Вивихи в суглобі лісфранка
Механізм травми. Пряма травма – притиснення колесом, падіння важкого предмету, падіння з висоти на передній відділ стопи. Частіше виникають латеральні і тильні вивихи, рідше-медіальні і підошовні. Вивихи бувають повними, коли вивихуються всі плеснові кістки, і ізольованими, нерідко вони супроводжуються переломами кісток.
Клінічні ознаки. Набряк і деформація в області тилу стопи, шкіра напружена, місцями виявляються крововиливи, поздовжнє склепіння стопи згладжене. При повному вивиху всіх кісток назовні передній відділ стопи відведений. Іноді при значному зсуві визначається багнетоподібна деформація стопи. Остаточний діагноз уточнюється за допомогою рентгенограм (рис.2.66 )
Рис. 2.66 Вивих в суглобі Лісфранка
Перша допомога. Транспортна іммобілізація шиною Крамера від пальців до верхньої третини гомілки.
Лікування. Вправлення вивиху здійснюють під провідниковою анестезією або наркозом. Помічник фіксує гомілковостопний суглоб і задній відділ стопи, а хірург проводить сильну тягу за її передній відділ. Досягнувши максимального витягнення, проводять згинання стопи у вивихнуту сторону, намагаючись збільшити хибне положення, не зменшуючи при цьому витягнення. Потім натисканням на виступаючі кінці вивихнутих кісток ставлять їх в нормальне положення. Для зручності витягнення по осі стопи доцільно (асептично) провести спицю через діафізарний відділ плеснових кісток і, закріпивши її в скобі для скелетного витягнення, здійснювати тракцію. Іммобілізацію здійснюють гіпсовим чобітком до 8 тиж. При невдачі одномоментного вправлення вивиху в суглобі Лісфранка для цього слід застосовувати відкрите вправлення з фіксацією спицями або гвинтами (рис.2.67). Можливе також, особливо в застарілих випадках., поступове закрите вправлення апаратом Ілізарова,
Рис.2.67 Фіксація вивиху гвинтами та спицями
Переломи плеснових кісток
Механізм травми. Удар або падіння вантажу на тил стопи.
Клінічні ознаки. Набряк і біль в області тилу стопи, різка локальна болісність при осьовому навантаженні на плеснові кістки через відповідні пальці, гематома на тильній і підошовній поверхнях стопи. Можут бути переломи однієї або декількох кісток. За локалізацією вони можуть бути метаєпіфізарні та діафізарні. Остаточно характер перелому встановлюють після рентгенографії стопи в двох проекціях (рис.2.68)
Рис. 2.68 Перелом 3,4 плеснових кісток
Слід диференціювати переломи плеснових кісток від так званих маршових переломів (хвороба Дойчлендера) і остеохондропатії голівок (хвороба Келера II). При цих захворюваннях відсутня важка травма в анамнезі, менше виражені припухлість, болісність при пальпації і осьовому навантаженні, немає обширних гематом
.
Перша допомога. Транспортна іммобілізація шиною Крамера від пальців до середньої третини гомілки.
Лікування. Переломи без зсуву відламків лікують амбулаторно. Хворим накладають гіпсову пов'язку від кінчиків пальців до верхньої третини гомілки, приділяючи особливу увагу моделюванню підошовних склепінь стопи. При ізольованому переломі без зсуву відламків тривалість іммобілізації — 6 тиж., при множинних — 8 тиж
При зсуві відламків репозицію проводять під місцевим знеболюванням. Тягою за пальці (за допомогою марлевої петлі) травматолог усуває зсув по довжині, а шляхом здавлення місця перелому — по ширині.
При неможливості вправити або утримати відламки консервативно ставлять показання до операції. Вправлені відламки фіксують металевими стрижнями або спицями, проведеними інтрамедулярно або крізькістково в косому або поперечному напрямах. Можливе також застосування позаосередкового остеосинтезу(рис.2.69).
Рис. 2.69 Остеосинтез плеснових кісток.
Іммобілізацію гіпсовою пов'язкою продовжують 6—8 тиж., спиці витягують через вирізані в пов'язці вікна через 3—4 тиж. Після зняття пов'язки призначають носіння ортопедичних устілок-супінаторів строком на 6—8 міс.