58. Політичне лідерство в історичній ретроспективі.

Політичне лідерство — один із різновидів лідерства. Політичний лідер є символом певної спільноти, це особа, здатна реалізувати інтереси спільноти за допомогою влади, що дається йому цією спільнотою, політичних інтересів, організовувати та спрямовувати їхню активність, згуртувати довкола себе групу прихильників та повести їх за собою.

Політичні лідери персоніфікують собою владу. Вони мають такий величезний вплив, що він не зрівнюється із впливом інших суб'єктів політики в цілому.

Феномен політичного лідерства завжди привертав увагу представників світової політичної думки. Нікколо Макіавеллі розглядав політичного лідера як володаря, здатного використати всі доступні засоби для збереження влади, наведення порядку. Томас Карлейль і Ральф Волдо Емерсон вважали лідера творцем історії, наділеним особливим талантом. Ідею політичного лідера як надлюдини сформулював Фрідріх Ніцше. На його думку, політичний лідер — це завжди сильна особистість, наділена всіма можливими достоїнствами, яка здатна нав'язати свою волю широким верствам. Габріель Тард розглядав феномен лідерства, виходячи з теорії наслідування. За Тардом, люди схильні діяти, наслідуючи поведінку яскравої особистості, якою є лідер. Марксисти розглядають політичне лідерство у контексті історичної необхідності і класових інтересів. У такому розумінні лідер обслуговує інтереси класу, що висунув його на політичну арену.

У сучасній науці, за наявністі спільності вихідних позицій, лідерство характеризується неоднозначно. Можна визначити наступні основні підходи до його трактування:

1. Лідерство – це різновид влади, специфікою якої є спрямованість зверху вниз, а також те, що її носієм виступає не більшість, а одна людина або група осіб. Політичне лідерство, пише Жан Блондель, — це «влада, здійснювана одним або декількома індивідами, для того, щоб спонукати членів націй до дій».

2. Лідерство — це управлінський статус, соціальна позиція, пов'язана із прийняттям рішень, це керівна посада. Така інтерпретація лідерства випливає зі структурно-функціонального підходу, що припускає розгляд суспільства як складної, ієрархічно організованої системи соціальних позицій і ролей. Заняття в цій системі позицій, пов'язаних з виконанням управлінських функцій (ролей), і дає людині статус лідера. Іншими словами, як відзначає Даунтон, лідерство — це «становище в суспільстві, що характеризується здатністю особи, що це становище займає, скеровувати й організовувати колективну поведінку деяких або всіх його членів».

3. Лідерство – це вплив на інших людей.

59. Основні вимоги до політичного лідера.

Політичне лідерство — один із різновидів лідерства. Політичний лідер є символом певної спільноти, це особа, здатна реалізувати інтереси спільноти за допомогою влади, що дається йому цією спільнотою, політичних інтересів, організовувати та спрямовувати їхню активність, згуртувати довкола себе групу прихильників та повести їх за собою.

Політичний лідер за сучасних умов повинен володіти такими якостями:

- совість, чесність (єдність слова і діла), толерантність - повага до думки політичних опонентів;

- вагоме значення мають почуття національної самосвідомості і гордості, єдності з народом;

- високий рівень політичної культури, високі моральні якості (чесність, порядність), організаторські здібності та вміння впливати на людей;

– інтереси суспільства для лідера повинні бути вище особистих інтересів – саме це формує значною мірою авторитет лідера;

– компетентність – всебічна підготовленість політичного лідера до діяльності у сфері політики, суспільних відносин;

– рішучість у відстоюванні своєї позиції;

– комунікабельність та ораторські здібності;

– інноваційність – здатність постійно продукувати нові ідеї, по-новаторському осмислювати старі, вміти їх коригувати, розвивати і вдосконалювати;

– політична гнучкість, динамізм – лідер високого рівня, як правило успішно вибирає альтернативні рішення, завойовує симпатії і прихильність в результаті неординарних дій та вчинків;

– політична воля, цілеспрямованість, наполегливість, вміння і здатність брати на себе відповідальність;

– ерудованість, політична інтуїція – вміння мислити аналітично, неординарно, прораховувати і передбачати можливий розвиток подій;

– привабливість лідера (імідж) – лідер повинен бути яскравою особистістю, уміти подобатися, мати «шарм»;

– популізм (у позитивному значенні) – постійна поява перед людьми, спілкування з ними, вміння стати «своїм хлопцем»;

- здатність брати на себе персональну відповідальність перед суспільством за реалізацію ухвалених рішень, програм;

- демонстрація особистих зразків поведінки, які б відповідали сучасним демократичним цінностям.