Завдання для розрахункової частини курсової роботи з дисципліни

“Економіка підприємства”

Техніко-економічне обґрунтування раціонального вибору технологічного процесу

У цьому розділі студент повинен порівняти запроектований технологічний процес із базовим, обравши за критерій мінімізацію повних витрат. За базовий варіант береться заводський технологічний процес (частина технологічного процесу). Зіставлення собівартості технологічного процесу проводиться за однією деталлю-операцією. Перед розрахунками елементів витрат технологічної собівартості надається короткий опис відмінності між проектованою частиною технологічного процесу та базою. Вихідні дані наведені в додатку Е.

Кількість устаткування за базовим й проектованим варіантами розраховуємо за формулою

n_р = , (1)

де – штучний час на операцію, хв.;

– річна виробнича програма, шт.;

– дійсний річний фонд часу, год.

Ф_д = Ф_реж · (1 – α),

де Ф_реж – режимний фонд часу (Ф_реж = кільк. роб. днів × кільк. змін ×

× кільк. год. у зміні);

α – відсоток простоїв (до 10 %).

Коефіцієнт завантаження устаткування визначаємо за формулою

, (2)

де n_р – розрахункова кількість устаткування;

n – прийнята кількість устаткування, розраховується шляхом логічного (як у більший, так і в менший бік) округлення n_р до цілого числа, щоб коефіцієнт завантаження мав значення близько ≈1. Максимально допустиме відхилення від “1” – 10%.

1. Розрахунок технологічної собівартості

Для визначення технологічної собівартості проводиться розрахунок окремих елементів витрат.

Вартість матеріалу виробу визначається за формулою

Cм = Q · Цм – q · Ц₀, (3)

де Q – норма витрати матеріалу (маса заготовки), кг;

Цм – ціна матеріалу (заготовки), грн (береться з періодичних видань для сталі або чавуну);

q – вага реалізованих відходів, кг;

Ц₀ – ціна відходів, грн (береться 10 % від ціни матеріалу).

Основна і додаткова зарплати виробничого робітника з відрахуваннями на соціальне страхування й в інші фонди (за виконувану операцію) визначається за формулою

, (4)

де – годинна тарифна ставка відповідного розряду, грн;

– коефіцієнт, що враховує додаткову зарплату (береться =1,3–1,5);

– коефіцієнт, що враховує нарахування на заробітну плату (береться =1,375);

– штучний час на операцію, хв;

– коефіцієнт, що враховує багатоверстатне обслуговування (береться = 1);

n – кількість одиниць устаткування на даній операції, шт.

Амортизаційні відрахування з устаткування, віднесені на дану операцію, визначаємо за формулою

, (5)

де – вартість одиниці устаткування, грн;

– коефіцієнт, що враховує витрати на транспортування і монтаж устаткування (=1,1–1,15);

– норма амортизаційних відрахувань (15 %);

– кількість одиниць устаткування на даній операції, шт.;

– річна програма деталей, шт.

Витрати на ремонт устаткування беремо збільшено пропорційно величині амортизаційних відрахувань за формулою

Р = · К, (6)

де К – коефіцієнт, що встановлює залежність величини витрат на ремонт від величини амортизаційних відрахувань (беремо 160 – 200 %).

Витрати на силову електроенергію за даною операцією

, (7)

де – коефіцієнт, що враховує використання встановленої потужності, затрачуваної при холостій роботі устаткування (беремо = 0,25);

– сумарна встановлена потужність електродвигунів одиниці устаткування, кВт;

– машинний час, хв;

– коефіцієнт використання встановленої потужності устаткування в процесі різання (беремо = 0,5 – 0,8 );

– вартість одного кВт·год електроенергії, грн.

Витрати на різальний інструмент (), що належить до операції, розраховуються за формулою

, (8)

де – вартість інструмента, грн;

– вартість переточування, грн,

,

де – час переточування, хв;

– годинна ставка заточувальника, грн;

– коефіцієнт, що враховує випадковий збиток:

Інструменти
Різці	1,10 – 1,05
Свердла	1,20 – 1,10
Фрези	1,10 – 1,05

– стійкість інструменту між двома переточуваннями, хв;

– число переточувань до повного зношення (додаванням одиниці враховується час роботи інструменту до першого переточування);

– кількість інструментів.

Витрати на допоміжні матеріали , віднесені на операцію, визначаємо збільшено за формулою

, (9)

де – річні витрати на допоміжні матеріали, беремо такими, що дорівнюють 210 грн у рік на одиницю устаткування;

– кількість одиниць устаткування, шт.

Витрати на зміст виробничої площі , віднесені на операцію, визначаємо за формулою

, (10)

де – площа, безпосередньо займана одиницею устаткування, м²;

– коефіцієнт, що враховує додаткову площу під проходи та проїзди;

	Площа під верстат, м2
4,0	до 3
3,5	3 – 6
3,0	6 – 12
2,5	12 – 20
2,0	20 – 60
1,5	понад 60

– кількість одиниць устаткування;

– річна норма витрат з утримання 1 м² виробничої площі, грн (береться від 20 до 80 грн).

Результати розрахунків елементів витрат технологічної собівартості заносять у таблицю й підсумовують за варіантами.

Таблиця Д.1 – Технологічна собівартість одиниці виробу

Найменування елементів витрат	Базовий варіант	Новий варіант
Всього