Переломи пяткової кістки.

Механізм травми. Падіння з висоти на п'яти або сильний удар по п'ятах знизу (в результаті, наприклад, вибуху). Ці переломи часто поєднуються з компресійними переломами тіл хребців. Розрізняють поперечні, поздовжні і горизонтальні внутрішньосуглобові і позасуглобові переломи п’яткової кістки. Вони можуть бути багатоуламковими, компресійними. Можливі ізольовані переломи горба п'яткової кістки. (рис.2.59).

Рис. 2.59 Рентгенограми при різних видах переломів п’яткової кістки.

Перша допомога. Транспортна іммобілізація шиною Крамера від пальців до верхньої третини стегна.

Клінічні ознаки. Розлитий набряк нижче за гомілковостопний суглоб, поздовжнє склепіння стопи сплощенне, поперечник п'яти розширений, висота стопи знижена. При натисканні визначається різка болісність, особливо інтенсивна при поперечному здавленні п'яти. Діагноз уточнюють по рентгенограмах в бічній і аксіальній проекціях (рис.2.60), з обов’язковим визначення кута Беллера (рис.2.61).

Рис.2.60 Бічна та аксіальна проекція п’яткової кістки.

Рис.2.61 Визначення кута Белера ( в нормі, при переломі)

Лікування. При ізольованих краєвих переломах горба кістки п'яти і переломах кістки п'яти без зсуву відламків після місцевого знеболювання накладають гіпсову пов'язку до верхньої третини стегна з ретельним моделюванням склепіння. Стопу встановлюють під кутом 90°. При переломах з великим зсувом репозицію виконують методом скелетного витягнення (рис.2.62), або оперативним шляхом з фіксацією спицями, гвинтами та пластиною (рис2.63.)

Рис.2.62 Скелетне витягнення при переломі п’яткової кістки.

Рис.2.63 Остеосінтез п’яткової кістки.

Тривалість іммобілізації складає 8—10 тиж. Працездатність відновлюється через 3—4 міс. Прогноз навіть при середньому ступені руйнування кістки п'яти не завжди сприятливий. Особливо погіршується він при різкому зміщенні і недостатньо повному вправленні кісткових відламків під час репозиції. Дуже часто розвивається посттравматична плоскостопість, а при внутрішньосуглобових переломах - посттравматичний артроз.

Вивихи в суглобі шопара

Механізм травми. Некоординоване падіння з опорою на передній відділ стопи, сильний удар по виступаючому за край опори середньому відділу стопи, внаслідок чого відбувається розрив зв'язок між таранною і човноподібною, п'ятою і кубовидною кістками. Розрізняють 4 основних види зсуву переднього відділу стопи: у тильну, підошовну, латеральну і медіальну (частіше) сторону.

Клінічні ознаки. Виражений набряк стопи, головка таранної кістки випирає під шкірою з загрозою прориву її або омертвіння, різка болючисть, неможливість спертися на ногу. Характер вивиху можна визначити тільки за допомогою рентгенограм (рис.2.64)

Рис.2.64 Вивих в суглобі Шопара

Перша допомога. Транспортна іммобілізація шиною Крамера від пальців до верхньої третини гомілки.

Лікування. При свіжих вивихах без супутніх переломів після знеболювання проводять одномоментне ручне вправлення. При безуспішності його виконують відкрите вправлення з фіксацією спицями (рис.2.65 ) або апарат для позаосередкового остеосинтезу.

Рис.2.65 Фіксація після вправлення вивиху.

Після вправлення вивиха у суглобі Шопара накладають циркулярну гіпсову пов'язку до верхньої третини гомілки з хорошим моделюванням склепінь стопи. Тривалість іммобілізації гіпсовою пов'язкою 6—8 тиж.