Тема 2. Види аналізу та його інформаційне забезпечення

Економічний аналіз як наука, що всебічно досліджує господарську діяльність у межах від окремого робочого місця до галузі народного господарства, розрізняється за спрямованістю, задачами, методами, об’єктами вивчення і т. д. В процесі вивчення теми студенту необхідно не тільки ознайомитися із класифікацією видів економічного аналізу, але й дати повну характеристику кожного виду, виходячи з його ролі в управлінні виробництвом, з’ясувати зміст, цілі, задачі, відмінності в інформаційній базі та організації окремих видів аналізу, а також основні напрямки їх розвитку у майбутньому.

При вивченні методики проведення порівняльного аналізу, слід звернути увагу на групу методів, пов’язаних з комплексним порівняльним аналізом, тобто проведенням порівняльної оцінки одночасно за декількома показниками по декількох підприємствах чи за ряд періодів. Така оцінка здійснюється на основі даних, що попередньо були перетворені у відносні одиниці виміру та представлені у матричній формі, шляхом розрахунку узагальнюючого показника комплексної оцінки, отриманого методом сум, суми місць, середньої геометричної, відстаней.

Незалежно від виду аналізу його результат багато в чому визначається повнотою та якістю інформації про обраний об’єкт дослідження. В економічній літературі можна зустріти різні класифікації джерел інформації. Студент має з’ясувати, що включає нормативна, планова, облікова та позаоблікова інформація, за якими ознаками класифікують джерела інформації.

До основних вимог, що висуваються до якості інформації, відносять повноту, достовірність, порівнянність у часі і просторі, взаємозв’язок елементів, узгодженість, безперервність оновлення. Відповідність економічної інформації цим вимогам досягається шляхом її всебічної перевірки та первинної обробки, послідовність та порядок проведення яких необхідно детально вивчити.

Тема 3. Метод і методичні прийоми економічного аналізу

Вивчення прийомів економічного аналізу доцільно розпочати з більш загального поняття – методу економічного аналізу, оскільки прийоми потрібні для того, щоб реалізувати на практиці метод дослідження.

При розгляді методу економічного аналізу необхідно виходити з того, що в основу вивчення економічних явищ і процесів покладено діалектичний метод, який базується на аналізі та синтезі – двох сторонах пізнавального процесу, а також індукції та дедукції – двох сторонах логічного методу дослідження. В процесі вивчення теми важливо засвоїти, як основні закони та принципи діалектики (оцінка явищ у їх взаємозв’язку та взаємообумовленості, вивчення реального світу у становленні та розвитку, розкриття діалектичного протиріччя цього розвитку, боротьби нового та відмираючого, перехід кількісних змін у якісні) знаходять своє відображення у процесі здійснення економічного аналізу.

Сутність методу економічного аналізу проявляється у системі прийомів, які використовуються для досягнення поставлених цілей в процесі вирішення конкретних управлінських задач. Всі прийоми аналізу за масштабами застосування поділяються на загальнонаукові, тобто характерні для будь-якого економічного дослідження, та специфічні, які застосовуються лише в окремих випадках в залежності від характеру вихідної інформації. У свою чергу специфічні прийоми економічного аналізу об’єднуються у дві підгрупи:

• традиційні, до яких відносять прийоми аналізу, що не потребують складного формального апарату, але мають значну історію застосування (порівняння, відносні та середні величини, класифікації, групування, а також прийоми, які базуються на елімінуванні – індексний метод, ланцюгові підстановки, метод різниць, балансовий метод);

• економіко-математичні, які використовують для досягнення поставлених цілей апарат провідних розділів математичної науки. Найбільш широке застосування в економічному аналізі отримали математико-статистичні методи (кореляційно-регресійний, дисперсійний, коваріаційний аналіз та ін.) та методи дослідження операцій та оптимальних рішень (метод лінійного та динамічного програмування, теорія ігор, ін.)

В процесі вивчення даного розділу курсу слід звернути увагу на з’ясування логічної основи кожного методу, що створює базу для усвідомлення їх можливостей та меж застосування. В процесі підготовки необхідно враховувати, що теоретичні основи і методика застосування деяких прийомів детально вивчалися в курсах вищої математики, статистики, економетрії.

При вивченні прийому порівняння важливо зрозуміти, як досягається порівнянність в трьох аспектах – у часі, просторі та методології, а також навчитися оцінювати результати порівняння за допомогою спеціальних показників і вибирати напрямки порівняння.

Основна увага при вивченні теми повинна бути приділена методиці застосування технічних прийомів кількісного вимірювання впливу факторів на кінцеві результати процесів, які підлягають дослідженню. У зв’язку з цим, доцільно розпочати вивчення із визначення факторів та резервів господарської діяльності та їх класифікації. Слід розрізняти інтенсивні та екстенсивні фактори, постійні та змінні, первинні та вторинні, кількісні та якісні, суб’єктивні та об’єктивні.

Вибір конкретного прийому факторного аналізу визначається видом факторної залежності. Вплив факторів при стохастичній залежності вивчається переважно за допомогою математико-статистичних методів, при функціональній (детермінованій) – за допомогою традиційних прийомів. В основу більшості традиційних прийомів факторного аналізу покладено прийом елімінування, суть якого полягає в побудові системи умовних показників, де всі компоненти складного економічного явища крім одного, досліджуваного, вважаються незмінними. Вірне використання прийому можливе лише після визначення типу функціонального факторного взаємозв’язку – адитивного, мультиплікативного, кратного чи змішаного.

Найбільш універсальним прийомом традиційного факторного аналізу є прийом ланцюгових підстановок. Його розрахункові формули визначення ступеню впливу факторів для моделі виду R = f(a, b, c, d), де R – результативний показник, f - функція, що відповідає типу функціонального факторного взаємозв’язку, а, b, c, d – фактори, вплив яких вивчається, мають наступний вигляд:

Δ R_а = f(a₁ • b₀ • c₀ • d₀) – f(a₀ • b₀ • c₀ • d₀);

Δ R_b = f(a₁ • b₁ • c₀ • d₀) – f(a₁ • b₀ • c₀ • d₀);

Δ R_с = f(a₁ • b₁ • c₁ • d₀) – f(a₁ • b₁ • c₀ • d₀);

Δ R_d = f(a₁ • b₁ • c₁ • d₁) – f(a₁ • b₁ • c₁ • d₀).

Застосування прийому ланцюгових підстановок для адитивної залежності призводить до балансового методу аналізу, при якому умовні показники не визначаються, з огляду нераціональності такого розрахунку, а ступінь впливу фактора на результативний показник визначається абсолютною зміною самого фактора, скорегованою на знак фактора у вихідній формулі взаємозв’язку.

Мультиплікативні залежності найбільш часто зустрічаються в теорії і на практиці економічного факторного аналізу; застосування для них прийому ланцюгових підстановок вимагає дотримання послідовності підстановок у суворій відповідності до порядку включення факторів у формулу взаємозв’язку. Побудова такої формули має здійснюватися за наступними правилами:

• побудову моделі розпочинають з кількісного за своїм характером показника;

• кожний наступний співмножник у формулі взаємозв’язку повинен містити в собі елемент попереднього, а саме: перший кількісний показник повинен повторюватися у знаменнику другого фактору, чисельник другого – у знаменнику третього, чисельник третього – у знаменнику четвертого і т. д. Результативний показник повторюється у чисельнику останнього фактора, що перетворює рівність у тотожність;

• кожний співмножник повинен мати реальний економічний зміст. При правильній побудові моделі економічний зміст має також і добуток будь-якого числа факторів, що стоять поряд.

Наприклад, потрібно визначити вплив факторів на обсяг виробництва (Q) при наявності даних про вартість основних виробничих фондів (Ф) і чисельності робітників (Т). Обидва показники (як Ф, так і Т) можуть розглядатися як кількісні, тобто побудову формули можна розпочинати з будь-якого з них:

; (1)

. (2)

При оцінці отриманих формул взаємозв’язку очевидним є те, що перша формула непридатна для подальшого аналізу, так як другий її співмножник не має економічного змісту. З другої формули видно, що на обсяг виробництва впливають фактори: чисельність робітників, їх фондоозброєність () та фондовіддача (). Далі проводиться розрахунок значення факторів за порівнювані періоди і визначається вплив факторів за загальною схемою.

Вплив факторів при мультиплікативній формі залежності може визначатися також індексним методом та способами абсолютних і відносних різниць, які є різновидами прийому ланцюгових підстановок. Але незалежно від вибраного прийому їх використання повинно розпочинатися з побудови формули взаємозв’язку у відповідності із розглянутими вище правилами.

Розрахункові формули визначення ступеня впливу факторів для індексного методу:

; ;

; .

Індексний метод дозволяє виявити також відносне відхилення фактора (у відсотках). Абсолютне відхилення визначається як різниця між чисельником і знаменником відповідного індексу. Очевидно, що розрахунок абсолютного приросту індексним методом є тотожним розрахунку з використанням прийому ланцюгових підстановок.

Розрахункові формули визначення ступеня впливу факторів для способу абсолютних різниць:

Δ R_а = (a₁ – a₀)• b₀ • c₀ • d₀;

Δ R_b = a₁ • (b₁ – b₀)• c₀ • d₀;

Δ R_с = a₁ • b₁ • (c₁– c₀) • d₀;

Δ R_d = a₁ • b₁ • c₁ • (d₁ – d₀).

Розрахункові формули визначення ступеня впливу факторів для способу відносних різниць:

Δ R_а = R ₀ • (І_а – 1);

Δ R_b = R ₀ • І_а • (І_b – 1);

Δ R_с = R ₀ • І_а • І_b • (І_с – 1);

Δ R_d = R ₀ • І_а • І_b • І_с • (І_d – 1).

Розрахунок ступеню впливу факторів повинен завершуватися перевіркою:

Δ R = R ₁ – R ₀ = Δ R_а + Δ R_b + Δ R_с + Δ R_d;

І_R = = І_а • І_b • І_с • І_d,

де ΔR_а, ΔR_b, ΔR_с, ΔR_d – абсолютний приріст результативного показника за рахунок впливу відповідних факторів;

І_а, І_b, І_с, І_d – індекси відповідних факторів.

Застосування прийому ланцюгових підстановок для кратних та змішаних типів взаємозв’язку факторів не має такої жорсткої регламентації як при мультиплікативних залежностях. Послідовність підстановки визначається на основі аналогів в економічній літературі, а при відсутності останніх – на розсуд дослідника, виходячи із характеру факторів. Наприклад, при розрахунку впливу факторів на зміну рівня загальної рентабельності по розрахунковій формулі , де П – сума чистого прибутку, Ф – середньорічна вартість основних виробничих фондів, ОК – середня вартість матеріальних оборотних коштів, підстановку розпочинають із знаменника показника, виходячи з того, що авансування ресурсів передує отриманню прибутку, тобто перший умовний показник має вигляд:

, а другий –.

У спеціальній економічній літературі пропонується ряд методів розкладу приросту результативного показника за факторами, не пов’язаних з умовностями та обмеженнями прийому ланцюгових підстановок. Серед вказаних методів визнаним є інтегральний. Його розгляд пропонується на самостійне вивчення студента.

Поглиблене вивчення ступеня впливу факторів досягається деталізацією явищ, що підлягають дослідженню, у часі, у просторі та за факторами. Остання досягається шляхом перетворення вихідних формул через їх подовження, розширення та скорочення. Така процедура має назву детермінованого моделювання. З технікою його проведення студенту рекомендується ознайомитися самостійно. Далі розрахунок впливу факторів за новою формулою взаємозв’язку проводиться згідно з традиційними методами факторного аналізу.

Серед математико-статистичних методів в теорії та практиці економічного аналізу найбільш розповсюдженим є метод кореляційно-регресійного аналізу. З методикою його проведення студенти ознайомилися у курсі статистики.