Тема 5. Аналіз довгострокових активів

Розгляд даної теми повинен починатися із усвідомлення студентом змісту основного поняття “довгострокові активи”. Ми пропонуємо наступне визначення: довгострокові активи – це майно, яке знаходиться у розпорядженні підприємства тривалий час, використовується з метою отримання економічних вигод і не призначене для перепродажу. Для з’ясування сутності поняття “довгострокові активи” студенту рекомендується провести порівняльний аналіз наведеного визначення із формулюваннями інших авторів, які зустрічаються у спеціальній економічній літературі.

Основною складовою довгострокових активів є основні фонди. Тому, вивчення даної теми має за мету оволодіння студентом практичними навичками аналізу динаміки складу і структури, стану, руху та ефективності використання основних фондів.

Поставлена мета досягається шляхом виконання студентом наступних завдань:

• ознайомлення з методикою оцінки складу та структури основних фондів в цілому на підприємстві і за окремими групами;

• вивчення показників, що характеризують стан та рух основних фондів;

• проведення аналізу забезпеченості підприємства та його структурних підрозділів основними фондами, тобто встановлення відповідності величини, складу та технічного рівня фондів виробничій програмі підприємства;

• оцінка рівня ефективності використання основних фондів і факторів, які впливають на нього;

• розрахунок впливу використання основних фондів на обсяг виробництва продукції;

• виявлення резервів підвищення ефективності використання основних фондів.

Важливим етапом роботи студентів є підготовка висновків і пропозицій за результатами проведених аналітичних досліджень у вигляді пояснювальної записки.

Тема 6. Аналіз матеріальних ресурсів та ефективності їх використання

Ключовим поняттям даної теми є “матеріальні ресурси”. Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №9 визначено, що до матеріальних запасів належать запаси предметів праці, які включають сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріали, призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва та адміністративних потреб, і наявність яких є необхідною умовою для забезпечення ритмічної роботи підприємства. З метою визначення об’єктів аналізу матеріальних ресурсів студентам рекомендується провести порівняльний аналіз наведеного визначення з формулюваннями різних авторів.

Мета аналізу матеріальних ресурсів полягає в одержанні найбільш інформативних параметрів, які дають об’єктивну і точну оцінку наявності у підприємства різних видів матеріальних ресурсів з погляду забезпечення його конкурентоспроможності, уможливлюють оцінку ефективності управлінських рішень щодо формування портфеля замовлень на поставку сировини та матеріалів, виявлення резервів підвищення ефективності їх використання.

Інформаційною базою проведення аналізу матеріальних ресурсів є:

• планові дані, які використовуються для оцінки ритмічності постачання підприємства матеріальними цінностями: планові та фактичні обсяги запасів, їх надходження, договори на поставку сировини і матеріалів;

• облікові дані, які використовуються для аналізу забезпеченості підприємства необхідними запасами та ефективності їх використання: документи складського, синтетичного та аналітичного обліку, фінансова звітність;

• нормативно-довідкові дані, які регулюють господарську діяльність: Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, положення (стандарти) бухгалтерського обліку №9 “Запаси”, №16 “Витрати”, господарсько-правові документи, технічна і технологічна документація, маркетингова інформація.

Для опрацювання даної теми необхідно керуватися наведеним порядком аналізу матеріальних ресурсів:

І етап – здійснюється побудова балансів руху матеріальних запасів по місяцях і зведений баланс за рік;

ІІ етап – оцінюється виконання договірних зобов’язань по поставках матеріальних ресурсів;

ІІІ етап – аналізується повнота та ефективність використання матеріальних ресурсів, а також їх вплив на обсяг та асортимент продукції;

IV етап – вивчаються резерви зниження матеріаломісткості за рахунок покращення використання матеріалів та можливості збільшення на цій основі обсягу випуску продукції.