контролю за виконанням планів та прийняттям управлінських рішень щодо підвищення ефективності використання оборотного капіталу.

Висновки і пропозиції

Підсумовуючи все вищесказане у даній роботі, можна сказати, що оборотний капітал – це фінансові ресурси виробничих підприємств, які інвестуються ними на формування оборотних активів з метою отримання прибутку, перебуваючи в постійному кругообігу, переходять з однієї функціональної форми в іншу і можуть бути перетворені в кошти протягом одного року або одного операційного циклу, забезпечуючи тим самим безперервність процесу господарської діяльності. Від раціональності його розміщення та ефективності використання залежать процес матеріального виробництва, фінансові результати та фінансова стійкість підприємства.

Оборотні кошти є однією зі складових частин майна підприємства. Стан і ефективність їхнього використання - одне з головних умов успішної діяльності підприємства.

Щодо досліджуваного підприємства, то протягом 2011 – 2013 років відбулося збільшення оборотних коштів.

Економіка перехідного періоду має ряд особливостей і якщо їх на враховувати в управлінні виробництвом, то це спричинить небажані соціально-економічні наслідки.

Основними напрямками роботи підприємства в області управління джерелами оборотних коштів є:

• визначення потреби підприємства в оборотних коштах; визначення наявності власних оборотних коштів і приведення їх обсягів до оптимально значення;

• визначення обсягу залучених коштів і облік ефективності їх використання за допомогою будь-яких методів;

• визначення нормативу оборотних коштів і приведення власних оборотних коштів до цього значення;

• вживання заходів, що до повернення у розпорядження підприємства суми дебіторської заборгованості;

• припинення виконання робіт для неплатоспроможних замовників;

• визначення обсягу виробництва продукції з урахуванням рівня беззбитковості виробництва;

• скорочення управлінських, усунення непродуктивних витрат, інтенсифікація методів виробництва;

• поступове збільшення обсягу статутного фонду підприємства для фінансування власних оборотних коштів.

Ритмічність, злагодженість і висока результативність роботи підприємства багато в чому залежать від його забезпеченості оборотними коштами. Недолік коштів, авансуємих на придбання матеріальних запасів, може привести до скорочення виробництва, невиконанню виробничої програми. Зайве відволікання коштів у запаси, що перевищують дійсну потребу, приводить до омертвляння ресурсів, неефективному їхньому використанню.

Оскільки оборотні кошти включають як матеріальні, так і грошові ресурси, від їхньої організації й ефективності використання залежить не тільки процес матеріального виробництва, але і фінансова стійкість підприємства.

Загалом, при виконанні вищенаведених пунктів, підприємство можливо матиме деякі стратегічні проблеми у своїй діяльності.

Список використаної літератури

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 2 “Баланс” від 21.06.99 №396/3689 //

2. Національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку: нормативна база. –Х.:Курсор, 2002. –168 с.

3. Азаренкова Г.М., Журавель Т.М., Михайленко Р.М. Фінанси підприємств:

4. Навч.посіб. для самост.вивчення дисципліни. – 2-ге вид.,випр. і доп. – К.: Знання-Прес, 2006. — 287 с.

5. Аранчій В.І. Фінанси підприємств. Навч.посіб. –К.: ВД «Професіонал», 2004. – 304 с.

6. Білик М.Д. Управління фінансами державних підприємств. – К.: Знання, КОО, 1999. –312 с.

7. Власова Н.О., Круглова О.А., Безгінова Л.І. Фінанси підприємств: Навч.посібник. –К.: Центр учбової літератури, 2007 – 271 с.

8. Гончаров А.Б. Фінансовий менеджмент: Навч.посіб. –Х.: ВД «ІНЖЕК», 2003. –240 с.

9. Гриньова В.М., Коюда В.О. Фінанси підприємств: Навч.посіб. – 2-ге вид., перероб. І доп. –К.: Знання-Прес, 2004. – 424 с.

10. Зятковський І.В. Фінанси підприємств: Навч.посібник. – 2-ге вид., перероб. та доп. – К.: Кондор, 2003. –364 с.

11. Ковалев В.В., Ковалев Вит. В. Финансы предприятий: Учебное пособие. – М.: ООО «ВИТРЭМ», 2002. – 352 с.

12. Кулішов В.В. Економіка підприємства: теорія і практика. Навч.посіб. – 3-тє вид. –К.: Ніка-Центр, Ельга, 2004. – 216 с.

13. Лайко П.А., Мних М.В. Фінанси підприємств: Підручник для студ.вузів –К.: Знання України, 2004. –428 с.

14. Пархоменко О.П. Уточнення визначення сутності поняття оборотний капітал:

14. Примак Т.О. Економіка підприємства: Навч.посіб. –4-те вид., стер. –К.: Вікар, 2006.–219 с.

15. Слав’юк Р.А. Фінанси підприємств: Навч.посіб. –2-ге вид., доп. і перероб. Луцьк: Ред.- вид.від. «Вежа» Волин.держ.ун-ту ім. Лесі Українки, 2001. –204

16. Стасюк Г.А. Фінанси підприємств: Навч.посіб. –Херсон: Олді-плюс, 2004. 480 с.

17. Філімоненков А.С. Фінанси підприємств: Навч.посіб. –К.: МАУП, 2003. – 288 с.

18. Фінанси підприємств: Підручник / А.М.Поддєрьогін, М.Д.Білик, Л.Д.Буряк та ін. –5-те вид., перероб. та допов. – К.: КНЕУ, 2004. – 546 с.

19. Статистичний щорічник України за 2009 р. – Державний комітет статистики України. – К.: Видавництво "Консультант", 2010 р.

Размещено на Allbest.ru

34