V. Відповіді на запитання, що виникли у школярів під час написання контрольного диктанту

VI. Проведення контрольного аудіювання тексту художнього стилю

Сприймання на слух учнями незнайомого тексту від початку до кінця

Стара, але дебела ще хата, рублена з доброго дерева, з різьбле­ним ґанком і такими ж наличниками коло вікон, крита ґонтом, сто­їть на схилі сопки і дивиться всіма чотирма вікнами на річечку, що тече внизу, і далі — на синє бескеття Сіхоте-Аліня.

Праворуч — дебела комора з омшаником, повітка для коней, ко­рівник, стіжок сіна, обгороджений латами, ще якісь будівлі. Ліво­руч — город, теж обгороджений в одну лату, ще й глечик стирчить на ближнім стовпці. В городі картопля і соняшники, а просто над самою річечкою — якась комірчина: то лазня «по-чорному».

Оце і вся господа. І вона одна тут на великому просторі. До най­ближчого селища, що зветься Капитонівка і складається з кількох таких хат, понад 50 кілометрів. Григорій це вже знав, і це його тіши­ло: небезпека від людей була тут найменша. А ці люди, що в них він жив, охороняли його.

Удома тепер були він, мати й Наталка. А батько з Грицьком як поїхали, то ось уже два тижні їздять.

Як сподівалася мати, вони мали прибути ще вчора, а як учора не було,— то, значить, сьогодні. Чекаючи їх, Григорій нікуди не хо­див уже, а сидів з самого ранку на призьбі і виглядав. І хвилював­ся. Так, хвилювався — як то вони поставляться до нього? Може, уже не так, як перше, коли він був хворий? Знічев'я бавився з ведмежам, спостерігав навколишній світ.

От зараз його увагою заволодів праник, підкидуваний засмаглою дівочою рукою там, над річкою; він то підлітав, то падав — ляпотів по кладці завзято та лунко. І бігли луни нетрями, ударялись об бес­кеття й озивалися — ляпотіли на кілька голосів... І виходило — ніби перепел бив десь у пшеницях на зорі. Чудно.

То Наталка прала на річці. Запнута «кулинкою», орудувала на сонці над водою, як вправний спортсмен на вранішній руханці. Воркотіла якоїсь пісні, полоскала білизну у воді і прибивала праником до клад­ки. Періщила з усієї сили.

Дивна вона, ця дівчина Наталка. Григорій чомусь тепер навіть бо­явся її, боявся при зустрічах дивитися їй в обличчя. Вона ніби сер­дилася, коли він на неї «витріщав очі». Не знав тепер, як до неї при-ступитись, як з нею поводитись. І почувався, як хлоп'як. Смішно, але ж так. Сказати б, недоторкана панна? Ні! Дурна? Ні! Горда? Ні­ні! Вона навіть не розуміла, яка вона чарівна, безперечно, не розумі­ла. А от така, як ота рослина дивна, що ти її торкнеш рукою, а вона аж повернеться і напустить тонісіньких колючок у руку. І це дівчина-звіроловка, переможниця страхіть усяких! Уперше йому було на віку таке, щоб на його мову дівчина заломлювала брови. Так, як та дика коза, що боїться, щоб її не впіймали, і не дається навіть підступити. А може, у неї така відраза до нього?

Тож найліпше зовсім не звертати уваги. Нехай собі пере, їй-бо, ото вона періщить праником так люто, бо думає, що б'є по чиїхось, може, й по його, нескромних очах, на неї «витріщених». Нехай со­бі пере. І нехай підпадьомкає праник. Чи то, може, не праник під­падьомкає, а то в його серце щось тьохкає, на тую дикунку дивля­чись? Засміявшись з цієї химерної думки, Григорій силоміць відвертає увагу від праника, затисненого в гнучкій дівочій руці. Ген за річкою на галявину вийшли табунцем дикі кози. Так, дикі кози. П'ятірко їх. Стали, збилися докупи і, піднісши високо голови, слухають: де во­но і що воно ляпотить? Потім зірвалися з місця і пішли вистрибом, черідкою по високих травах, мелькаючи білими плямами на крижах. Зникли в лісі. Так, ніби їх і не було.

— Ти б пішов погуляв де, сину, а то спочив би ліг. Не бійсь, нудь­гуєш?

Це мати. Вона вже вдесяте, либонь, виходить на ґанок глянути туди, за річку, за зелене море галявини, куди простяглася стежка,— чи не їдуть? Вона порається біля печі і так виходить з підкасаними рукавами.

Заслонившись рукою від сонця, мати аж перехиляється через лон-ку і вже турбується. «Довго щось. Чи не трапилось чого?»

Наталко-о!..

Чого-о? — озвалася дівчина в тон.

А йди-но сюди.

Кажіть, я й так чую... Ось доперу...

Як ти думаєш, що з нашими? — Дівчина протягла, кепкуючи:

Ну-у... А що з нашими? Ідуть десь.

Бозна... Таке ж тепер настало. Господи прости!

— Ідуть, їдуть, мамо! — це Наталка весело, жартівливо, упевнено, ще й трішки кепкуючи з матері. — А не їдуть, то пішки йдуть, а коні за поводи ведуть, от і припізнилися...

І сміялася безжурно. І почала лупити по тім сміху праником. Ма­ти й собі засміялася.

— От ти така, бач!.. Сказано — нове насіння. Ще й кепкує з дур­ної матері... Тільки й розради моєї, синку,— мати зійшла з ґанку і сі­ла поруч Григорія на призьбі. Либонь, уже скінчила поратися по гос­поді і тепер має час. Поправивши очіпок, поклала натруджені руки на коліна і втопила очі в море зелені на долині, що її звуть «паддю», туди, де втекла стежечка (За І. Багряним, 756 сл.).

Виконання завдань тестового характеру

1. Яке основне призначення тексту?

А Активний вплив на слухача і спонукання до творчої діяльності. Б Формування моральних якостей та естетичних смаків слухача. В Загальний розвиток особистості. Г Регулювання ділових і життєво-важливих питань.

2. Який із заголовків найбільше відповідає змістові тексту? А Нове насіння.

Б Переможниця страхіть.

В Дівчина Наталка.

Г Господа на великому просторі.

3. Що виховує в читача поданий текст?

А Оптимістичне світобачення й патріотичні почуття.

Б Культуру спілкування мовної особистості.

В Любов до ближнього й повагу до старших.

Г Бути непередбаченими й загадковими.

4. У якому стилі збудовані хата й подвір'я? А Українському.

Б Сибірському. В Східному.

Г Місцевому далекосхідному.

5. Яка відстань до найближчого селища? А 5 км.

Б 15 км.

В 50 км.

Г 200 км.

6. З якої причини хвилювався Григорій?

А Не знав, як привернути до себе увагу дівчини.

Б Переживав, чи не вважають його рятівники злочинцем.

В Думав, як поставляться до нього батько з Грицьком.

Г Чи не знайдуть його переслідувачі.

7. З чим порівнював Григорій Наталку?

А З гордою смерекою і чистим струмком.

Б З ніжною та колючою трояндою.

В З дивною рослиною й дикою козою.

Г З колючим терном та гордою павою.

8. Чим займалася Наталка? А Ловила диких тигрів.

Б Домашнім господарством. В Пряла, шила й вишивала. Г Доглядала за городом і садом.

9. Обрати правильний варіант лексичного значення слова праник (у даному контексті).

А М'яч.

Б Дерев'яний пристрій (брусок із зарубками) для прання білизни.

В Праска (пристрій для прасування).

Г Прядка (пристрій для прядіння).

10. Описати героя цього тексту. Спрогнозувати, як розвиватимуться його стосунки з Наталкою. Ключ

Номер завдання	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Правильні відповіді	Б	Г	А	А	В	А	В	Б	Б
Кількість балів	1	1	1	1	1	1	1	1	1	3