- •Лекція 1 вступ
- •1. Лінійні електричні кола постійного струму
- •1.1. Загальні поняття та терміни
- •1.1.1. Електричний струм
- •1.1.2. Електричне коло
- •1.1.3. Потенціал. Напруга
- •1.1.4. Ідеальні джерела електричної енергії
- •1.1.5. Пасивні елементи електричного кола постійного струму
- •1.1.6. Топологічні елементи кола: вузол, вітка, контур
- •Лекція 2
- •1.2. Закон Ома
- •1.3. Закони Кірхгофа
- •1.4. Потужність, розсіювана резистором. Закон Джоуля-Ленца
- •1.5. Прості кола постійного струму
- •1.5.1. Коло з послідовним з’єднанням резисторів
- •1.5.2. Коло з паралельним з’єднанням резисторів
- •1.5.3. Коло з мішаним з’єднанням резисторів. Правило розкиду струмів
- •1.5.4. Розрахунок простого кола методом послідовних спрощень (згортання)
- •Лекція 3
- •1.6. Складні кола постійного струму
- •1.6.1. Загальні міркування з розрахунку складних кіл
- •1.6.2. Метод рівнянь Кірхгофа
- •1.6.3. Принцип накладання. Метод накладання
- •1.6.4. Поняття про метод контурних струмів та метод вузлових потенціалів
- •1.6.5. Метод двох вузлів
- •Лекція 4
- •1.6.6. Еквівалентне перетворення з’єднання резисторів трикутником у з’єднання трипроменевою зіркою та обернене еквівалентне перетворення
- •1.7. Реальні джерела електричної енергії
- •1.7.1. Реальні джерела напруги та струму. Умови їх еквівалентності
- •1.7.2. Послідовне з’єднання реальних джерел напруги
- •1.8.2. Принцип еквівалентного генератора. Теорема Тевенена. Теорема Нортона
- •1.8.3. Метод еквівалентного генератора
- •Лекція 6
- •1.8.4. Передача енергії від активного двополюсника до пасивного двополюсника. Передача енергії двопровідною лінією постійного струму
- •1.9. Принцип взаємності
- •1.10. Теорема компенсації
- •1.11. Баланс потужностей в електричних колах постійного струму
- •Лекція 7
- •2. Нелінійні електричні кола постійного струму
- •2.1. Нелінійний елемент. Нелінійне коло. Вольт-амперна характеристика
- •2.2. Статичний та диференціальний опори
- •2.3. Закономірності, загальні для лінійних та нелінійних кіл постійного струму
- •2.4. Прості нелінійні кола постійного струму
- •2.4.1. Коло з послідовним з’єднанням нелінійних резисторів
- •Лекція 8
- •2.4.2. Коло з паралельним з’єднанням нелінійних опорів
- •2.4.3. Коло з мішаним з’єднанням нелінійних резисторів
- •2.5. Розрахунок кола з одиночним нелінійним резистором методом еквівалентного генератора
- •2.6. Додаткова інформація щодо методів розрахунку нелінійних резистивних кіл
- •Лекція 9
- •3. Магнітні кола при постійних магніторушійних силах
- •3.1. Магнітне поле та основні величини, які його характеризують
- •3.2. Магнітні властивості феромагнетиків
- •3.3. Магніторушійна сила. Магнітне коло
- •3.4. Закон повного струму
- •3.5. Другий закон Кірхгофа та закон Ома для магнітних кіл. Аналогія між магнітним і електричним колами
- •Лекція 10
- •3.6. Розрахунок нерозгалуженого магнітного кола
- •3.6.1. Пряма задача
- •3.6.2. Зворотна задача
- •3.7. Перший закон Кірхгофа для магнітних кіл
- •3.8. Розрахунок простого розгалуженого магнітного кола
- •Лекція 11
- •4. Лінійні електричні кола синусоїдного струму
- •4.1. Параметри синусоїдних струмів, напруг та ерс
- •4.1.1. Амплітуда, частота, фаза
- •4.1.2. Зсув фаз
- •4.1.3. Діюче та середнє значення
- •Лекція 12
- •4.2. Комплексне зображення синусоїдних функцій часу. Символічне зображення струмів, напруг і ерс
- •4.2.1. Попередні зауваження
- •4.2.2. Основні відомості про комплексні числа
- •4.2.3. Комплекси струмів, напруг та ерс. Векторна діаграма. Суть символічного методу розрахунку
- •4.3. Пасивні елементи кола синусоїдного струму
- •4.3.1. Резистор (активний опір)
- •Лекція 13
- •4.3.2. Індуктивний елемент
- •Лекція 14
- •4.3.3. Ємнісний елемент
- •4.4. Закони Кірхгофа в символічній формі запису
- •Лекція 15
- •4.5. Коло синусоїдного струму з послідовним з’єднанням активного, індуктивного та ємнісного елементів
- •4.5.1. Основні співвідношення. Комплексний опір
- •4.5.2. Резонанс напруг. Добротність послідовного коливального контуру
- •4.5.3. Резонансні криві
- •Лекція 16
- •4.6. Коло синусоїдного струму з паралельним з’єднанням активного, індуктивного та ємнісного елементів
- •4.6.1. Основні співвідношення. Комплексна провідність
- •4.6.2. Резонанс струмів. Добротність паралельного коливального контуру
- •Лекція 17
- •4.6.3. Еквівалентна заміна комплексного опору комплексною провідністю та зворотна заміна
- •4.6.4. Реальний паралельний коливальний контур
- •Лекція 18
- •4.7. Потужність у колах синусоїдного струму
- •4.8. Прості кола синусоїдного струму
- •4.8.1. Коло з послідовним з’єднанням комплексних опорів
- •4.8.2. Коло з паралельним з’єднанням комплексних опорів
- •4.8.3. Коло з мішаним з’єднанням комплексних опорів
- •4.9. Застосування методів розрахунку кіл постійного струму до розрахунку кіл синусоїдного струму
- •4.10. Умови передачі генератором максимуму активної потужності до комплексного навантаження
- •4.11. Резонанси в складних колах
- •4.12. Схеми заміщення (еквівалентні схеми) реальних елементів електричних кіл
Лекція 1 вступ
Всі ми з раннього дитинства звикли користуватися електричною енергією. Ми буденно вмикаємо та вимикаємо електричне освітлення, слухаємо радіоприймач, дивимося телевізор, спілкуємося по телефону, користуємося електротранспортом; нам звичні робота холодильника та комп’ютера. В уяві неспеціаліста прояви магнітної енергії губляться серед електричних елементів та вузлів найрізноманітніших виробів. Ці прояви “ховаються” в електродвигунах, електричних реле та в багато чому іншому.
Так склалося, що технічно більш простим є отримання електричної енергії “в чистому вигляді” і вже потім – перетворення її в магнітну енергію там, де це необхідно, – а необхідно це в багатьох і багатьох пристроях.
Ви, звичайно, знаєте з курсу фізики, що, строго кажучи, слід користуватися не термінами “електрична енергія” та “магнітна енергія”, а термінами “енергія електричного поля” та “енергія магнітного поля”, а ще точніше – терміном “енергія електромагнітного поля”, оскільки обидва ці поля аж ніяк не самостійні: вони є складовими єдиного електромагнітного поля. Тому чисто електричних та чисто магнітних процесів не існує, а в будь-якому електричному виробі, в пристрої зв’язку або автоматики протікають процеси єдиної електромагнітної природи. В багатьох важливих випадках цією єдністю знехтувати не можна – наприклад, при вивченні радіоантен. Але дуже часто внесок однієї з двох складових електромагнітного поля в результати роботи пристрою, який розглядається, є настільки малим, що ним можна знехтувати, зберігши при цьому найвищу точність опису роботи цього пристрою – наприклад, при вивченні електричного кола постійного струму можна знехтувати магнітною складовою. Тому першою частиною дисципліни “Теоретичні основи електротехніки та електромеханіка” є теорія електричних і магнітних кіл (ТЕМК), яка саме й охоплює сукупність понять, законів і методів, технічні та природні об’єкти та явища, в яких з високою мірою точності можна вважати активно діючим або тільки електричне поле, або тільки магнітне поле. Методи ТЕМК дозволяють розрахувати як маленьку електронну мікросхему, так і величезну гідротурбіну. Не застосовуючи ТЕМК, неможливо розрахувати жодного пристрою зв’язку та автоматики, більше того – неможливо навіть зрозуміти, як ці пристрої працюють. Адже величезна більшість спеціальних дисциплін, в яких вивчають методи дослідження та розробки пристроїв зв’язку та автоматики, в значній мірі базується на результатах, отриманих у рамках ТЕМК.
1. Лінійні електричні кола постійного струму
1.1. Загальні поняття та терміни
1.1.1. Електричний струм
Електричний струм – це направлений рух електричних зарядів. Якщо цей рух має місце в речовині, яка відноситься до провідників, то його називають струмом провідності.
Величина електричного струму i (далі – просто “струму”) дорівнює швидкості протікання заряду q крізь поверхню, яка розглядається (наприклад – крізь переріз дроту):
.
Величину струму вимірюють в амперах, при цьому 1 А=, деКл – кулон, одиниця електричного заряду. У зв’язку та автоматиці часто використовують також міліампер (1 мА=10-3А) та мікроампер (1 мкА=10-6А).
Постійний струм – такий струм, величина та напрям якого не змінюються в часі. Величину (“силу”) цього струму прийнято позначати як I.
Історично склалося так, що за позитивний напрям струму прийнято напрям позитивних зарядів.